Рішення

від 24.07.2008 по справі 19/329-16/96

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19/329-16/96

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        24.07.2008 р.                                                                      Справа №19/329-16/96

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська лізингова компанія", м. Львів

до  Закритого акціонерного товариства "Ланнівський молочно-консервний комбінат", с. Ланна, Карлівський район

про  стягнення  1546554,63 грн.

та зустрічною позовною заявою Закритого акціонерного товариства "Ланнівський молочноконсервний комбінат",  м. Ланна, Карлівський район

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська лізингова компанія", м. Львів

про визнання договору недійсним та стягнення  910 000 грн.

                                                            Суддя  Тимощенко О.М.

Представники сторін до перерви:

від позивача (за первісним позовом): Біла О.В.

від відповідача: Романенко О.А.

Представники сторін після перерви - згідно протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 17.07.08р. оголошено перерву до 24.07.08р. для підготовки повного тексту рішення згідно ст.85 ГПК України.

          СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за договором  оперативного  лізингу  № 060516/ОЛ-00626/5 від 16.05.2006р. в сумі 1546554,63 грн., з яких 1536786,32  грн. основного боргу та 9768,31 грн. пені (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог)  та зустрічної позовної заяви про визнання договору оперативного лізингу №060516/ОЛ-00626/5 від 16.05.06р. недійсним  та стягнення 910000,00 грн.   сплачених коштів.

У обґрунтування первісного позову позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов договору  оперативного  лізингу  № 060516/ОЛ-00626/5 від 16.05.2006р. несвоєчасно та не у повному обсязі вносив лізингові платежі,  за період липень - вересень 2006р. заборгував 464551,84 грн. лізингових платежів, за період жовтень 2006р. - травень 2007р. сума боргу по лізинговим платежам становить 1072234,48 грн. У  зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачу була нарахована пеня.

          В обґрунтування зустрічного позову відповідач посилається на те, що договір оперативного  лізингу  № 060516/ОЛ-00626/5 від 16.05.2006р. укладений головою правління з перевищенням повноважень, передбачених статутом відповідача, що є підставою для визнання його недійсним та повернення 910000грн. сплачених позивачу лізингових платежів.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив :

Згідно  договору оперативного  лізингу  (оренди) № 060516/ОЛ-00626/5 від 16.05.2006р. (далі –Договір), укладеного між позивачем та відповідачем, позивач (лізингодавець) надає у користування відповідачу (лізингоодержувачу) майно, спеціально придбане лізингодавцем у виробника відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій  та умов, на певний строк і за встановлену плату.

В п.1.2 Договору визначено, що предметом оперативного лізингу за даним договором є обладнання –найменування, строки та умови передачі якого, вартість, тип, марка, модель, індивідуальні ознаки, експлуатаційні характеристики визначені сторонами в Додатку №1 до Договору.

В додатку № 1 до Договору сторони узгодили предмет лізингу - установка опріснювальна “ЕОУ-НИИПМ-50М” вартістю 2 800 000,00 грн.

Пунктом 4.4 Договору зазначено, що остаточне приймання предмету лізингу оформлюється актом приймання - передачі основних засобів, який підписується комісією, складеною із представників обох сторін.

Згідно з п.3.3 Договору загальна сума  лізингової плати, строки та порядок сплати лізингових платежів встановлюються в “Графіку сплати лізингових платежів” (Додаток № 2), який є невід'ємною частиною даного договору.

Як вбачається з тексту договору, він підписаний від імені Позивача - фінансовим директором Лебедєвим О.Ю., що діє на підставі статуту, від Відповідача - головою правління Сіомаш Г.А., що діє на підставі статуту, та скріплений печатками сторін.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу у лізинг установку опріснювальну “ЕОУ-НИИПМ-50М” вартістю 2 800 000,00 грн., що підтверджено двостороннє підписаним актом приймання передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 31.05.2006р.

Згідно Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 2 до Договору), відповідач повинен був сплатити перший лізинговий платіж  в сумі 840 000, 00 грн., за період  липень - вересень 2006р. – 464551,84 грн. лізингових платежів, за період жовтень 2006р. - травень 2007р.  –

1 072 234,48 грн. лізингових платежів.

Відповідачем було сплачено перший лізинговий платіж  в сумі 840 000, 00 грн. протягом травня 2006р., а також у вересні 2006р. перераховано 70 000,00 грн. (за платіжними дорученнями  № 3046 від 19.09.2006р.,  № 3052 від 20.09.2006р., № 3060 від 21.09.2006р., №3098 від 22.09.2006р., № 3120 від 25.09.2006р., № 3178 від 28.09.2006р., що підтверджується платіжними дорученнями, виписками банку по рахунку, розрахунками та не заперечується сторонами. Отже загальна сума оплати становить 910 000,00 грн.

Як вказує Позивач, заборгованість в сумі 394551,84 грн. за період  липень - вересень 2006р. та  1072234,48грн. за період жовтень 2006р. - травень 2007р. відповідачем не погашена, у зв'язку з чим просить стягнути вказані суми заборгованості з відповідача у судовому порядку.

Пунктом 12.2.1 Договору встановлено,  що у випадку порушення термінів сплати лізингових платежів лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки до повного розрахунку.

На підставі вказаного позивачем  нараховано 9768,31 грн. пені за період 02.07.2006р. –15.09.2006р.

Відповідно до ст.806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності  і  було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням  умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

У відповідності до ст.ст. 547-548 ЦК України правочин   щодо   забезпечення   виконання    зобов'язання вчинюється у письмовій формі. Виконання     зобов'язання     (основного    зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

             Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання.  Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

          Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання (ст.549 ЦК).

            Згідно до ч.7 ст.231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.

          Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.651 ЦК України). У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (653 ЦК України).  У разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості  про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.  Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Зміна або розірвання договору вчинюється в такій самій формі, що і договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом або не випливає із звичаїв ділового обороту.

          Як вбачається з тексту договору  від 16.05.2006р., цей договір може бути розірваний за згодою сторін (п.17.1 Договору).  Згідно з п.11.1.1 вказаного договору у разі несплати лізингоодержувачем лізингових платежів протягом двох чергових строків лізингодавець має право відмовитися від договору та вимагати дострокового повернення об'єкта лізингу. У випадках розірвання договору за згодою сторін він припиняє свою дію через 10 календарних днів із дня, коли сторони дійшли згоди про розірвання укладеного ними договору лізингу (п.17.6 Договору). У випадках розірвання договору всі раніше проплачені лізингові платежі поверненню не підлягають (п.17.7 Договору).

          З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача була направлена вимога  (вих.№0610/1065 від 09.10.06р.) про дострокове розірвання договору та повернення обладнання, а у зв'язку з її невиконанням - заява про відмову від договору (вих.№0610/1105/2 від 24.10.2006р.). 20 листопада 2006 року Відповідач письмово повідомив позивача про згоду розірвати договір з 20.11.2006р. та повернути обладнання, що є предметом договору лізингу.

          Тобто, з викладеного випливає, що сторонами у встановленому законодавством та договором порядку було досягнуто згоди про дострокове розірвання договору.

Таким чином, на підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська лізингова компанія" до   Закритого акціонерного товариства "Ланнівський молочно-консервний комбінат" про  стягнення     1 466 786,32  грн. основного боргу та 9768,31 грн. пені  підлягають частковому задоволенню (394551,84 грн. заборгованості по сплаті платежів за липень-вересень 2006 року, 153160,55 грн. та 150168,92 грн. несплачених платежів відповідно за жовтень та листопад 2006 року, та 9768,31 грн. пені), оскільки позивач не вправі вимагати сплати лізингових платежів за той період, коли між сторонами вже не існувало договірних зобов'язань.

Оскільки позивач не врахував при поданні позову проведені Відповідачем  у вересні (до подачі позовної заяви) проплати на суму 70 000,00 грн., позовні вимоги в цій частині слід також відхилити.

Стосовно зустрічної позовної заяви Закритого акціонерного товариства "Ланнівський молочно-консервний комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська лізингова компанія" про визнання договору недійсним та стягнення 910 000,00 грн., судом встановлено наступне:

В обґрунтування зустрічного позову відповідач посилається на те, що договір оперативного  лізингу  № 060516/ОЛ-00626/5 від 16.05.2006р. укладений головою правління з перевищенням повноважень, передбачених статутом відповідача, що є підставою для визнання його недійсним та повернення 910000грн. сплачених позивачу лізингових платежів.

Так, відповідно до статуту Відповідача органами управління Відповідача є загальні збори акціонерів, наглядова рада, правління та ревізійна комісія. Згідно п.10.9.2 Статуту до компетенції правління відносяться всі питання діяльності Відповідача, крім тих, що згідно з чинним законодавством, статутом або рішенням загальних зборів акціонерів відповідача віднесені  до компетенції іншого органу Відповідача. Відповідно до п.10.8.14 статуту  право підпису угод на суму понад один мільйон гривень належить виключно до компетенції Голови наглядової ради Відповідача.

З огляду на викладене, Відповідач стверджує, що  спірний договір  на суму 2 800 000 грн. підписаний  головою правління Відповідача Сіомашем Г.А. з перевищенням повноважень, наданих йому статутом. Рішення про укладення спірного договору та в подальшому його схвалення будь-яким органом Відповідача, за його твердженням, не приймалося;  на підставі викладеного, Відповідач просить визнати даний договір недійсним з моменту укладення та стягнути з Позивача суму сплачених платежів (910 000 грн).

Відповідно до ст.241 Цивільного кодексу України правочин,   вчинений    представником    з    перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи,  яку він представляє,  лише  у  разі  наступного  схвалення правочину  цією  особою.  Правочин  вважається схваленим зокрема у разі,  якщо особа,  яку він представляє,  вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину  особою,  яку  представляють, створює,  змінює  і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно правових позицій Вищого господарського суду України, викладених в п.9.2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111, доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи її представника або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т.ін.).

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач прийняв обладнання, передане йому згідно спірного договору, та почав проводити сплату лізингових платежів. Проведення відповідачем часткової оплати лізингових платежів за договором, прийняття обладнання свідчить про подальше схвалення цього договору відповідачем.

Також, за ч.3 ст.92 Цивільного кодексу України у відносинах  із  третіми  особами обмеження повноважень щодо представництва  юридичної  особи  не  має  юридичної  сили,   крім випадків,  коли юридична особа доведе,  що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Доказів повідомлення позивача про обмеження щодо представництва ЗАТ “"Ланнівський молочно-консервний комбінат" відповідач суду не надав.

Крім того, відповідно до ст.216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане  полягає у користуванні  майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.

Отже, у випадку, якщо хоча б одна із сторін правочину виконала  його повністю або частково, правові наслідки має і сам факт визнання правочину недійсним, оскільки він пов'язаний з усуненням майнових наслідків, що виникли внаслідок його  виконання, а саме: якщо позивачем передано об'єкт лізингу у користування, як встановлено судом та не заперечується сторонами,  то відповідач зобов'язаний відповідно до договорів оплатити лізингові платежі, встановлені у договорі та додатках до нього.

Крім того, суд звертає увагу сторін на те, що спірний договір лізингу  може бути визнаний недійсним лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане ними за договором, застосувати двосторонню реституцію (адже користування відповідачем технікою повернути неможливо), відтак на підставі  ст.216 ЦК України відповідач зобов'язаний відшкодувати вартість  користування технікою до моменту повернення об'єкту лізингу позивачу.

Вищевказане підтверджується і Роз'ясненням Вищого арбітражного суду України  №02-5/111 від 12.03.1999р., згідно з яким  угоди майнового найму не можуть бути визнані недійсними  з моменту їх укладення. Договір лізингу за своєю правовою природою є різновидом договорів про передачу майна у користування, відповідно до ст.806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються також загальні  положення про купівлю-продаж.

Таким чином, зустрічний позов Закритого акціонерного товариства "Ланнівський молочноконсервний комбінат" до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська лізингова компанія" про  визнання договору недійсним та стягнення  910 000 грн. є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Судові витрати  на підставі ст.49 ГПК України підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.33,43, 49, 82- 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Первісний позов  задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Ланнівський молочно-консервний комбінат" (с. Ланна, Карлівський район, Полтавська область, ідентифікаційний код 00418136, п/р 26007001304346 в АКБ “Райфазенбанк Україна”, МФО 300528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська лізингова компанія" (м. Львів, вул..С.Петлюри, 37, ідентифікаційний код 31362539, п/р 26505010003980 у філії КРУ банк “Фінанси та кредит”, МФО 3000937) 707649,62 грн.  боргу по сплаті лізингових платежів, 9768 грн.31 коп. пені, 7076,50 грн.  витрат з оплати державного мита,  53,99 грн. витрат з оплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині - у задоволенні первісного позову  відмовити.

4. У задоволенні зустрічного позову Закритого акціонерного товариства "Ланнівський молочноконсервний комбінат" до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська лізингова компанія" про  визнання договору недійсним та стягнення  910 000 грн. - відмовити повністю.

          Суддя                                                                               О.М.Тимощенко