Рішення

від 03.09.2008 по справі 3/28-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 РІШЕННЯ 

  ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ  

"03"

вересня 2008 р.

Справа

№ 3/28-38.

за

позовом підприємця

ОСОБА_1, м. Луцьк         

до

відповідача:

підприємця ОСОБА_2АДРЕСА_1      

про стягнення 11899 грн. 78 коп.

заборгованості та пені

Голова господарського суду Волинської області

Кравчук В.О.

за участю

представників сторін:

від

позивача:ОСОБА_3-представник

(доручення в матеріалах справи)

від

відповідача: не

з'явились

Відповідно

до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача

було роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому

засіданні на підставі                  

ст. 22 ГПК України учаснику судового процесу було роз'яснено його права

та обов'язки. Заяв                   та

клопотань на розгляд господарського суду не поступило.

Суть

спору: підприємець

ОСОБА_1, м. Луцьк звернулась до господарського суду з позовом про стягнення з

підприємця ОСОБА_2АДРЕСА_111899,78 грн., в тому числі 10996 грн. заборгованості

по оплаті відпущених у відповідності до укладеного між сторонами договору

№1/191 від 22.11.2007р. товарно-матеріальних цінностей, а також  903,78 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне

виконання грошових зобов'язань та прострочку здійснення належних розрахунків

(за період з 21.04.2008р. по 14.08.2008р.)

В

судовому засіданні представник позивача пред'явлені до відповідача позовні

вимоги підтримав              та просить

суд задовольнити останні в повному об'ємі.

Відповідач

у визначений ухвалою господарського суду від 18.08.2008р. про порушення

провадження                 у справі

термін відзиву на позовну заяву не подав, позову не оспорив, пояснень з приводу

пред'явлених позовних вимог не представив, компетентного представника в судове

засідання не направив, хоча про день та час розгляду справи в суді був

повідомлений належним чином (зазначена ухвала була направлена                  за адресою підприємця

ОСОБА_2-АДРЕСА_1, рекомендованою кореспонденцією та на адресу господарського

суду без вручення адресату не повернулась).

У

зв'язку з викладеними обставинами розгляд справи здійснюється господарським

судом                           за

правилами, встановленими статтею 75 Господарського процесуального кодексу

України, за наявними                  у

останній матеріалами.

Дослідивши

матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський

суд,-

ВСТАНОВИВ:

22

листопада 2007 року між підприємцем ОСОБА_1 м. Луцьк                           та підприємцем

ОСОБА_2 АДРЕСА_1було укладено договір                   за №1/191 у відповідності до

котрого підприємцем ОСОБА_1 було взято на себе зобов'язання щодо відпуску

відповідачу товарно-матеріальних цінностей в обумовленому між сторонами

асортименті                    та

кількості, вартістю 16496 грн. Згідно зазначеної угоди відповідач зобов'язувався

розрахуватись                        з позивачем в строк до 15.12.2007р.

шляхом перерахування авансової оплати в сумі 5500 грн. та подальшої сплати

залишку вартості товару 10996 грн., інших порядків та кінцевих строків

виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати товарно-матеріальних

цінностей сторонами в угоді від 22.11.2007р. визначено не було, як і не було

між сторонами укладено будь-яких додаткових угод до вказаного договору чи

внесено до останнього зміни й доповнення в частині порядку та строків

проведення відповідних поставок та розрахунків за останні.

На

виконання умов зазначеного договору авансова оплата товару надійшла

підприємцю                 ОСОБА_1. від

підприємця ОСОБА_2лише 12 березня 2008 року (платіжна квитанція на суму платежу

5500 грн. №53 -а.с. 13).

У

зв'язку з викладеним позивачем згідно видаткової накладної №РН-0010 від

11.04.2008р. було відпущено підприємцю ОСОБА_2товарно-матеріальних цінностей в

асортименті на суму 16496 грн.

Відпуск

підприємцем ОСОБА_1 товарів підприємцю ОСОБА_2 у визначеному обсязі, а також їх

одержання останньою від позивача підтверджується долученими                      до матеріалів справи

копіями та представленими додатково в судовому засіданні представником позивача

оригіналами зазначеної накладної, податкової накладної №57 від 11.04.2008р., а

також довіреності серії НОМЕР_1 виписаної підприємцю ОСОБА_211 квітня 2008 року

на одержання товарно-матеріальних цінностей від підприємця ОСОБА_1(а.с. 10, 12,

18).

Відповідно

до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником

обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор

має право вимагати його виконання  у

будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від

дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із

договору або актів цивільного законодавства.

14.08.2008р.

у встановленому законодавством порядку позивачем на адресу підприємця

ОСОБА_2було направлено лист за №7 (а.с. 14) з вимогою проведення всіх належних

розрахунків по оплаті відпущених товарів та погашення існуючої заборгованості

10996 грн.

Зазначену

вимогу у визначений ст. 530 Цивільного кодексу України строк було залишено

підприємцем ОСОБА_2без відповіді та належного реагування. Непроведення

відповідачем належних розрахунків з позивачем стало підставою для звернення

останнього до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми

існуючої заборгованості. При цьому до позовних вимог підприємця ОСОБА_1було

включено і штрафні санкції -903,78 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне

виконання грошових зобов'язань та прострочку здійснення належних платежів за

період з 21.04.2008р. по 14.08.2008р.

Відповідно

до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу

України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник)

зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати

майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від

певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його

обов'язку.

Відповідно

до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного

кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до

умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а

за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або

інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій

обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено

законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні

встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей

строк (термін).

У

відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється

виконанням, проведеним належним чином.

З

огляду на викладене, враховуючи відпуск позивачем відповідачу

товарно-матеріальних цінностей, отримання останніх підприємцем ОСОБА_2та не

проведення при цьому всіх належних розрахунків                   і платежів, господарський

суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 10996 грн.

заборгованості підставні та підлягають до задоволення.

Сума

заборгованості 10996 грн. у встановленому порядку не була спростована чи

заперечена відповідачем, доказів погашення боргу останнім суду надано не було.

Розглянувши

позовні вимоги щодо стягнення суми пені 903,78 грн. суд вважає, що останні                       не підлягають до

задоволення. Викладене пов'язане з тим, що у відповідності до положень статей

546-549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися

неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які

боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання, пенею є

неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного

грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Договором або

законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням

письмової форми, є нікчемним. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання)

забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В

даному випадку, господарські відносини між сторонами, спрямовані на поставку

позивачем товарно-матеріальних цінностей відповідачу та їх отримання останнім,

встановлення строків та порядку проведення належних розрахунків по оплаті

отриманого товару, визначення сторонами певного виду забезпечення виконання

грошового зобов'язання, в даному випадку неустойки (пені) не носять договірного

характеру. Відпуск товарно-матеріальних цінностей здійснювався позивачем

відповідачу в квітні місяці 2008 року, тобто поза строками дії договору від

22.11.2007р. №1/191. 

Сторонами

в угоді №1/191 від 22.11.2007р. було визначено кінцевий термін оплати

відповідачем одержаного від позивача товару -15 грудня 2007 року. Судом було

встановлено, що інших порядків                  

та кінцевих строків виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині

оплати товарно-матеріальних цінностей сторонами в угоді від 22.11.2007р.

визначено не було, як і не було між останніми 

укладено будь-яких додаткових угод до вказаного договору чи внесено до

останнього змін і доповнень в частині порядку та строків проведення відповідних

поставок та розрахунків за останні.

Сторонами

у встановленому законодавством порядку не було укладено договору щодо поставки

товарно-матеріальних цінностей в квітні місяці 2008 року, порядку відпуску та

отримання останніх, проведення належних платежів, визначення строків вчинення

тих чи інших дій, а також встановлення тієї чи іншої відповідальності в якості

санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань.               У зв'язку з викладеним позивач

позбавлений права на звернення до суду з позовом про стягнення                           з відповідача суми

пені, нарахованої за прострочку виконання грошового зобов'язання.

Беручи

до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані

з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді, котрі пронесла

підприємець ОСОБА_1, слід відшкодувати останній у відповідності до ст. 49 ГПК

України за рахунок підприємця ОСОБА_2(пропорційно розміру підставних та

задоволених судом позовних вимог).

Враховуючи

вищевикладене, керуючись ст.ст. 173, 193, 230, 232 Господарського кодексу

України, ст.ст. 256, 258, 509, 526, 527, 530, 546-549, 599 Цивільного кодексу

України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.

Позов задовольнити частково.

2.

Стягнути з підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь підприємця

ОСОБА_1 (м. АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) 10996 грн. заборгованості, 109,96 грн. в

повернення витрат по сплаті державного мита  

          та 109,04 грн. в

повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового

процесу.

3. В

частині стягнення 903,78 грн. суми пені відмовити.

Голова господарського

суду

          Волинської області                                                                                                        В.О.

Кравчук