Постанова

від 15.05.2012 по справі 2а-2413/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 травня 2012 року 13:10 № 2а-2413/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 25.01.2012 р.), ОСОБА_2 (довіреність від 17.10.2011 р.)

від відповідача : ОСОБА_3 (довіреність від 06.03.2012 р. № 7)

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Побудрембудматеріали» доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва третя особа на стороні позивача без самостійних вимогТовариство з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Сервіс-Україна» про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Побудрембудматеріали» з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень:

- № 0002672305/40722 від 19.09.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток»на суму 91204,50 грн. за основним платежем та на 22801,13 грн. за штрафними санкціями;

- № 0002682305/40723 від 19.09.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 76169 грн. за основним платежем та на 19042,25 грн. за штрафними санкціями,

які прийняті за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Юніверсал Сервіс-Україна».

Позивач зазначає, що доводи ДПІ ґрунтуються на тому, що один із засновників контрагента обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України з підстав того, що з метою прикриття незаконної діяльності створив ТОВ «Юніверсал Сервіс-Україна», а відтак, за висновком ДПІ правочин з позивачем є нікчемним, що призвело, на думку ДПІ, до порушень з боку позивача вимог податкового законодавства та заниження сум податку до сплати.

Однак, як зазначає позивач, спірні операції з поставки гранітних виробів фактично виконані. Зазначені вироби використані при роботах на об'єктах при реконструкції адміністративного будинку комплексу Управління справами Верховної Ради України по вул. Садовій, 3-а у м. Києві. При цьому, позивачем здійснено попередню оплату за фактом якої («перша подія») сформовано спірні суми валових витрат та податкового кредиту. В даному випадку постанова у кримінальній справі про звільнення від кримінальної відповідальності одного із співзасновників по амністії на думку позивача не свідчить, що спірні операції не були виконані, що підтверджується, як зазначає позивач, сукупністю первинних документів, які підтверджують здійснення вхідних та вихідних операцій щодо придбання та використання вищезгаданих гранітних виробів.

ДПІ з підстав, викладених в акті перевірки вважає спірне рішення законним та обґрунтованим у зв'язку з чим просить у задоволенні позову відмовити.

Третя особа, залучена ухвалою суду до участі у справі на стороні позивача без самостійних вимог, в судове засідання не з'явилася, поштове відправлення повернулося без вручення за закінченням терміну зберігання, тобто поштове відправлення не вручене з незалежних від суду причин, а відтак, відповідно до положень ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35, ч. 3 ст. 167 КАС України, третя особа вважається належним чином повідомленою про розгляд справи та її неявка в такому випадку не є перешкодою для розгляду справи. У зв'язку з цим розгляд справи не відкладався та справу розглянуто за відсутності третьої особи.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15 травня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ у Дарницькому районі м. Києва проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Виробниче підприємство «Побудрембудматеріали»(код 16468589) по взаємовідносинам з ТОВ «Юніверсал Сервіс-Україна»(код 35571430) з питань достовірності нарахування податку на прибуток за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. та ПДВ за період липень -листопад 2008 року.

За результатами перевірки складено акт № 5134/2305/16468589 від 31.08.2011 р. (далі -Акт перевірки).

Згідно з Актом перевірки підприємство зареєстровано 25.03.1992 р. Місцезнаходження: м. Київ, вул. Ялинкова, 60/1. Підприємство є платником ПДВ.

Загальна чисельність працюючих осіб згідно з Актом перевірки складає 112 осіб.

Як зазначено в Акті перевірки (стор. 3) згідно договору поставки № 07072008/5 від 07.06.2008 р., укладеному між позивачем (покупець) та ТОВ «Юніверсал Сервіс-Україна»(постачальник) в особі директора ОСОБА_4, обумовлено поставку гранітних виробів на базисі поставки м. Київ, вул. Садова, 3-а для виконання оздоблюваних робіт з граніту при реконструкції адміністративного комплексу Верховної Ради України.

В контексті наведеного в акті визначено первинні документи та податкові накладні, оформлені у зв'язку з виконанням договору.

У зв'язку з цим позивачем, як зазначено в Акті перевірки, до складу валових витрат 4 кварталу 2008 року віднесено 364817,85 грн. Вказані операції, в частині формування податкового кредиту з ПДВ, відображені в реєстрах отриманих податкових накладних за липень 2008 року в сумі 8 333,33 грн., за серпень 2008 року в сумі 26666,67 грн., за вересень 2008 року в сумі 10000,00 грн., за жовтень 2008 року в сумі 27963,54 грн. та за листопад 2008 року в сумі 3205,07 грн.

В ході перевірки, як зазначено в Акті, «виникає питання (сумнівне) щодо законодавчо обґрунтованого формування податкового кредиту ТОВ «ВП «Побудрембудматеріали».

Надалі, як зазначено в Акті перевірки, згідно Постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 07.06.2010 р. № 1-582/10, ОСОБА_5 (співзасновник підприємства - контрагента позивача) обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених 28 ч.2., 205 ч.2., 358 ч. 2, 358 ч. 3 КК України за наступних обставин. В листопаді-грудні 2007 року ОСОБА_5 за попередньою змовою з невстановленими досудовим слідством особами, діючи умисно з метою прикриття незаконної діяльності, а саме - використання підприємства для мінімізації податкових зобов'язань діючих суб'єктів господарської діяльності, використовуючи документи, оформлені на своє ім'я та на ім'я ОСОБА_4, створив ТОВ «Юніверсал Сервіс-Україна»(код ЄДРПОУ 35571430), достовірно знаючи, що діяльність вказаного товариства він контролювати не буде, а після реєстрації всі документи та печатку передасть невстановленим досудовим слідством особам. Підписані ОСОБА_5 реєстраційні документи та печатка ТОВ «Юніверсал Сервіс-Україна»були передані ним невстановлених досудовим слідством особам, що надало змогу останнім відкрити розрахункові рахунки в банківських установах та використовувати їх для прикриття незаконної фінансово-господарської діяльності інших суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної з мінімізацією податкових зобов'язань реально діючих суб'єктів підприємницької діяльності.

Під час розгляду справи, не дивлячись на те, що провадження у справі було відкрито відповідно до ухвали суду від 15.03.2012 р. та розгляд справи призначено на 05.04.2012 р., а надалі у зв'язку із залученням третьої особи та відсутністю відомостей про її повідомлення про розгляд справи відкладався на 25.04.2012 р. та на 15.05.2012 р., ДПІ не надано зазначеної постанови суду та доказів набрання нею законної сили , хоча ще ухвалою від 15.03.2012 р. від ДПІ вимагалося надати всі матеріали, що були взяті нею до уваги при прийнятті спірного рішення та надання цієї постанови суду вимагалося від ДПІ під час судових засідань. Під час розгляду справи ДПІ не наведено та не доведено наявності непереборних обставин, які перешкоджали наданню цієї постанови, хоча з Акту перевірки вбачається її наявність у ДПІ під час проведення перевірки.

Надалі в Акті перевірки ДПІ зазначає, що аналізуючи фінансово-господарську діяльність позивача, ДПІ встановлено, що фактично придбання товару позивачем не здійснювалось, а здійснювалось лише оформлення, а також те, що ТОВ «Юніверсал Сервіс-Україна»має ознаки фіктивності, договір з позивачем та документи є нікчемними, а право на податковий кредит з ПДВ на підставі податкових накладних, виданих на поставку товарів, як вважає ДПІ, не виникає.

Це означає, як зазначає ДПІ, що в результаті виконання нікчемного правочину не може виникати податковий кредит та податкові зобов'язання.

Відтак, ДПІ в Акті перевірки приходить до висновку, що в порушення п. 1.32., п/п. 5.39. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем завищено валові витрати на зазначену вище суму, що призвело до заниження податку на прибуток за 4 квартал 2008 року на 91204,50 грн.

Виходячи з тих же обставин, ДПІ прийшла до висновку, що в порушення п/п.7.2.1., 7.4.4., 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість»підприємством занижено податку на додану вартість на загальну суму 76 169, у т.ч. по періодам: липень 2008 року -на 8333 грн., серпень 2008 року -на 26667 грн., вересень 2008 року на 10000 грн., жовтень 2008 року на 27964 грн., листопад 2008 року у сумі 3205 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийнято оскаржувані рішення, які за результатами адміністративного оскарження залишені без змін.

У взаємозв'язку з вищенаведеним та відносно взаємовідносин позивача з контрагентом за спірними операціями, під час розгляду справи встановлено наступне.

07.06.2008 року між позивачем та ТОВ «Юніверсал сервіс Україна» (в особі директора ОСОБА_4) укладено договір поставки № 07072008/5, відповідно до якого ТОВ «Юніверсал сервіс Україна»зобов'язалося поставити позивачу продукцію згідно специфікацій. Умови поставки -м. Київ, вул. Садова, 3-а для оздоблюваних робіт з граніту при реконструкції адміністративного комплексу Верховної Ради України.

Згідно із специфікацією від 07.06.2008 року сторонами обумовлено поставку виробів з граніту Bianco Cristal - сходинок полірованих різних розмірів, а також надання транспортних послуг загалом вартістю 747492,54 грн., крім того ПДВ 149 498,50, а всього з ПДВ -896 991,04 грн.

24.07.2008 року позивачем проведено попередню оплату за договором у розмірі 50 000 грн. з ПДВ 8333,33 грн., що підтверджується банківською випискою. 06.08.2008 р. позивачем проведено попередню оплату у розмірі 100000 грн. з ПДВ 16666,67 грн. 28.08.2008 року позивачем проведено попередню оплату за договором у сумі 60 000 грн. з ПДВ -10 000 грн. 05.09.2008 р. позивачем проведено попередню оплату за договором у сумі 60 000 грн. з ПДВ -10000 грн. 06.10.2008 р. позивачем проведено попередню оплату за договором у сумі 100 000 грн. з ПДВ -16666,67 грн. 06.11.2008 р. позивачем також проведено оплату за продукцію за договором у сумі 67 781,43 грн. у т.ч. ПДВ -11296,91 грн. 24.11.2008 р. позивачем проведено попередню оплату за договором у сумі 19 230,44 грн. у т.ч. ПДВ -3205,07 грн.

Всього проведено оплату за продукцію у сумі 457 011,87 грн. з ПДВ, у т.ч. ПДВ - 76 168,65 грн.

Поставка виробів з граніту оформлена видатковими накладними № 1275 від 19.08.2008 р. на суму 50465,34 грн. з ПДВ -8410,89 грн.; № 1530 від 20.08.2008 р. на суму 99 459,52 грн. з ПДВ -16576,59 грн., № 1530 від 23.08.2008 р. на суму 59373,70 грн. з ПДВ -9895,62 грн., № 1530 від 25.08.2008 р. на суму 57806,72 грн. з ПДВ 9634,45 грн., № 1530 від 06.10.2008 р. на суму 98132,34 грн. з ПДВ -16355,39 грн., № 1530 від 08.10.2008 р. на суму 72543,81 грн. з ПДВ -12090,63 грн., № 11/1860 від 27.11.2008 р. на суму 19230,44 грн. з ПДВ -3205,07 грн.

Всього оформлено поставок виробів із граніту на суму 457 011,87 грн. у т.ч. ПДВ - 76 168,65 грн.

Позивачу видано податкові накладні: № 1275 від 23.07.2008 р. на суму 50000 грн. з ПДВ -8333,33 грн., № 1529 від 06.08.2008 р. на суму 60000 грн. з ПДВ -10000 грн., № 1530 від 28.08.2008 року на суму 100000 грн. у т.ч. ПДВ -16666,67 грн., № 9/405 від 05.09.2008 р. на суму 60000 грн. у т.ч. ПДВ -10000 грн., № 10/403 від 06.10.2008 р. на суму 100000 грн. з ПДВ -16666,67 грн., № 10/1616 від 22.10.2008 р. на суму 67781,22 грн. у т.ч. ПДВ 11296,87 грн., № 11/1860 від 27.11.2008 р. на суму 19230,44 грн. з ПДВ -3205,07 грн.

Зазначені податкові включені в реєстр отриманих податкових накладних, витяг з якого залучений до матеріалів справи. Всього видано податкових накладних на суму 457 011,87 грн. у т.ч. ПДВ - 76 168,65 грн.

В даному випадку, як вбачається з наведених вище документів, податковий кредит та валові витрати формувався позивачем за правилом «першої події»- попередньої оплати, зокрема податковий кредит з ПДВ - на підставі вищезгаданих податкових накладних.

В контексті проведення в обліку взаємовідносин з контрагентом позивачем надано журнал-ордер і відомість по рахунку 3772 «Розрахунки з іншими дебіторами (у розрізі замовлень) за 2008 рік, журнал-ордер та відомість по рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками за 2008 рік». Позивачем надано картки субконто ТМЦ: вироби з граніту за 2008 рік за розмірами продукції.

Відносно складського обліку отриманих від зазначеного контрагента, позивачем надано картки складського обліку матеріалів із зазначенням відомостей щодо руху цих матеріалів та їх переміщенням за місцем виконання робіт по вул. Садовій в м. Києві.

Щодо подальшого використання придбаних матеріалів позивачем надано договір підряду № 61/2007 від 20.07.2007 р., укладений з державним будівельним комбінатом Управління справами Верховної Ради України на виконання позивачем робіт по реконструкції адміністративного будинку по вул. Садовій, 3 в м. Києві, де загальна вартість виконуваних робіт початково склала 15 млн. грн. з ПДВ.

Щодо фактичного використання придбаних матеріалів при реконструкції адміністративного будинку по вул. Садовій 3 (з прибудовою та надбудовою), позивачем надано Довідку про вартість виконаних робіт за жовтень 2008 року, де замовником є УС ВР України, ДБК УС ВР України, а субпідрядником -позивач.

Окрім того, щодо подальшого використання придбаних матеріалів, позивачем також надано акт № 547 за жовтень 2008 року приймання виконаних підрядних робіт (оздоблювані роботи з граніту (центральні сходи), де замовником є УС ВР України, ДБК УС ВР України, а субпідрядником -позивача, а також акт № 1/16 за січень 2009 року щодо використання придбаних матеріалів для ремонту офісних приміщень по вул. Ялинковій, 60/1.

Відносно наявності у позивача трудових ресурсів для цілей виконання спірних операцій та подальшого використання придбаних матеріалів, позивачем надано штатний розклад на 2008 рік з ідентифікацію конкретних працівників у ньому, де загальна кількість штатних працівників складає 241 особа .

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, виходячи при цьому з підстав прийняття вищенаведених рішень, визначених ДПІ в Акті перевірки , суд зазначає, що в період оформлення та декларування результатів спірних операцій, правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат та податкового кредиту регулювалися статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі -Закон про прибуток) та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон про ПДВ).

Так, відповідно до п. 5.1. Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, відповідно до п. 1.31. Закону про прибуток, під продажем товарів розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону про прибуток встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до п/п. 11.2.1. Закону про прибуток датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Що стосується формуванням податкового кредиту з ПДВ , зазначені правовідносини регулювалися з урахуванням вищенаведеного наступними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, в контексті спірних відносин, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п. п. 3.1.1 Закону про ПДВ України є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням, зокрема, товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або (1) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або (2) дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п/п. 7.4.4. Закону про ПДВ у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже , наведені вище норми законодавства в їх сукупності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування валових витрат та податкового кредиту, зокрема , це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця, фіктивність операцій/відсутність поставки (нездійснення оподатковуваної операції) та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів / податкових накладних або видача їх юридичною особою, яка не є платником ПДВ. В свою чергу пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 затвердженим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037, визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту -якщо вона заповнена особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ.

При цьому, як вбачається з наведених вище норм законодавства, валові витрати та податковий кредит у спірний період формувалися, зокрема, за фактом попередньої оплати , що не суперечить наведеним вище вимогам податкового законодавства.

У той же час , в контексті документального оформлення спірних операцій та юридичної значимості первинних документів, слід додати , що згідно з частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Водночас статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 2 цієї статті та пунктів 2.4., 2.5., 2.13. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Отже , у взаємозв'язку з вищенаведеними правилами щодо формування валових витрат та податкового кредиту, слід додати , що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

Відтак , підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним що, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою операцією.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд також зазначає , що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з тих обставин та підстав, які наведені в Акті перевірки з урахування доведеності з боку ДПІ обставин, на які вона посилається в Акті перевірки.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, ДПІ під час розгляду справи не надала будь-яких належних та допустимих доказів, у т.ч. визначених в Акті перевірки, зокрема, і акту перевірки контрагента позивача, на підтвердження своїх доводів, покладених в основу оскаржуваних рішень щодо обставин створення (реєстрації) та діяльності контрагента позивача, та доводів відносно нездійснення спірних операцій.

ДПІ не довела обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

У той же час, сукупність досліджених під час розгляду справи документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, у т.ч. щодо подальшого використання та руху придбаних виробів із граніту, не дає підстав для висновку про нездійснення спірних операцій, а відповідачем, як вже зазначено вище, не надано належних та допустимих доказів які б спростовували виконання спірних операцій.

При цьому, в даному випадку, валові витрати та податковий кредит сформовані за правилом «першої події»- передоплати , що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства.

У взаємозв'язку з цим слід зазначити, що характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що визнається сторонами, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

Вищезгадані податкові накладні, які містять повну деталізацію матеріалів, видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних/платіжних документів.

При цьому, первинні документи відповідають наведеним вище вимогам щодо форми і змісту цих документів.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід також зазначити, що під час розгляду справи ДПІ не було надано податкової звітності контрагента позивача, з якої б вбачалась відсутність у цієї особи ресурсів для виконання спірних операцій.

Під час розгляду справи відповідач не довів необхідної кількості працівників контрагента, яка повинна була бути наявна у останнього для виконання спірних операцій, але була відсутня.

Виходячи з характеру спірних операцій, відповідач не довів обсягу і кількості інших ресурсів, які були необхідними для контрагента позивача для виконання спірних операцій, але були відсутні.

Під час розгляду справи ДПІ не надано акту перевірки контрагента позивача, в якому б аналізувалась звітність контрагента, його фінансово-господарські можливості.

В контексті наведеного суд також зазначає, що відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки продукції, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Під час розгляду справи ДПІ не наведено непереборних обставин, які б перешкоджали наданню цих доказів, які по суті повинні були бути у неї ще під час перевірки.

Суд в контексті наведеного також зазначає, що відомості, які внесені до ЄДР, в силу приписів ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», є достовірними .

Як вбачається із Спеціального витягу з ЄДР керівником контрагента позивача до цього часу є ОСОБА_4, відомості щодо чого є достовірними в силу Закону.

Згідно відомостей з ЄДР, зазначена особа (керівник контрагента ) діяла без обмежень, що в сукупності також додатково вказує на те, що самі по собі наведені в акті перевірки відомості щодо наявності постанови Голосіївського районного суду м. Києва відносно іншої особи -ОСОБА_5 (співзасновника контрагента ), копія якої та докази набрання якою законної сили не надані ДПІ під час розгляду справи без поважних причин, не є належним та допустимим доказом не підписання первинних документів контрагента позивача керівником , не є доказом юридичної дефектності первинних документів та податкових накладних, не є доказом нездійснення позивачем спірних операцій та порушення ним податкового законодавства.

Відносно визначених в Акті перевірки відомостей щодо наявності цієї постанови, слід зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи , щодо якої ухвалений вирок , лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тобто, для суду є обов'язковим вирок суду у кримінальній справі.

В даному випадку, як вбачається з постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 07.06.2010 р. № 1-582/10, яка розміщена на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень у мережі Інтернет та копія якої у роздрукованому вигляді залучена до матеріалів справи відповідно до положень ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень», у зв'язку із зверненням із клопотанням про застосування акту амністії до особи, відносно якої ухвалено постанову та якою, як зазначає ДПІ, є співзасновник контрагента позивача, ця особа звільнена від кримінальної відповідальності.

З цієї постанови не вбачається, що під час розгляду справи аналізувались операції з позивачем. З цієї постанови не вбачається, що підписи на первинних документах за операціями з позивачем були підроблені та замість керівника контрагента - ОСОБА_4, проставлені іншими особами. За змістом цієї постанови відсутні посилання на будь-які покази директора контрагента - ОСОБА_4 щодо протиправної діяльності підприємства-контрагента.

При цьому, ДПІ під час розгляду справи не надала висновків експерта у кримінальній справі або висновків експертизи, проведеної в порядку ст. 84 ПК України, відносно можливої підробки підписів на первинних документах за взаємовідносинами з позивачем.

В контексті викладених в Акті перевірки доводів ДПІ, суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, на чому ґрунтуються в даному випадку доводи ДПІ.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано в обґрунтування своїх доводів про суперечність спірних операцій інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України, на можливість зверненням ДПІ до суду з окремим позовом щодо чого звертає свою увагу ВАС України у роз'ясненні від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкового кредиту за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям та не доведено непереборних обставин, які б унеможливлювали надання цих документів під час розгляду справи.

При цьому, суд враховує, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача, чого в даному випадку не доведено ДПІ належними та допустимими доказами, за загальним правилом самі по собі не є самостійною і достатньою підставою для висновку про відсутність у покупця права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ та підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податковий кредит, сформованими за операціями з цим контрагентом.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

В силу положень ч. 2 статті 71 КАС України, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази в обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані сторонами докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості та відповідності законодавству оскаржуваного рішення, не доведено належними та допустимими доказами вчинення позивачем порушень податкового законодавства. В свою чергу, судом не встановлено обставин, які б унеможливлювали формування позивачем спірних сум валових витрат та податкового кредиту, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень. На поверненні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Побудрембудматеріали»задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ Дарницькому районі м. Києва від 19.09.2011 р. № 0002672305/40722 та № 0002682305/40723.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 21.05.2012 р.