Постанова

від 15.05.2012 по справі 5011-45/485-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2012 № 5011-45/485-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача: не з'явилися

Від відповідача: ОСОБА_2 - юрист

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест»

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2012

у справі № 5011-45/485-2012 (суддя Балац С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський Торговий Дім

«Сонячна Долина»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест»

про стягнення 82102,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський Торговий Дім «Сонячна Долина» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» про стягнення 82102,05 грн. задоволено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2012 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський Торговий Дім «Сонячна Долина».

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначив, що при винесенні даного рішення судом не в повній мірі досліджено всі матеріали справи, на підтвердження чого в своїй апеляційній скарзі виклав ряд обставин, які, на його думку, виступають підтвердженням правової позиції відповідача та спростовують правильність винесеного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2012 апеляційну скаргу прийнято до провадження.

В судове засідання, призначене на 12.04.2012, повноважні представники позивача не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

За даними відділу документообігу Київського апеляційного господарського суду, відповідачем подані уточнення до апеляційної скарги.

У зв'язку з неявкою в судове засідання повноважних представників, а також беручи до уваги подані уточнення, розгляд справи відкладено.

В судове засідання, призначене на 15.05.2012, повноважні представники позивача не з'явилися.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, строк розгляду справи, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу за відсутності представників позивача за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, колегією встановлено наступне:

30.05.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський Торговий Дім «Сонячна Долина» (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № 08362-11 (далі - договір).

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві сировину для харчової промисловості, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

У відповідності до п. 3.1 строк поставки, умови поставки та місце поставки погоджується сторонами від час передачі заявок покупцем.

Продукція вважається переданою покупцеві з моменту її фактичної передачі йому разом з необхідними супровідними документами та підписання покупцем відповідного документа про прийняття цієї продукції. З цього моменту покупець набуває право власності на продукцію (п. 3.2 договору).

Відповідно до пункту 4.2. договору ціна на продукцію встановлюється за домовленістю сторін погоджується сторонами на певний період чи на окрему партію та відображається у специфікаціях і вказується з ПДВ.

Положеннями п. 4.3 договору визначено, що розрахунки за фактичну кількість поставленої продукції відповідач здійснює з позивачем у безготівковій формі в гривнях, протягом 20-ти календарних днів після набуття відповідачем права власності на продукцію. Днем оплати вважається день списання банком коштів з поточного рахунку покупця.

Як вбачається з Товарно-транспортної накладної № СДТ35976 від 09.09.2011, позивачем поставлена відповідачу олія пальмова РДВ у кількості 3000 кг на суму 39600,00 грн.

19.09.2011 позивачем за Товарно-транспортною накладною № СДТ37741 була поставлена відповідачу олія пальмова РДВ у кількості 3000 кг на суму 39600,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як стверджує скаржник в своїй апеляційній скарзі, 13.02.2012 ухвалою Господарського суду міста Києва розгляд справи № 5011-45/485-2012 відкладено на 27.02.2012. Однак, відповідачем отримано ухвалу суду від 13.02.2012 лише 27.02.2012, тому скаржник не міг направити свого представника в судове засідання.

Як свідчить печатка про відправку Господарським судом міста Києва ухвали від 13.02.2012, остання направлена сторонам 22.02.2012. Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення, зазначена ухвала отримана Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» 27.02.2012.

Апелянт, посилаючись на положення законодавства, стверджує, що суд мав підстави для перенесення розгляду справи або залишення позову без розгляду.

Відповідно до наданої відповідачем довідки ПАТ «БТА Банк» від 11.04.2012 № 028-35-01-05/231, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» проведено оплату заборгованості на рахунок позивача наступним чином:

За накладною № Т35976 у розмірі 30000,00 грн. 20.02.2012.

За накладною № Т37741 від 19.02.2012 у розмірі 39600,00 грн. 24.02.2012.

За накладною № Т35976 у розмірі 9600,00 грн. 24.02.2012.

Таким чином, 24.02.2012 відповідачем проведено повний розрахунок з позивачем у розмірі 79200,00 грн.

Отже, на день прийняття рішення 27.02.2012 заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський Торговий Дім «Сонячна Долина» повністю погашена.

Також апелянтом надана копія Акту звірки взаєморозрахунків станом на 29.02.2012, відповідно до якого заборгованість на користь позивача відсутня.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський Торговий Дім «Сонячна Долина», в якій останнє повідомляє, що відповідачем сплачено основний борг у сумі 79200,00 грн.

Серед іншого позивачем заявлено вимогу по сплаті пені, інфляційній втрат та 3% річних. Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про правильність здійснення позивачем розрахунків.

У відповідності з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. З Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 9.1 договору у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність , визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством.

Згідно з п. 9.6 договору за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Тривале безпідставне утримання чужих коштів призводить до їх знецінення для власника внаслідок інфляційних процесів.

Інфляція - знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Держкомстату України від 14.11.2006 № 519).

Відповідно до п. 1.14 Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27 грудня 2007 року № 480 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 січня 2008 року за № 32/14723, індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Тому, при прийнятті рішення про стягнення коштів, не сплачених у строк, обумовлений договором, суд має визначити їх реальну вартість на час відшкодування - з урахуванням індексу інфляції за весь час користування такими коштами.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як визначено п. 1-1 ст. 80 ГПК України Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вище вказане, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку про зміну рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2012 в частині стягнення з відповідача суми основного боргу та припинення провадження в цій частині.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2012 у справі № 5011-45/485-2012 змінити.

3. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2012 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» суми основного боргу в розмірі 79200 (сімдесят дев'ять тисяч двісті) грн. 00 коп.

4. Провадження по справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» суми основного боргу в розмірі 79200 (сімдесят дев'ять тисяч двісті) грн. 00 коп. припинити.

5. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2012 залишити без змін.

6. Матеріали справи № 5011-45/485-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку.

Головуючий суддя Отрюх Б.В.

Судді Михальська Ю.Б.

Тищенко А.І.