Ухвала

від 19.09.2012 по справі 2а-14146/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14146/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

Головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименною Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Белові С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.05.2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хелен Марлен»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2011 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Хелен Марлен»звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, в якому просили суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.08.2011 року №0001012304.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.05.2012 року зазначений адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким в задоволені адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції було не правильно застосовано норми матеріального права, не надано повної оцінки діючому законодавству та обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи, не надано належної правової оцінки письмовим запереченням по справі, наданим представником відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного .

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Хелен Марлен»за результатами якої 05.08.2011р. винесено акт №383/1-23-40-30021170 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Тартаруга»за січень, лютий, квітень 2011 року.

Актом встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 201.1 статті 201 розділу V Податкового кодексу України та п. 4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010р. №969, підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 2 381 333,34 грн., в тому числі по періодах січень 2011 року на суму 857500,00 грн., лютий 2011 року на суму 527167,00 грн., квітень 2011 року на суму 996667,00 грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 19.08.2011р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0001012304, яким за порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 201.1 статті 201 розділу V Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 2 381 335грн., з яких за основним платежем -2381334,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 1,00 грн.

Відповідно до Акту перевірки зазначено, що контрагент позивача ТОВ «Тартаруга»у своїй господарській діяльності взаємодіяв з ТОВ «Ферум Групп», який перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва, декларацію по податку на прибуток не подавало, остання декларації з ПДВ подавалась зо березень 2010 року, з моменту реєстрації не звітує по податку на прибуток, загальна чисельність працюючих - 0 осіб. Встановивши зазначені обставини податковим органом зроблено висновки щодо неможливості настання реальних наслідків по укладеним даним підприємством угодам та поставки товарів.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень, лютий, квітень 2011 року, а висновок Акта перевірки про порушення позивачем пункту 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України є помилковим.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.12.2010р. між позивачем та ТОВ «Тартаруга»укладено договір на поставку товарів народного використання №1.

Відповідно до п.п. 1.1 п. 1 Договору продавець (ТОВ «Тартаруга») зобов'язується поставити покупцю (Позивач) товари в кількості, асортименті і за ціною, вказаною в накладних.

Згідно з п.п. 2.1. п. 2 Договору розрахунок за товар проходить між продавцем та покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

На виконання умов Договору ТОВ «Тартаруга»поставило позивачу товар, кількість та індивідуальні ознаки якого визначені у накладній б/н від 01.01.2011р., накладній б/н від 01.02.2011р., видатковій накладній б/н від 01.04.2011р. та від 01.04.2011р. б/н, що підтверджує факт передання товару продавцем покупцю.

ТОВ «Тартаруга»виписала податкову накладну № 1 від 01.01.2011 року на загальну суму 5 145 000 грн. (у тому числі ПДВ 857 500,00 грн.), податкову накладну № 1 від 01.02.2011 року на загальну суму 4 663 000.00 грн. (у тому числі ПДВ 777 166,67 грн.), податкову накладну № 1 від 01.04.2011 року на загальну суму 2 991 000,00 грн. (у тому числі ПДВ 498 500,00 грн.), податкову накладну № 2 від 01.04.2011 року на загальну суму 2 989 000,00 грн. (у тому числі ПДВ 498 166,67 грн.)..

Згідно видаткових накладних, сформовано та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2011 р. податковий кредит у розмірі 1 055 202,00 грн. в тому числі 857 500,00 грн. на підставі податкової накладної № 1 від 01.01.2011 року; податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року податковий кредит розмірі 976 736,00 грн., в тому числі 777 166,67 грн. на підставі податкової накладної № 1 від 01.02.2011 року; податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 р. податковий кредит у розмірі 1 376 408,00 грн., в тому числі 498 500.00 грн. на підставі податкової накладної № 1 від 01.04.2011 року та 498 166,67 грн. на підставі податкової накладної № 2 від 01.04.2011 року.

Разом з тим, оплати за отриманий товар проведена позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ «Тартаруга», що платіжними дорученнями: № 23 від 13.01.2011 року на суму 3 600 000,00 грн. з ПДВ; № 24 від 17.01.2011 року на суму 500 000,00 грн. з ПДВ; № 53 від 24.01.2011 року на суму 1 000 000,00 грн. з ПДВ; № 92 від 03.02.2011 року на суму 1 045 000,00 грн. з ПДВ; № 119 від 07.02.2011 року на суму 500 000,00 грн. з ПДВ; № 139 від 15.02.2011 року на суму 2 000 000,00 грн. з ПДВ; № 162 від 21.02.2011 року на суму 922 000,00 грн. з ПДВ; № 166 від 23.02.2011 року на суму 200 000,00 грн. з ПДВ; № 186 від 02.03.2011 року на суму 41 000,00 грн. з ПДВ, № 187 від 02.03.2011 року на суму 2 000 000,00 грн. з ПДВ; № 295 від 04.04.2011 року на суму 1 750 000,00 грн. з ПДВ; № 317 від 07.04.2011 року на суму 800 000,00 грн. з ПДВ; № 324 від 11.04.2011 року на суму 400 000,00 грн. з ПДВ; № 334 від 14.04.2011 року на суму 1 500 000,00 грн. з ПДВ; № 356 від 21.04.2011 року на суму 1 000 000,00 грн. з ПДВ; № 381 від 26.04.2011 року на суму 200 000,00 грн. з ПДВ; № 398 від 04.05.2011 року на суму 2 380 000,00 грн. з ПДВ; та виписками з банківського рахунку позивача, що підтверджують списання грошових коштів з рахунку позивача та переказ контрагенту ТОВ «Тартаруга»на виконання умов Договору.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України, який вступив в силу з 01 січня 2011 року.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що видаткові та податкові накладні які містяться в матеріалах справи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Крім того, колегія суддів, зазначає, що контрагент позивача ТОВ «Тартаруга»на момент складання податкових накладних був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та має свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість, що підтверджується копією Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно заявлено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень, лютий та квітень 2011 року.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.05.2012 року -залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.05.2012 року -залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.