Постанова

від 07.05.2012 по справі 2а/0270/1612/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

07 травня 2012 р. Справа № 2а/0270/1612/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Віятик Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни

позивача: Гонконвський Д.А., Зарічний С.П., Карпенко С.Б.

відповідача: Бойко С.В., Радзіковська І.Т., Дмитрик В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Шик і Блиск"

до: Вінницької обєднаної державної податкової інспекції

про: визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шик і Блиск" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (правонаступник ДПІ у м. Вінниці, надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.03.2012р. №0000422310 та №0000432310.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлений позов та зазначили, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження товариством зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, данні відображені в акті перевірки є необґрунтованими, ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях перевіряючих та не мають підтвердження доказами. Крім того, на підтвердження формування податкового кредиту та валових витрат платником податку надано первинні документи, зокрема, договори доручення (комісії), акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, видаткові накладні, акти списання та платіжні доручення, які свідчать про здійснення господарської діяльності через довірені особи та реальність господарської операцій з ТОВ «Баркод Україна». За наведених обставин просять суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Представники відповідача щодо позову заперечували та просили у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, викладених у запереченнях, що знаходяться у матеріалах справи (том 1, а.с.204-213) та зазначили що, TOB "Шик і Блиск" не підтвердило належними документами використання у власній господарській діяльності орендованих приміщень та виконання факту умов поставки товарно-матеріальних цінностей (етикетка р/ч 4*4 см.) від постачальника TOB "Баркод Україна". При цьому, в ході перевірки податковий орган дійшов висновку про нікчемність господарських операцій з поставки товарів придбаних у TOB "Баркод Україна" та відсутність підстав для формування валових витрат та податкового кредиту, з огляду на відсутність документів, що підтверджують рух товару від продавця (постачальника) до покупця.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ "Шик і Блиск" зареєстровано виконавчим комітетом Вінницької міської ради 09.06.2006р., код ЄДРПОУ 34455065, за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, провулок Щорса, 14А. Як платник податків та зборів товариство взяте на облік в ДПІ у м. Вінниці 09.06.2006 р. за № 358.

На підставі направлень від 28.12.2011 року за: № 4623/23: №4627/23; №4625/23; №4624/23; №4622/23; №4626/23; №175/23; №176/23; №177/23, виданих ДПІ у м. Вінниці згідно із ст.20, п.77.2 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у м. Вінниці від 02.12.2011 №5129/23, була проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Шик і Блиск» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт №476/2310/34455065 від 16.02.2012 року (далі акт перевірки).

Згідно висновків акту перевірки позивачем, зокрема, порушено:

1) п.1.32, ст.1, п.5.1, 5.2.1 п.5.2, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.97р. (зі змінами та доповненнями) із змінами та доповненнями; п.14.1.27, п.14.1.36 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.10.2010р. по 30.09.2011р. на загальну суму 490 569 грн., в т.ч.:

- за 4 квартал 2010 року 156175 грн.,

- за 1 квартал 2011 року 135100 грн.,

- за 2 квартал 2011 року 99580 грн.,

- за 3 квартал 2011 року 99714 грн.

2) п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону Украй 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"(зі змінами та доповненнями); п. 1 ст.187, ст. 188, ст.198, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" від 334/94-ВР у редакції Закону від 22.05.1997 року № 283/97-ВР , в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 125 662 грн., у тому числі:

- за грудень 2010 р. на суму 53972 грн.;

- за лютий 2011 р. на суму 19292 грн.,

- травень 2011 р. на суму 35132 грн.,

- серпень 2011 р. на суму 17266 грн.,

Не погодившись з вищеприйнятим актом, позивачем подано заперечення, на підставі якого ДПІ у м. Вінниці надано відповідь № 11837 від 01.03.2012р. про результати розгляду заперечення до акту перевірки від 16.02.2012 р., яким заперечення залишено без задоволення, а акт від 16.02.2012 р. без змін (том 1, а.с.96-107).

5 березня 2012 року ДПІ у м. Вінниці на підставі висновків акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0000432310, яким зменшено суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за вересень 2011 р. на суму 246 374 грн.

- № 0000422310 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 529 615,00 грн., в т.ч. у розмірі 490 570 грн. та штрафних санкцій на суму 39 045 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач з метою їх скасування та захистом своїх прав, звернувся до суду.

Прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень було мотивовано висновками акту перевірки про те, що ТОВ "Шик і Блиск" неправомірно сформувало податковий кредит та валові витрати по операціям з орендою нежитлових приміщень та придбання товарів за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року.

На думку перевіряючих, позивачем не доведено та не підтверджено належними документами факту використання орендованих нежитлових приміщень в господарській діяльності товариства. Згідно умов договорів комісії комітент, тобто позивач надає комісіонеру у користування приміщення для здійснення ним своєї діяльності.

Позивач відносив до складу валових витрат витрати на оренду приміщень, згідно укладених договорів оренди. При цьому позивачем не було надано підтверджуючих документів, які б свідчили про діяльність, яка здійснювалась в орендованих нежитлових приміщеннях.

В наданих до перевірки звітах комісіонерів відсутні відомості щодо нежитлових приміщень в яких комісіонером здійснювалась господарська діяльність з продажу товарів, прийнятих на комісію.

У вищезгаданих договорах оренди зазначено, що нежитлові приміщення орендуються для використання у власній господарській діяльності та не містять інформації щодо проведення в цих приміщеннях діяльності інших суб'єктів господарювання, зокрема фізичних осіб - підприємців.

До перевірки не надано підтверджуючих документів, що свідчили про використання орендованих приміщень, згідно вищезазначених договорів оренди у власній господарській діяльності.

Крім того, перевіряючими під час перевірки встановлено, що позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з TOB «Баркод Україна». Згідно даних ІАС «Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» перевіряючими встановлено, що дане підприємство зареєстроване в м. Київ, ІПН 367911626508, код за ЄДРПОУ 36791163, знаходиться на обліку в ДШ Голосіївському районіні м. Києва. Основний вид діяльності: оптова торгівля електронними компонентами та устаткуванням.

Взаємовідносини TOB «Баркод Україна» з позивачем відбувались в жовтні - грудні 2010 року. Договір поставки товару відсутній. Взаєморозрахунки відбувались на підставі рахунків-фактур.

Чисельність працюючих на TOB «Баркод Україна» в період здійснення операцій з TOB «Шик і Блиск» - 0 осіб, основні фонди - відсутні. Декларації з податку на прибуток TOB «Баркод Україна» за 3 квартали 2010 року та 2010 рік - не подано.

В ході проведення перевірки встановлено, що від постачальника TOB «Баркод Україна» позивач отримав товар, а саме "етикетки 4х4 штрих-кодів" у загальній сумі 26400,96 грн., в тому числі ПДВ 4400,06 грн.

Згідно наданих до перевірки документів, розрахунки за товар проводились в безготівковій формі. Будь-які документи, які підтверджували б транспортування товару - відсутні.

Виходячи з вищевикладеного TOB «Баркод Україна» не мало матеріальних, технічних ресурсів для виконання своїх зобов'язань перед позивачем.

Наявність у ТОВ «Шик і Блиск» податкових накладних, за умови встановлення факту не здійснення господарських операцій, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

З огляду на вищевикладене, правочини поставки товарів (робіт, послуг) укладені TOB «Баркод Україна» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки та бере до уваги наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

За таких підстав, в межах предмета доказування по даній справі належить встановити факт здійснення господарської діяльності в орендованих нежитлових приміщеннях та реальність отримання товару ТОВ "Шик і Блиск" від контрагента ТОВ "Баркод Україна".

Як встановлено судом, у перевіряємий період позивач уклав наступні договори оренди нежитлових приміщень:

1. ПП «Стандарт-Інвест» (код 30621895; М.Хмельницький, вул. Подільська, 25, кв.14) - Договір оренди торгової площі в нежитловому приміщенні №49 від 01.06.2009р.

2. CT «Надія» (код 32890304; м. Хмільник, вул. Леніна, 2) - Договір оренди нежитлового приміщення №5/10 від 01.02.2010р.

3. ПП «Клімат-Системи» (код 33126735; м.Вінниця, пр. Космонавтів, 8) - Договір оренди нежитлового приміщення №б/н від 01.05.2010р.

4. TB TOB «Південний Буг» (код 13293450; м.Вінниця, вул. Пирогова, 2) - Договір оренди нежитлового приміщення №285 від 22.05.2009р.

5. TOB «TBK Петроцентр» (код 13341004; м.Вінниця, вул. Коцюбинського, 70) - Договір оренди №1/1 від 09.12.2010р.

6. TOB «Боярє» (код 1332046; м.Вінниця, вул. Свердлова, 149) - Договір оренди нежитлового приміщення №05/ОР від 04.01.2011р. та Договір оренди нежитлового приміщення №б-н від 01.09.2010р.

7. TOB «Ліра'С» (код 13328311; м.Вінниця, вул. Келецька, 104) - Договір приміщення№1 від 01.01.2011р.

8. TOB «Фірма «Авіценна» (код 13327671; м.Вінниця, пров. Цегельний, нежитлового приміщення №01/111 від 01.12.2010р.

9. TOB «Трейдленд» (код 25592668; м.Київ, пров.Жуковського, 12) - Договір оренди нежитлового приміщення №152М/1-10 від 26.03.2010р. та Договір оренди нежитлового приміщення №213М/1-11 від 01.01.2011р.

10. TOB ТФ «Спартак - М» (код 30452982; м.Вінниця, вул. Юності, 19А) - Договір оренди нежитлового приміщення №6 від 01.01.2011р.

11. TOB «Управління комерційної нерухомості» (код 36548182; м.Вінниця, вул. Соборна, 52) - Договір суборенди нежитлового приміщення №003-02/09 від 01.11.2009р.; Договір суборенди нежитлового приміщення №003-02/11 від 01.01.2011р.; Договір суборенди нежитлового приміщення №008-01/09 від 01.11.2009р.; Договір суборенди нежитлового приміщення №008-01/11 від 01.01.2011р.; Договір суборенди нежитлового приміщення №002-03/11 від 07.02.2011р.

12. ФОП ОСОБА_9 (код НОМЕР_2; АДРЕСА_9) - Договір оренди нежитлового приміщення №1 від 01.10.2009р.; Договір оренди нежитлового приміщення №2 від 01.10.2009р.; Договір оренди нежитлового приміщення №3 від 01.10.2009р.; Договір оренди нежитлового приміщення №4 від 01.10.2009р.; Договір оренди нежитлового приміщення №5 від 01.10.2009р.; Договір оренди нежитлового приміщення №01/04 від 01.04.2010р.

13. ФОП ОСОБА_10 (код НОМЕР_3; АДРЕСА_2) - Договір оренди нежитлового приміщення №56/10 від 01.11.2010р.

14. СПД ОСОБА_11 (код НОМЕР_3; АДРЕСА_10) - Договір оренди нежитлового приміщення №53/10 від 01.08.2010р.

15. ФОП ОСОБА_12 (код НОМЕР_4; АДРЕСА_3) -Договір оренди нежитлового приміщення №53/08 від 21.03.2009р.

16. ФОП ОСОБА_13 (код НОМЕР_5; АДРЕСА_11) - Договір оренди нежитлового приміщення №20/09 від 15.05.2009р.

17. ФОП ОСОБА_14 (код НОМЕР_6; АДРЕСА_12) - Договір суборенди нежитлового приміщення №04/09 від 01.03.2009р.

18. СПД ОСОБА_15 (код НОМЕР_7; АДРЕСА_4) - Договір оренди нежитлового приміщення №05/09 від 01.01.2010р.; Договір оренди нежитлового приміщення №03/0lo від 01.03.2010р.

19. ФОП ОСОБА_16 (код НОМЕР_8; АДРЕСА_13) - Договір суборенди магазину від 01.03.2010р.

20. ФОП ОСОБА_17 (код НОМЕР_9; АДРЕСА_5) - Договір оренди б/н від 01.09.2009р.

21. Фізична особа ОСОБА_18 (код НОМЕР_10; АДРЕСА_14) - Договір оренди нежитлового приміщення №01/11/3 від 01.01.2011р.

22. ФОП ОСОБА_19 (код НОМЕР_11; АДРЕСА_6) - Договір оренди нежитлового приміщення №01/02/11 від 01.02.2011р.; Договір оренди приміщення №04 від 01.12.2008р.:

23. Фізична особа ОСОБА_20 (код НОМЕР_12; АДРЕСА_7) -Договір оренди нежитлового приміщення №01/11/3 від 01.01.2011р.,

24. Фізична особа ОСОБА_21 (код НОМЕР_13 АДРЕСА_8) -Договір оренди нежитлового приміщення №01/11/2 від 01.01.2011р.

25. Фізична особа ОСОБА_22 (код НОМЕР_14 АДРЕСА_15) - Договір оренди нежитлового приміщення №2 від 01.02.2011р.

В підтвердження використання орендованих нежитлових приміщень позивачем надано копії договорів комісії, укладених з фізичними особами-підприємцями, а саме: ФОП ОСОБА_23 НОМЕР_15; ФОП ОСОБА_24 НОМЕР_16; ФОП ОСОБА_25 НОМЕР_17; ФОП ОСОБА_26 НОМЕР_18; ФОП ОСОБА_27 НОМЕР_19; ФОП ОСОБА_28 НОМЕР_20; ФОП ОСОБА_29 НОМЕР_21; ФОП ОСОБА_30 НОМЕР_22; ФОП ОСОБА_31 НОМЕР_23; ФОП ОСОБА_32 НОМЕР_24; ФОП ОСОБА_7 НОМЕР_25; ФОП ОСОБА_44 НОМЕР_26; ФОП ОСОБА_34 НОМЕР_27; ФОП ОСОБА_35 НОМЕР_28; ФОП ОСОБА_36 НОМЕР_29; ФОП ОСОБА_37 НОМЕР_30; ФОП ОСОБА_38 НОМЕР_31; ФОП ОСОБА_39 НОМЕР_32; ФОП ОСОБА_40 НОМЕР_33; ФОП ОСОБА_41 НОМЕР_34; ФОП ОСОБА_45 НОМЕР_35, що містяться в матеріалах справи.

За умовами даних договорів комісіонери (тобто фізичні особи-підприємці) зобов'язувались за дорученням комітента (тобто ТОВ «Шик і Блиск») здійснювати від свого імені, але в інтересах та за рахунок комітента, угоди з купівлі-продажу з третіми особами, що належать комітенту на праві власності. Також, відповідно до умов даних договорів комітент надає комісіонерам приміщення разом із внутрішнім обладнанням, що оформлюється актом прийому-передачі.

Представниками відповідача зазначено, що під час перевірки позивачем не надано для огляду первинні документи, які б підтверджували використання орендованих ТОВ «Шик і Блиск» нежитлових приміщень, що в подальшому надавалися для використання комісіонерам в господарській діяльності. Податковий орган скористався правом, визначеним п.п. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 ПК України щодо витребування під час перевірки додаткових документів та направив на адресу ТОВ «Шик і Блиск» запит на витребовування документів, що б підтверджували взаємовідносини позивача з комісіонерами, відповідно до укладених договорів комісії.

Як зазнають представники відповідача, на запит ДПІ у м. Вінниці позивачем не було надано підтверджуючих документів, які б свідчили про діяльність, яка здійснювалась в орендованих нежитлових приміщеннях. Даний факт представники позивача заперечують зазначаючи, що даний запит містив виключний перелік документів, що підлягали направленню до податкового органу, і відповідно до нього позивачем надано для перевірки витребовувані документи. Під час здійснення перевірки ревізорам також були надані всі необхідні пояснення в усній формі, щодо ведення позивачем господарської діяльності на орендованих приміщеннях.

В ході судового розгляду представниками позивача надано копії актів прийому-передачі орендованих нежитлових приміщень укладених між ТОВ «Шик і Блиск» (комітент) та фізичними особами-підприємцями (комісіонери), які свідчать про господарську діяльність, яка здійснювалась в орендованих нежитлових приміщеннях.

Згідно з абзацом 5 підпункту 2.3.2. пункту 2.3 розділу 2 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. №327, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема, у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому, до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Акт перевірки не містить ні переліку витребовуваних у позивача документів (п.4.4.), ні пояснень співробітників позивача щодо їх наявності, які мали бути відібрані перевіряючими.

Отже, невиконання особами, які проводили перевірку позивача, вимог п.п.2.3.2 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» щодо необхідності витребовування пояснень та визначення переліку відсутніх документів, потягло за собою неможливість встановлення обставини наявності чи відсутності документів на момент проведення перевірки під час судового розгляду

Представники відповідача також звернули увагу суду на відсутність зв'язку між договорами оренди та договорами комісії, оскільки в наданих до перевірки звітах та актах комісіонерів відсутні відомості щодо адрес нежитлових приміщень в яких комісіонером здійснювалась господарська діяльність з продажу товарів, прийнятих на комісію.

Даний факт спростовується актами прийому - передачі приміщень та свідоцтвами про сплату єдиного податку, наданими представниками позивача в судовому засіданні, адже в них зазначено місце здійснення діяльності фізичної особи-підприємця (комісіонери).

Крім того, в судовому засіданні 7 травня 2012 року суд задовольнив клопотання позивача щодо виклику в якості свідка фізичну особу-підприємця ОСОБА_26, що явлалась комісіонером, згідно договору комісії укладеного з ТОВ «Шик і Блиск». В даному судовому засіданні, з метою з'ясування обставин по справі, судом допитано вищезазначеного свідка. ФОП ОСОБА_26 підтвердила факт укладення договору комісії з ТОВ «Шик і Блиск» та підписання актів приймання-передачі майна в рамках договору комісії №68/10 від 01.12.2010 року (том 2, а.с. 46-46б).

Щодо безпідставного віднесення до складу валових витрат витрати на оренду приміщень, отримані на підставі договорів оренди в сумі 2 009 596,34 грн. та завищення податкового кредиту податку на додану вартість з вартості товарів у сумі 241 973,84 грн., по причині не використання у господарській діяльності операцій з оренди нежитлового приміщення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 14.1.36. Податкового кодексу України (далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У вказаному визначені закріплені основні елементи поняття господарської діяльності в розумінні ПК України, це:

- діяльність пов'язана з реалізацією товарів, наданням послуг;

- діяльність повинна бути спрямована на отримання доходу;

- діяльність може проводитись як самостійно так і через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи.

Позивач здійснював свою діяльність зокрема через посередників - комісіонерів, згідно умов договорів комісії, комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера всім необхідним для здійснення останнім комісійної торгівлі, у тому числі приміщенням.

Законодавчою підставою для цієї дії є:

1. Ст. 1011 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з якою за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента;

2. Ч. 1 ст. 1016 ЦК України, згідно з якою комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою;

3. Ст. 1024 ЦК України, згідно з якою комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії;

4. Договір комісії у якому передбачено одним із обов'язків комітента передати у користування комісіонеру приміщення для здійснення в них комісійної торгівлі.

Як зазначено представником позивача, дії ТОВ «Шик і Блиск» підпадають під поняття господарської діяльності встановлене - 14.1.36 ПК України, тому що їй притаманні такі елементи:

1) діяльність позивача безпосередньо пов'язана з реалізацією товарів непродовольчої групи (побутова хімія, косметичні та парфумерні вироби, засоби по догляду за волоссям, тощо);

2) діяльність позивача спрямована виключно на отримання прибутку, за перевіряємий період, лише від комісійної торгівлі націнка на реалізований та оплачений товар склала 1 268 000 грн.;

3) діяльність проводилась через посередника (комісіонера), якому у користування надавалось нежитлове приміщення для здійснення комісійної торгівлі.

Таким чином, нежитлове приміщення передавалось комісіонеру на законних підставах і здійснення ним комісійної торгівлі, в рамках господарської діяльності (в розумінні ПК України) ТОВ «Шик і Блиск», з метою отримання останнім прибутку.

Крім того, позивачем поряд із своїми основними видами діяльності здійснює діяльність по просуванню товарів на ринку України та інші маркетингові заходи передбачені діючими договорами про надання послуг маркетингу.

Так, відповідно до укладених договорів про надання маркетингових послуг позивач взяв на себе зобов'язання просувати товар своїх замовників, збільшувати на них попит, проводити різноманітні акції пов'язані із просуванням цього товару, за що отримує плату відповідно до наданих послуг. Позивач особисто здійснював господарську діяльність із надання маркетингових послуг у приміщеннях всіх магазинів ТОВ «Шик і Блиск», які орендуються і в тому числі передавались для здійснення комісійної торгівлі.

Таким чином, від здійснення комісійної торгівлі комісіонерами у наданих їм приміщеннях під торговим найменуванням «Шик і Блиск» позивач отримує непряму вигоду, яка також містить всі ознаки господарської діяльності.

Щодо порушення безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати на придбання товарів (послуг) в сумі 22000,08 грн. та безпідставно віднесеного податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 4400,16 грн. суд виходить з наступного.

Як зазначено представниками позивача в рамках здійснення своєї господарської діяльності укладено усний договір купівлі-продажу із ТОВ «Баркод Україна», предметом якого була поставка етикеток р/ч 4*4 см. штрих-кодів. Позивачем було здійснено оплату вказаних товарів згідно наступних платіжних доручень: № 2349 від 05.10.2010 року, № 362 від 11.11.2010 року, № 493 від 13.12.2010 року. Таким чином вказана господарська операція вплинула на майновий стан її сторін, тобто спричинила настання правових наслідків, що є підтвердженням її здійснення.

Позивачу був переданий куплений товар, відповідно до видаткових накладних №БК00000397 від 01.10.2010р., №БК00000441 від 04.11.2010р., №БК00000487 від 02.12.2010р. Крім того, в матеріалах справи містяться податкові накладні №00000453 від 01.10.2010 р., № 00000513 від 04.11.2010 р., № 00000567 від 02.12.2010 р., що є підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин).

На підтвердження віднесення витрат, пов'язаних з придбанням етикеток, для формування валових витрат позивачем надано суду докази використання даного товару у господарській діяльності, а саме акти списання №ШК-0000015 від 30.11.2010 р., №ШК-0000016 від 31.12.2010 р.

Крім того, в судовому засіданні 7 травня 2012 року суд задовольнив клопотання позивача щодо виклику в якості свідка ОСОБА_43, що здійснювала замовлення та отримання товару від ТОВ «Баркод Україна». В даному судовому засіданні, з метою з'ясування обставин щодо підтвердження транспортування етикеток р/ч 4*4 см., судом допитано вищезазначеного свідка. ОСОБА_43 зазначила, що станом на жовтень-листопад 2010 року працювала на посаді менеджера з реклами матеріалів, в посадові обов'язки, зокрема входило придбання антикражних магнітних штрих-кодів. Проаналізувавши ринок України з продажу штрих-кодів ТОВ "Шик і Блиск" було відібрано ТОВ «Баркод Україна» для купівлі даного товару. За допомогою телефонного зв'язку та електороної пошти було здійснено замовлення етикеток р/ч 4*4 см. штрих-кодів та отримано рахунок про сплату за вказаний товар. Після сплати було узгоджено умови поставки замовленої продукції. Доставка здійснювалась кур'єрською службою «Нічний експрес». Товар, що замовлявся був отриманий та передавався на склад для подальшого використання в господарській діяльності. Про те, накладні про передачу товару від кур'єрської служби не збереглися.

Правомірність укладення усного договору купівлі-продажу передбачено статтею 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Статтею 206 встановлено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Законом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент виникнення спірних правовідносин є Закон України "Про податок на додану вартість" та ПК України.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної , що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України "Про податок на додану вартість" передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічна правова позиція щодо правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість, викладена в Податковому кодексі України, а саме відповідно до п. 198.1, 198.2 ст. 198 право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - TOB «Баркод Україна» був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому позивач мав право на нарахування податкового кредитку з податку на додану вартість та складання податкових накладних на кожну поставку робіт; в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Крім того, суд не погоджується з позицією відповідача про те, правочини поставки товарів (робіт, послуг) укладений з TOB «Баркод Україна» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемним.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців TOB «Баркод Україна» станом на 12.04.2012 р. зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за адресою: м. Київ, вул. Заболотного, буд. 150 А, офіс 5А.

Вирішуючи питання про реальність господарських операцій та придбання позивачем товару з метою його використання у власній господарській діяльності, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (що діяв на момент здійснення спірних господарських операцій) визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч. 1 ст. 204 ЦК України).

Стаття 203 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним, що визначено ч.2.ст.215 Цивільного кодексу України.

Таким чином, посилання відповідача стосовно того, що господарські операції з контрагентом ТОВ «Баркод Україна» є нікчемними не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Щодо правомірності визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за порушення вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.14.1.27 ПК України, суд зазначає наступне:

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпункт 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарський діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Оскільки здійснення позивачем господарських операцій та понесені ним валові витрати встановлені судом та підтверджуються відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, як того вимагає пп.5.3.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо неправомірності формування позивачем валових витрат та заниження податку на прибуток.

Отже не має підстав, які б відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ПК України унеможливлювали формування валових витрат за вищевказаними господарськими операціями.

На підставі вищевикладеного вважаємо що висновки акту перевірки щодо порушення TOB "Шик і Блиск" є безпідставними, а податкові повідомлення-рішення Вінницької обєднаної державної податкової інспекуції від 05.03.2012 р. № 0000422310 та №0000432310 підлягають скасуванню як протиправні.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до пп. 21.1.4 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові , особи контролюючих органів зобов'язані не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як показами представників сторін, так і матеріалами справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, вважає, що позов ТОВ "Шик і Блиск" слід задовольнити, шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Вінницької обєднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби від 05.03.2012 року №0000422310 та №0000432310.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна