Постанова

від 16.05.2012 по справі 2а-14146/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 травня 2012 року 11:16 № 2а-14146/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Хелен Марлен» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 19.08.2011р., за участю:

позивача -ОСОБА_1

відповідач -ОСОБА_2

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 травня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Хелен Марлен»(далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі по тексту -відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 19.08.2011р. №0001012304.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення прийнято відповідачем протиправно, а тому підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення прийнято правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Хелен Марлен»за результатами якої 05.08.2011р. винесено акт №383/1-23-40-30021170 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Тартаруга»(код ЄДРПОУ 37165380) за січень, лютий, квітень 2011 року (далі по тексту -Акт перевірки).

Актом встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 201.1 статті 201 розділу V Податкового кодексу України та п. 4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010р. №969, підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 2 381 333,34грн., в тому числі по періодах січень 2011 року на суму 857 500грн., лютий 2011 року на суму 527 167грн., квітень 2011 року на суму 996 667грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 19.08.2011р. прийнято податкове повідомлення -рішення №0001012304, яким за порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 201.1 статті 201 розділу V Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 2 381 335грн., з яких за основним платежем -2 381 334грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 1грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що 01.12.2010р. між позивачем та ТОВ «Тартаруга»укладено договір на поставку товарів народного використання №1.

Відповідно до п.п. 1.1 п. 1 Договору продавець (ТОВ «Тартаруга») зобов'язується поставити покупцю (Позивач) товари в кількості, асортименті і за ціною, вказаною в накладних.

Згідно з п.п. 2.1. п. 2 Договору розрахунок за товар проходить між продавцем та покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

На виконання умов Договору ТОВ «Тартаруга» поставило позивачу товар, кількість та індивідуальні ознаки якого визначені у накладній б/н від 01.01.2011р., накладній б/н від 01.02.2011р., видатковій накладній б/н від 01.04.2011р. та від 01.04.2011р. б/н, що підтверджує факт передання товару продавцем покупцю.

На вимогу позивача ТОВ «Тартаруга»виписала податкову накладну № 1 від 01.01.2011 року на загальну суму 5 145 000 грн. (у тому числі ПДВ 857 500,00 грн.), податкову накладну № 1 від 01.02.2011 року на загальну суму 4 663 000.00 грн. (у тому числі ПДВ 777 166,67 грн.), податкову накладну № 1 від 01.04.2011 року на загальну суму 2 991 000,00 грн. (у тому числі ПДВ 498 500,00 грн.), податкову накладну № 2 від 01.04.2011 року на загальну суму 2 989 000,00 грн. (у тому числі ПДВ 498 166,67 грн.).

Зазначена первинна документація досліджена податковим органом, однак не розцінена як достатня підстава для формування податкового кредиту позивачем за рахунок сум сплаченого ПДВ на підставі договору з ТОВ "Тартаруга" у січні, лютому та квітні 2011р., оскільки податковим органом зроблено висновки щодо здійснення позивачем діяльності спрямованої на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Як вбачається з Акту перевірки та пояснень представника відповідача наданих ним у судових засіданнях вбачається, що до таких висновків податковий орган прийшов встановивши, що контрагент позивача ТОВ "Тартаруга" у своїй господарській діяльності взаємодіяв з ТОВ "Ферум Групп" яке в свою чергу взаємодіяло з ТОВ "Бета Трейдінг".

В Акті перевірки зазначено, що працівниками відповідача з бази даних ПДС встановлено, що ТОВ "Бета Трейдінг" перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва, декларацію по податку на прибуток не подавало, остання декларації з ПДВ подавалась зо березень 2010 року, з моменту реєстрації не звітує по податку на прибуток, загальна чисельність працюючих - 0 осіб. Встановивши зазначені обставини податковим органом зроблено висновки щодо неможливості настання реальних наслідків по укладеним даним підприємством угодам та поставки товарів.

Враховуючи зазначені висновки, щодо можливості ТОВ "Бета Трейдінг" здійснювати поставки товарів податковий орган прийшов до переконання щодо недійсності правочинів укладених між ТОВ "Бета Трейдінг" та ТОВ "Ферум Групп", договорів укладених між ТОВ "Ферум Групп" та ТОВ "Тартаруга" та відповідно договору № 1 від 01.12.10р. укладеного між ТОВ "Тартаруга" та позивачем.

При цьому слід зауважити що висновки податкового органу щодо недійсності правочину укладеного між позивачем та ТОВ "Тартаруга" ґрунтуються виключно на наведених вище обставинах, первинна документація до перевірки надавалась, однак не була розцінена податковим органом достатньою підставою для віднесення сум до податкового кредиту.

Зазначені висновки відповідачем зроблені на підставі лише формальних ознак та обставин що встановлені виключно з актів перевірок інших суб'єктів господарювання та даних баз співставлення ПДС, натомість реальність настання поставки товару ТОВ "Тартаруга" позивачу податковим органом не досліджувалось, крім того з Акту перевірки не можливо встановити, що договірні відносини між суб'єктами господарювання, у встановленому податковим органом ланцюгу, стосувались саме поставки товарів відповідно до класифікації визначеної у податкових накладних виданих позивачу ТОВ "Тартаруга".

Суд вважає за необхідне зазначити, що Листом ДПА України від 29.09.2010р. № 20289/7/16-1617 вказано на недопустимість висновків податкового органу про нікчемність правочинів чи формування податкового кредиту на підставі лише даних Автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом

Судом також встановлено, що оплата за отриманий товар проведена позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ «Тартаруга»у сумі, зазначеній у накладній б/н від 01.01.2011 року, накладній б/н від 01.02.2011 року, видатковій накладній б/н від 01.04.2011 року та видатковій накладній б/н від 01.04.2011 року, що підтверджується платіжними дорученнями: № 23 від 13.01.2011 року на суму 3 600 000,00 грн. з ПДВ; № 24 від 17.01.2011 року на суму 500 000,00 грн. з ПДВ; № 53 від 24.01.2011 року на суму 1 000 000,00 грн. з ПДВ; № 92 від 03.02.2011 року на суму 1 045 000,00 грн. з ПДВ; № 119 від 07.02.2011 року на суму 500 000,00 грн. з ПДВ; № 139 від 15.02.2011 року на суму 2 000 000,00 грн. з ПДВ; № 162 від 21.02.2011 року на суму 922 000,00 грн. з ПДВ; № 166 від 23.02.2011 року на суму 200 000,00 грн. з ПДВ; № 186 від 02.03.2011 року на суму 41 000,00 грн. з ПДВ, № 187 від 02.03.2011 року на суму 2 000 000,00 грн. з ПДВ; № 295 від 04.04.2011 року на суму 1 750 000,00 грн. з ПДВ; № 317 від 07.04.2011 року на суму 800 000,00 грн. з ПДВ; № 324 від 11.04.2011 року на суму 400 000,00 грн. з ПДВ; № 334 від 14.04.2011 року на суму 1 500 000,00 грн. з ПДВ; № 356 від 21.04.2011 року на суму 1 000 000,00 грн. з ПДВ; № 381 від 26.04.2011 року на суму 200 000,00 грн. з ПДВ; № 398 від 04.05.2011 року на суму 2 380 000,00 грн. з ПДВ; та виписками з банківського рахунку позивача, що підтверджують списання грошових коштів з рахунку позивача та переказ контрагенту ТОВ «Тартаруга» на виконання умов Договору.

За період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року та з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року позивачем по взаємовідносинах з ТОВ «Тартаруга»сформовано та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2011 р. податковий кредит у розмірі 1 055 202,00 грн. в тому числі 857 500,00 грн. на підставі податкової накладної № 1 від 01.01.2011 року; податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року податковий кредит розмірі 976 736,00 грн., в тому числі 777 166,67 грн. на підставі податкової накладної № 1 від 01.02.2011 року; податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 р. податковий кредит у розмірі 1 376 408,00 грн., в тому числі 498 500.00 грн. на підставі податкової накладної № 1 від 01.04.2011 року та 498 166,67 грн. на підставі податкової накладної № 2 від 01.04.2011 року.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. .

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін, видача податкової накладної платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року та з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року позивачем за результатами господарської діяльності з ТОВ «Тартаруга»сформовано та відображено у реєстрі податкових накладних податковий кредит у розмірі 2 631 333,20 грн. на підставі податкової накладної № 1 від 01.01.2011 року, податкової накладної № 1 від 01.02.2011 року, податкової накладної № 1 від 01.04.2011 року, податкової накладної № 2 від 01.04.2011 року.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Зокрема згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованими як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

На момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Тартаруга»був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Тартаруга»№ 100307807 від 01.11.2010 року.

Доказів анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника на додану вартість ТОВ «Тартаруга», відповідач суду не надав.

Таким чином, ТОВ «Тартаруга»мало право видавати податкову накладну на поставку товару позивачу.

Щодо питання про дійсність договору, реальність поставки та отримання позивачем товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з п.п. 4.1.36. п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з Довідкою з ЄДРПОУ АА 217711 від 30.10.2009 року Позивач включений до ЄДРПОУ та здійснює наступні види діяльності: 52.42.0 Роздрібна торгівля одягом; 52.43.0 Роздрібна торгівля взуттям та шкіряними виробами; 52.48.9 Роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань.

За даними з витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АЄ № 586219 від 26.09.2011 року позивач здійснює наступні види діяльності: 52.42.1 Роздрібна торгівля одягом, включаючи спортивний, 52.43.1 Роздрібна торгівля взуттям, 52.48.5 Спеціалізована роздрібна торгівля іграми та іграшками, 52.43.2 Роздрібна торгівля шкіргалантерейними виробами.

Замовлені позивачем у ТОВ «Тартаруга»товари придбавалися позивачем з метою використання в подальшій господарській діяльності шляхом реалізації у власній торговій мережі, що відповідає меті діяльності позивача, відображеній у Статуті товариства, затвердженого зборами учасників товариства протоколом № 15 від 09.06.2006р.

Наявність складського приміщення для забезпечення товару підтверджується Договором оренди від 05.12.2006р., згідно якого позивач орендує склад загальною площею 2144,0кв.м., що знаходиться за адресою: селище Щасливе, Бориспільського району, Київської області по вул. Л. Українки, 26.

Щодо неможливості ідентифікувати даний договір як підставу поставки товару, оскільки у податковій накладній №1 від 01.02.2011р. у графі «Вид цивільно-правового договору»вказано Договір поставки №1 від 09.12.2010р.

Так з матеріалів справи вбачається, що на звернення позивача до ТОВ «Тартаруга», останній повідомив, що податкова накладна виписана з помилкою та підтвердив, що податкова накладна №1 від 01.02.2011р. виписана на виконання Договору поставки товарів народного вжитку №1 від 01.12.2010р., укладеного між позивачем та ТОВ «Тартаруга»та відсутність укладеного між позивачем та ТОВ «Тартаруга»будь-якого договору від 09.12.2010р.

Щодо повноважень ОСОБА_3 на отримання товару за Договором від 01.12.2010р. №1, матеріалами справи підтверджується, що остання з 01.10.1998р. працює на посаді завідуючого складом ТОВ «Хелен Марлен». Згідно посадових обов'язків завідуючого складом ТОВ «Хелен Марлен», завідуючий складом в тому числі здійснює приймання товару від постачальників.

Реалізація придбаного у ТОВ «Тартаруга»товару у роздрібній торгівельній мережі позивача підтверджується Книгами обліку розрахункових операцій №2650005696 р/6, 2650007102 р/4, 2650008894 р/2, 2650008895 р/2, 2650009144 р/1, 2650008398 р/2.

Таким чином, позивачем правомірно визначений податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Тартаруга».

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про безпідставність винесення Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва податкового повідомлення -рішення від 19.08.2011р. №0001012304, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хелен Марлен»підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Хелен Марлен»задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення від 19.08.2011р. №0001012304.

Судові витрати в сумі 3,40грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хелен Марлен»(код ЄДРПОУ 30021171) за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 23.05.2012р.

Суддя В.В. Амельохін