Постанова

від 26.04.2012 по справі 2а-2878/12/0170/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 квітня 2012 р. Справа №2а-2878/12/0170/15

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Єлжової Н.М.,

представника позивача - Жавороновка Г.В.,

представника відповідача - Лукянец О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Мирне»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішеня

Суть спору: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернулося з адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «КП Мирне» (далі -позивач) до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі -відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 31.10.2011р. №0012962301 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 691925 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковим органом невірно застосовані норми Податкового кодексу України. Позивач зазначає, що податковим органом нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку з виключенням суми податкового кредиту у травні 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «К.Л. Марин». Разом з тим при формування податкового кредиту у травні 2011 року ТОВ «КП Мирне» взагалі не включало жодні суми ПДВ за операціями з ТОВ «К.Л. Марин». Позивач підкреслює, що висновки відповідача про нікчемність правочину, укладеному між позивачем та постачальником позивача, не відповідає фактичним обставинам справи, реальність господарської операції підтверджується первинними бухгалтерськими документами та наступним використанням отриманого товару в господарської діяльності позивача з метою отримання прибутку, тому спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.03.2012 року було відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.04.2012 року здійснена заміна Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Представник позивача в судовому засіданні 26.04.2012 року наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, посилаючись на те, що податкове повідомлення -рішення було прийнято за результатами проведеної перевірки, у зв'язку з виявленими порушеннями податкового законодавства з боку позивача, на підставі та в межах закону, тому підстав для його скасування не має.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КП Мирне» є юридичною особою (ЄДРПОУ 36305370), зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим є платником податків і зборів, в тому числі податку на додану вартість.

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «КП Мирне» з питань достовірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання за травень, червень 2011 року.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення п. 14.1.191 ст. 14, п. 49.1 ст.49, . 185.1. ст. 185, п. 188.1. ст. 188, п.п.187 п. 187 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, встановлено завищення податкового кредиту в сумі 691924 грн. за травень 2011 року.

За результатам перевірки був складений акт № 14695/23-4/36305370 від 19.10.2012 року.

На підставі акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.10.2011р. №0012962301 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 691925 грн.

Перевіряючи обґрунтованість визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за спірним податковим повідомленням-рішенням, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, суд зобов'язаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у зв'язку прийняттям такого повідомлення -рішення, яким позивачеві визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість та нараховані штрафні санкції.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Актом перевірки позивача № 14695/23-4/36305370 від 19.10.2012 року встановлено, що згідно Акту № 50/23-2/35118144 (без дати) про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «К.Л. Марин» ЄДРПОУ 35118144 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «КП Мирне» ЄДРПОУ 36305370, їх реальність та повнота відображення в обліку за період з 01.05.2011р. по 31.05.2011р., отриманого від ДПІ в Овідіопольському районі, встановлено, що ТОВ «К.Л. Марин» має стан «8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних кошті, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Таким чином, встановлено завищення податкового кредиту З ПДВ на суму 691924 по взаємовідносинам з вказаним підприємством за травень 2011р.

З акту перевірки № 14695/23-4/36305370 від 19.10.2012 року також вбачається, що у травні 2011 року позивачем задекларований податковий кредит по податку на додану вартість у сумі 430669 грн., за даними перевірки податковий кредит складає «- 261255 грн.» (430669 грн. -691924 грн.).

Розбіжності виникли у зв'язку з виключенням зі складу податкового кредиту травня 2011 року суми у розмірі 691924 грн., сформованої за результатами господарської операції з ТОВ «К.Л. Марин».

Саме ця сума 691924 грн. була виключена податковим органом із податкового кредиту ТОВ «КП Мирне» за травень 2011 р. з відповідним донарахуванням ПДВ до сплати в бюджет за травень 2011 р. в сумі 691924 грн.

Але при дослідженні реєстру податкових накладних та додатку №5 податкової декларації ТОВ «КП Мирне» за травень 2011 р. судом встановлено, що до податкового кредиту за травень 2011 р. ТОВ «КП Мирне» не включало ПДВ у сумі 691924 грн. по операціях з ТОВ «К.Л. Марин».

Більш того, в податковий кредит з ПДВ за травень 2011 р. ТОВ «КП Мирне» взагалі не включало жодні суми ПДВ за операціями з ТОВ «К.Л. Марин». А податковий кредит у травні 2011 року був сформований позивачем за результатом взаємовідносин з іншими підприємствами, операції з якими під час перевірки не досліджувалися.

Судом встановлено, що відповідно до податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2011 року, реєстру виданих та отриманих накладних, сума у розмірі 691924 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «К.Л. Марин» була включена до складу податкового кредиту червня 2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що у період, що перевірявся, ТОВ «КП Мирне» мав господарські відносини з ТОВ «К.Л. Марин» згідно договору поставки б/н від 25.04.2011р., відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю, а Покупець прийняти та сплатити Постачальнику товар, вказаний в специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання вказаної угоди ТОВ «К.Л. Марин» поставило позивачу товар в асортименті та кількості вказаних в специфікаціях №1 та № 2.

Отримання товару підтверджується видатковою накладною №310502 від 31.05.2011 року на суму 2592063,17 грн., в тому числі ПДВ - 432010,53 грн., № РП-240501 від 24.05.2011 року на суму 1250075,64, в тому числі ПДВ - 208345,94 грн., загалом на суму 3842138,81 грн., ПДВ - 640356,47 грн.

По факту поставки товару ТОВ «К.Л. Марин» виписані податкові накладні №310502 від 31.05.2011 року на суму 2592063,17 грн., в тому числі ПДВ - 432010,53 грн., №240501 від 24.05.2011 року на суму 1250075,64, в тому числі ПДВ - 208345,94 грн. Загалом на суму 3842138,81 грн., ПДВ - 640356,47 грн.

Вказані податкові накладні отримані позивачем 01.06.2011 року та включені до реєстру податкових накладних за червень 2011 року.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Крім того, між ТОВ «КП Мирне» (Замовник) та ТОВ «К.Л. Марин» (Виконавець) укладений договір на здійснення послуг від 25.04.2011р., відповідно до п. 1.2 якого Виконавець зобов'язується здійснити послуги згідно Специфікації № 1 (додаток № 1 до цього Договору). Згідно п. 3.1 Договору загальна вартість послуг складає 309402,20 грн., у т.ч. ПДВ 51567,03 грн.

Відповідно до Специфікації № 1 Замовник доручає Виконавцю здійснити наступні види послуг: фарбування, послуги з ремонту та обслуговуванню авто.

Наслідком виконання ТОВ «К.Л. Марин» взятих на себе зобов'язань зі здійснення послуг стало підписання сторонами акту здачі-приймання робіт на суму 309402,20 грн., у т.ч. ПДВ 51567,03 грн. В свою чергу ТОВ «КП Мирне» виписана податкова накладна № 230501 від 23.05.2011р. на суму 309402,20 грн., в тому числі ПДВ 51567,03 грн., яка була отримана позивачем 01.06.2011р. та включена до реєстру податкових накладних за червень 2011р.

Отже, ТОВ «К.Л. Марин» поставило (здійснило), а ТОВ «КП Мирне» придбало товар (послуги) на загальну суму 4151541 грн., у тому числі ПДВ на суму 691923,5 грн.

У зв'язку з чим, по даті отримання платником податків товарів та послуг, що підтверджено податковими накладними, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредит у червні 2011 року - сума ПДВ - 691923,5 грн.

Постачальник - ТОВ «К.Л. Марин» відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України мав право виписки податкових накладних станом на час їх виписки, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

На підставі отриманих податкових накладних на суму ПДВ 691923,5 грн. відповідно до п. п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України ТОВ «КП Мирне» нарахувало в червні 2011 р. податковий кредит у сумі 691924 грн. та включило його до податкової декларації за червень 2011 р.

А відтак, виключення суми податкового кредиту у травні 2011 року у сумі 430669 грн. по взаємовідносинам з іншими підприємствами та нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 691924 грн. у зв'язку з виключення цієї суми зі складу податкового кредиту, сформованого за результатами господарської операції з ТОВ «К.Л. Марин» у червні 2011 року, суд вважає безпідставним.

Суд вважає необґрунтованими висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлень-рішень, про нікчемність укладеного контрагентом позивача договору з тих підстав, що постачальник позивача не має необхідних умов для здійснення господарської діяльності, а саме: основних фондів, виробничих потужностей та транспортних засобів, виходячи з встановленої товарності господарської операції між позивачем та ТОВ «К.Л. Марин», та зазначає наступне.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України, Податкового кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

З матеріалів справи вбачається, що отримані товари та послуги були оприбутковані та використані ТОВ «КП Мирне» у господарської діяльності, що підтверджується наступною реалізацією товару стороннім споживачам з метою отримання прибутку. Податкові зобов'язання по операціям з реалізації товару, отриманого від ТОВ «К.Л. Марин» були задекларовані платником податків - позивачем у справі, про що свідчить податкова звітність.

Крім того, за результатами взаємовідносин з ТОВ «К.Л. Марин» відбулася зміна в структурі активів та зобов'язань платника податку - ТОВ «КП Мирне».

Таким чином, отримання товару та послуг за операцією з придбання яких ТОВ «КП Мирне» в червні 2011 р. нарахувало податковий кредит у сумі 691923,5 грн., використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Зазначене свідчить про те, що господарська операція між позивачем та його постачальником була спрямована на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарської операції, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

А відтак, твердження представника податкового органу про нікчемність угоди між ТОВ «К.Л. Марин» та його контрагентом є необгрунтованим з урахуванням встановленої судом товарності господарської операції між позивачем та його контрагентом, яка була спрямована на отримання матеріального результату господарської діяльності та привела до зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з ТОВ «К.Л. Марин» правочину на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, зокрема того, який не був постачальником товару, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд зауважує, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.

При цьому, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що правочин у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним, направлений на настання реальних наслідків.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з отримання товару та послуг від ТОВ «К.Л. Марин», на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були. Крім того, відповідачем не надано доказів, що вказаний товар та послуги мали бути придбані у інших постачальників, ані у ТОВ «К.Л. Марин».

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Слід зазначити, що відповідачем не доведено невідповідність виданих контрагентом позивача податкових накладних податковому законодавству України, а саме: вимогам ст. 201 Податкового кодексу України. Тому, формування позивачем податкового кредиту на підставі отриманої від контрагента податкової накладної є обґрунтованим, а відтак, зменшення податковим органом позивачу податкового кредиту з податку на додану вартість у травні 2011 року на суму 651924 грн. та нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 651924 грн. суд вважає безпідставним.

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою формування податкового кредиту є підставою для його формування та відображення у податковій звітності з податку на додану вартість, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 651924 грн., у зв'язку із виключенням суми у розмірі 651924 грн. з податкового кредиту травня 2011 року, який був сформований у червні 2011 року.

У зв'язку з цим, також необґрунтованим є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми законодавства суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11у резолютивній частині судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 2012 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 2012 року

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0012962301 від 31.10.2011р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Мирне» 2146 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.