Рішення

від 22.08.2008 по справі 9/156пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048,

м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

22.08.08 р.                                                                                                   

Справа № 9/156пд                              

Господарський суд Донецької області

у складі судді Марченко О.А.

присекретарі судового засідання

Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому

засідання матеріали справи

за позовом: Колективного

підприємства „МОЛОДОСТЬ”, м.Донецьк

до відповідача: Фізичної особи -

підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк

про: визнання недійсним договору

купівлі-продажу нерухомого майна

за зустрічним позовом Фізичної

особи - підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк

до Колективного підприємства

„МОЛОДОСТЬ”, м.Донецьк

про визнання права власності

За участю представників сторін:

від позивача (за первісним

позовом): Головко С.П. - представник (за довіреністю №б/н від 04.06.2008р.);

від відповідача (за первісним

позовом): ОСОБА_2. - представник (за довіреністю №б/н від 12.08.2008р.).

З 20.08.2008р. о 16год.10хв. по

22.08.2008р. о 12год.00хв. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77

Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Колективне підприємство

„МОЛОДОСТЬ”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до

відповідача, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк про визнання

недійсним укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 01.08.2008р.

перукарні, розташованої за адресою: м.Донецьк,АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог

позивач посилається на те, що спірний договір укладений всупереч вимогам

діючого законодавства України. Зокрема підставами недійсності договору від

01.08.2008р. позивачем вказано: підписання угоди з боку Колективного

підприємства „МОЛОДОСТЬ” неповноважною особою, невідповідність спірного договору

меті створення підприємства, порушення вимог законодавства та положень статуту

Колективного підприємства „МОЛОДОСТЬ” під час прийняття конференцією

представників членів трудового колективу позивача рішення про відчуження

об'єкту нерухомості; укладення договору під час дії заборони на відчуження

нерухомого майна.

21.08.2008р. позивачем надана заява

б/н та дати про уточнення позовних вимог, відповідно з якою останній зазначає,

що в тексті позовної заяви при зазначенні дати укладання спірного договору

допущена описка, у зв`язку з чим позивач просить датою укладання договору

вважати 01.08.2008р.

Відповідач надав заперечення на

позовну заяву б/н та дати, відповідно з якими просить відмовити в задоволенні

позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на

відсутність будь-яких порушень норм чинного законодавства та положень статуту

під час укладання спірного договору. Зокрема, за твердженням Фізичної особи -

підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, укладення договору купівлі-продажу від 01.08.2008р.

відповідає меті створення Колективного підприємства „МОЛОДОСТЬ”, угода

підписана повноважними представниками сторін та після скасування заходів до

забезпечення позову у відповідності до ст.68 Господарського процесуального

кодексу України.

Згідно Довідки з Єдиного державного

реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №528561 Фізична особа -

підприємець ОСОБА_1, м.Донецьк в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та

фізичних осіб-підприємців України зареєстрований як фізична особа-підприємець.

18.08.2008р. відповідач звернувся

до господарського суду з зустрічною позовною заявою про визнання права

власності на об'єкт нерухомого майна - будівлю перукарні літера А-1, загальною

площею 529,7 кв.м., розташоване за адресою: м.Донецьк, АДРЕСА_1.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні

вимоги відповідач посилається на набуття ним права власності на спірне нерухоме

майно внаслідок укладання та повного виконання договору купівлі-продажу від

01.08.2008р.

Ухвалою господарського суду

Донецької області від 18.08.2008р. зустрічний позов Фізичної особи - підприємця

ОСОБА_1, м.Донецьк прийнято до розгляду спільно із первісним позовом.

Позивач (за первісним позовом)

відзив на зустрічний позов не надав, однак у судовому засіданні 20.08.2008р. та

22.08.2008р. проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечує. За

твердженням останнього, з огляду на недійсність договору купівлі-продажу від

01.08.2008р., належним власником спірного нерухомого майна є Колективне

підприємство „МОЛОДОСТЬ”, м.Донецьк.

Розглянувши матеріали справи та

оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представників сторін,

господарський суд встановив:

01.08.2008р. між Колективним

підприємством „МОЛОДОСТЬ” та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, м.Донецьк

був підписаний договір купівлі-продажу, зареєстрований приватним нотаріусом

Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 у державному реєстрі

правочинів за номером 6127.

Відповідно до ст.202 Цивільного

кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або

припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11,

509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України

виникають, зокрема, з договору.

Згідно з умовами спірного договору

Колективне підприємство „МОЛОДОСТЬ” прийняло на себе зобов'язання передати

Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, м.Донецьк будівлю перукарні літера А-1,

загальною площею 529,7 кв.м., розташоване за адресою: м.Донецьк, АДРЕСА_1.

В свою чергу, відповідно до п.2.1

договору, ціна договору складає 142352,17 грн., в тому числі ПДВ, які покупець

(відповідач) зобов'язується перерахувати на рахунок продавця протягом 30

(тридцяти) банківських днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Згідно із ст.215 Цивільного кодексу

України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення

стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 ст.203 Цивільного

кодексу України.

За приписом ч.1 ст.203 Цивільного

кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам

цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Отже, вирішуючи спори про визнання

угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з

якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків,

а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми

угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає

неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для

правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.4-3 Господарського

процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється

на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського

процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які

вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, враховуючи

положення ст.ст.215, 203 Цивільного кодексу України, ст.4-3 Господарського

процесуального кодексу України при заявлені вимог про визнання недійсним

договору позивачем повинно бути доведено факт порушення норм закону під час

його укладання.

Як зазначено вище, обґрунтовуючи

вимоги про визнання недійсним договору, позивач (за первісним позовом)

посилається на неправомірність проведення 02.07.2008р. конференції та

невідповідність прийнятого на ній рішення щодо відчудження спірного майна меті

створення Колективного підприємства „МОЛОДОСТЬ”.

За висновками суду, вказані

твердження позивача (за первісним позовом) не відповідають фактичним обставинам

та матеріалам справи з огляду на наступне:

За приписом ст.1 Закону України

„Про підприємства” (приймаючи до уваги, що створення та державна реєстрація

позивача (за первісним позовом) відбувалася під час дії вказаного закону)

підприємство - це основна організаційна ланка народного господарства України.

Підприємство - самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права

юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну

діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Відповідно до ст.2 Закону України

„Про підприємства” одним із видів підприємств є колективне підприємство,

засноване на власності трудового колективу підприємства.

Згідно ст.5 вказаного Закону,

підприємство створюється згідно з рішенням власника (власників) майна чи

уповноваженого ним (ними) органу, підприємства-засновника, організації або за

рішенням трудового колективу у випадках і порядку, передбачених цим Законом та

іншими законами України.

Відповідно до п.1.1 статуту

позивача (за первісним позовом), Колективне підприємство „МОЛОДОСТЬ” створено

на колективній формі власності  згідно з

Законом України „Про підприємства” та Протоколом про створення колективного

підприємства №1 від 02.07.1992р. на конференції представників власників

Колективного підприємства „МОЛОДОСТЬ”.

Таким чином судом встановлено

правомірність створення Колективного підприємства „МОЛОДОСТЬ”, відповідність

його уставу законодавству, яке діяло на момент створення підприємства.

Одночасно, суд приймає до уваги, що

в діючих Цивільному та Господарському кодексах України відсутня така

організаційно-правова форма як колективне підприємство. Однак, закон не має

зворотної сили та не може розповсюджуватися на правовідносини, яки склалися до

набрання ним чинності, крім випадків прямо встановлених законом.

Враховуючи, що чинне законодавство

не передбачає обов'язкової реорганізації колективних підприємств в

організаційно-правові форми, встановлені Господарським кодексом України та

Цивільним кодексом України, судом встановлено, що діяльність колективного

підприємства „МОЛОДОСТЬ” не суперечить положенням чинного законодавства.

За приписами ч.3 ст.62

Господарського кодексу України підприємство, якщо законом не встановлено інше,

діє на основі статуту.

Відповідно до п.6.1 статуту

позивача (за первісним позовом) вищим органом Колективного підприємства

„МОЛОДОСТЬ” є конференція представників членів трудового колективу - власників

підприємства.

Згідно з наданим до матеріалів

справи протоколом від 02.07.2008р., була проведена конференція членів трудового

колективу-власників підприємства, на якій було прийнято рішення, зокрема, про

відчуження вбудованого нежитлового приміщення площею 529,70 кв.м., розташоване

за адресою: м.Донецьк, АДРЕСА_1.

В свою чергу, пунктом 6.1 статуту

Колективного підприємства „МОЛОДОСТЬ” встановлено, що конференція є

правомочною, якщо в ній приймають участь 2/3 членів представників трудового

колективу. Для обрання представників на конференцію встановлюється модус

представництва - один від десяти членів. При цьому, у п.6.2 статуту

передбачено, що конференція проводиться у зв'язку з виникненням необхідності,

але не менше ніж один раз на рік. Позачергові конференції можуть бути скликані

на вимогу 25% членів трудового колективу - власників підприємства.

Згідно з наданою позивачем до

матеріалів справи довідкою №355 від 06.08.2008р. станом на 01.07.2008р. у

Колективному підприємстві „МОЛОДОСТЬ” працюють 494 особи, з яких 145 є

власниками.

Таким чином, приймаючи до уваги, що

власниками підприємства є 145 осіб, конференція є правомочною для прийняття

рішень за умови участі в ній не менше ніж 10 представників, враховуючи, що

кожний представник представляє десять членів трудового колективу - власників

підприємства.

Посилання позивача (за первісним

позовом) на те, що загальна кількість представників на конференцію повинна

розраховуватись в залежності від загальної кількості громадян, які працюють на

підприємстві, суд вважає безпідставними, враховуючи, що відповідно до п.6.1

статуту позивача вищим органом є конференція представників членів трудового

колективу - власників підприємства. Крім того, умовами розділу 8 статуту

позивача не передбачено повноважень трудового колективу на управління

підприємством шляхом прийняття участі в органах правління та прийняття рішень

стосовно розпорядження майном юридичної особи.

Як встановлено судом згідно з

протоколом від 02.07.2008р., у конференції представників членів трудового

колективу-власників підприємства, яка відбулася 02.07.2008р., були

зареєстровані одинадцять представників, які діяли на підставі нотаріально

посвідчених довіреностей, копії яких залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.237 Цивільного

кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона

(представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої

сторони, яку вона представляє.

За приписами ст.244 Цивільного

кодексу України  представництво може

здійснюватися на підставі довіреності, якою є письмовий документ, що видається

однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Як встановлено судом, за змістом

наданих до матеріалів справи довіреностей, виданих членами трудового

колективу-власниками на ім'я ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, останні були

уповноважені бути повноправними представниками на конференції членів КП

„МОЛОДОСТЬ” з правом голосувати на власний розсуд, а також вносити пропозиції

на порядок денний конференції, приймати участь в обговоренні питань, а також

голосувати з усіх питань порядку денного.

За таких обставин, судом

встановлено, що представники членів трудового колективу-власників підприємства

були уповноважені згідно вимог діючого законодавства на прийняття участі у

конференції Колективного підприємства „МОЛОДОСТЬ”, внаслідок чого твердження

позивача про безпідставність участі вказаних осіб у засіданні вищого органу

управління підприємства є необґрунтованими.

Приймаючи до уваги вищевикладене,

враховуючи, що в конференції приймали участь одинадцять уповноважених

представників, суд дійшов висновку, що проведена 02.07.2008р. конференція

членів трудового колективу-власників підприємства була повноважною для

прийняття рішення про відчудження будівлі перукарні літера А-1, загальною

площею 529,7 кв.м., розташованої за адресою: м.Донецьк, АДРЕСА_1.

Як встановлено судом, у пункті 2.1

статуту позивача (за первісним позовом) основною метою господарської діяльності

підприємства є здійснення платних послуг, виконання робіт, виробництво товарів

народного споживання та, як результат, отримання прибутку.

Виходячи зі змісту позовної заяви,

внаслідок укладання договору купівлі-продажу від 01.08.2008р., позивач (за

первісним позовом) позбавлений можливості надавати парикмахерські послуги та

отримувати внаслідок цього прибуток.

Проте, згідно з протоколом

конференції представників членів трудового колективу-власників підприємства від

02.07.2008р., у зв'язку з конкуренцією на ринку надання зазначених вище послуг

та відсутністю коштів на проведення реконструкції парикхмахерських, з метою

отримання коштів для оренди нових переобладнаних приміщень та сучасного

устаткування, а також для подальшої реорганізації підприємства було прийнято

рішення про відчудження, зокрема, об'єкту нерухомості, розташованого за

адресою: м.Донецьк, вул.Октября (Жовтня), 24 „а”.

Тобто, за висновками суду,

відчудження спірного майна направлено на отримання коштів для оновлення

матеріально-технічної бази підприємства для надання якісних послуг та, як

наслідок, отримання підприємством прибутку, що повністю відповідає меті

створення Колективного підприємства „МОЛОДОСТЬ”, встановленої п.2.1 статуту.

Крім того, відповідно до п.п.2.1,

2.2 статуту позивача надання послуг є лише одним із видів діяльності

Колективного підприємства „МОЛОДОСТЬ” разом з виробництвом товарів, виконанням

будівельних та ремонтних робіт, наданням посередницьких послуг та здійсненням

іншої діяльності, не забороненої законодавством.

За таких обставин, твердження

позивача (за первісним позовом) про те, що укладання договору купівлі-продажу

від 01.08.2008р. суперечить меті діяльності підприємства є неправомірними та

такми, що не відповідають дійсності.

Посилання позивача (за первісним

позовом) на відсутність у директора Єременко Галини Яківни повноважень на

укладання спірного договору суперечать положенням статуту Колективного

підприємства „МОЛОДОСТЬ” та є необґрунтованими, враховуючи наступне:

За умовами п.6.4 статуту позивача

виконавчим органом підприємства є правління, яке здійснює керівництво поточною

діяльністю юридичної особи. Згідно із п.6.8 статуту конференцією представників

членів трудового колективу-власників обирається голова правління, який відповідно

до п.6.7 статуту може бути одночасно керівником (директором).

Як встановлено судом, згідно з

протоколом представників членів трудового колективу-власників від 02.07.1992р.

та від 27.03.2003р. Єременко Галину Яківну було обрано на посаду голови правління

(директора) Колективного підприємства „МОЛОДОСТЬ”.

Відповідно до п.6.9 статуту

директор підприємства має право без довіреності діяти від імені підприємства,

представляти його інтереси у відносинах з будь-якими підприємствами та

організаціями, розпоряджатися майном, укладати господарські договори, угоди.

Твердження позивача (за первісним

позовом) про необхідність затвердження згідно п.6.3 статуту укладеного договору

рішенням вищого органу підприємства є неправомірними та такими, що не

відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.

Як встановлено судом, п.6.3 було

виключено з статуту Колективного підприємства „МОЛОДОСТЬ” шляхом внесення

відповідних змін, затверджених протоколом №1 від 13.03.1997р. Наразі, умова

щодо прийняття конференцією рішень по затвердженню договорів, укладених на

суму, яка перевищує 500000 карбованців (5 гривень), не має значення для

вирішення питання про недійсність договору, з огляду на те, що такі вимоги

статуту не обмежують можливості укладання відповідних договорів з боку

директора. Як наслідок викладеного, відсутність такого затвердження не свідчить

про недійсність договору, укладеного директором підприємства без наступного

затвердження конференцією представників членів трудового колективу-власників,

що повністю відповідає положенням п.9.4 Роз'яснень Вищого арбітражного суду

України №02-5/111 від 12.03.1999р. «Про деякі питання практики вирішення

спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”.

Таким чином, твердження позивача

(за первісним позовом) щодо відсутності у Єременко Галини Яківни повноважень на

підписання спірного договору спростовуються змістом установчих документів

позивача, випискою з протоколу представників членів трудового

колективу-власників від 02.07.1992р. та від 27.03.2003р. про призначення

Єременко Галину Яківну директором та довідкою №14/4-23/789 від 22.07.2008р.

Головного управління статистики у Донецькій області.

Установчими документами

підприємства також не передбачено будь-яких обмежень у часі на підписання

договорів директором Колективного підприємства „МОЛОДОСТЬ”. Зокрема, з моменту

призначення її директором, тобто з 02.07.1992р., Єременко Галина Яківна набула

право на підписання будь-яких угод.

З урахуванням викладеного, суд

дійшов висновку про правомірність підписання Єременко Галиною Яківною спірного

договору від 01.08.2008р. від імені Колективного підприємства „МОЛОДОСТЬ”.

Одночасно, суд приймає до уваги, що

уповноваженою конференцією представників членів трудового колективу-власників

було прийнято рішення про відчуження спірного майна, що не суперечить статуту

та положенням діючого законодавства.

Твердження позивача (за первісним

позовом) про укладання договору під час дії заборони на відчуження спірного

нерухомого майна суд до уваги не приймає з огляду на таке:

Ухвалою від 03.07.2008р. по справі

№44/129 за позовом ОСОБА_15 до Колективного підприємства „Молодость” про

визнання наявності у позивача прав учасника (засновника) Колективного

підприємства „Молодость” та відновлення становища, яке існувало до порушення

корпоративних прав було вжито запобіжні заходи у вигляді накладення арешту на

належне Колективному підприємству „Молодость” рухоме та нерухоме майно, у тому

числі на нежитлове приміщення, розташоване у місті Донецьку по АДРЕСА_1.

Одночасно, ухвалою від 15.07.2008р.

по справі №39/147пн за позовом ОСОБА_16 до Колективного підприємства

“Молодость” про визнання прав учасника (засновника), відновлення становища, що

існувало до порушення корпоративних прав та визнання недійсним положення

статуту у якості заходів до забезпечення позову було також накладено арешт, в

тому числі на спірний об'єкт нерухомості.

При цьому, як встановлено судом,

ухвалами від 25.07.2008р. запобіжні заходи (заходи до забезпечення позову),

вжиті згідно з ухвалою від 03.07.2008р. по справі №44/129 та ухвалою від

15.07.2008р. по справі №39/147пн у відповідності до ст.68 Господарського

процесуального кодексу України були скасовані.

Господарським процесуальним

законодавством не встановлено певного порядку набрання законної сили ухвалами

суду, внаслідок чого останні набирають законної сили в день їх прийняття.

Наявності будь-яких інших підстав

для заборони відчудження нерухомого майна Колективного підприємства „МОЛОДОСТЬ”

позивачем (за первісним позовом) всупереч вимогами ст.4-3, 33 Господарського

процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано, судом не

встановлено.

За таких обставин, враховуючи

набрання законної сили ухвалами господарського суду від 25.07.2008р., за

висновками суду, під час укладання 01.08.2008р. договору купівлі-продажу

будівлі перукарні літера А-1, загальною площею 529,7 кв.м., розташоване за

адресою: м.Донецьк, АДРЕСА_1, будь-які обтяження нерухомого майна були

відсутні, що також підтверджується витягом з державного реєстру обтяжень,

виданими приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3

(копія витягу залучена до матеріалів справи).

Інших обставин або фактів, які б

свідчили про недійсність договору купівлі-продажу від 01.08.2008р. позивачем

(за первісним позовом) не вказано, а судом не встановлено, внаслідок чого

позовні вимоги про визнання недійсним укладеного між сторонами договору

купівлі-продажу від 01.08.2008р. перукарні підлягають залишенню без

задоволення.

Враховуючи підстави відмови в

задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від

01.08.2008р., вимоги Колективного підприємства „МОЛОДОСТЬ” в частині проведення

двосторонньої реституції та повернення у власність КП „МОЛОДОСТЬ” нежитлового

приміщення, розташованого за адресою: м.Донецьк, АДРЕСА_1 також не підлягають

задоволенню.

На ряду з викладеним, як було

зазначено вище, відповідач (за первісним позовом) звернувся до господарського

суду з зустрічною позовною заявою про визнання права власності на об'єкт

нерухомого майна - будівлю перукарні літера А-1, загальною площею 529,7 кв.м., розташоване

за адресою: м.Донецьк, АДРЕСА_1.

Виходячи з принципу повного,

всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає зустрічні

позовні вимоги відповідача (за первісним позовом) про визнання права власності

на об'єкт нерухомого майна - будівлю перукарні літера А-1, загальною площею

529,7 кв.м., розташоване за адресою: м.Донецьк, АДРЕСА_1, такими, що підлягають

задоволенню, з огляду на таке:

Відповідно до ст.328 Цивільного

кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені

законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно,

якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності

не встановлена судом.

За приписом ст.655 Цивільного

кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає

або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні

(покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і

сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом вище, 01.08.2008р.

між Колективним підприємством „МОЛОДОСТЬ” та Фізичною особою - підприємцем

ОСОБА_1, м.Донецьк був підписаний договір купівлі-продажу, за умовами якого

позивач передав відповідачу будівлю перукарні літера А-1, загальною площею

529,7 кв.м., розташоване за адресою: м.Донецьк, АДРЕСА_1.

За змістом матеріалів справи, судом

встановлено, що фактично прийняті зобов'язання за спірним договором сторонами

виконані, зокрема, згідно з платіжним доручення №31 від 18.08.2008р.

відповідачем перераховано на рахунок позивача грошові кошти в сумі 142352,17

грн., а позивачем за актом приймання-передачі від 01.08.2008р. передане спірне

майно.

Статтею 334 Цивільного кодексу

України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з

моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень п.4.5

договору купівлі-продажу 01.08.2008р. право власності на нерухоме майно виникає

у покупця з моменту державної реєстрації цього договору.

Згідно п.1 Тимчасового порядку

державної реєстрації правочинів, затвердженого Постановою №671 від 26.05.2004р.

Кабінету міністрів України, державна реєстрація правочинів проводиться

відповідно до вимог Цивільного кодексу України шляхом внесення реєстратором

відповідної інформації до Державного реєстру правочинів.

При цьому, реєстратори - це

державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, які згідно з договорами,

укладеними з адміністратором Реєстру, проводять державну реєстрацію правочинів,

змін, внесених до них, відомостей про припинення їх дії, приймають запити,

видають завірені витяги з Реєстру та виконують інші функції, передбачені цим

Порядком.

За змістом надпису, зробленого на

другій сторінці вказаного вище договору, останній 01.08.2008р. був посвідчений

приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 та

зареєстрований у державному реєстрі за номером №6127.

За таких обставин, враховуючи

встановлений договором момент переходу права власності на об'єкт нерухомості,

приймаючи до уваги проведення державної реєстрації договору купівлі-продажу від

01.08.2008р., суд дійшов висновку, що до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у

відповідності до положень ст.334 Цивільного кодексу України та п.4.5 вказаного

договору перейшло право власності на будівлю перукарні літера А-1, загальною

площею 529,7 кв.м., розташоване за адресою: м.Донецьк, АДРЕСА_1.

У відповідності до ст.16 Цивільного

кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого

особистого немайнового або майнового права та інтересу, а способами захисту

цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Згідно статті 20 Господарського

кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються

шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Крім того, керуючись статтею 392

Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання

його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою,

а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, враховуючи, що з боку

позивача (за первісним позовом) оспорюється та не визнається право власності

відповідача (за первісним позовом) на спірний об'єкт нерухомості, приймаючи до

уваги висновки суду щодо правомірності набуття відповідачем права власності на

нерухоме майно, зустрічні позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

м.Донецьк є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст.49

Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним та

зустрічним позовами підлягають віднесенню на позивача (за первісним позовом).

На підставі викладеного, керуючись

Законом України „Про підприємства”, ст.ст. 11, 16, 20, 202, 203, 215, 237, 244,

328, 334, 392, 509, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 62, 174

Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 35, 36, 43, 49, 75,

82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Колективного підприємства

„МОЛОДОСТЬ”, м.Донецьк до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк про

визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.08.2008р. будівлі перукарні

літера А-1, загальною площею 529,7 кв.м., розташоване за адресою: м.Донецьк,

АДРЕСА_1 - залишити без задоволення.

Зустрічні позовні вимоги Фізичної

особи - підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк до Колективного підприємства „МОЛОДОСТЬ”

про визнання за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 м.Донецьк право власності

на будівлю перукарні літера А-1, загальною площею 529,7 кв.м., розташоване за

адресою: м.Донецьк, АДРЕСА_1 - задовольнити.

Визнати право власності Фізичної

особи - підприємця ОСОБА_1 (за адресою: АДРЕСА_2, м.Донецьк, 83092, ІПН

НОМЕР_1) на об'єкт нерухомого майна - будівлю перукарні літера А-1, загальною

площею 529,7 кв.м., розташоване за адресою: м.Донецьк, АДРЕСА_1.

Стягнути з Колективного

підприємства „МОЛОДОСТЬ” (за адресою: пр-т Грінкевича, 2, м.Донецьк, 83055 ,код

ЄДРПОУ 03060847) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (за адресою:

АДРЕСА_2, м.Донецьк, 83092, ІПН НОМЕР_1) витрати по сплаті державного мита в

сумі 85грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу в сумі 118 грн. 00 коп.

Видати накази після набуття

рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили

після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути

оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку

протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом

одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 22.08.2008р.

оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

               Суддя                                                                                                                                          

Текст

рішення підписано 22.08.2008р.