Ухвала

від 11.04.2012 по справі 2а-10791/11/1270

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Твердохліб Р.С.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2012 року справа №2а-10791/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

11 квітня 2012 р. Донецькій апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.

секретар Іллінов О.Є.

за участі представника позивача Мова В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства „Вікан" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.12.2011 р. в справі № 2а-10791/11/1270 за позовом Приватного науково-виробничого підприємства „Вікан" до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні позову Приватного науково-виробничого підприємства „Вікан" до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000982301 від 12.10.2011 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 128125 грн.

Позивачем подана апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції, в якій він просить скасувати постанову, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, які полягають у неправильному застосуванні положень Податкового кодексу України в тій частині, що позивач не може відповідати за дії контрагента, якій не здійснив реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Крім того, апелянт зазначив, що судом не взяти до уваги положення п. 6 Підрозділу 10 інших Перехідних положень Податкового кодексу України в частині незастосування фінансових санкцій до платників податку на прибуток підприємств та платників податків, які перейшли на загальну систему оподаткування, за порушення податкового законодавства за наслідками діяльності у другому-четвертому кварталах 2011 р.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів визнала за можливе здійснити апеляційний розгляд справи за відсутністю представника відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що приватне науково-виробниче підприємство „Вікан" (ідентифікаційний код 31713557) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 14 грудня 2001 року, перебуває в державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області з 13 грудня 2001 р., є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість 23 січня 2002 р. № 16628006.

Державною податковою інспекцією в м. Сєвєродонецьку Луганської області проведена позапланова виїзна документальна перевірка приватного науково-виробничого підприємства „Вікан" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року, за результатами якої складений акт від 27 вересня 2011 року №1817/23-31713557, яким встановлені порушення позивачем абз. 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 102500,00 грн., у тому числі за серпень 2011 року в сумі 102500,00 грн.

Висновок про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 102500,00 грн., мотивований тим, що до перевірки не надано квитанцію про прийняття податкової накладної від 26 серпня 2011 року №474 про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, що надсилаються у текстовому форматі платнику податків, а в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначена податкова накладна відсутня.

На підставі акту перевірки від 27 вересня 2011 року №1817/23-31713557 ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області прийняте податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2011 року № 0000982301, яким Приватному науково-виробничому підприємству „Вікан" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 128125 грн., у тому числі за основним платежем - 102500 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 25625 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що ПНВП „Вікан" укладений договір підряду від 10 березня 2011 року №ПР-6/11 та додаткову угоду від 20 липня 2011 року № 1 з ТОВ „ЛБФ „Укрпромгрупп" на розробку програмного забезпечення. На виконання умов зазначеного договору ТОВ „ЛБФ „Укрпромгрупп" виконані роботи по розробці системного програмного забезпечення АРМ енергодиспетчера на два робочих місця, а саме, розроблено корегування бази даних під використання в МYSQL та заміна драйверів бази даних, з увязкою до СУБД «МYSQL», про що складено акт здачі-приймання робіт від 26 серпня 2011 року б/н на загальну суму 615000 грн., в тому числі податок на одану вартість - 102500 грн. Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі в повному обсязі відповідно до платіжного доручення від 01 вересня 2011 року № 2084 на суму 615000 грн.

ТОВ „ЛБФ „Укрпромгрупп" за договором підряду від 10 березня 2011 року №ПР-6/11 видана ПНВП „Вікан" податкова накладна від 26 серпня 2011 року № 474 на загальну суму 615000 грн., в тому числі податок на додану вартсіть - 102500 грн.

За податковою накладною від 26 серпня 2011 року №474 на загальну суму робіт 615000 грн., в тому числі податок на додану вартсіть - 102500 грн., отриманою від ТОВ „ЛБФ „Укрпромгрупп", позивачем віднесено до складу податкового кредиту за серпень 2011 року суму сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів (робіт, послуг) в розмірі 102500 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем сформований податковий кредит на підставі податкової накладної, яка не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлені статтею 198 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України визначено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно пункту 200.1 цієї статті, має відємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобовязання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобовязаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обовязкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобовязань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Відтак, підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Пунктом 201.2 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби. З урахуванням цього форма податкової накладної та порядок її заповнення затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобовязань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобовязаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункти 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Порядок видачі податкових накладних регламентовано пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, відповідно до якого податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобовязаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обовязку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобовязань за відповідний звітний період (абзац 9 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 11 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України визначено, яка саме податкова накладна повинна платниками податку на додану вартість (продавцями) реєструватися в Єдиному реєстрі податкових накладних перед наданням її покупцеві.

Так, реєстрації підлягає податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень з 1 січня 2012 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума податку на додану вартість у податковій накладній від 26 серпня 2011 року №474, отриманій позивачем від контрагента ТОВ „ЛБФ „Укрпромгрупп" на виконання договору від 10 березня 2011 року №ПР-6/11, складає 102500 грн., тому в силу приписів Податкового кодексу України дана податкова накладна підлягала обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, починаючи з 01 липня 2011 року.

Проте, ТОВ „ЛБФ „Укрпромгрупп" не здійснило реєстрацію податкової накладної від 26 серпня 2011 року №474 в Єдиному реєстрі податкових накладних перед наданням її покупцеві, що підтверджується роздруківками з Єдиного реєстру податкових накладних по коду ЄДРПОУ продавця - ТОВ „ЛБФ „Укрпромгрупп" та покупця ПНВП „Вікан", по індивідуальному податковому номеру продавця - ТОВ „ЛБФ „Укрпромгрупп" та покупця ПНВП „Вікан", а також по номеру податкової накладної, отриманої позивачем від ТОВ „ЛБФ „Укрпромгрупп" від 26 серпня 2011 року №474 за договором від 10 березня 2011 року №ПР-6/11.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність у позивача права на віднесення суми податку на додану вартість по зазначеній вище податковій накладній до складу податкового кредиту.

Колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи апелянта, що обов'язок реєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних законодавством покладається саме на продавця, тому покупець не може нести відповідальність за дії свого контрагента, а податковий орган у разі виявлення таких фактів зобов`язаний повідомляти сумлінного платника податку про наявність таких розбіжностей з даними контрагентів та проводити перевірку такого контрагента.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. На виконання зазначених вимог постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі Порядок № 1246), який визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних платників податку на додану вартість продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що з метою отримання інформації, що міститься у Реєстрі, покупець складає запит за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення в електронному вигляді у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та надсилає його засобами телекомунікаційного зв'язку Державній податковій службі.

Таким чином, оскільки законодавець напряму пов'язує право платника податків - покупця на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту з наявністю факту реєстрації платником податку - продавцем товарів податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, то саме платник податку - покупець наділений не лише правом, а й обов`язком щодо перевірки отриманих податкових накладних на відповідність їх законодавчим нормам.

З метою врегулювання даних правовідносин, для покупця передбачено також право звернутись до податкового органу зі скаргою на контрагента у випадку нереєстрації податкової накладної, що у свою чергу надає право на включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

З обставин справи вбачається, що позивач скористався наданим йому правом подання одночасно з декларацією з податку на додану вартість за серпень 2011 року року скарги на ТОВ „ЛБФ „Укрпромгрупп", що б було підставою для включення суми податку до складу податкового кредиту.

Також є необґрунтованими доводи позивача щодо неповідомлення його податковим органом про наявність порушень оформлення податкової накладної з боку контрагента, що позбавило його права на подання уточнюючих розрахунків, оскільки законодавець не встановив такого обов'язку для контролюючого органу.

Що стосується доводів апелянта про неврахування судом першої інстанції положення п. 6 Підрозділу 10 інших Перехідних положень Податкового кодексу України в частині незастосування фінансових санкцій до платників податку на прибуток підприємств та платників податків, які перейшли на загальну систему оподаткування, за порушення податкового законодавства за наслідками діяльності у другому-четвертому кварталах 2011 р., колегія суддів зазначає, що в даному випадку мова йде про застосування фінансових санкцій за порушення податкового законодавства в частині декларування, нарахування, сплати податку на прибуток.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства „Вікан" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.12.2011 р. в справі № 2а-10791/11/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.12.2011 р. в справі № 2а-10791/11/1270 за позовом Приватного науково-виробничого підприємства „Вікан" до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлений 17.04.2012 р.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

Бишов М.В.