Постанова

від 16.05.2012 по справі 4/491-33/136-35/453

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2012 № 4/491-33/136-35/453

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Поляк О.І.

Рудченка С.Г.

при секретарі: Чуприні І.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 -представник за довіреністю № 03/2/73 від 23.01.2012р.;

від відповідача: ОСОБА_3 -представник за дов. б/н від 01.07.2011р.;

від третьої особи: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»

та апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс лайн»

на рішення господарського суду м. Києва

від 13.02.2012р. (дата підписання -20.02.2012р.)

у справі № 4/491-33/136-35/453 (суддя -Літвінова М.Є.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс лайн»

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Товариство з обмеженою відповідальністю

«Класик-Ход"

про звернення стягнення на предмет іпотеки 17 621 713,59 грн.

встановив:

У листопаді 2010р. Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс лайн» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття Банком права власності на це майно.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що на підставі укладеного із Банком Договору іпотеки б/н від 23.08.2007р. ТОВ «Офіс лайн» поручилося за належне виконання позичальником - ТОВ «Класик-Ход» грошових зобов'язань за Кредитним договором №5/К-2006 від 23.05.2006р. своїм майном. За умовами договору іпотеки у випадку набуття Іпотекодержателем права звернення стягнення на предмет іпотеки Іпотекодавець цим Договором іпотеки підтверджує свою згоду на передачу у власність Іпотекодержателю предмета іпотеки. При цьому ціною придбання у власність предмету іпотеки є сума заборгованості позичальника перед Іпотекодержателем за Кредитним договором на дату прийняття Іпотекодержателем одностороннього рішення про придбання предмету іпотеки у власність.

З огляду на те, що позичальник своїх зобов'язань перед Банком належним чином не виконав, кредит у визначені договором строки не повернув, проценти за користування кредитними коштами у повному обсязі не сплатив, Банк на підставі умов Договору іпотеки б/н від 23.08.2007р. звернувся до суду з вимогою до Іпотекодавця , як до солідарного із позичальником боржника, звернути стягнення на іпотечне майно, шляхом набуття на нього права власності Банком за ціною заборгованості позичальника , яка станом на день звернення до суду складала 17 621 713,59 грн.

У процесі розгляду спору місцевий господарський суд залучив за клопотанням Банку до участі у справі у процесуальному статусі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача боржника - ТОВ «Класик-Ход».

Відповідач позов не визнав, посилаючись на відсутність предмету іпотеки станом на день звернення Банку до господарського суду з позовом, у зв'язку з чим просив припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Третя особа проти задоволення позову заперечувала, вказавши, що у провадженні господарського суду м. Києва перебуває справа за позовом Банку до позичальника - ТОВ «Класик-Ход» про стягнення заборгованості за Кредитним договором №5/К-2006 від 23.05.2006р. Таким чином, за оцінкою третьої особи, звернення стягнення на іпотечне майно суперечить приписам ст.61 Конституції України про недопустимість подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України звернула увагу господарських судів на необхідність дослідження питання виконання Банком вимог ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» про направлення іпотекодавцю та боржнику письмової вимоги про усунення порушень у виконанні основного зобов'язання, оскільки недотримання процедури направлення цього документу є однією з підстав для відмови у позові.

Під час нового розгляду справи у суді першої інстанції позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначив про збільшення розміру заборгованості позичальника за Кредитним договором, яка станом на 27.12.2011р. складала:

- 1 358 535,33 грн., з яких: 720 887,44 грн. строкової заборгованості за кредитом; 544 319,36 грн. заборгованості за процентами; 37 415,44 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів; 55 913,09 грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів;

- 2 373 030,23 доларів США, з яких: 394 022,90 доларів США строкової заборгованості за кредитом; 1 261 422,10 доларів США простроченої заборгованості за кредитом; 584 924,00 доларів США заборгованості за процентами; 91 896,29 доларів пені за несвоєчасне погашення кредиту і 40 764,94 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів.

При цьому, як зазначив Банк, згідно звіту суб'єкту оціночної діяльності - ПП «Олімп-Консалтінг» вартість переданого в іпотеку нерухомого майна, що належить на праві власності ТОВ «Офіс лайн», (заготівельний відділ та ковальський цех (літ. «Б'») - 704,7 кв.м., прибудова (механізований склад штампів) (літ. «В'») - 861.3 кв.м., механізований склад матеріалів (літ. «Е'») - 85,3 кв.м., механізований склад моделей 6115 (літ. «ІІ») - 58,1 кв.м., механізований склад готової продукції (літ. «ІІІ») - 177,5 кв.м., спорудження для автокарів (літ. «ІV») - 265,9 кв.м., градирні (літ. «VІ») - 39,8 кв.м., загальною площею 2 192,60 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.21) становила на дату оцінки 4 923 837,18 грн.

Позивач поряд із зверненням стягнення на Іпотечне майно просив суд припинити право власності ТОВ «Офіс лайн» на зазначені нежилі будівлі та споруди.

13.02.2012р., Банк звернувся із заявою до суду, у якій виключив із переліку майна, на яке просив звернути стягнення, прибудову, механізований склад штампів (літ. «В») у зв'язку з тим, що таке майно відсутнє і звернення стягнення на ці будівлі не видається можливим.

Заяви позивача, подані у порядку ст.22 ГПК України про уточнення позовних вимог, були прийняті місцевим господарським судом до розгляду.

Рішенням господарського суду м. Києва від 13.02.2012р. у справі №4/491-33/136-35/453 (суддя - Літвінова М.Є.) позов задоволено частково.

У частині звернення стягнення на прибудову, механізований склад штампів (літер В') площею 861,30 кв.м., що належить відповідачу та розташоване за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, припинено провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

У рахунок часткового погашення на суму 4 923 837,18 грн. заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Класик-Ход» перед Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» за Кредитним договором №5/К-2006 від 23.05.2006р., що складає 1 358 535,33 грн. та 2 373 030,23 дол. США, що у гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним Банком України станом на 10.01.2012р. становить 16 524 247,50 грн., що разом становить 17 634 230,85 грн. звернуто стягнення на майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Офіс Лайн» за адресою: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, шляхом набуття права власності Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на предмет іпотеки, а саме: нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 2 192,60 кв.м, що складає 82/100 частин майнового комплексу та розташовані за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, а саме: заготівельний відділ та ковальний цех (літер Б) площею 704,70 кв. м.; механізований склад металів (літер. Е) площею 85,30 кв. м.; механічний склад моделей 6115 (літер II) площею 58,10 кв. м.; механізований склад готової продукції (літер III) площею 177,50 кв. м.; споруда для автокарів (літер IV) площею 265,90 кв. м.; градирня (літер VI) площею 39,80 кв.м.

Висновок місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог мотивований доведеністю факту неналежного виконання позичальником - ТОВ «Класик-Ход» грошових зобов'язань за укладеним із Банком Кредитним договором №5/К-2006 від 23.05.2006р., у зв'язку з чим ТОВ «Офіс лайн», як майновий поручитель боржника, несе солідарну відповідальність перед кредитором за невиконання цих зобов'язань.

Визнавши обгрунтованими вимоги Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття Банком права власності на іпотечне майно, суд першої інстанції зазначив, що нормами діючого законодавства України не виключається можливість звернення стягнення у такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду.

Припиняючи провадження у справі в частині вимог про звернення стягнення на прибудову, механізований склад штампів (літер В') площею 861,30 кв.м., що належить відповідачу та розташоване за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, господарський суд виходив з того, що Банк зменшив заявлені позовні вимоги шляхом відмови від вимог у цій частині, тому на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України (позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом) припинив провадження у справі.

Не погоджуючись із висновками місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У доводах апеляційного оскарження відповідач вказував на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи.

За оцінкою апелянта, при прийнятті судового рішення місцевим господарським судом не було взято до уваги факту порушення Банком процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, визначеної ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» щодо надсилання іпотекодавцю та боржнику письмової вимоги.

Крім того, скаржник не погодився із законністю визначеного господарським судом способу звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: шляхом набуття Банком права власності на нерухоме майно. У цьому зв'язку відповідач вказував на порушення місцевим господарським судом приписів ст.39 Закону України «Про іпотеку», в якій визначено лише два можливих способи реалізації предмету іпотеки у судовому порядку - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 названого Закону.

Серед інших доводів апеляційного оскарження, відповідач зазначив про наявність у нього сумнівів щодо повноти та обгрунтованості наданого господарському суду Банком Звіту про незалежну оцінку вартості комплексу будівель від 03.01.2012р., на підставі якого суд першої інстанції дійшов висновку про вказану у рішенні вартість предмету іпотеки.

Із мотивами прийнятого судового рішення в частині незадоволених вимог не погодився позивач, який також звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою та просив оскаржений судовий акт у даній справі скасувати та прийняти новий, яким позовні вимоги Банку задовольнити у повному обсязі.

Зокрема, Банк зазначив, що при прийнятті судового рішення господарським судом не було враховано, що відповідач ТОВ «Офіс Лайн» самовільно здійснив реконструкцію предмета іпотеки під торгівельно-офісний центр на вул. Дегтярівській, 21 у Шевченківському районі м. Києва, що підтверджується декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованою Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві. Проведення реконструкції, вказував Банк, впливатиме на властивості та вартість предметів іпотеки, а прийняття закінчених будівництвом робіт з реконструкції предметів іпотеки в експлуатацію дасть змогу ТОВ «Офіс Лайн» виготовити новий технічний паспорт та нове свідоцтво про право власності на предмет іпотеки.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2012р. №4/491-33/136-35/433 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Поляк О.І., Рудченко С.Г.) апеляційні скарги Товариства та Банку прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 11.04.2012р.

Судовий розгляд апеляційних скарг, призначений на 11.04.2012р., за письмовими клопотаннями відповідача та третьої особи у порядку ст.77 ГПК України відкладався на 25.04.2012р.

25.04.2012р. через канцелярію суду до початку судового засідання від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Офіс Лайн», в якому Банк просив у задоволенні апеляційної скарги Товариства відмовити, а рішення господарського суду м. Києва від 13.02.2012р. у даній справі залишити без змін.

Того ж дня, 25.04.2012р. через канцелярію суду від відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу Банку, в якому ТОВ «Офіс Лайн» просило у задоволенні апеляційної скарги Банку відмовити.

Крім того, 25.04.2012р. від відповідача надійшло письмове клопотання про призначення у справі судової оціночної експертизи іпотечного майна станом на момент задоволення позову.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2012р. за клопотанням представника позивача розгляд апеляційної скарги та клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи відкладався на 16.05.2012р. Цими ж ухвалами задоволено письмове клопотання сторін про продовження процесуального строку розгляду апеляційних скарг у даній справі на 15 днів.

У призначене судове засідання з'явилися представники сторін. Представник третьої особи процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про час та місце судового розгляду справи третя особа була повідомлена належним чином, про причини неявки свого представника суду не повідомила, письмового відзиву на апеляційну скаргу судовій колегії не направила.

З огляду на наведене, судова колегія вирішила, що неявка у дане судове засідання представника третьої особи не є перешкодою для розгляду апеляційних скарг по суті.

Обґрунтовуючи клопотання про призначення судової оціночної експертизи іпотечного майна станом на момент задоволення позову, відповідач вказував, що висновки експерта, наведені у поданому господарському суду Звіті, ґрунтуються лише на інформації, наданій йому замовником, жодних обстежень оцінюваного майна експерт особисто не здійснював, правовий статус земельної ділянки, що знаходиться під будівлями, не досліджував і, відповідно, не включав її вартість до загальної вартості предмету іпотеки. У зв'язку з цим запропонована позивачем вартість іпотечного майна є несправедливою і заниженою.

За правовою позицією, викладеною у п.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006р. №01-8/2651 «Про деякі питання призначення судових експертиз», судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

При цьому, судовою колегією враховані приписи ч.3 ст.37 Закону України «Про іпотеку», відповідно до яких іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Серед матеріалів справи знаходиться Звіт про незалежну оцінку вартості комплексу будівель, що належить ТОВ «Офіс Лайн» та розміщений за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.21, від 03.01.2012р. (а.с.29-64, т.3) який у встановленому діючим законодавством порядку не оспорювався, відтак, є дійсним. До того ж відповідачем не доведена наявність між сторонами спору з приводу визначення вартості Іпотечного майна і не подано доказів на доведення обставин, на які відповідач посилався в обґрунтування доводів свого клопотання.

З огляду на зазначене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача та призначення у справі судової оціночної експертизи предмету іпотеки.

У судовому засіданні представник Банку проти доводів, викладених в апеляційній скарзі відповідача, заперечив, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Представник відповідача підтримав доводи поданої ТОВ «Офіс Лайн» апеляційної скарги, просив рішення господарського суду м. Києва від 13.02.2012р. у даній справі скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог Банку відмовити. Водночас, представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги Банку і просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Лайн» задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 23.05.2006р. між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - Банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Класик-Ход» (далі - позичальник, третя особа) був укладений Кредитний договір №5/К-2006 (далі - Кредитний договір, а с. 11-15, т.1).

Додатковими угодами №126 від 23.08.2007р. (а.с.16-17, т.1), №159 від 28.10.2008р. (а.с.18-24, т.1) та Договорами №169 від 15.05.2009р. (а.с.25-26, т.1), №170 від 24.03.2010р. (а.с.27, т.1) до Кредитного договору вносились зміни та доповнення.

Так, відповідно до умов статті 1 Кредитного договору (у редакції Додаткової угоди №159 від 28.10.2008р.) Банк зобов'язувався надати позичальнику у тимчасове платне користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, цільового характеру використання грошові кошти (кредит) у формі мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом у сумі, еквівалентній 2 235 000,00 доларів США, що в еквіваленті при перерахунку на гривню по курсу НБУ станом на день підписання Договору становило 11 957 250,00 грн. Термін остаточного повернення кредиту - до 27.12.2012р. включно, процентна ставка за користування кредитом: по траншах кредиту у доларах США - 12,0 % річних, по траншах кредиту у гривні - 26,0 % річних

Відповідно до п.1.1.4 Кредитного договору з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою №159 від 28.10.2008р., надання кредиту здійснюється в доларах США, гривні в повному обсязі або окремими частинами - траншами.

Повернення кредиту позичальник зобов'язувався здійснювати відповідно до графіку погашення, наведеного у п.2.3. Кредитного договору (з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою №159 від 28.10.2008р.) зі зниженням максимального ліміту по поновлювальній кредитній лінії, тобто починаючи з 28.01.2008р. по 28.11.2012р. зі строком остаточного повернення до 27.12.2012р.

Відповідно до п.2.8.1 Кредитного договору позичальник зобов'язувався сплачувати проценти, нараховані відповідно до пункту 2.7 цього Договору, щомісяця, не пізніше 28 числа поточного місяця починаючи з 28.05.2006p.; починаючи з 28.10.2008р. (з моменту підписання Додаткової угоди № 159 від 28.10.2008р. до Кредитного договору) - не пізніше 03 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані; починаючи з 24.03.2010р. (з моменту підписання Договору про внесення змін №170 до кредитного договору) - не пізніше 15 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

Банк належним чином виконав свої грошові зобов'язання за Кредитним договором, надавши позичальнику кредит у розмірі 1 655 445,00 доларів США та 720 887,44 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи меморіальними ордерами (а.с.28-185, т.1).

Натомість, позичальник (ТОВ «Офіс Лайн» ) у порушення умов Кредитного договору, починаючи з квітня 2009р. систематично не виконував зобов'язання з повернення кредиту, а починаючи з січня 2009р. - прострочував погашення процентів за користування ним.

В силу ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.2.11 Кредитного договору Банк має право призупинити надання Траншів/Кредиту та вимагати дострокового погашення заборгованості за цим Договором у повному обсязі у разі наявності простроченої протягом більше 5 (п'яти) банківських днів заборгованості за Траншами/Кредитом, нарахованими процентами та комісіями, передбаченими цим Договором.

Положенням п.4.3 Кредитного договору передбачено, що у разі несвоєчасного погашення кредиту, позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п.1.1.3 цього Договору від суми відповідного непогашеного платежу за кожен день прострочення виконання, за реквізитами вказаними Банком.

Згідно п.4.6 Кредитного договору, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за цим договором, він зобов'язувався на вимогу Банку сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Належне виконання позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором забезпечувалося заставою нерухомого майна згідно укладеного між Банком (Іпотекодержатель) та ТОВ «Офіс Лайн» (далі - відповідач, Іпотекодавець) Договору іпотеки б/н від 23.08.2007р. (а.с.193-195, т.1), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за №1370.

Предметом іпотеки за вказаним Договором є нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 2 192,60 кв.м, що складає 82/100 частин майнового комплексу та розташовані за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, а саме: заготівельний відділ та ковальний цех (Літер Б') площею 704,70 кв. м; прибудова, механізований склад штампів (Літер В') площею 861,30 кв. м.; механізований склад металів (Літер Е') площею 85,30 кв. м.; механічний склад моделей 6115 (Літер II) площею 58,10 кв.м; механізований склад готової продукції (Літер III) площею 177,50 кв.м.; споруда для автокарів (Літер IV) площею 265,90 кв.м.; градирня (Літер VI) площею 39,80 кв.м.

З матеріалів справи випливає, що предмет іпотеки належить відповідачу на підставі Свідоцтва про право власності від 19.05.2004р. (Серія САА №181518 - а.с.197, т.1), зареєстрованого 09.07.2004р. Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна за реєстровим №1032-з.

Відповідно до умов Іпотечного договору (у редакції Договору про внесення змін б/н від 31.10.2008р. - а.с.196, т.1) предметом іпотеки забезпечується основне зобов'язання позичальника перед Банком за Кредитним договором, а саме: зобов'язання повернути кредит, що наданий у формі мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом у сумі еквівалентній 2 235 000,00 дол. США, що в еквіваленті при перерахунку на гривню по курсу НБУ на день підписання Кредитного договору становило 11 957 250,00 грн., з розрахунку 5,35 гривень за 1 долар США, з можливістю отримання траншів кредиту у доларах США за ставкою 12,0 % річних та у гривні за ставкою 26,0% річних.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позичальник неналежним чином виконував свої зобов'язання за Кредитним договором, адже станом на 08.11.2010р. заборгував Банку 1 109 983,35 грн. та 2 086 210,50 дол. США. З матеріалів справи вбачається, що 11.11.2010р. Банк направив на адресу іпотекодавця та позичальника вимоги (вих. №31/2-111505 та №31/2-111506, відповідно, а.с.127,128, т.2) про погашення вказаної простроченої кредитної заборгованості ТОВ «Класик-Ход» з детальним викладенням складових заборгованості, у т.ч. строкової кредиторської заборгованості, простроченої заборгованості за відсотками за користування кредитом, інфляційних збитків, пені за несвоєчасне повернення кредиту та процентів, тощо. Водночас, Банк повідомив, що у разі непогашення заборгованості до 13.12.2010р. ним буде звернуто стягнення на передане в іпотеку Товариством з обмеженою відповідальністю «Офіс Лайн» майно згідно Іпотечного договору.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

За приписами ч.1 ст.33 названого Закону, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 7.1 Іпотечного договору визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору в цілому або в тій чи іншій його частині та/або невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем, обов'язків, встановлених цим іпотечним договором, в цілому або в тій чи іншій його частині, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

При цьому частиною першою ст.35 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Зважаючи на те, що у встановлений у вимозі строк ані позичальник, ані Іпотекодавець не вчинили дій, спрямованих на погашення заборгованості перед Банком, у т.ч. Іпотекодавець добровільно не передав у володіння Іпотекодавця предмет іпотеки, не висунули своїх обґрунтованих заперечень із розміром заборгованості, Банк вправі був прийняти одноособове рішення про визначення способу захисту своїх прав, передбачених законом та договором.

За таких обставин справи правомірним є висновок місцевого господарського суду з приводу виникнення у Банку права на звернення стягнення на іпотечне майно у рахунок задоволення своїх вимог у зв'язку з невиконанням позичальником та іпотекодавцем у добровільному порядку до 13.12.2010р. вимоги Банку.

Слід також погодитися з мотивами відхилення судом першої інстанції неспроможних доводів відповідача про передчасність заявленого Банком позову про звернення стягнення на предмет іпотеки через нібито недотримання Банком передбаченої ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.

Поряд з цим судова колегія погоджується з місцевим господарським судом у тому, що вимоги Банку про звернення стягнення на іпотечне майно шляхом набуття ним права власності на нього не суперечать приписам діючого законодавства України та умовам Іпотечного договору.

Переглядаючи справу у повному обсязі, судова колегія виходить з того, що з урахуванням приписів ч.3 ст.33, ст.36, ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, адже цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому у разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки у договорі іпотекодержатель на підставі ч.2 ст.16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим спецалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ (п.39 Постанови Пленуму №5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин») та Верховним судом України в Узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 роки) від 07.02.2010р.

Згідно ст.37 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на

конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги відповідача про покладення судом першої інстанції в основу свого рішення несправедливої та заниженої вартості іпотечного майна, яка була визначена незалежним оцінювачем за станом на 03.01.2012р. у розмірі 4 923 837,18 грн. у Звіті про незалежну оцінку вартості комплексу будівель, що належить ТОВ «Офіс Лайн» та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.21, від 03.01.2012р. (а.с.29-64, т.3), суд апеляційної інстанції виходить з таких мотивів.

За змістом частини шостої ст.5 Закону України «Про іпотеку» вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

За пунктом 7.6.1 Іпотечного договору у випадку набуття Іпотекодержателем права звернення стягнення на предмет іпотеки Іпотекодавець цим Договором іпотеки підтверджує свою згоду на передачу у власність Іпотекодержателю предмета іпотеки. При цьому ціною придбання у власність предмета іпотеки є сума заборгованості позичальника перед Іпотекодержателем за Кредитним договором на дату прийняття Іпотекодержателем одностороннього рішення про придбання предмету іпотеки у власність.

Відповідно до положення ч.3 ст.37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Утім, матеріалами справи доведено, що у позасудовому порядку умови п. 7.6. Іпотечного договору не були реалізовані: Іпотекодавець не передав Банку у володіння іпотечне майно за вартістю, що відповідала розміру заборгованості позичальника на день такої передачі, і не вчинив юридично значимих дій для припинення державної реєстрації права власності на нерухоме майно у Іпотекодавця та виникнення аналогічного речового права на нерухоме майно, яке складало предмет іпотеки, у Іпотекодержателя (не уклав договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, який передбачав би передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання ).

Відтак, надання місцевим господарським судом при розгляді спору переваги приписам закону (ч.3 ст.37 Закону України «Про іпотеку») перед умовами договору є правомірним і не порушує прав відповідача.

З матеріалів справи випливає та відповідачем документально не спростовані доводи Банку про розмір заборгованості ТОВ «Класик-Ход» за Кредитним договором в обсязі 17 634 230,85 грн.:, що складається із заборгованості за траншем у гривні в обсязі 1 358 535,33 грн., у т.ч.: 720 887,44 грн. строкової заборгованості за кредитом; 544 319,36 грн. заборгованості за процентами; 37 415,44 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту; 55 913,09 грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів; та заборгованості за траншем, наданим у доларах США, в обсязі 2 373 030,23 доларів США, що у гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 10.01.2012р. становило 16 524 247,50 грн., у т.ч.: 394 022,90 доларів США строкової заборгованості за кредитом; 1 261 422,10 доларів США простроченої заборгованості за кредитом; 584 924,00 доларів США заборгованості за процентами; 91 896,29 доларів США пені за несвоєчасне погашення кредиту; 40 764,94 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту.

За таких обставин справи при задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки обґрунтовано та у відповідності зі ст.39 Закону України «Про іпотеку» у рішенні суду правомірно визначено загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.

Поряд з цим, місцевим господарським судом не було надано правової оцінки та не вирішено питання з приводу заявлених Банком двох інших вимог - про припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Лайн» на предмет іпотеки та про визнання за Банком права власності на предмет іпотеки.

У цьому зв'язку судова колегія вважає за необхідне вказати наступне.

В силу п.5 ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться, зокрема, на підставі рішень судів, які набрали законної сили.

Відтак з моменту набрання законної сили судовим рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття Банком права власності на нього та проведення його державної реєстрації право власності відповідача на передане в іпотеку майно припиняється в силу закону. Припинення права власності у цьому випадку у судовому порядку не вимагається. Отже, у задоволенні вимог у цій частині позову слід було відмовити.

Так само господарський суд мав відмовити у задоволенні вимоги Банку про визнання за ним права власності на іпотечне майно на наступних підставах.

У випадку, коли не були реалізовані способи позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання, Іпотекодержатель має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ст.39 цього Закону, а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно. Аналогічна правова позиція викладена Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ (п.38 Постанови Пленуму №5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»).

Доводи відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі з приводу неправомірності звернення Банку з позовом до позичальника і з позовом до іпотекодавця про отримання задоволення своїх вимог за рахунок іпотечного майна, як неспроможні підлягають відхиленню апеляційним господарським судом на тих підставах, що позичальник і іпотекодавець у даному випадку є різними особами, які несуть солідарну відповідальність перед Банком за своїми зобов'язаннями. Рішення суду про задоволення вимог до позичальника саме по собі не є підставою для припинення зобов'язань позичальника перед Банком, а тому і не визнається підставою для припинення зобов'язань іпотекодавця перед Банком.

З матеріалів справи випливає, що 26.01.2012р. представником Банку було проведено перевірку фактичного стану переданого в іпотеку майна, про що складено відповідний Акт (а.с.91-93, т.3). За результатами проведеної перевірки виявлено відсутність прибудови, механізованого складу штампів (літер В').

У зв'язку з цим Банк 13.02.2012р подав суду першої інстанції заяву, у якій фактично відмовився від звернення стягнення на частину іпотечного майна - прибудову, механізований складу штампів (літер В').

Отже, висновок суду першої інстанції про припинення провадження у справі в частині вимог про звернення стягнення на прибудову, механізований склад штампів (літер В') площею 861,30 кв.м., що належить ТОВ «Офіс лайн» та розташована за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України (позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом) є правомірним, адже знищене (втрачене майно), якщо воно не відновлено іпотекодавцем, не може бути обтяженим зобов'язаннями.

Разом з тим, судовою колегією зауважено, що у визначенні опису предметів іпотеки місцевий господарський суд допустив описки, які своєчасно не були виправлені судом першої інстанції, і тому мають бути виправлені судом апеляційної інстанції, шляхом зміни вірного за своєї суттю пункту 2 резолютивної частини оскарженого судового акту у частині наведення характеристик нерухомого іпотечного майна.

З огляду на наведене, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг позивача та відповідача. В той же час, прийняте місцевим господарським судом рішення у даній справі слід змінити з огляду на викладені у цій постанові мотивів.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи покладається на сторони.

Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на рішення господарського суду м. Києва від 13.02.2012р. у справі №4/491-33/136-35/453 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс лайн» на рішення господарського суду м. Києва від 13.02.2012р. у справі №4/491-33/136-35/453 залишити без задоволення.

3. Рішення господарського суду м. Києва від 13.02.2012р. у справі №4/491-33/136-35/453 змінити.

Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:

«1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. У рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Класик-Ход» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, літера М, код ЄДРПОУ 32665410) перед Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 5, код ЄДРПОУ 19017842) за Кредитним договором №5/К-2006 від 23.05.2006р. на суму 4 923 837,18 грн., що загалом становить 17 634 230,85 грн., з яких: 1 358 535,33 грн. (720 887,44 грн. строкової заборгованості за кредитом; 544 319,36 грн. заборгованості за процентами; 37 415,44 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту; 55 913,09 грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів) та 2 373 030,23 дол. США, що у гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним Банком України станом на 10.01.2012р. становить 16 524 247,50 грн. (394 022,90 доларів США строкової заборгованості за кредитом; 1 261 422,10 доларів США простроченої заборгованості за кредитом; 584 924,00 доларів США заборгованості за процентами; 91 896,29 доларів США пені за несвоєчасне погашення кредиту; 40 764,94 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту), що разом становить 17 634 230,85 грн., звернути стягнення на майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Офіс Лайн» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, код ЄДРПОУ 32560054) та знаходиться за адресою: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, шляхом набуття права власності Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 5, код ЄДРПОУ 19017842) на предмет іпотеки, а саме: нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 2 192,60 кв.м, що складає 82/100 частин майнового комплексу та розташовані за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, а саме: заготівельний відділ та ковальний цех (літер Б') площею 704,70 кв. м.; механізований склад металів (літер Е') площею 85,30 кв.м.; механічний склад моделей 6115 (літер II) площею 58,10 кв.м.; механізований склад готової продукції (літер III) площею 177,50 кв.м.; споруда для автокарів (літер IV) площею 265,90 кв. м.; градирня (літер VI) площею 39,80 кв.м.

3. В іншій частині вимог у задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Лайн» на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» 25 500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення».

Матеріали справи №4/491-33/136-35/453 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Кропивна Л.В.

Судді Поляк О.І.

Рудченко С.Г.