Постанова

від 07.11.2008 по справі 23/103а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

23/103А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.08                                                                                           Справа№ 23/103А

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Маїк С.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі –ТзОВ) “Санаторно-курортний комплекс “Зелений мис”, м. Львів,

до відповідача Державної податкової інспекції (надалі –ДПІ) у галицькому районі м. Львова, м. Львів,

про визнання нечинними першої та другої податкових вимог, визнання неправомірними дій та зобов”язання до видачі свідоцтва

За участю представників:

від позивача  -  Худзій Д.М.,

від відповідача – Хома Т.І.

Суть спору:            ТзОВ “Санаторно-курортний комплекс “Зелений мис”, м. Львів, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про визнання нечинними першої податкової вимоги № 1/1405 від 25 вересня 2007 р. та другої податкової вимоги № 2/1578 від 2 листопада 2007 р. ДПІ у Галицькому районі м. Львова; визнання дій податкового органу щодо прийняття першої податкової вимоги ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 1/1405 від 25 вересня 2007 р. та другої податкової вимоги № 2/1578 від 2 листопада 2007 р. –неправомірними (незаконними); визнання неправомірною відмови ДПІ у Галицькому районі м. Львова видати свідоцтво про сплату єдиного податку у 2008 р. та зобов”язання ДПІ у Галицькому районі м. Львова видати свідоцтво про сплату єдиного податку у 2008 р. Позовні вимоги мотивовані тим, зокрема, що відповідачем надіслано на адресу позивача першу і другу податкові вимоги. Зі співбесіди з представниками податкового органу представник ТзОВ “Санаторно-курортний комплекс “Зелений мис” дізнався, що вказаний у цих податкових вимогах борг виник на підставі Акта податкової перевірки та податкового повідомлення-рішення, датованих 2004 р. Про зміст згаданих Акта перевірки та податкового повідомлення-рішення позивач довідався після того, як ДПІ у Галицькому районі м. Львова листом № 24698/24-020 від 08.11.2007 р. надіслало йому ці документи. Проте від часу прийняття податкового повідомлення-рішення та до дати першої податкової вимоги пройшло більше, ніж три роки. Відтак, закінчився строк давності для стягнення податкового зобов”язання, встановлений п.п. 15.2.1. Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 р. № 2181-ІІІ (надалі –Закон України № 2181-ІІІ). Позивач також посилається на те, що податковим повідомленням-рішенням № 000510230/0/04-23-2/30351704/17296 від 17.08.2004 р. йому не визначено податкового зобов”язання, ним лише визначено суму завищеного, на думку ДПІ, бюджетного відшкодування з ПДВ. Постановою господарського суду Львівської області від 24 жовтня 2006 р. у справі № 5/2325-20/421А на користь позивача стягнуто з Державного бюджету України 393708 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість. Вказану постанову виконано у вересні 2007 р. З 21 травня 2007 р. по 25 вересня 2007 р. на підприємстві податкові перевірки не проводились, податкові зобов”язання не донараховувались. Крім цього, позивач посилається на норму п.п. 4.4.1. ст. 4 Закону України № 2181-ІІІ.

          ТзОВ “Санаторно-курортний комплекс “Зелений мис” 11.09.2008 р. подано суду клопотання про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 8640 грн. витрат на правову допомогу.

          У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю. Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив повністю.

          Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалах суду, які наявні у матеріалах справи. За клопотанням представників сторін у судових засіданнях, призначених на 16.10.2008 р. та 06.11.2008 р. оголошувались перерви.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у справі докази, вивчивши матеріали справи, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню. Роблячи такий висновок, господарський суд виходив з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 2, п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 17 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Відповідно до пункту 1.1 ст. 1 Закону України № 2181 податкова вимога –це письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу. Згідно з пунктом 1.3 ст. 1 згаданого Закону, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. Підпунктом 6.2.3 пункту 6.2 ст. 6 Закону України № 2181 передбачено порядок надсилання та зміст податкових вимог. Зокрема: перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. Обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Податкові вимоги мають містити крім вище зазначених відомостей посилання на підстави їх виставлення, суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій, перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу (підпункт 6.2.2 пункту 6.2 ст. 6 вище зазначеного Закону). З огляду на викладене, суд вважає першу та другу податкові вимоги рішеннями суб'єкта владних повноважень, які містять обов'язок платника податків сплатити суму податкового боргу, включаючи штрафні (фінансові) санкції та пеню, нараховану на нього, правові наслідки, які вже настали для платника податку, у вигляді податкової застави на всі активи, та що ці податкові вимоги підлягають розгляду судом в порядку адміністративного судочинства. Такий висновок суду відповідає висновку Вищого адміністративного суду України, зробленому в ухвалі від 13 вересня 2006 р. у справі за позовом ТзОВ “Компанія АСК” до ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя про визнання недійсними першої та другої податкових вимог.

На час видання спірних податкових вимог єдиним законом, який визначав порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, був Закон України № 2181. Відповідно до п. 19.6 вказаного Закону закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить нормам цього Закону. Відповідно до п. 6.1. ст. 6 Закону україни № 2181 у разі, коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності). Отже, про будь-яке донарахування (завищення бюджетного відшкодування з ПДВ, у випадку його відшкодування з бюджету, тягне за собою збільшення податкового зобов'язання) податковий орган має виносити податкове повідомлення. І лише у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України № 2181 надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Як вбачається з корінця податкового повідомлення-рішення № 0005102320/0/04-23-2/30351704/17296 від 17 серпня 2004 р., ним не визначалось податкове зобов”язання відповідача. У вказаному податковому повідомленні-рішенні йдеться про суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 384970 грн., воно не містить граничних строків погашення зобов”язань та штрафних санкцій, оскільки такі цим податковим повідомленням –рішенням не нараховувались. За таких обставин, враховуючи, що податкове зобов”язання у розмірі 393708 грн. відповідачу податковим повідомленням-рішенням № 0005102320/0/04-23-2/30351704/17296 від 17 серпня 2004 р. не визначалось (не нараховувалось), підстав для надсилання спірних податкових вимог не було, оскільки податкове зобов”язання відповідно до вимог п. 6.1. ст. 6 Закону України № 2181 у відповідача на суму, зазначену у податкових вимогах, не виникло.

Про відсутність у ТзОВ “Санаторно-курортний комплекс “Зелений мис” 384970 грн. податкового зобов”язання з ПДВ свідчить і те, що податкове повідомлення-рішення № 0005102320/0/04-23-2/30351704/17296 від 17 серпня 2004 р. є форми “В”. Згідно з наказом ДПА України № 253 від 21.06.2001 р. “Про затвердження Порядку направлення органам державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій” формою “В” податкового повідомлення-рішення визначається сума завищення бюджетного відшкодування ПДВ та суми штрафних (фанансових) санкцій. Штрафні (фінансові) санкції у рішенні не визначені, відтак, податкове зобов”язання не виникло. З представленого відповідачем витягу з особової картки позивача вбачається, що недоїмка у ТзОВ “Санаторно-курортний комплекс “Зелений мис” у розмірі 393634,69 грн. виникла станом на 19.09.2007 р. До цієї дати заборгованість позивача з платежів по ПДВ у особовій картці платника податків відсутня. Відповідачем не спростовано тверджень позивача про те, що з 21 травня 2007 р. по 25 вересня 2007 р. на підприємстві перевірок не проводилося та податкових зобов”язань не донараховувалось. Згідно з актамим звірки розрахунків від 07.05.2004 р. та 26.08.2004 р. така бюджетна заборгованість позивача була відсутня як до так і після прийняття податкового повідомлення-рішення № 0005102320/0/04-23-2/30351704/17296 від 17 серпня 2004 р. Більше того, станом на 07.05.2004 р. та на 26.08.2004 р. позивач мав 389902 грн. переплати за платежем: податок на додану вартість.

При вирішенні спору у справі суд бере до уваги також ту обставину, що постановою господарського суду Львівської області від 24.10.2006 р. у справі № 5/2325-20/421 А задоволено частково позов ТзОВ “Санаторно-курортний комплекс “Зелений мис” та стягнено з Державного бюджету України  на користь позивача 393708 грн. бюджетної заборгованості з ПДВ. Постанова набрала законної сили і факт її виконання у вересні 2007 р. відповідачем не спростовано та не заперечено. Як вбачається з постанови, господарський суд Львівської області при вирішенні справи № 5/2325-20/412 досліджував достовірність визначення податкового зобов”язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за ІІІ квартал 2002 р., ІV квартал 2002 р., ІІ квартал 2003 р. Тоді як Акт перевірки від 12 серпня 2004 р. № 4893/23-2/30351704, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005102320/0/04-23-2/30351704/17296 від 17 серпня 2004 р., стосувався жовтня 2002 р., січня, квітня, липня 2003 р., січня 2004 р. Таким чином, господарським судом не було виявлено завищення бюджетного відшкодування позивачем за жовтень 2002 р. на 105114 грн. та за квітень 2003 р. на 1254 грн. Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. у матеріалах справи відстуні та відповідачем суду не подані докази надіслання позивачу податкового повідомлення-рішення № 0005102320/0/04-23-2/30351704/17296 від 17 серпня 2004 р. рекомендованою кореспонденцією. З наявного у матеріалах справи Акта № 2/23-2 про неможливість вручення платнику податків цього рішення не вбачається мотивів, з яких певні працівники ДПІ у Галицькому районі м. Львова вирішили 19.08.2004 р. вийти на юридичну адресу позивача для особистого вручення йому податкового повідомлення-рішення, а не направляти цей документ поштою. Відповідачем не подано доказів відсутності позивача за юридичною адресою протягом робочого дня (19.08.2004 р.), відмови посадових осіб позивача прийняти податкове повідомлення-рішення.

За наведених обставин, неправомірною є й відмова відповідача видати позивачу свідоцтво про сплату єдиного податку у 2008 р. з підстав наявності у нього 393634,69 грн. бюджетної заборгованості з ПДВ. У судовому засіданні представником ДПІ у Галицькому районі м. Львова пояснено, що з приводу відмови у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку окреме рішення не примається, а надсилається платнику податків відповідне повідомлення листом.

Судові витрати у справі слід покласти на відповідача. Вимоги позивача про присудження йому з Державного бюджету України 8640 грн. витрат на правову допомогу підлягають частковому задоволенню в розмірі 4320 грн., виходячи з такого. Згідно з ч. 1 ст. 88, ч. 1 ст. 98 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належний до сплати судових витрат. Суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою. Відсутність на підприємстві позивача юриста підтверджується наявним у матеріалах справи штатним розписом. Договором № 06-11/07 про надання разових юридичних послуг від 06 листопада 2007 р. передбачено, що за надані йому послуги позивач перераховує кошти виконавцю не пізніше як через 3 дні з моменту підписання акту наданих послуг. Фактично ТзОВ “Санаторно-курортний комплекс “Зелений мис” 20 травня 2008 р. здійснено 8653,36 грн. передоплати, оскільки акт виконаних робіт підписано лише 11.09.2008 р. Представник позивача також не приймав  участі у засіданні 05.08.2008 р., а тривалість засідань у справі не перевищувала 20 хв. Посилання ДПІ у Галицькому районі м. Львова на постанову КМ України і НБ України від 09.05.1997 р. № 437 судом до уваги не беруться, оскільки згаданий нормативний акт стосується оплати рахунків на користь суб”єктів господарської діяльності, які надали послуги або виконали роботи для центральних органів виконавчої влади та підвідомчих їм органів. Платіжне доручення № 130 від 19 грудня 2007 р. про оплату позивачем 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід повернути ТзОВ “Санаторно-курортний комплекс “Зелений мис”, оскільки сплата таких витрат КАС України не передбачена.

На підставі викладеного та керуючись 49, 51, 87, 88, 90, 94, 97, 98, 94, 122-124,127,128, 130, 135, 138, 139, 143, 150-154, 158-164, 186, п.п. 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати недійсними першу податкову вимогу Держаної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 1/1405 від 25 вересня 2007 р. та другу податкову вимогу № 2/1578 від 2 листопада 2007 р. Держаної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова.

3. Визнати дії Держаної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова щодо прийняття першої податкової вимоги № 1/1405 від 25 вересня 2007 р. та другої податкової вимоги № 2/1578 від 2 листопада 2007 р. –неправомірними.

4. Визнати дії Держаної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова з відмови Товариству з обмеженою відповідальністю “Санаторно-курортний комплекс “Зелений мис” видати свідоцтво про сплату єдиного податку у 2008 р., викладеної у листі № 28073/15-116 від 21.12.2007 р., неправомірними.

5. Зобов”язати Держану податкову інспекцію у Галицькому районі м. Львова ( 79003, м. львів, вул. Стрийська, 35, ід.код 22389381) видати Товариству з обмеженою відповідальністю “Санаторно-курортний комплекс “Зелений мис” (м. Львів, пр. Шевченка, 10, ЄДРПОУ 30351704) свідоцтво про сплату єдиного податку у 2008 р.

6. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариству з обмеженою відповідальністю “Санаторно-курортний комплекс “Зелений мис” (м. Львів, пр. Шевченка, 10, ЄДРПОУ 30351704) 3 грн. 40 коп. державного мита та 4320 грн. витрат на правову допомогу.

Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили за заявою ТзОВ “Санаторно-курортний комплекс “Зелений мис”.

7. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Санаторно-курортний комплекс “Зелений мис” (м. Львів, пр. Шевченка, 10, ЄДРПОУ 30351704) після набрання постановою законної сили платіжне доручення № 130 від 19 грудня 2007 р. про оплату 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

8. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.

9. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Постанову виготовлено у повному обсязі 21.11.2008 р.

Суддя