Рішення

від 28.07.2008 по справі 11/213-08(33/113-08)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.07.08р.

Справа

№ 11/213-08(33/113-08)

За

позовом  товариства з обмеженою відповідальністю

комерційного банку "ЗемельнийКапітал", м. Дніпропетровськ 

до 

відповідача-1: селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1, смт.

Томаківка Томаківського району Дніпропетровської області

до

відповідача-2: суб'єкта підприємницької діяльності приватного підприємця

ОСОБА_2,  м. Дніпропетровськ  

про визнання договору купівлі-продажу №

25/07/2007 від 25.07.07р. недійсним

Суддя  Мельниченко

І.Ф.

Представники:

  Від позивача: не з'явився

Від

відповідача-1: ОСОБА_3, довіреність від 11.02.08р., адвокат 

  Від відповідача-2: ОСОБА_4, довіреність №1481

від 25.02.08р., представник 

СУТЬ СПОРУ:

Позивач

звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про

визнання недійсним договору купівлі-продажу №25/07/2007 укладеного

відповідачами 25.07.07р.

В

заяві про уточнення позовних вимоги, що надійшла на адресу суду 02.07.08р. позивач

уточнив за якими саме договорами застави передавались в якості забезпечення

умов виконання кредитного договору №922, права на майбутній врожай

сільськогосподарської продукції, зазначивши договори застави №41 від

18.06.07р., №29 від 24.04.07р.

22.07.08р.

від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з

неможливістю забезпечення явки представника в судове засідання.

Зазначене

клопотання судом задоволено не було, оскільки не вказано поважних причин

неможливості забезпечення явки представника.

Перший

відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на їх безпідставність, які на

думку останнього полягають в наступному.

25.07.07р.

відповідачами укладено договір купівлі-продажу №25/07/2007 цибулі ріпчастої в

кількості 360 тн.

Відповідно

до умов договору Покупець за вказаним договором суб'єкт підприємницької

діяльності приватний підприємець ОСОБА_2 06.09.07р. здійснив попередню оплату в

сумі 90 000 грн. 20.12.07р. сторонами договору було складено акт

приймання-передачі товару та видано накладну №20/12/2007 від 20.12.07р. На час

складання акту та видачі накладної, товар, в них зазначений, - цибуля ріпчаста

в кількості 360 тн. не була предметом застави. 

До того ж, повідомляє перший відповідач, кошти отримані за продану

цибулю перераховані банку, які останнім зарахована в рахунок погашення кредиту.

Твердження

позивача, що перший відповідач здійснив відчуження предмету застави не маючи на

це права, на думку останнього є безпідставним, оскільки застава не позбавляє

права власності власника майна.

Закон

України "Про заставу" вказує, що при заставі товарів в обороті або

переробці заставодавець зберігає за собою право володіти, користуватися та

розпоряджатися предметом застави. Ст. 40 згаданого закону передбачає, що

реалізовані товари в обороті або переробці перестають бути предметом застави.

При цьому, підкреслює переший відповідач, в договорах застави не було вказано,

яким майном повинно бути замінено майно в разі його продажу.   

Крім

того, зазначає перший відповідач, що до позову не надано доказів того, що при

укладенні договору купівлі-продажу №25/07/2007 від 25.07.07р. його сторонами

-  селянським (фермерським) господарством

ОСОБА_1 та суб'єктом  підприємницької

діяльності приватним підприємцем ОСОБА_2 - були порушені права та законні

інтереси позивача.

Відповідно

до Цивільного кодексу України угода може бути визнана недійсною з підстав

передбачених законом. Тому, за загальним правилом невиконання чи неналежне

виконання угоди не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди

недійсною.

Другий

відповідач також не визнаючи позовні вимоги посилається на те, що він придбав

цибулю на підставі договору купівлі-продажу №25/07/2007 від 25.07.07р.,

відповідно до його умов здійснив повний розрахунок з позивачем та отримавши

товар за актом прийому-передачі від 20.12.07р. він відповідно до діючого

законодавства став власником придбаного товару.  

У

судовому засіданні від 24.06.08р. оголошувалась перерва до 10.07.08р., від

10.07.08р. до 22.07.08р.

В

судовому засіданні за згодою представників відповідачів оголошені вступна та

резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу

України.).

Дослідивши  матеріали справи, заслухавши представників

сторін, господарський суд, - 

ВСТАНОВИВ:

13.02.06р.

між товариством з обмеженою відповідальністю комерційним  банком "Земельний Капітал" та

селянським (фермерським) господарством ОСОБА_1 було укладено кредитний договір

№922, згідно якому Банк (позивач у даній справі) при наявності кредитних

ресурсів надає Позичальнику (першому відповідачу) кредит шляхом відкриття

відновлювальної кредитної лінії на суму 1 000 000 грн. строком погашення

09.02.07р. та сплатою процентів з розрахунку 23% річних, а позичальник

зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти на умовах цього договору

(п.1.1. кредитного договору з урахуванням додаткових угод).

В

якості забезпечення умов виконання кредитного договору Позичальником в заставу

були прийняті майнові права на майбутній врожай сільськогосподарської

продукції, зокрема цибулю сорту "Універсо", за договором застави: №41

від 18.06.07р.

В

подальшому сторони неодноразово  вносили

зміни до  умов даного кредитного

договору, які викладались в додаткових угодах до нього № 1 -11.

25.07.07р.

між селянським (фермерським) господарством ОСОБА_1та суб'єктом підприємницької

діяльності приватним підприємцем ОСОБА_2було укладено договір купівлі-продажу

№25/07/2007 згідно якому Продавець (перший відповідач) зобов'язався передати у

власність Покупця (другого відповідача) товар, а саме цибулю ріпчасту, а покупець

в свою чергу взяв на себе зобов'язався прийняти та оплатити вказаний товар

(п.1.1, 1.2 договору купівлі-продажу).

Виконуючи

умови договору купівлі-продажу перший відповідач 20.12.07р.  передав 

другому відповідачу цибулю ріпчасту у кількості 360 т. на загальну суму

360 000 грн., що підтверджується накладною №20/12/2007.

Як

вбачається із пояснень першого відповідача, кошти  отримані за продану цибулю були перераховані

банку, які останнім були зараховані в рахунок погашення кредиту, що

підтверджується актом  звіряння від

20.02.08р.

Обґрунтовуючи

свої позовні вимоги щодо визнання недійсним зазначеного вище договору позивач

посилається на те, що перший відповідач укладаючи цей договір ввів в оману

другого відповідача щодо можливості укладення договору купівлі-продажу  цибулі ріпчастої, вважаючи цей товар

предметом застави, відчуження якого можливо здійснювати маючи згоду банку, яку

в даному випадку перший відповідач не отримав.

Вимоги

позивача задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Як

вбачається із матеріалів справи, предметом договору купівлі-продажу №25/07/2007

був товар -  цибуля ріпчаста в кількості

360 тн., в той час як предметом застави 

за договором № 41 від 18.06.07р., був майбутній врожай 2007 р., в т. ч.

цибулі "Універсо", що знаходилась на полі №5 в с. Червоний Яр.

Доказів,

які б свідчили про те, що предметом договору №25/07/2007 та №41 є один і той же

товар позивачем не надано.

До

того ж, слід зазначити про те, що 

відповідно до ст. 42 Закону України "Про заставу",  при заставі товарів в обороті або у переробці

заставодавець зберігає за собою право володіти, користуватися та розпоряджатися

предметом застави.

Отже,

посилання позивача на те, перший відповідач не мав можливості укладати  договір купівлі-продажу є безпідставним, як і

посилання останнього на те, що  вказаний

правочин був вчинений під впливом обману.

З

огляду на викладене слід прийти до висновку про те, що укладення відповідачами

договору купівлі-продажу №25/07/2007р. ніяким чином не порушувало законних прав

та інтересів позивача.

Згідно

зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи,

організації інші юридичні особи  мають

право звертатися до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав  і охоронюваних законом інтересів.

При

викладених обставинах господарський суд не знаходить підстав для задоволення

вимог позивача.

Керуючись

ст.ст. 203, 215, 230 Цивільного кодексу України, Законом України "Про

заставу", ст.ст. 49,  82-85

Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, - 

ВИРІШИВ:

У

позові відмовити.

Суддя

 І.Ф. Мельниченко

Рішення

підписано 08.08.2008 року