Постанова

від 03.05.2012 по справі 2а/1270/1881/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.8

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 травня 2012 року Справа № 2а/1270/1881/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Качуріної Л.С.

при секретарі Горобець В.О.

в присутності сторін:

позивач: ОСОБА_1;

представник позивача: ОСОБА_2

від відповідача: не прибув.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.02.2012 року №0000251710, №0000241710, -

В С Т А Н О В И В:

01 березня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.02.2012 року №0000251710, №0000241710.

В судовому засіданні в обґрунтування заявленого позову представник позивача зазначив, що за результатами позапланової невиїзної перевірки відповідачем складений акт №00360/1710/2762206545 від 06.02.2012 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 01.11.2011 року, згідно якого встановлено порушення: ч.3 ст.13 розділу ІV ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року №13-92, внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 180313,63 грн., в тому числі за 2010 рік - 180313,63 грн., а також пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1., пп.7.4.5. п.7.4., пп.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого донараховано податок на додану вартість у сумі 192673,02 грн., у тому числі за березень 2010 року - 5176,67 грн., квітень 2010 року - 20760,00 грн., травень 2010 року - 57086,33 грн., червень 2010 року - 25950,00 грн., липень 2010 року - 40716, 86 грн., серпень 2010 року - 40616,67 грн., жовтень 2010 року - 2366,67 грн.

23 лютого 2012 року відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0000251710 яким визначене податкове зобов'язання за основним платежем в сумі 180313,63 грн., та №0000241710 яким визначене податкове зобов'язання за основним платежем в сумі 193182,36 грн., які позивач вважає неправомірними, оскільки відповідач для обґрунтування висновків про порушення послався у акті на висновки перевірки інших суб'єктів господарювання - ПП «КК «Лугпромоптторг-К» код ЄДРПОУ 36486083 за період з 01.07.2009 року по 01.02.2011 року, оформлені актом 919/23/36486083 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства, а також акт Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 21.06.2011 року №19895/7/230-148 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Видавництво «Зоря» код ЄДРПОУ 35542876 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року, і таким чином незаконно застосував невиконання своїх зобов'язань зазначеними контрагентами зі сплати податків до бюджету, до відповідальності саме для позивача. Крім того, позивач вважає, що відповідач необґрунтовано дійшов висновку, що начебто встановлена відсутність поставок товарів від ПП «КК «Лугпромоптторг-К» та ТОВ «Видавництво «Зоря», що на думку відповідача свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, тобто правочини відповідно до п.п.1 та 2 ст.215, п.п.1, 2 ст. 203 ЦК України є нікчемними і в силу ст.216 цього Кодексу не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Представник відповідача проти адміністративного позову заперечував і просив суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи свою позицію тим, що 09.12.2011 року до ДПІ в Жовтневому районі надійшла постанова слідчого СВ ПМ Ленінської МДПІ у м. Луганську по кримінальній справі №02/11/8045 про призначення позапланової документальної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань правильності та повноти нарахування, своєчасності сплати податків за період з 01.01.2009 року по 01.11.2011 року у зв'язку з тим, що під час досудового слідства по цій справі встановлено ОСОБА_1 перераховувала грошові кошти підприємству ПП «КК «Лугпромоптторг-К» у другому-третьому кварталі 2010 року за операції, які фактично не здійснювались. За наслідками перевірки був складений акт №00360/1710/2762206545 від 06.02.2012 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 01.11.2011 року, згідно якого встановлено порушення: ч.3 ст.13 розділу ІV ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року №13-92, внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 180313,63 грн., в тому числі за 2010 рік - 180313,63 грн., а також пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1., пп.7.4.5. п.7.4., пп.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого донараховано податок на додану вартість у сумі 192673,02 грн.

У судове засідання 03 травня 2012 року представник позивача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини суду не повідомів.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач - суб'єкт господарювання фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1), реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрована виконавчим комітетом Луганської міської ради, перебуває на податкового обліку в ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська з 19.08.2008 року, адреса місцезнаходження - АДРЕСА_1.

Згідно з реєстраційними даними видами господарської діяльності ОСОБА_1 визначено: 63.40.0. - організація перевезень вантажів; 60.24.0. - діяльність автомобільного вантажного транспорту. Має ліцензію №485408 від 29.09.2009 року, видану Державним департаментом автомобільного транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України зі строком дії з 29.09.2009 року по 29.09.2014 року.

Суд установив, що в період з 24.01.2012 року по 30.01.2012 року спеціалістами ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська на підставі наказу начальника ДПІ від 24.01.2012 року №185, згідно до пп.20.1.4, п.20.1 ст.20, пп.75.1.2. п.75.1 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.79.1, п.79.2 ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 01.11.2011 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За наслідками зазначеної перевірки складений акт №00360/1710/2762206545 від 06.02.2012 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 01.11.2011 року, згідно висновків якого встановлено порушення: ч.3 ст.13 розділу ІV ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року №13-92, внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 180313,63 грн., в тому числі за 2010 рік - 180313,63 грн., а також пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1., пп.7.4.5. п.7.4., пп.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого донараховано податок на додану вартість у сумі 192673,02 грн., у тому числі за березень 2010 року - 5176,67 грн., квітень 2010 року - 20760,00 грн., травень 2010 року - 57086,33 грн., червень 2010 року - 25950,00 грн., липень 2010 року - 40716, 86 грн., серпень 2010 року - 40616,67 грн., жовтень 2010 року - 2366,67 грн.

В обґрунтування цього висновку в п.2.15 акту №00360/1710/2762206545 від 06.02.2012 року зазначено, що встановлено неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій, які не спрямовані на реальне настання наслідків здійснених з :

- ПП «КК «Лугпромторопт-К» при придбання та продажу товарів (послуг) - Акт від 05.12.2011 року №919/23/36486083 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ПП «КК «Лугпромторопт-К» за період з 01.07.2009 року по 01.02.2011 року, наданий слідчим СВ Ленінської МДПІ у м. Луганську листом від 21.12.2011 року №13536/7/2609.

У акті зазначається, що ФОП ОСОБА_1 не надано первинні документи, що підтверджують взаємовідносини з ПП «КК «Лугпромторопт-К», а саме: угоди на здійснення транспортно-експедиційних послуг, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, тощо. Також зазначається, що згідно протоколу допиту від 16.11.2011 року свідка ОСОБА_3, проведеного працівниками податкової міліції Ленінської МДПІ у м. Луганську, документи фінансово-господарської діяльності ПП «КК «Лугпромторопт-К» були у нього вкрадені восени 2010 року з його автомобіля, про що він повідомляв у Жовтневий РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області. Документи не знайдені, відновити їх він не має можливості. З цього посадові особи ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська роблять висновок, що господарські операції поставки/продажу товарів, послуг ПП «КК «Лугпромторопт-К» не підтверджуються, а правочини за цими операціями є нікчемними. Кошти перераховувались на рахунок ПП «КК «Лугпромторопт-К» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємств призведи до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

- дані відображені ТОВ «Видавництво «Зоря» у декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року в частині податкового зобов'язання за серпень 2010 року у сумі 2667334 грн. та податкового кредиту на загальну суму 2467246 грн. не є дійсними. Перевіркою не підтверджено об'єкт оподаткування з ПДВ при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року, які підпадають під визначення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) та ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що викладено в Акті про результаті документальної невиїзної перевірки ТОВ «Видавництво «Зоря» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року від 17.06.2011 року №2455/23/35542876, наданим листом від 21.06.2011 року №19895/7/230-148 Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська, наданий засобами електронної пошти. Цей висновок ґрунтується на тому, що ТОВ «Видавництво «Зоря» та його посадові особи відсутні, про що складений акт про відсутність суб'єкта господарювання за місцезнаходженням.

Тому, посилаючись на ч.1 ст.207 ГК України, ст.ст. 626, 629, п.2 ст.215, п.1 ст.215, ст.ст.203, 228, 216 ЦК України відповідач визнає нікчемним правочини за договором між ФОП ОСОБА_1 та контрагентами ПП «КК «Лугпромторопт-К» і ТОВ «Видавництво «Зоря».

13 лютого 2012 року ФОП ОСОБА_1 надала заперечення на акт №00360/1710/2762206545 від 06.02.2012 року до ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська, які не були задоволені.

23 лютого 2012 року відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0000251710 яким визначене податкове зобов'язання за основним платежем в сумі 180313,63 грн., та №0000241710 яким визначене податкове зобов'язання за основним платежем в сумі 193182,36 грн.

Суд сприяв сторонам, які брали участь у справі, у доказуванні шляхом витребування та надання доказів, уточнення норми матеріального права, яка підлягає застосуванню та кола фактів, які необхідно доказати.

Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Отже, вирішуючи дану справу суд виходить з того, що цивільне законодавство України ґрунтується на визнанні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договори (чи утриматися від укладення договору) та визначати їх зміст за власним розсудом відповідно досягнутої з контрагентом домовленості, тобто свобода договору, яка закріплена у п.3 ст.3 Цивільного кодексу України.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що згідно статті 6 цього Кодексу сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог чинного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Це означає, що: по-перше - свобода договору передбачає свободу в укладанні договору, недопустимість примушення відносно вступу у договірні відносини; по-друге - свобода договору передбачає можливість свобідного вибору особою, що бажає заключити договір, майбутнього контрагента; по-третє - свобода договору включає можливість сторін свободо визначати характер (вид, тип) договору, який вони уклали.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначені Законом України «Про транспортно-експедиційну діяльність» від 01.07.2004 року №1955.

Відповідно ст.3 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність» відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України «Про транспорт», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про транзит вантажів», цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору транспортного експедирування є:

- відомості про сторони договору:

для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України;

для юридичних осіб - нерезидентів України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу;

для фізичних осіб - громадян України: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

для фізичних осіб - іноземців, осіб без громадянства: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу місця проживання за межами України;

- вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зовнішньоекономічні договори (контракти) транспортного експедирування повинні відповідати вимогам законодавства про зовнішньоекономічну діяльність.

Для систематичного надання послуг експедитора можуть укладатися довгострокові (генеральні) договори транспортного експедирування.

У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

За договором транспортного експедирування експедитор може організувати перевезення за одним товарно-транспортним документом вантажів кількох різних клієнтів, які прямують з одного пункту відправлення та/чи в один пункт призначення, за умови, що експедитор виступає від імені усіх цих клієнтів як вантажовідправник та/чи вантажоодержувач.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно ст.11 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність» експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

За необхідності відступати від вказівок клієнта, зокрема в разі виникнення загрози пошкодження вантажу, безпеці людей і довкіллю, експедитор зобов'язаний попередньо отримати згоду клієнта на таке відступлення. У разі якщо немає можливості попередньо повідомити про це або якщо відповідь на такий запит не отримано експедитором у належний за наявними обставинами строк, експедитор має право діяти на свій розсуд, повідомивши клієнта про свої дії, як тільки таке повідомлення стане можливим.

Договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші обов'язки експедитора.

Дослідивши у судовому засіданні наявні докази суд установив, що між ФОП ОСОБА_1 (Експедитор) та ПП «КК «Лугпромоптторг-К» в особі директора ОСОБА_3 (Перевізник) був укладений Договір (т.№1 а.с.120-121) транспортної експедиції №28/0110 від 01.01.2009 року згідно якого Перевізник доручає, а Експедитор бере на себе обов'язки по організації транспортних перевезень на основі договірних зобов'язань із Замовником (від імені та за рахунок коштів Замовника), згідно з яким з метою здійснення перевезень Експедитор направляє письмову заявку Перевізнику з зазначенням відомостей та умов транспортування, а Перевізник забезпечує транспортування вантажу на запропонованих Експедитором (представником Замовника) умовах, що не суперечить чинному цивільному законодавству України. За цим договором оплата за послуги здійснюється не пізніше 14 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів.

Також, суд установив, що між ФОП ОСОБА_1 (Експедитор) та ТОВ «Видавництво «Зоря» в особі директора ОСОБА_4 (Перевізник) був укладений Договір (т.№1 а.с.122-123) №01600 на транспортно-експедиційне обслуговування по Україні від 20.07.2010 року, згідно з яким Експедитор доручає, а Перевізник приймає на себе зобов'язання з організації перевезення вантажів Замовника в межах України, а також забезпечення виконання комплексу операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів Замовника, що не суперечить чинному цивільному законодавству України. За цим договором вартість робіт Перевізника погоджується протоколами узгодження ціни у кожному окремому випадку, або замовленням на транспортний засіб.

За наслідками виконання договорів №28/0110 від 01.01.2009 року та №01600 від 20.07.2010 року ФОП ОСОБА_1 включила до валових витрат декларацій витрати за період, що перевірявся.

Зміст договорів №28/0110 від 01.01.209 року з ПП «КК «Лугпромоптторг-К» та №01600 від 20.07.2010 з ТОВ «Видавництво «Зоря» становлять визначені на розсуд сторін і погоджені ними умови щодо надання експедиційних послуг з перевезення вантажів, які є обов'язковими, визначені відповідно до актів цивільного законодавства, що цілком відповідає приписам ст.628 ЦК України.

На думку суду, загальні положення про послуги транспортно-експедиційного обслуговування нічим незвичним не виділяються. Відповідно до ст. 909 ЦКУ за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Якщо відправник не хоче сам займатися пошуком перевізника, завантаженням і розвантаженням вантажу, оформленням документів на вантаж і т.і., то він може найняти для цього посередника, який надає послуги транспортного експедирування.

Згідно ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Відповідно до статей 213 та 637 ЦК України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється тільки двома суб'єктами: учасниками договору і судом.

Висновок відповідача щодо недійсності договорів №28/0110 від 01.01.2009 року з ПП «КК «Лугпромоптторг-К» та №01600 від 20.07.2010 з ТОВ «Видавництво «Зоря» ґрунтується на тому, що начебто він має протиправний характер та суперечить інтересам держави і суспільства, порушує публічний порядок.

Але, відповідач у судовому засіданні на підтвердження своєї правової позиції і відповідного висновку не навів доказів і не зазначив, в чому саме полягає протиправний характер цих договорів, порушення інтересів держави і суспільства, та чим саме порушено публічний порядок.

Суд вважає, що відповідач безпідставно посилається на те, що перевіркою ПП «КК «Лугпромоптторг-К» та ТОВ «Видавництво «Зоря» у акті №00360/1710/2762206545 від 06.02.2012 року встановлено відсутність господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1, що на думку відповідача свідчить про укладення угоди без мети настання реальних наслідків.

Суд установив, що такий висновок відповідач фактично робить на тому, що чисельність працюючих на ПП «КК «Лугпромоптторг-К» та ТОВ «Видавництво «Зоря» складає по одному працівнику, та на відсутності інформації про щодо наявності в штаті підприємств кваліфікованих кадрів, які необхідні для здійснення господарської діяльності підприємства. Крім того, податковий орган ставить факт повноти та сплати до бюджету сум податку з доходів від підприємницької діяльності та сум податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 ставить в залежність від податкового обліку її контрагентів ПП «КК «Лугпромоптторг-К» та ТОВ «Видавництво «Зоря».

ДПІ в Жовтневому районі не враховано, що відповідно до ч.3 ст.64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. При цьому, законодавець не встановлює залежність цивільної правоздатності та цивільної дієздатності юридичної особи від чисельності працівників, чи наявності виробничо-складських приміщень, іншого майна. Частина 1 ст.63 ГК України визначає, що залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи); підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності). В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.

Таким чином залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік визначаються малі підприємств, середні або великі підприємства. Ця класифікація провадиться незалежно від форм власності.

Малими визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної 500000 євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Разом з цим, суд установив, що факт взаєморозрахунків ФОП ОСОБА_1 з ПП «КК «Лугпромоптторг-К» та ТОВ «Видавництво «Зоря» за договорами №28/0110 від 01.01.2009 року та №01600 від 20.07.2010 року підтверджується рухом коштів на розрахункових рахунках зазначених суб'єктів господарювання. Всі податкові накладні за вказаними господарськими операціями ФОП ОСОБА_1 відображені у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідають даним, відображеним у рядку 10.1 податкових декларацій за період, що перевірявся податковим органом. Суми ПДВ у виписаних податкових накладних по господарським операціям з ПП «КК «Лугпромоптторг-К» та ТОВ «Видавництво «Зоря» відповідають у повному обсязі актам приймання виконаних робіт (наданих послуг) та господарським документам. Кредиторська та дебіторська заборгованість відсутня, що свідчить про те що ФОП ОСОБА_1 при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «КК «Лугпромоптторг-К» та ТОВ «Видавництво «Зоря» діяла з дотриманням вимог податкового та цивільного законодавства України.

Крім того, чинне законодавство не ставить повноту нарахування та своєчасність сплати до бюджету сум податку на додану вартість та сум податку на прибуток осіб від податкового обліку і фактичної уплати їх контрагентами додатків до бюджету.

ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська не надано суду доказів що на момент укладення договорів №28/0110 від 01.01.2009 року та №01600 від 20.07.2010 року у ФОП ОСОБА_1 мались відомості, що правоздатність і дієздатність її контрагентів - юридичних осіб ПП «КК «Лугпромоптторг-К» та ТОВ «Видавництво «Зоря» була обмежена рішенням будь-якого суду чи компетентим на це органом, або ці підприємства зареєстровані з порушенням вимог чинного законодавства, а ФОП ОСОБА_1 знала про ці відомості і діяла умисно, вчиняючи зазначені правочини.

Посилання у акті перевірки на відомості з протоколу допиту в якості свідка директора ПП «КК «Лугпромоптторг-К» ОСОБА_3, складеного працівниками податкової міліції Ленінської МДПІ у м. Луганську, в якому ОСОБА_3 повідомляє про викрадення у нього з автомашини документів фінансово-господарської діяльності ПП «КК «Лугпромоптторг-К» восени 2010 року і він не має можливості їх відновити, не є підставою для ствердження, що взаєморозрахунки за фінансово-господарськими зобов'язаннями по договору №28/0110 від 01.01.2009 року є недійними у розумінні ст.ст. 626, 629, п.2 ст.215, п.1 ст.215, ст.ст.203, 228, 216 ЦК України.

Аналогічний висновок робить суд і стосовно доводів відповідача щодо визнання недійсним правочину за фінансово-господарськими зобов'язаннями ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Видавництво «Зоря», що виникли по договору №01600 від 20.07.2010 року.

Суд установив, що згідно акту №2455/23/35542876 від 17.06.2011 року (т.№2 а.с.64-77) посадові особи Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська обґрунтували свої висновки лише на інформації підрозділу податкової міліції Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська про виїзд за місцем реєстрації директора ТОВ «Видавництво «Зоря» ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2, яка була відсутня за місцем реєстрації на час прибуття працівників податкової міліції.

Разом з цим, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.№1 а.с.67-68) суд установив, що стан юридичної особи ТОВ «Видавництво «Зоря» - зареєстровано, керівником є ОСОБА_4. Має право на здійснення виду діяльності: 60.24.0 - діяльність автомобільного вантажного транспорту, адреса місцезнаходження: м. Дніпропетровськ, Індустріальний район, Проспект Газети «Правда», будинок 125.

Таким чином, згідно змісту зазначеного акту суд робить висновок, що перевірка ТОВ «Видавництво «Зоря» зроблена без відома директора та без дослідження будь-яких первинних бухгалтерських та податкових документів, оскільки зміст акту засвідчує, що ці документи в порядку, визначеному чинним законодавством у платника податків не витребувались, внаслідок чого висновок акту заснований лише на документах реєстраційної справи ТОВ «Видавництво «Зоря», поданих платником податків деклараціях відповідно до закону, а також на припущеннях перевіряючи.

Позиція відповідача, що керівник ОСОБА_4 ТОВ «Видавництво «Зоря» не знаходиться за адресою її реєстрації і це є підставою недійсності договору судом не приймається, оскільки для суду це є свідченням неприйняття компетентним органом всіх передбачених чинним законодавством заходів для встановлення об'єктивних даних, які підлягали встановленню при перевірці.

При направленні спірних податкових повідомлень-рішень ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська не враховано, що ФОП ОСОБА_1 при укладенні правочинів з ПП «КК «Лугпромоптторг-К» та ТОВ «Видавництво «Зоря» та їх виконанні, з метою уникнути негативних наслідків при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин додержувалось вимог ст. 208 ЦК України згідно з якими в письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами, тому належним чином у письмовій формі були оформлені договори і отримані належним чином складені фінансово-бухгалтерські документи про їх виконання, які в якості письмових доказів додані до справи.

За таких підстав відповідач необґрунтовано посилається на ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України, згідно якої визнання судом недійсним правочину, який учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не вимагається, оскільки відповідачем не проаналізовано положення ст.203 ЦК України, згідно якої підставою для визнання правочину недійсним є недотримання в момент його здійснення стороною вимог правомірності правочину.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Тільки вказана суперечність відповідно до ст.215 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним.

ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська не доведено, яку саме вимогу закону було порушено при укладанні зазначених договорів збоку позивача.

Суд вважає, що причиною цього є помилкове трактування відповідачем ч.2 ст.215 ЦК України, яка передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) і що у такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, а отже саме за таких обставин податковий орган має право визнати правочин недійсним.

За приписами ж ст.215 ЦК України нікчемність правочину дозволяє сторонам, які уклали договір, без звернення до суду відмовитися від виконання правочину, а також без жодного доведення його недійсності вимагати від суду примусового вживання правових наслідків нікчемності правочину від іншої сторони.

Відповідачем не враховано також те, що за загальним правилом ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Цивільний кодекс України містить загальні правила про недійсні правочини - це правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч.1 ст.216 ЦКУ), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч.2 ст.215 ЦКУ) та оспорювані (ч.3 ст. 215 ЦКУ), принципова відмінність між яким полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі, що передбачено ст.236 ЦК України.

Господарський кодекс України зазначеного поділу не передбачає, а фактично розглядає як оспорювані (ч.1 ст.207 ГКУ) всі ті зобов'язання, які виникають з правочинів, які за приписами Цивільного кодексу України є нікчемними.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Тлумачення такої категорії як «суперечність інтересам держави і суспільства» міститься у Роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними», зі змінами, згідно з яким до угод, що підпадають під ознаки угоди, яка суперечить інтересам держави і суспільства, належать, зокрема угоди, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її набрами, іншими природними ресурсами (ст.ст. 14, 15 Конституції України, розділ ІІ Закону України «Про власність»), на придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обіг яких обмежено, на приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу субєкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів або використання майна, що знаходиться у їх власності (користуванні), - шкоду інтересам суспільтсва, правам, свободі і гідності громадян.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обствин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Аналогічною є позиція Пленуму Верховного суду України в постанові від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», в якій роз'яснено, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 ЦК України є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З огляду на викладене відповідач не довів у судовому засіданні на чому грунтується його висновок щодо протиправності договорів №28/0110 від 01.01.2009 року та №01600 від 20.07.2010 року, укладених ФОП ОСОБА_1 з ПП «КК «Лугпромоптторг-К» та ТОВ «Видавництво «Зоря».

Визнаючи правочин нікчемним, відповідач посилається на ст.228 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зніщення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Але відповідач не довів у судовому засіданні, чим саме правочини, укладені між ФОП ОСОБА_1 та ПП «КК «Лугпромоптторг-К» і ТОВ «Видавництво «Зоря» порушують публічний порядок, яким чином вони були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зніщення, пошкодження майнафізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, або незаконне заволодіння ним.

Крім того, відповідачем не доведено, що ФОП ОСОБА_1 укладаючи договори №28/0110 від 01.01.2009 року та №01600 від 20.07.2010 року знала або могла знати про те, що ПП «КК «Лугпромоптторг-К» і ТОВ «Видавництво «Зоря» мали умисел на вчинення недійсних правочинів, та й взагалі не надано доказів, що ці провочини за зазначеними договорами не виконані.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підпримців» від 15.05.2003 року №755-ІV встановлений статус відомостей з Єдиного державного реєстру, відповідно до якої якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Суд установив, що згідно з наданими позивачем витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стан юридичної особи ТОВ «Видавництво «Зоря»: зареєстровано. Стан юридичної особи ПП «КК «Лугпромоптторг-К»: знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності (т.№1 а.с.67-70).

Отже, ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська не доведено, що перевіркою ФОП ОСОБА_1, оформленою актом №00360/1710/НОМЕР_1 від 06.02.2012 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 01.11.2011 року, встановлено відсутність господарських взаємовідносин з ПП «КК «Лугпромоптторг-К» та ТОВ «Видавництво «Зоря», а за таких підстав висновок про укладення договорів №28/0110 від 01.01.2009 року та №01600 від 20.07.2010 року без мети настання реальних наслідків є неправомірним.

З урахуванням наданих письмових доказів факт здійснення ФОП ОСОБА_1 реальної господарських діяльності, зокрема, згідно укладених договорів №28/0110 від 01.01.2009 року та №01600 від 20.07.2010 року в перевірених періодах з ПП «КК «Лугпромоптторг-К» та ТОВ «Видавництво «Зоря» з надання транспортно-експедиційних послуг підтверджується рухом активів в процесі здійснення господарських операцій; наявністю спеціальної податкової правосуб'єктності учасників даних господарських операцій; наявністю зв'язку між фактом придбання цих послуг і господарською діяльністю цих платників податків.

Таким чином, з урахуванням наявних у справі доказів, реальність і відповідність чинному законодавству господарської операції за договорами №28/0110 від 01.01.2009 року та №01600 від 20.07.2010 року засвідчують підтверджені доказами дані про наявність таких обставин, як:

- наявність реальної можливості здійснення ФОП ОСОБА_1 операцій з надання транспортно-експедиційних послуг;

- реальний прямий зв'язок господарських операцій з надання транспортно-експедиційних послуг з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1

Таким чином, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що твердження відповідача про порушення позивачем ч.3 ст.13 розділу ІV ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року №13-92 і донарахування податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 180313,63 грн. за 2010 рік, - є цілком не обґрунтованим.

Згідно с.3 ст.13 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян» до складу валових витрат безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів включаються документально підтверджені витрати, які включаються до складу витрат виробництва (обігу), або підлягають амортизації, а також відповідно п.п. 5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР, що діяв на час господарських взаємовідносин позивача, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), що підтверджується наданими позивачем первинними документами щодо взаємовідносин з контрагентами.

До аналогічного висновку приходить суд і стосовно твердження відповідача щодо порушення позивачем пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1., пп.7.4.5. п.7.4., пп.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно пп. 7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Позивач надав суду податкові накладні ПП «КК «Лугпромоптторг-К» та ТОВ «Видавництво «Зоря», згідно яких ФОП ОСОБА_1 нарахувала податковий кредит в деклараціях періодів, що перевірялись.

Ніяких додаткових вимог до порядку формування податкового кредиту законодавством не встановлено, тобто податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованим в Мінюсті України 23.06.1997 року за номером №233/2037, із змінами та доповненнями, що діяв на час спірних правовідносин, передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно п.5 цього ж Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Інших вказівок на умови недійсності податкової накладої в указаному Порядку не міститься.

З аналізу дії зазначених норм права суд робить висновок, що відповідно до правил п.2 указаного Прядку ПП «КК «Лугпромоптторг-К» та ТОВ «Видавництво «Зоря» є особами, зареєстрованими як платники податку, кожний у відповідному податковому органі, яким присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, та які обгрунтовано виписали податкові накладні, надані позивачем у суд. Отже зазначені податкові накладні безумовно відповідають вимогам як п.2 зазначеного Порядку так і вимогам п.п.7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість», вони безумовно дозволяють ідентифікувати і юридичну особу, що їх видала, і директора, від імені якого вони підписані, а отже ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська необґрунтовано посилається на п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту), як на підставу відсутності у ФОП ОСОБА_1 права на податковий кредит за перевірений період 2010 року за виданими ПП «КК «Лугпромоптторг-К» та ТОВ «Видавництво «Зоря» податковими накладними.

Таким чином суд приходить до обґрунтованого висновку, що ФОП ОСОБА_1 безумовно додержувалось вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», враховуючи до податкового кредиту звітного періоду, що перевірявся відповідачем, виходячи із договірної вартості послуг, яка складається із сум податків, нарахованих (сплачених) ФОП ОСОБА_1 за ставкою 20% у зв'язку з придбанням цих послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності.

Визначення терміну «Первинний докумнт» надано у ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV, - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Видані ПП «КК «Лугпромоптторг-К» та ТОВ «Видавництво «Зоря» первинні документи за договорами №28/0110 від 01.01.2009 року та №01600 від 20.07.2010 року складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а саме, вони складені на паперових носіях, мають обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис, що безумовно дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, підтверджують фактичне отримання товарів в бухгалтерському обліку, тобто в силу приписів ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV, вони підтверджують їх і у податковому обліку, а отже це засвідчує правомірність і обґрунтованість віднесення ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, отриманих від зазначених контрагентів.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

ФПО ОСОБА_1 надала суду докази про списання коштів з банківського рахунку в оплату транспортно-експедиційних послуг.

Таким чином, враховуючи встановлені по справі у судовому засіданні обставини суд вважає, що позивач навів докази, що обґрунтовують його вимоги згідно з чинним законодавством з питань оподаткування щодо скасування спірних податкових повідомлень-рішень, тому з урахуванням викладеного суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача відповідають чинному законодавству України, документально обґрунтовані, підтверджені доказами та підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України (або відповідного місцевого біджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.02.2012 року №0000251710, №0000241710, задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.02.2012 року №0000251710, №0000241710, винесені Державної податкової інспекцією в Жовтневому районі м. Луганська.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2178,19 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 8 травня 2012 року.

СуддяЛ.С. Качуріна