Ухвала

від 23.03.2012 по справі 2а/0570/1320/2011

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2012 року справа №2а/0570/1320/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

23 березня 2012 р. Донецькій апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.

секретар Газарян А.В.

за участі представника позивача Білолуцької Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вугледарі на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2011 р. в справі № 2а/0570/1320/2011 за позовом Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фармація АБС" про зобов'язання сплатити суму донарахованого податку на прибуток, нарахованого із застосуванням звичайних цін,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2011 р. відмовлено у задоволенні позову Державної податкової інспекції у м. Вугледарі до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фармація АБС" про зобов'язання сплатити суму донарахованого податку на прибуток, в тому числі, штрафних санкцій в розмірі 214485,40 грн., нарахованого із застосуванням звичайних цін.

Позивачем Державною податковою інспекцією у м. Вугледарі подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які полягає у помилковому висновку про преюдиціальне значення постанови Донецького окружного адміністративного суду від 10.10.2011 р. в справі № 2а/0570/8898/2011, яким визнані недійсними рішення податкового органу про застосування звичайних цін № 1 від 19.11.2010 р. та № 2 від 20.12.2010 р. Податковий орган вважає, що рішення про нарахування податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін не підлягають судовому оскарженню, а сплата податкових зобов'язань у результаті застосування звичайних цін відбувається за судовим рішенням.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.03.2012 р. здійснена заміна первісного позивача - Державної податкової інспекції у м. Вугледарі належним - Мар'їнською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби, яка є правонаступником ДПІ у м. Вугледарі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та проси її задовольнити.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за його відсутністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ДПІ у м. Вугледарі здійснена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р., наслідки якої викладені в акті перевірки від 24.11.2010 р. № 352/23-0/30043986.

За результатами перевірки керівником податкового органу 19.11.2010 р. прийнято рішення № 1 „Про застосування звичайних цін", яким позивачу донараховано 214485,40 грн., в тому числі податок на прибуток - 151749 грн., штрафні санкції - 62736,40 грн.

20.12.2010 р. керівником податкового органу прийняте рішення № 2 „Про внесення змін до рішення № 1" у зв'язку із невірним нарахуванням штрафних санкцій в рішенні від 19.11.2010р. № 1. Зокрема, останній абзац рішення № 1 викладено у наступній редакції: „Підлягає донарахуванню 227289,10 грн., в тому числі податок на прибуток 151749 грн. та штрафні санкції 75540,10 грн. внаслідок застосування звичайних цін".

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", який регулював спірні правовідносини у 2010 р., якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Підпунктом 1.20.10. п. 1.20 ст. 1 цього Закону встановлено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Водночас, згідно із пп. 4.3.5. п. 4.3. ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який регулював спірні правовідносини у 2010 р., рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Відповідачем оскаржені вищевказані рішення про нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу в судовому порядку.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.10.2011 р. в справі № 2а/0570/8898/2011, яке набрало законної сили, за позовом ТОВ „Фармація АБС" до ДПІ у м. Вугледарі про визнання недійсними рішень визнані недійсними рішення ДПІ у м. Вугледарі від 19.11.2010 р. № 1 та від 20.12.2010 р. № 2. Постановою суду встановлена неправомірність рішення про застосування звичайних цін та рішення внесення змін до рішення про застосування звичайних цін, саме на підставі яких податковий орган ставить питання про зобов'язання відповідача сплатити податок на прибуток з урахуванням трафних санкцій.

Рішення суду мотивовано, зокрема тим, що Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств" передбачає порядок визначення звичайних цін, проте, порядок визначення податкового зобов'язання внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, яка на день розгляду справи не передбачена діючим законодавством, тобто відсутня методика нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Відповідно до пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Визначення податкових зобов'язань за непрямими методами передбачене при наявності чітко визначених підстав, а саме: невстановлення фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством; неведення платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів; не підтвердження розрахунків платником податків, наведених у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством, під час документальної перевірки.

Відповідно до пп. 4.3.4 п. 4.3 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється.

Разом з тим, жодна з визначених цим Законом підстав для визначення зобов'язань за непрямими методами податковим органом суду не доведена.

Згідно з пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 вказаного Закону, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням приписів ч. 1 ст. 72 КАС України, яка визначає, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, постанова Донецького окружного адміністративного суду від 10.10.2011р. і справі 2а/0570/8898/2011 має преюдиційне значення при вирішенні даної справи.

Колегія суддів також зазначає, що скасування рішень податкового органу про застосування звичайних цін обумовлює відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача сплатити суму донарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток за наслідками застосування звичайних цін.

Суд апеляційної інстанції не приймає доводи апеляційної скарги про неможливість оскарження в судовому порядку рішення про застосування звичайних цін з підстав їх необґрунтованості. При цьому колегія суддів зазначає, що ці рішення є офіційними письмовими документами, які породжують певні правові та негативні наслідки для платника податків, а відтак, є рішенням суб'єкту владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вугледарі на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2011 р. в справі № 2а/0570/1320/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2011 р. в справі № 2а/0570/1320/2011 за позовом Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фармація АБС" про зобов'язання сплатити суму донарахованого податку на прибуток, нарахованого із застосуванням звичайних цін залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлений 28.03.2012 р.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

Бишов М.В.