Рішення

від 22.10.2008 по справі 3/463-32/313

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

3/463-32/313

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  3/463-32/313

22.10.08

За позовом    Відкритого акціонерного товариства  по газопостачанню та газифікації  

                       "Криворіжгаз"

До                   Дочірньої компанії "Газ України"  Національної акціонерної компанії

                       "Нафтогаз України"

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на сторони відповідача:

                      1.Міністерства палива та енергетики України

                      2.Фонд державного майна України

                      3.Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

Про                внесення змін до договору № 04/01-825 від 28.12.2001

                                                                                                Суддя Хрипун О.О.

Представники   

Від позивача        Горіна В.В. –предст.

Від відповідача   Левченко О.Є. –заст..нач.відд.

Від третіх осіб 1. Тарасенко К.В. –предст.

                         2. Погорілко Н.М. –гол.спец.-ю/к.

                         3. Пац В.О. –гол.ю/к відд.  

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Криворіжгаз" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про внесення змін до          п. 10.1 договору № 04/01-825 від 28.12.2001, виклавши його в такій редакції:  "Цей договір набирає чинності з 01 січня 2002 року і діє до 20 квітня 2010 року.

У випадку, якщо Національною комісією регулювання електроенергетики України або іншим уповноваженим відповідно до чинного законодавства органом ліцензування буде видано Відкритому акціонерному товариству з газопостачання та газифікації "Криворіжгаз" буде видано нову ліцензію на здійснення господарської діяльності розподілу природного нафтового газу, то строк дії цього договору вважається продовженим на термін дії нової ліцензії".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2008 у справі № 3/463, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2008, позов задоволено, внесено зміни до п. 10.1 договору № 04/01-825 про користування майном, яке не підлягає приватизації, шляхом викладення його в такій редакції: "Цей договір набирає чинності з 01 січня 2002 року і діє до 20 квітня 2010 року.

У випадку, якщо Національною комісією регулювання електроенергетики України або іншим уповноваженим відповідно до чинного законодавства органом ліцензування буде видано Відкритому акціонерному товариству з газопостачання та газифікації "Криворіжгаз" буде видано нову ліцензію на здійснення господарської діяльності розподілу природного нафтового газу, то строк дії цього договору вважається продовженим на термін дії нової ліцензії".

Постановою Вищого Господарського суду України від 19.06.2008 рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2008 у справі № 3/463 скасовано, справа передана на новий розгляд.

Свою постанову Вищий господарський суд України мотивував тим, що судами попередніх інстанцій не встановлена наявність обставин, з якими закон чи договір пов'язує можливість зміни договору в судовому порядку.

Під час нового розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги та просив суд винести рішення про внесення змін до п. 10.1 договору № 04/01-825 про користування майном, яке не підлягає приватизації, виклавши його в такій редакції: "Цей договір набирає чинності з 01 січня 2002 року і діє до 20 квітня 2010 року.

У випадку, якщо Національною комісією регулювання електроенергетики України або іншим уповноваженим відповідно до чинного законодавства органом ліцензування буде видано Відкритому акціонерному товариству з газопостачання та газифікації "Криворіжгаз" буде видано нову ліцензію на здійснення господарської діяльності розподілу природного нафтового газу, то строк дії цього договору вважається продовженим на термін дії нової ліцензії".

Позовні вимоги мотивовані тим, що при укладанні договору № 04/01-825 від 28.12.2001 сторони керувалися чинним на той момент законодавством, яким не було закріплено поняття "господарського договору" та  не було визначено такої істотної умови договору, як строк його дії, крім випадків, передбачених законом. За умовами договору №04/01-825  від 28.12.2001 "Договір набирає чинності з 01 січня 2002 року і діє  до 31 грудня 2002 року. У разі, якщо жодна із сторін письмово не заявить про бажання щодо його припинення за місяць до закінчення календарного року, договір вважається продовженим на наступний рік на тих же умовах" (п.10.1), отже договір, на думку позивача, був безстроковим. З набранням чинності Господарського кодексу України,  з 1 січня 2004 року, сторони господарського договору зобов'язані погодити строк дії договору.

З метою захисту інтересів сторін за вказаним договором позивач 03.09.2007 звернувся до відповідача з пропозицією про зміну п. 10.1 договору № 04/01-825 від 28.12.2001, виклавши його у реакції:  "Цей договір набирає чинності з 01 січня 2002 року і діє до 20 квітня 2010 року.

У випадку, якщо Національною комісією регулювання електроенергетики України або іншим уповноваженим відповідно до чинного законодавства органом ліцензування буде видано Відкритому акціонерному товариству з газопостачання та газифікації "Криворіжгаз" буде видано нову ліцензію на здійснення господарської діяльності розподілу природного нафтового газу, то строк дії цього договору вважається продовженим на термін дії нової ліцензії".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що здійснення ним господарської діяльності з розподілу природного газу на певній території та протягом певного строку є об'єктивно обмежено строком дії відповідної ліцензії. Здійснення господарської діяльності без ліцензії є підставою для притягнення посадових осіб підприємства до адміністративної та кримінальної відповідальності та застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єкта господарювання. Після закінчення строку дії ліцензії (з 20.04.2010) є неможливою і одностороння відмова ВАТ "Криворіжгаз" від виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором. За вказаних обставин позивач вважає, що строк дії договору № 04/01-825  від 28.12.2001 знаходиться в прямої залежності від строку дії ліцензії.

Відповідач у встановлений двадцятиденний строк відповіді на пропозицію позивача про внесення змін до умов договору не надав, що слугувало підставою для звернення позивача до суду.

Позивач також посилається на норми ч. 2 ст. 651 ЦК України, відповідно до яких договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Одним із таких випадків згідно зі ст. 652 ЦК України є зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин. Підставою для внесення змін до п. 10.1 договору № 04/01-825  від 28.12.2001 позивач вважає зміну законодавства, що є істотною зміною обставин.

Відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить в задоволенні позову відмовити, посилаючись в обґрунтування своїх заперечень  на те, що між сторонами підписана додаткова угода № 2 до договору № 04/01-825  від 28.12.2001 про користування державним майном, яке не підлягає приватизації,  пунктом 10.1 якої  визначений строк дії договору, а саме "Договір набуває чинності з моменту підписання повноваженими представниками, скріплення печатками сторін  та оформлення передачі компанією майна користувачу і діє до 31 грудня 2007 року. У разі  якщо жодна із сторін письмово не заявить про бажання щодо його припинення за 45 календарних днів до закінчення строку дії цього договору, договір вважається подовженим  на наступні 12 місяців на тих же умовах".

Третя особа-1  - Міністерство палива та енергетики України - проти задоволення позову заперечує, вказуючи, що чинним законодавством не передбачено обов'язку суб'єктів господарювання укладати господарський договір, безпосередньо пов'язаний з господарською діяльністю, на провадження якої отримано ліцензію, виключно на строк, протягом якого діє ця ліцензія. Таким чином, підстави для внесення змін до п. 10.1 договору         № 04/01-825  від 28.12.2001 в редакції, запропонованій позивачем, відсутні. Крім того між сторонами за договором № 04/01-825  від 28.12.2001 досягнуто згоди щодо строків його дії шляхом підписання додаткової угоди № 2 до вказаного договору.

Третя особа-2 - Фонд державного майна України - проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідачем не доведено наявність підстав для зобов'язання відповідача підтримувати з позивачем договірні відносини протягом строку, іншого ніж той  щодо якого сторонами було досягнуто згоди у додатковій угоді № 2 до договору № 04/01-825  від 28.12.2001 про користування державним майном, яке не підлягає приватизації, а отже відсутні підстави для задоволення позову.

Третя особа-3 - Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав наведених відповідачем, третьою особою-1 та третьою особою-2.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, Господарський суд міста Києва  

ВСТАНОВИВ:

28 грудня 2001 року між Дочірньою компанією  "Газ України" Національної компанії "Нафтогаз України" (Компанія)  та Відкритим акціонерним товариством  з газопостачання та газифікації "Криворіжгаз" (Користувач) був укладений договір № 04/01-825 про користування державним майном, яке не підлягає приватизації. Згідно з преамбулою вказаного договору договір укладено з метою забезпечення ефективності користування державним майном, його збереження, відновлення, реконструкції та розвитку.

Відповідно до п. 1.1 договору Компанія надає, а Користувач приймає у тимчасове користування, на умовах, визначених цим договором, державне майно, яке не підлягає  приватизації, і використовується  для забезпечення транспортування та розподілу природного газу, а саме розподільні газопроводи, споруди на них та транспортні засоби  спеціального призначення, які передані Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" у користування згідно з Переліком.

Майно передається з метою забезпечення транспортування, зберігання та розподілу природного газу (п.1.2 вказаного договору).

Пунктом  п. 10.1 договору № 04/01-825 від 28.12.2001 передбачено, що цей договір набирає чинності з 01 січня 2002 року і діє до 31 грудня 2002 року. У разі, якщо жодна із сторін письмово не заявить про бажання щодо його припинення за місяць до закінчення календарного року, договір вважається продовженим на наступний рік на тих же умовах.

Умови цього договору можуть бути змінені  шляхом укладання додаткових договорів а) у випадку прийняття нових нормативних актів, які змінюють призначення переданого за цим договором майна; б) за згодою сторін (п. 10.3 Договору).

З 1 січня 2004 року набрав чинності Господарський кодекс України від 16.01.2003     № 436-14, згідно з п. 4 Перехідних положень якого до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, його положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Частиною 3 статті 180 ГК України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити строк дії договору. Отже, строк дії є обов'язковою умовою господарського договору.

З матеріалів справи вбачається, що 03.09.2007 позивач звернувся з пропозицією до відповідача щодо укладання додаткової угоди до договору № 04/01-825  від 28.12.2001, яка стосується внесення змін до п.10.1 договору шляхом викладення його у наступній редакції: "Цей договір набирає чинності з 01 січня 2002 року і діє до 20 квітня 2010 року.

У випадку, якщо Національною комісією регулювання електроенергетики України або іншим уповноваженим відповідно до чинного законодавства органом ліцензування буде видано Відкритому акціонерному товариству з газопостачання та газифікації "Криворіжгаз" буде видано нову ліцензію на здійснення господарської діяльності розподілу природного нафтового газу, то строк дії цього договору вважається продовженим на термін дії нової ліцензії"

Тобто позивач строк дії договору про користування державним майном, яке не підлягає приватизації, ставив в залежність від строку дії наявної у нього ліцензії, спонукуючи відповідача укласти договір на новий більш тривалий строк.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема, шляхом зміни і припинення господарських правовідносин, а також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно зі статтею 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отже, нормами Господарського кодексу України передбачена можливість сторін  господарського договору ініціювати зміну або розірвання договору з підстав, які вони вважають істотними для своїх законних інтересів.

Відповідач відповіді на отриману від  позивача пропозицію щодо внесення змін до        п. 10.1 Договору № 04/01-825  від 28.12.2001 про користування державним майном, яке не підлягає приватизації у встановлений ст. 188 Господарським кодексом України двадцятиденний строк не надав, що стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до господарського суду.

Як свідчать матеріали справи, 26.11.2007 між позивачем та відповідачем  укладена додаткова угода № 2 до договору № 04/01-825 від 28.12.2001 про користування державним майном яке не підлягає приватизації, п. 10.1 якої сторони погодили: "Даний договір набуває чинності з моменту підписання повноваженими представниками, скріплення печатками  Сторін та оформленням передачі Компанією Майна Користувачу і діє до 31 грудня 2007 року. У разі якщо жодна із сторін письмово не заявила про бажання щодо його припинення за 45 календарних днів до закінчення строку дії цього Договору. Договір вважається продовженим на наступні 12 місяців на тих же умовах. Умови цього Договору можуть бути змінені шляхом укладання додаткових угод: а) у випадку змін в законодавстві України, в т.ч. стосовно правового статусу Майна, податкового законодавства тощо; б) з інших причин, узгоджених Сторонами»(п. 10.3 Додаткової угоди № 2).

Таким чином, уклавши додаткову угоду № 2 до договору № 04/01-825 від 28.12.2001 про користування державним майном, яке не підлягає приватизації, сторони погодили новий строк його дії, що відповідає вимогам ст. 180 ГК України.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за  згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору,  коли  внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 652 ЦК України  передбачена можливість зміни або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин.

Відповідно до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони  керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний  за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити,  вони не уклали б  договір  або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за  рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили  з  того,  що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла  усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення  майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того,  на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Позивач вважає, що виникнення необхідності погодження строку дії договору           № 04/01-825 від 28.12.2001 викликане зміною законодавства щодо обов'язкового погодження сторонами строків дії господарських договорів, що є істотною зміною обставин, які відповідно до ст. 652 ЦК України є підставою для внесення змін до спірного договору.

Проте висновок позивача про відсутність у договорі встановленого строку його дії є помилковим.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Згідно з п. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Згідно з визначенням та обчисленням строків, наведеним у ЦК України, строк дії договору може бути визначений власне строком, або терміном, в розумінні ст. 251 ЦК України.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін, на який укладається договір оренди, віднесено до істотні умови договору оренди державного та комунального майна.

Як передбачено ст. 17 вказаного Закону, термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін. Умови договору оренди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо умов договору переважне право орендаря на укладення договору припиняється.

Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Статтею 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Нормами Цивільного законодавства України також передбачений принцип свободи договору. Так, згідно із ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, визначення строку дії договору № 04/01-825 від 28.12.2001 належить до повноважень сторін договору, а зміна умов договору в судовому порядку можлива лише у випадках, передбачених законом, зокрема статтею 652 ЦК України.    

Належних доказів  наявності зазначених обставин (істотного порушення договору відповідачем, істотні зміни  обставин) чи настання іншого випадку, з якими  закон чи договір № 04/01-825 від 28.12.2001 пов'язує можливість зміни договору у судовому порядку  позивачем не надано.

Вимоги позивача про продовження строку дії укладеного договору до дати закінчення дії ліцензії є безпідставними, оскільки законодавець не зобов'язує контрагента суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність за ліцензією, укладати господарські договори на строк, що не менший, ніж строк  дії ліцензії.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов.  

Статтею 3 вказаного Закону, визначено, що ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню.

Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30.09.2005 № 89 та постановою НКРЕ України від 30.09.2005 № 859 затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу, згідно з пп. 2.1.1 та пп. 2.1.3 п. 2.1 яких провадження господарської діяльності з розподілу природного газу можливе за наявності в ліцензіата розподільних мереж, які перебувають у його власності чи користуванні; а також провадження господарської діяльності з розподілу природного газу лише на території, затвердженій НКРЕ України.

Відповідно до п. 2.2 Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності (ліцензійних умов) з транспортування природного та нафтового газу розподільними трубопроводами, затверджених постановою Національної комісії з регулювання електроенергетики України від 30.09.1999 № 1263, які були чинними на момент укладення договору, ліцензіат має право здійснювати ліцензовану діяльність лише на географічній території, яка визначається.

21 квітня 2000 року НКРЕ України видано позивачу ліцензію серії АА № 224469 на здійснення господарської діяльності з транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами та ліцензію серії АА № 224477 на здійснення господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом. Строк дії виданих ліцензій до 20.04.2010.

З огляду на приписи ст. 3 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та ст. 14 Господарського кодексу України строк здійснення позивачем господарської діяльності з транспортування природного газу розподільними трубопроводами та розподілу природного газу є обмеженим строком дії ліцензій, відповідно до 20.04.2010.

Тобто, ліцензування є засобом державного регулювання у сфері господарювання, спрямованим на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів.

Таким чином, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача продовжувати підтримувати  господарські договірні відносини  протягом строку, іншого ніж той, що сторони погодили у додатковій угоді № 2 від 26.11.2007 до договору № 04/01-825 від 28.12.2001.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не надав доказів на підтвердження свого права встановлювати більший, ніж погоджено з контрагентом, строк дії договору користування майном, яке не підлягає приватизації.

За таких обставин, позовні вимоги про внесення змін до п.10.1 договору № 04/01-825 про користування майном, яке не підлягає приватизації, виклавши його в такій редакції: "Цей договір набирає чинності з 01 січня 2002 року і діє до 20 квітня 2010 року.

У випадку, якщо Національною комісією регулювання електроенергетики України або іншим уповноваженим відповідно до чинного законодавства органом ліцензування буде видано Відкритому акціонерному товариству з газопостачання та газифікації "Криворіжгаз" буде видано нову ліцензію на здійснення господарської діяльності розподілу природного нафтового газу, то строк дії цього договору вважається продовженим на термін дії нової ліцензії" з підстав, наведених позивачем, задоволенню не підлягають.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-84 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                                               О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 21.11.2008