Рішення

від 22.05.2012 по справі 5011-25/4342-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-25/4342-2012 22.05.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Душі Маркетинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсім»

про стягнення 26 192,61 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (представник за довіреністю №20 від 21.03.2012р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (представник за довіреністю від 01.08.2011р.)

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Душі Маркетинг»(надалі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсім»(надалі - відповідач) заборгованості по оплаті вартості поставленого товару на суму 26 192,61 грн., в тому числі 25 176,41 грн. основного боргу, 72,36 грн. інфляційних втрат, 153,96 грн. 3% річних та 789,88 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором в повному обсязі не виконав, повну вартість поставленого товару у строки визначені договором не оплатив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2012р. справі було присвоєно №5011-25/4342-2012 та призначено судове засідання на 24.04.2012р. В судовому засіданні 24.04.2012р. розгляд справи було відкладено до 15.05.2012р. у зв'язку з витребування від сторін необхідних по справі документів. В судовому засіданні 22.05.2012р. було оголошено перерву до 22.05.2012р.

В судовому засіданні 22 травня 2012 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідач надав до суду відзив в якому проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі. У відзиві відповідач, посилаючись на умови Договору, зазначив, що у видатковій накладній №ДУ-0000055 від 20.09.2011р. підставою поставки товару зазначено -рахунок-фактура №ДУ-0000896 від 15.09.2011р., а не Договір, як про це встановлено в п.2.6. Договору. Отже, на думку відповідача, стягнення з останнього заборгованості в сумі 6 140,40 грн. за видатковою накладною №ДУ-0000055 від 20.09.2011р. неприпустимо, з огляду на те, що поставки була здійснена не на підставі Договору. Також, відповідач в своєму відзиві наголосив на тому, що останній здійснив оплату товару, поставлену за умовами Договору, на загальну суму 35 986,11 грн. згідно платіжних доручень: №2499 від 20.09.2011р., №123 від 09.11.2011р., №139 від 11.11.2011р., №216 від 20.12.2011р., №3580 від 27.12.2011р., копії яких відповідач додав до свого відзиву.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02 вересня 2010 року між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) було укладено Договір поставки №217/09/10 (надалі -Договір), згідно п. 1.1. якого позивач зобов'язався в порядку та строки, встановлені цим Договором, передавати у власність відповідача товар, в певній кількості, відповідної якості та по узгодженій ціні, а відповідач зобов'язався приймати товар і оплачувати його на умовах, передбачених цим Договором.

Позивач відповідно до видаткових накладних №ДУ-0001018 від 13.12.2010р. на суму 4 062,96 грн., №ДУ-0001019 від 13.12.2010р. на суму 2 524,98 грн., №ДУ-0000025 від 14.01.2011р. на суму 2 876,95 грн., №ДУ-0000024 від 14.01.2011р. на суму 3 231,94 грн., №ДУ-000340 від 13.04.2011р. на суму 4 341,43 грн., №ДУ-000341 від 13.04.2011р. на суму 3 627,10 грн., №ДУ-000383 від 21.04.2011р. на суму 4 491,47 грн., №ДУ-000382 від 21.04.2011р. на суму 817,70 грн., №ДУ-000384 від 21.04.2011р. на суму 3 663,14 грн., №ДУ-000016 від 10.05.2011р. на суму 2 999,10 грн., №ДУ-0000017 від 10.05.2011р. на суму 1 861,86 грн., №ДУ-0000054 від 19.05.2011р. на суму 1 840,04 грн., №ДУ-0000053 від 19.05.2011р. на суму 3 391,72 грн., №ДУ-0000050 від 16.06.2011р. на суму 2 162,14 грн., №ДУ-0000062 від 21.06.2011р. на суму 2 108,88 грн., №ДУ-0000042 від 12.07.2011р. на суму 4 160,64 грн., №ДУ-0000043 від 12.07.2011р. на суму 4 696,37 грн., №ДУ-0000008 від 03.08.2011р. на суму 3 212,51 грн., №ДУ-0000009 від 03.08.2011р. на суму 3 282,88 грн., №ДУ-0000052 від 15.08.2011р. на суму 3 206,03 грн., №ДУ-0000103 від 29.08.2011р. на суму 2 776,52 грн., №ДУ-0000104 від 29.08.2011р. на суму 2 500,37 грн., №ДУ-0000055 від 20.09.2011р. на суму 6 140,40 грн., №ДУ-0000056 від 20.09.2011р. на суму 5 320,16 грн., №265 від 09.11.2011р. на суму 4 299,13 грн., №264 від 09.11.2011р. на суму 5 072,56 грн., №477 від 27.12.2011р. на суму 7 010,76 грн., №478 від 27.12.2011р. на суму 8 143,10 грн. на виконання умов Договору поставив відповідачу товар на загальну суму 103 822,84 грн. Товар був прийнятий відповідачем, що підтверджено підписами його представників в видаткових накладних та печаткою підприємства (належним чином засвідчені копії видаткових накладних містяться в матеріалах справи). В матеріалах справи також належним чином завірені довіреності, видані відповідачем довіреним особам, для отримання товару від позивача.

У відповідності до п. 5.4. Договору відповідач здійснює оплату на умовах відстрочки платежу 90 календарних днів з моменту поставки, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку відповідача.

Згідно з Додатковою угодою від 08.07.2011р. до Договору п. 5.4. Договору викладено в редакції: «Відповідач здійснює оплату на умовах відстрочки платежу 45 календарних днів з моменту поставки, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку відповідача.»

Згідно наданих позивачем до матеріалів справи виписок по його рахунку, відповідачем було сплачено кошти в розмірі 100 469,49 грн. Однак, кошти в сумі 21 823,06 грн. були зараховані позивачем в рахунок погашення відповідачем заборгованості за Договором №230/10/10 від 03.10.2010р. про заміну сторони у зобов'язанні (належним чином засвічена копія договору міститься в матеріалах справи).

Отже, згідно викладеного відповідачем було сплачено, а позивачем зараховано в рахунок погашення боргу за Договором суму в розмірі 78 646,43 грн. за поставлений товар (100 469,49 грн.-основна сума проведеної відповідачем сплати -21 823,06 грн.-сума зарахована позивачем в рахунок погашення заборгованості за Договором №230/10/10 від 03.10.2010р. про заміну сторони у зобов'язанні) (в матеріалах справи містяться належним чином завірені копії виписок по особовому рахунку позивача).

Позивач стверджує, а відповідачем не спростовано, що останній не оплатив позивачу повну вартість поставленого за Договором товару на суму 25 176,41 грн. (основна сума поставки в розмірі 103 822,84 грн. -часткова оплата товару в розмірі 78 646,43 грн.).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Твердження відповідача про відсутність підстав для оплати вартості поставленого позивачем товару в сумі 6 140,40 грн. за видатковою накладною №ДУ-0000055 від 20.09.2011р. у зв'язку з тим, що поставка була здійснена не на підставі Договору, є необґрунтованим та не приймаються судом до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до п. 5.3. Договору загальна сума цього Договору визначається як наростаюча сума за всіма поставками, здійсненими протягом всього строку дії цього Договору.

Оскільки ціна поставки включається до договірної ціни, то необґрунтованим є твердження відповідача, що поставка згідно видаткової накладної №ДУ-0000055 від 20.09.2011р. здійснювалась на інших умовах, ніж укладеного між сторонами Договору. Зважаючи на те, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не доведено існування між сторонами інших договірних відносин ніж за Договором поставки №217/09/10 від 02.09.2010р.

Посилання відповідача на відсутність заборгованості по Договору, з огляду на наявність платіжних доручень №2499 від 20.09.2011р., №123 від 09.11.2011р., №139 від 11.11.2011р., №216 від 20.12.2011р., №3580 від 27.12.2011р., згідно яких останнім було здійснено розрахунок з позивачем за поставлений товар по Договору, є не обґрунтованими та безпідставними, оскільки позивачем зараховано кошти в рахунок погашення заборгованості відповідача за Договором в сумі 78 646,43 грн.

Отже, з урахуванням викладеного, відповідач свої зобов'язання за Договором щодо повної оплати вартості отриманого товару виконав неналежним чином, заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті вартості поставленого товару складає 25 176,41 грн.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.2. Договору визначено, що за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

З урахуванням викладеного, а також зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, за порушення відповідачем зобов'язання за Договором щодо оплати вартості отриманого товару в період з 05 листопада 2011р. по 04 квітня 2012р. стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 789,88 грн. (розрахунок позивача міститься в позовних матеріалах).

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, стягненню з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України на користь позивача підлягає сума інфляційних нарахувань за період з 05.11.2011р. по 04.04.2012р. в розмірі 72,36 грн. та 3% річних за період з 05.11.2011р. по 04.04.2012р. в розмірі 153,96 грн. (розрахунок позивача міститься в позовних матеріалах).

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3 000,00 грн. витрат на послуги адвоката, суд встановив наступне.

На підтвердження наданих позивачу послуг адвоката, Товариством з обмеженою відповідальністю «Душі Маркетинг»надано суду копію Договору про надання правової допомоги від 21.03.2012р., копію платіжного доручення №828 від 23.03.2012р., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №4704 від 25.10.2011р., копію посвідчення адвоката та копію доручення на адвоката №20 від 21.03.2012р., діючого на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №4704 від 25.10.2011р. ОСОБА_1

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката , витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», в якій зазначається, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, ст. 44 ГПК України передбачає можливість відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам, чи юридичним особам.

Аналіз поданих позивачем на обґрунтування понесених витрат на правову допомогу документів дає підстави стверджувати, що між позивачем та ОСОБА_1 21.03.2012р. укладено договір про надання правової допомоги, за яким останній зобов'язується надати правову допомогу клієнту по справі про стягнення з ТОВ «Будсім»на користь клієнта заборгованості зі сплати 25 176,41 грн.

Відбиток печатки ОСОБА_1 на даному договорі свідчить про те, що вказана особа є адвокатом у розумінні положень ГПК України та Закону України «Про адвокатуру».

За таких обставин, суд дійшов висновку про вмотивованість стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу, які входять до складу судових витрат, але суд не погоджується з заявленим позивачем до стягнення розміром суми на оплату правової допомоги з огляду на наступне.

Згідно з п. 3.1 вказаного вище договору вартість послуг адвоката складає 3 000, 00 грн.

Оплату позивачем витрат на правову допомогу у сумі 3 000, 00 грн. підтверджує й залучене до справи платіжне доручення №828 від 23.03.2012р.

Так, в силу ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Організаційні форми діяльності адвокатури встановлені в ст. 4 Закону України «Про адвокатуру».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру», адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу.

Стаття 12 даного Закону встановлює, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1 - 2 жовтня 1999 р.6/УІ), єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є - гонорар. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Згідно з п. 80 Рішення Європейського суду з прав людини від 12.10.2006 р. у справі за позовом «Двойних проти України»заявнику відшкодовуються тільки ті судові витрати, які були доведені, що вони були необхідними та фактично понесеними, а також обґрунтованими щодо розміру.

Застосування при розгляді справи вищевказаного рішення можливе з огляду на приписи ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідно до п. 12 Роз'яснення Вищого арбітражного суду «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»№02-5/78 від 04.03.1998 р., вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Враховуючи викладене, беручи до уваги обмеження розміру оплати послуг адвоката, а також враховуючи судову практику про стягнення витрат на оплату послуг адвоката, а також розмір заявлених позовних вимог, заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката підлягає задоволенню у сумі 1 309,63 грн., оскільки вважає суму, заявлену позивачем завищеною та неспіврозмірною з сумою заборгованості, що підлягає стягненню.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості в розмірі 26 192,61 грн., з якої сума основного боргу складає 25 176,41 грн., інфляційні втрати складають 72,36 грн., 3% річних складають 153,96 грн., пеня складає 789,88 грн.

Судовий збір позивача у розмірі 1 609,50 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 1 309,63 грн. відповідно до положень статей 44, 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсім»(код ЄДРПОУ 34757314, адреса: 03067, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 4, р/р 26000000123417 в ХФ ПАТ «Укрексімбанк», МФО 351618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Душі Маркетинг»(код ЄДРПОУ 35139667, адреса: 02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1-Е, р/р 26006002946001 в ПАТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614) основний борг в сумі 25 176,41 грн. (двадцять п'ять тисяч сто сімдесят шість гривень 41 копійку), інфляційні втрати в сумі 72,36 грн. (сімдесят дві гривні 36 копійок), 3% річних в сумі 153,96 грн. (сто п'ятдесят три гривні 96 копійок), пеню в сумі 789,88 грн. (сімсот вісімдесят дев'ять гривень 88 копійок), судовий збір у сумі 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 копійок) та витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 1 309,63 грн. (одна тисяча триста дев'ять гривень 63 копійки).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.05.2012р.

Суддя С.М. Морозов