Ухвала

від 19.06.2012 по справі 2а/0270/1612/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/1612/12

Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Н.В.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шик і блиск" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2012 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Шик і Блиск" (далі - ТОВ "Шик і Блиск") з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07 травня 2012 року вказаний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Сторони у справі повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу на рішення у справі в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, податковим органом була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Шик і Блиск» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт №476/2310/34455065 від 16.02.2012 року, яким зафіксовано ряд допущених ТОВ «Шик і Блиск» порушень норм права, зокрема:

- п.1.32, ст.1, п.5.1, 5.2.1 п.5.2, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.97р. із змінами та доповненнями; п.14.1.27, п.14.1.36 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.10.2010р. по 30.09.2011р. на загальну суму 490 569 грн., в тому числі за 4 квартал 2010 року 156175 грн., за 1 квартал 2011 року 135100 грн., за 2 квартал 2011 року 99580 грн., за 3 квартал 2011 року 99714 грн.

- п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону Украй 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"(зі змінами та доповненнями); п. 1 ст.187, ст. 188, ст.198, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" від 334/94-ВР у редакції Закону від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 125 662 грн., у тому числі за грудень 2010 р. на суму 53972 грн., за лютий 2011 р. на суму 19292 грн., за травень 2011 р. на суму 35132 грн., за серпень 2011 р. на суму 17266 грн.

На підставі вказаних висновків, Вінницької ОДПІ Вінницької області Державної податкової служби були прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0000432310 від 05.03.2012 року, яким зменшено суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за вересень 2011 р. на суму 246 374 грн.;

№0000422310 від 05.03.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 529 615,00 грн., в т.ч. у розмірі 490 570 грн. та штрафних санкцій на суму 39 045 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Шик і Блиск» виходив з того, що податковим органом, як суб'єктом підприємницької діяльності, не доведено правомірність своїх дій щодо прийняття податкових повідомлень-рішень №0000422310, №0000432310 від 05.03.2012 року.

До такого висновку, суд першої інстанції дійшов в результаті встановлення наступних обставин справи.

В перевіряємий період ТОВ «Шик і Блиск» було укладено договори оренди нежитлових приміщень з наступними контрагентами: ПП «Стандарт-Інвест» (договір оренди торгової площі в нежитловому приміщенні №49 від 01.06.2009р.), CT «Надія» (договір оренди нежитлового приміщення №5/10 від 01.02.2010р.), ПП «Клімат-Системи» (договір оренди нежитлового приміщення №б/н від 01.05.2010р.), TB TOB «Південний Буг» (договір оренди нежитлового приміщення №285 від 22.05.2009р.), TOB «TBK Петроцентр» (договір оренди №1/1 від 09.12.2010р.), TOB «Боярє» (договір оренди нежитлового приміщення №05/ОР від 04.01.2011р. та договір оренди нежитлового приміщення №б-н від 01.09.2010р.), TOB «Ліра'С» (договір приміщення №1 від 01.01.2011р.), TOB «Фірма «Авіценна» (договір оренди нежитлового приміщення №01/111 від 01.12.2010р.), ТОB «Трейдленд» (договір оренди нежитлового приміщення №152М/1-10 від 26.03.2010р. та договір оренди нежитлового приміщення №213М/1-11 від 01.01.2011р.), TOB ТФ «Спартак - М» (договір оренди нежитлового приміщення №6 від 01.01.2011р.), TOB «Управління комерційної нерухомості» (договір суборенди нежитлового приміщення №003-02/09 від 01.11.2009р., договір суборенди нежитлового приміщення №003-02/11 від 01.01.2011р., договір суборенди нежитлового приміщення №008-01/09 від 01.11.2009р., договір суборенди нежитлового приміщення №008-01/11 від 01.01.2011р., договір суборенди нежитлового приміщення №002-03/11 від 07.02.2011р.), ФОП ОСОБА_4 (договір оренди нежитлового приміщення №1 від 01.10.2009р., договір оренди нежитлового приміщення №2 від 01.10.2009р., договір оренди нежитлового приміщення №3 від 01.10.2009р., договір оренди нежитлового приміщення №4 від 01.10.2009р., договір оренди нежитлового приміщення №5 від 01.10.2009р., договір оренди нежитлового приміщення №01/04 від 01.04.2010р.), ФОП ОСОБА_7 (договір оренди нежитлового приміщення №56/10 від 01.11.2010р.), СПД ОСОБА_5 (договір оренди нежитлового приміщення №53/10 від 01.08.2010р.), ФОП ОСОБА_8 (договір оренди нежитлового приміщення №53/08 від 21.03.2009р.), ФОП ОСОБА_6 (договір оренди нежитлового приміщення №20/09 від 15.05.2009р.), ФОП ОСОБА_9 (договір суборенди нежитлового приміщення №04/09 від 01.03.2009р.), СПД ОСОБА_10 (договір оренди нежитлового приміщення №05/09 від 01.01.2010р., договір оренди нежитлового приміщення №03/0lo від 01.03.2010р.), ФОП ОСОБА_11 (договір суборенди магазину від 01.03.2010р.), ФОП ОСОБА_12 (договір оренди б/н від 01.09.2009р.), Фізична особа ОСОБА_13 (договір оренди нежитлового приміщення №01/11/3 від 01.01.2011р.), ФОП ОСОБА_14 (договір оренди нежитлового приміщення №01/02/11 від 01.02.2011р., договір оренди приміщення №04 від 01.12.2008р.), Фізична особа ОСОБА_1 (договір оренди нежитлового приміщення №01/11/3 від 01.01.2011р.), Фізична особа ОСОБА_3 (договір оренди нежитлового приміщення №01/11/2 від 01.01.2011р.), Фізична особа ОСОБА_2 (договір оренди нежитлового приміщення №2 від 01.02.2011р.).

Використання орендованих нежитлових приміщень ТОВ «Шик і Блиск» підтверджується наявними в матеріалах справи договорами комісії, укладеними з фізичними особами-підприємцями. За умовами даних договорів комісіонери зобов'язані за дорученням комітента здійснювати від свого імені, але в інтересах та за рахунок комітента, угоди з купівлі-продажу з третіми особами, що належать комітенту на праві власності. Також, відповідно до умов даних договорів комітент надає комісіонерам приміщення разом із внутрішнім обладнанням, що оформлюється актом прийому-передачі.

Окрім того, ТОВ "Шик і Блиск" в підтвердження того, що в орендованих нежитлових приміщеннях здійснювалась господарська діяльність, було надано копії актів прийому-передачі орендованих нежитлових приміщень укладених між ТОВ «Шик і Блиск» (комітент) та фізичними особами-підприємцями (комісіонери).

Щодо тверджень відповідача про відсутність зв'язку між договорами оренди та договорами комісії, через те, що в звітах та актах комісіонерів відсутні відомості щодо адрес нежитлових приміщень в яких комісіонером здійснювалась господарська діяльність з продажу товарів, прийнятих на комісію, судом першої інстанції встановлено, що даний факт спростовується актами прийому - передачі приміщень та свідоцтвами про сплату єдиного податку.

Окрім того, ТОВ "Шик і Блиск" було укладено договори про надання маркетингових послуг, відповідно до умов яких позивач взяв на себе зобов'язання просувати товар своїх замовників, збільшувати на них попит, проводити різноманітні акції пов'язані із просуванням цього товару, за що отримував плату відповідно до наданих послуг. Таким чином, від здійснення комісійної торгівлі комісіонерами у наданих їм приміщеннях під торговим найменуванням «Шик і Блиск» позивач отримував непряму вигоду, яка містить всі ознаки господарської діяльності.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що пред'явлені для перевірки документи (договори, акти прийому - передачі приміщень та надання послуг, тощо) є первинними документами у розумінні вищенаведених положень чинного законодавства та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу своїх валових витрат вартості отриманих від маркетингових послуг та від господарської діяльності, яка здійснювалась в орендованих нежитлових приміщеннях.

Таким чином, виходячи з наведеного, ТОВ "Шик і Блиск" правомірно віднесено до складу валових витрат витрати на оренду приміщень, отримані на підставі договорів оренди в сумі 2 009 596,34 грн.

Щодо висновків податкового органу про безпідставність віднесення до складу валових витрат витрати на придбання товарів (послуг) в сумі 22000,08 грн. та безпідставно віднесеного податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 4400,16 грн., оскільки правочини укладені позивачем з TOB «Баркод Україна» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними, колегія суддів вважає необґрунтованим виходячи з наступного.

Між ТОВ "Шик і Блиск" та ТОВ «Баркод Україна» було укладено усний договір купівлі-продажу, предметом якого була поставка етикеток р/ч 4*4 см. штрих-кодів. Відповідно до даного договору позивачем було здійснено оплату вказаних товарів, що підтверджується платіжними дорученнями № 2349 від 05.10.2010 року, № 362 від 11.11.2010 року та № 493 від 13.12.2010 року. Таким чином, вказана господарська операція вплинула на майновий стан її сторін, тобто спричинила настання правових наслідків, що є підтвердженням її здійснення.

Окрім того, здіснення даної господарської операції підтверджується видатковими накладними №БК00000397 від 01.10.2010р., №БК00000441 від 04.11.2010р., №БК00000487 від 02.12.2010 р. та податковими накладними №00000453 від 01.10.2010 р., № 00000513 від 04.11.2010 р., № 00000567 від 02.12.2010 р., які містяться в матеріалах справи.

На момент складання податкових накладних контрагент позивача TOB «Баркод Україна» був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому позивач мав право на нарахування податкового кредитку з податку на додану вартість та складання податкових накладних на кожну поставку робіт. Податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно статті 201 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В силу частини 4 та частини 5 статті 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За правилами, встановленими у статті 205 ЦК України, правочин вважається вчиненим , якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 206 встановлено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до ст.215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що правочин, в даному випадку договір укладений ТОВ "Шик і Блиск" з ТОВ «Баркод Україна» не може бути визнаний в розумінні ст.203 ЦК України, як нікчемний, так як його зміст не суперечить діючим нормам законодавчих актів та не порушує моральні засади суспільства, укладений виходячи із волевиявлення і відповідає внутрішній волі його учасників та спрямований на реальне настання правових наслідків.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно у відповідності до законодавства включено до складу валових витрат, витрати обумовлені договірними відносинами по продажу-отримання товарів, що підтверджено належно оформленими документами, обов'язковість яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, а також включення сум від господарської діяльності в податковий кредит.

Окрім того, невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення позивача як платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначене підтверджується також практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 198.3 Податкового Кодексу України право на включення суми ПДВ до податкового кредиту виникає у Товариства у випадку придбання товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до положень п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Законом України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (робіт, послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону №168 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 травня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.