Ухвала

від 21.05.2012 по справі 2/0124/959/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/3822/2012Головуючий суду першої інстанції:Савранська Т.І. Доповідач суду апеляційної інстанції:Курська А. Г.

"21" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіКурської А.Г. СуддівГорбань В.В. Макарчук Л.В. При секретаріБірковському А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою заступника прокурора м. Ялта в інтересах Ялтинської міської лікарні до ОСОБА_6 про відшкодування витрат на лікування, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 05 квітня 2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

27 лютого 2012 року заступник прокурора м. Ялта в інтересах Ялтинської міської лікарні звернувся до Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим з позовом до ОСОБА_6 про відшкодування витрат на лікування у сумі 2813,18 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2011 року ОСОБА_6 визнано винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та на підставі п. «Г» ч. 1 ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» звільнено від кримінальної відповідальності. У результаті скоєного ОСОБА_6 злочину, потерпіла ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, у зв'язку із чим перебувала на лікуванні у Ялтинській міській лікарні з 08 січня 2011 року по 25 січня 2011 року. Лікарнею на її лікування було витрачено 2813,18 грн. Саме таку суму прокурор просив стягнути на відшкодування шкоди з ОСОБА_6

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 05 квітня 2012 року позовну заяву заступника прокурора м. Ялта в інтересах Ялтинської міської лікарні до ОСОБА_6 про відшкодування витрат на лікування задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований у АДРЕСА_1, на користь Ялтинської міської лікарні суму витрат на лікування в розмірі 2813,18 грн. та в дохід держави суму судового збору в розмірі 214,60 грн.

Не погодившись з рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 05 квітня 2012 року ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 05 квітня 2012 року, як такого, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для вирішення справи, та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_6 та прокурора, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає її не обґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з вимогами ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, зазначених та доведених ним обставин.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Задовольняючи позовні вимоги прокурора в інтересах Ялтинської міської лікарні та стягуючи з відповідача ОСОБА_6 суму шкоди у розмірі 2813,18 грн., суд першої інстанції виходив з її доведеності та обґрунтованості.

З такими висновками суд першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони не суперечать нормам матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2011 року ОСОБА_6 визнано винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та на підставі п. «Ґ» ч. 1 ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» звільнено від кримінальної відповідальності. Зазначена постанова набрала законної сили і ОСОБА_6 не оскаржена.

Згідно з ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 1206 ЦК особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № 545 «Про затвердження порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання» затверджено Порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винної особи коштів до відповідного бюджету і їх використання, пунктом 2 якого передбачено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день.

Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003(у) або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат на місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Відповідно до ст. 931 КПК України визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується з винної особи судом при постановленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я, органу Мінфіну або прокуратури.

Якщо позов не було подано суд при постановленні вироку має право з власної ініціативи вирішити питання про відшкодування зазначених витрат.

У разі коли при постановленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була витрачена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб.

У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарному лікуванні особи, яка постраждала від злочинного діяння, в разі закриття кримінальної справи чи відмови у порушенні справи за обставин, передбачених п. п. 3, 4, 6 ч. 1 ст. 6, а також ст.ст. 7, 72, 8, 9, 10 КПК України.

Згідно з п. 4 зазначеного Порядку стягненні у встановленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий зараховуються до відповідного державного бюджету (Республіки Крим, місцевого чи регіонального самоврядування), або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я.

Приймаючи до уваги конкретні обставини справи, колегія суддів дійшла висновків, що судом першої інстанції вимоги про відшкодування на стаціонарне лікування потерпілого від злочинних дій (ст. 1206 ЦК України) розглянуто з урахуванням діючого законодавства та постанови про закриття кримінальної справи передбаченої п. 4 ст. 6, ст. 273 КПК України, п. Ґ ч. 1 ст.ст. 6, 8, 10, 12 Закону України «Про амністію у 2011 році», тобто з урахуванням процедури затвердженої постановою Кабінету Міністрів України Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винної особи коштів до відповідного бюджету і їх використання.

Доводи апеляційної скарги про неправильне нарахування суми відшкодування, не приймаються судовою колегією до уваги як необґрунтовані, оскільки судом першої інстанції розрахунок лікарні перевірено і він відповідає вищезазначеному порядку нарахування суми витрат на лікування потерпілого від злочинних дій вчинених ОСОБА_6, про що свідчать докази надані лікарнею (а. с. 3, 7, 10, 19, 24 тощо), вартість понесених витрат за 17 ліжко-днів за січень складалось з: заробітної плати персоналу відділення, заробітної плати обслуговуючого персоналу, заробітної плати допоміжного персоналу, нарахування на заробітну плату, витрати (по КЕКР), медичні та перевязачні матеріали, продукти харчування, оплата послуг тощо, на загальну суму 2813,18 грн.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не притяг до участі у справі співвідповідача, яким, на його думку, є страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», яке повинне нести ці витрати і їх відшкодувати на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року та на підставі страхового полісу № ВЕ 3291941, строк дії якого визначено з 03 травня 2010 до 02 травня 2011 року, між апелянтом та СТ ДВ «Глобус», не приймається судовою колегією до уваги як необґрунтовані і такі, що не відповідають нормам діючого законодавства.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у даних правовідносинах зазначений договір страхування не підлягає застосуванню, оскільки він розповсюджується на цивільно-правові відносини відповідальності власників наземних транспортних засобів, а не на правовідносини пов'язані з злочином.

Згідно зі ст. 1 про визначення основних термінів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів», потерпілі - це юридичні чи фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок ДТП з використанням транспортного засобу.

Отже, відповідно до цього Закону до страховика, яким є СТ ДВ «Глобус» мала звернутись потерпіла ОСОБА_7 або власник пошкодженого транспортного засобу в межах страхової суми в межах страхової суми, а не прокурор в інтересах лікувального закладу на відшкодування витрат на лікування потерпілої від злочину.

Що стосується доводу апелянта про те, що він на вимогу Ялтинської міської лікарні добровільно сплатив 590 грн. для ОСОБА_7 за металоконструкцію, то сама по собі ця обставина не є підставою для скасування рішення суду, оскільки ОСОБА_6 вправі вирішити це питання за межами цієї справи.

Колегія суддів, дослідивши інші доводи апеляційної скарги, не вбачає підстав для їх задоволення і вважає, що суд першої інстанції повно і правильно встановив обставини справи, правовідносини сторін перевірив на підставі матеріального закону, що підлягав застосуванню, дав належну оцінку наявним у справі доказам і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Оскільки доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не ґрунтуються на матеріалах справи, зводяться до іншої оцінки встановлених судом правовідносин, а оскаржуване рішення суду від 05 квітня 2012 року постановлено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, то передбачених ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України підстав для його скасування, не вбачається.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 308, 310, 313, 314, 316, 325 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 05 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді: