Рішення

від 16.05.2012 по справі 5011-34/4785-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-34/4785-2012 16.05.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Аквацикл" доПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" провідшкодування збитків у сумі 115 575 грн. СуддяСташків Р.Б. Представники: від позивача -Секачев І.В., директор; від відповідача -ОСОБА_3, представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Аквацикл" (далі -позивач або Клієнт) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі -відповідач або Банк) про відшкодування збитків в сумі 115 575 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки Банк не виконував договір №032-1427 від 23 квітня 2002 року, це призвело до блокування рахунку позивача та повністю зупинило діяльність підприємства, у зв'язку з цим позивачем понесені збитки, які підлягають компенсації згідно статті 22 Цивільного Кодексу України, а саме:

- оплата вимушеного прогулу директора в розмірі мінімальних заробітних плат з відрахуваннями до Пенсійного фонду за час бездіяльності позивача згідно бухгалтерського розрахунку в сумі 15 075 грн.

- оплата підтримання чинності патенту №82614 згідно рахунку ДП УІПВ Укрпатент від 09.11.2010 в сумі 700 грн.

- оплата фінансування державного замовлення на науково-технічну продукцію «Розроблення технології безвідхідного виробництва біодизельного палива з рослинних жирів»згідно технічних вимог, поданих в Мінагропром в сумі 99 800 грн.

Загальна сума збитків складає 115 575 грн.

Ухвалою суду від 17.04.2012 порушено провадження у справі №5011-34/4785-2012, розгляд справи призначено на 16.05.2012.

Відповідач проти позову заперечив з підстав його необґрунтованості та безпідставності та зазначив, що позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували понесені збитки.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.04.2002 між позивачем та відповідачем було укладено Договір на розрахунково-касове обслуговування №032-1427 (далі -Договір) відповідно до пункту 1.1 якого Банк зобов'язується відкрити Клієнту поточні рахунки в українських гривнях та надавати послуги з розрахунково-касового обслуговування, відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України.

Згідно з пунктом 1.2 Договору Банк надає Клієнту платні послуги, відповідно до переліку, визначеному в тарифах на основні послуги з розрахунково-касового обслуговування (Додаток №1 до цього Договору, який є невід'ємною складовою частиною).

Як вбачається з матеріалів справи 26.02.2004 між позивачем та відповідачем було укладено Договір банківського мультивалютного рахунку №032-8502 БМР, відповідно до пункту 1.1 якого Банк зобов'язується відкрити Клієнту поточні рахунки в українських гривнях та доларах США та надавати послуги з розрахунково-касового обслуговування, відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України.

Як зазначає позивач на обґрунтування своїх позовних вимог з 13 березня 2011 року, без письмового повідомлення, відповідач самостійно зупинив проведення операцій по рахунку позивача, в третій раз змінюючи номер рахунку в зв'язку із зміною власників Банку. Фактичною причиною зупинення проведення операцій по рахунку позивача була подача відповідачем в електронному повідомленні для ДПІ Дарницького району невірних даних щодо юридичної адреси позивача.

У зв'язку з блокуванням рахунку позивача останнім понесені збитки у сумі 115 575 грн., які підлягають компенсації згідно статті 22 Цивільного Кодексу України, а саме:

- оплата вимушеного прогулу директора в розмірі мінімальних заробітних плат з відрахуваннями до Пенсійного фонду за час бездіяльності позивача згідно бухгалтерського розрахунку в сумі 15 075 грн.

- оплата підтримання чинності патенту №82614 згідно рахунку ДП УІПВ Укрпатент від 9.11.2010 в сумі 700 грн.

- оплата фінансування державного замовлення на науково-технічну продукцію «Розроблення технології безвідхідного виробництва біодизельного палива з рослинних жирів»згідно технічних вимог, поданих в Мінагропром в сумі 99 800 грн.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 69.2 статті 69 Податкового кодексу України банки та інші фінансові установи зобов'язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків - юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до органу державної податкової служби, в якому обліковується платник податків, протягом трьох робочих днів з дня відкриття/закриття рахунка (включаючи день відкриття/закриття).

Взяття на облік в органах державної податкової служби рахунків, відкритих платникам податків - юридичним особам, відбувається у разі відсутності підстав для відмови, визначених пунктом 9 Порядку подання повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах до органів державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 23.12.2010 року №993 (далі -Порядок №993).

При цьому, повне право на розпорядження своїм поточним рахунком суб'єкт господарювання буде мати після отримання комерційним банком повідомлення про взяття такого рахунку на облік органом державної податкової служби.

У період з моменту відкриття поточного рахунку і до отримання комерційним банком від органу державної податкової служби повідомлення про взяття цього рахунку на облік, суб'єкт господарювання не вправі вільно користуватися коштами на рахунку. Викладене пояснюється тим, що відповідно до п. 69.4. ПК України та п.1.13.Інструкції НБУ №492 кошти можуть зараховуватися на поточний рахунок суб'єкта господарювання, але не можуть видаватися (не списуватися) з нього відповідно до поданих суб'єктом господарювання платіжних документів.

Слід зауважити, що вищевикладені обмеження на розпорядження коштами, які розміщені на рахунку суб'єкта господарювання, поширюються і на випадки зміни номерів цих поточних рахунків з підстав, що визначені п. 19.2 Інструкції НБУ №492, зокрема у випадку зміни порядку ведення бухгалтерського обліку рахунків клієнтів Банка.

На виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства»від 17.09.2008 року №514-VI було здійснено зміну найменування АКБ «Укрсоцбанк»на ПАТ «Укрсоцбанк».

В зв'язку з цим, 14.06.2010 проведено державну реєстрацію нової редакції статуту Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»та внесено запис до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Відповідно до п. 1.2 Статуту Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», останній є правонаступником прав та обов'язків АКБ «Укрсоцбанк».

Наказом №19 від 27.01.2011 року ПАТ «Укрсоцбанк»прийняв рішення про припинення діяльності Київської міської філії ПАТ «Укрсоцбанк», яка з 2002 року здійснювала облік відкритих рахунків позивача.

В зв'язку з ліквідацією філії, на виконання положень п. 19.2. Інструкції НБУ №492 номер поточного рахунку позивача 14.02.2011 було змінено, а саме: з №26001032085021, МФО 322018 на новий номер - №26004000028115, МФО 300023.

На виконання вимог п. 19.5. Інструкції НБУ №492 про зміну номера поточного рахунку позивача Банк в порядку, встановленому п. 1.13 цієї Інструкції 18.02.2011 року направив в електронному вигляді засобами електронної пошти НБУ на адресу органу ДПС повідомлення про реєстрацію нового поточного рахунку позивача по формі, що є Додатком №1 до Порядку №993.

Проте, поточний рахунок позивача з новим №26004000028115 не був взятий на облік у Державній податковій інспекції у Дарницькому районі м. Києва, про що надійшла відповідь із зазначенням коду помилки №9 (Наявність в органах державної податкової служби документів, що свідчать про недостовірність даних платника податків).

По наслідку отримання від органу державної податкової служби інформаційного повідомлення про відмову у реєстрації поточного рахунку позивача, Банк не вправі приймати від позивача платіжні документи на проведення операцій по рахунку, оскільки відповідно до ч.3 п.1.13. Інструкції НБУ №492 «Банк має право проводити видаткові операції за рахунком клієнта - юридичної особи…, починаючи з дати реєстрації отримання банком повідомлення органу державної податкової служби про взяття рахунку на облік в органах державної податкової служби».

Таким чином, Банк не міг приймати від позивача платіжні документи на проведення видаткових грошових операцій по рахунку до реєстрації поточного рахунку позивача в органах Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (п.3 ст. 1066 ЦК України).

Відповідно до частини 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Частинами 1 та 2 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За правилами статті 611 ЦК України відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобов'язання.

Виходячи зі змісту статті 623 ЦК України збитки кредиторові відшкодовуються боржником у разі порушення ним зобов'язання.

Згідно з частиною 2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 ГК України).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Тобто, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, і вини.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що ними регулюються правовідносини сторін, що носять зобов'язальний характер, в тому числі щодо стягнення збитків, відшкодування яких передбачено умовами договору або вимогами закону як наслідок порушення господарського зобов'язання, тобто таких збитків, відшкодування яких, за наявності вини сторони у порушенні господарського зобов'язання, носить обов'язковий для цієї сторони характер, а наявність збитків і їх розмір перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.

Як зазначалось раніше, позивач просить задовольнити вимогу про стягнення з відповідача 115 575 грн. збитків, з яких:

- 15 075 грн. оплата вимушеного прогулу директора в розмірі мінімальних заробітних плат з відрахуваннями до Пенсійного фонду за час бездіяльності позивача згідно бухгалтерського розрахунку в сумі.

- 700 грн. оплата підтримання чинності патенту №82614 згідно рахунку ДП УІПВ Укрпатент від 9.11.2010.

- 99 800 грн. оплата фінансування державного замовлення на науково-технічну продукцію «Розроблення технології безвідхідного виробництва біодизельного палива з рослинних жирів»згідно технічних вимог, поданих в Мінагропром в сумі.

Разом з тим, суд зазначає, що поданий позивачем розрахунок збитків в сумі 115 575 грн. документально не підтверджений.

Всупереч статті 33 ГПК України позивач не довів суду та не надав доказів того, що позивач поніс витрати з оплати вимушеного прогулу директора, з оплати підтримання чинності патенту та з оплати фінансування державного замовлення на науково-технічну продукцію в зв'язку з наявності вини та порушень з боку відповідача, суд не вбачає причинно-наслідкового зв'язку між заявленими позивачем збитками та порушеннями з боку відповідача.

Відтак, позов є необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові в позові покладаються на позивача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Сташків Р.Б. Повне рішення складено 21.05.2012