Рішення

від 07.12.2011 по справі 19/196

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 19/196 07.12.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна бізнес -інформаційна служба»

до Комунального підприємства «Київпастранс»

Про стягнення заборгованості 139 715,39 грн.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники:

від позивача Кириленко Б.В. -директор

від відповідача ОСОБА_2 за дов. № 06-5/86 від 31.01.2011 р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальна бізнес-інформаційна служба»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства «Київпастранс»про стягнення заборгованості 139 715,39 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 89 170,40 грн., 16 362,77 грн. -збитки від інфляції, 4 969,11 -3% річних, 4 024,95 грн. -пеня.

Спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов"язань за договором № 06/20-09 від 16.09.2009 року на постачання устаткування для автоматичного оброблення інформації (автоматизованої системи обслуговування пасажирів приміського залізничного транспорту та автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями для організації пасажиро-перевезень залізничним транспортом (для будівництва першої черги кільцевої дороги для електропоїздів (ст.. Городня та Петрівка).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.10.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 31.10.2011 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.10.2011 р. відкладено розгляд справи на підставі ст.. 77 ГПК України.

01.11.2011 року до відділу діловодства від представника відповідача подано відзив на позовну заяву.

16.11.2011 року по справі оголошена перерва до 07.12.2011 року.

В судовому засіданні 07.12.11 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 07.12.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16.09.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальна бізнес-інформаційна служба»(ТОВ «УБІС») та Комунальне підприємство «Київпастранс»було укладено договір № 06/20-09 на постачання устаткування для автоматичного оброблення інформації (автоматизованої системи обслуговування пасажирів приміського залізничного транспорту та автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями для організації пасажиро-перевезень залізничним транспортом (для будівництва першої черги кільцевої дороги для електропоїздів (ст.. Городня та Петрівка).

Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник зобов'язується якісно та у встановлені терміни здійснити постачання устаткування для автоматичного оброблення інформації автоматизованої системи обслуговування пасажирів приміського залізничного транспорту та автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями для організації пасажиро-перевезень залізничним транспортом (для будівництва першої черги кільцевої дороги для електропоїздів (ст.. Городня та Петрівка), а Замовник оплатити вартість постановленого товару.

Згідно п.п 3.1, 3.4 сторонами було узгоджено, що загальна вартість Договору становить 7 989 170,40 грн., в т. ч ПДВ 20% - 1 331 528,40 грн. Оплата за поставлений товар здійснюється Замовником на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки товару та підписання відповідних актів, за умови своєчасного надходження коштів від Головного управління транспорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рахунок Замовника.

На виконання взятих на себе зобов'язань за договором № 06/20-09 від 16.09.2009 року, ТОВ «Універсальна бізнес-інформаційна служба»передало КП «Київпастранс»обладнання і програмне забезпечення, про що свідчить накладна № РН-0000005 від 17.09.2009 року, виконало роботи з монтажу та налагодження, про що свідчить акт приймання виконаних робіт за вересень 2009 року, роботи прийняті відповідачем без зауважень, підписані та скріплені печаткою.

Відповідач за виконані позивачем підрядні роботи розрахувався частково, а саме за передане устаткування оплатив суму в розмірі 7 900 000,00 грн.

Станом на день розгляду спору заборгованість відповідача склала 89 170,40 грн. В добровільному порядку відповідач відмовляється погасити суму заборгованості.

14.01.2011 року на адресу замовника було направлено позивачем лист (вих.. № 03-01-11 від 14.01.2011 р.) з вимогою погашення заборгованості. Відповіді від відповідача не надійшло.

04.05.2011 року на адресу відповідача позивачем направлено претензію щодо сплати боргу (вих.. № 33-05-11), однак відповідач в добровільному порядку заборгованість не сплатив.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, представника відповідача суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору № 06/20-09 від 16.09.2009 року між сторонами згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.. 526 ЦК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Згідно п.п 3.1, 3.4 сторонами було узгоджено, що загальна вартість Договору становить 7 989 170,40 грн., в т. ч ПДВ 20% - 1 331 528,40 грн. Оплата за поставлений товар здійснюється Замовником на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки товару та підписання відповідних актів, за умови своєчасного надходження коштів від Головного управління транспорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рахунок Замовника.

Відповідач в порушення вищезазначених норм ЦК України та умов Договору, не здійснив своєчасної та повної оплати за виконані роботи, тобто не виконав зобов'язання.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлено.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності..

Відповідно до ст. ч.1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 9.2 Договору у випадку порушення строків оплати виконаних робіт, Замовник має сплатити Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено законом або договором паняється через 6 місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачене законом або договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Суд, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що відповідачем порушено п.п 3.1, 3.4 Договору.

Судом перевірено правильність нарахування розміру пені, та встановлено, що позивач правомірно нараховує пеню у розмірі 4 024,95 грн.

Посилання відповідача позивач не може стягувати борг за виконані роботи з урахуванням встановленого індексу інфляції, неустойки (пені), 3% річних за невиконання грошових зобов'язань, оскільки на рахунок відповідача цільових призначень відповідного призначення на оплату робіт від головного розпорядник не надходила суперечить вимогам діючого законодавства, а саме ст.. 229 Господарського Кодексу України відповідно до якої, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Щодо стягнення суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд зазначає наступне.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу у урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача викладені в позовній заяві.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми інфляційних втрат в розмірі 16 362,77 грн., 3% річних в розмірі -4 969,11 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 525, 526, ЦК України, ст.ст. 173,193 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс»(04070, м. Київ, вул.. Набережне шосе, 2, код ЄДРПОУ 31725604, п\р 35441017001742 в ГУ ДКУ м. Києва, МФО 820019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна бізнес-інформаційна служба»(03061, м. Київ, вул.. Залісна, 48, код ЄДРПОУ 32243206, п\р 260080326600 в АБ «Брокбізнесбанк»м. Києва, МФО 300249) суму основного боргу 89 170 (вісімдесят дев'ять тисяч сто сімдесят) грн.. 40 коп., пеню в розмірі 4 024 (чотири тисячі двадцять чотири) грн.. 95 коп., інфляційні втрати в розмірі -16 362 (шістнадцять тисяч триста шістдесят дві) грн.. 77 коп., 3% річних в сумі 4 969 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дев»ять) грн.. 11 коп., державне мито у розмірі 1 397 (три тисячі дев'ятсот сорок одна) грн.. 15 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Є.Ю. Шаптала

Дата складання повного рішення: 12.12.11 р.