Ухвала

від 25.05.2012 по справі 2а/0570/3321/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Тарасенко І. М.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2012 року справа №2а/0570/3321/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Компанієць І.Д., суддів Шальєвої В.А., Бишова М.В.,

секретар судового засідання Іллінов О.Є.,

за участю представників відповідачів Базикіної Я.О., Єгорової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4, що діє в інтересах Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року по адміністративній справі №2а-0570/3321/2012 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до Донецької міської ради, Управління Держкомзему у м. Донецьку про визнання дій неправомірними, визнання недійсним та скасування рішення від 17.02.2012 р , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до Донецької міської ради, Управління Держкомзему у м. Донецьку про визнання дій неправомірними, визнання недійсним та скасування рішення від 17.02.2012 р, в обґрунтування якого зазначила, що є орендарем земельної ділянки відповідно рішення Донецької міської ради № 29/120 від 20.03.2009 року,а договору оренди від 05.08.2009 року.

16.12.2011 року позивачем направлено на адресу Донецької міської ради лист-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки. Однак, 17.02.2012 року відповідач прийняв рішення про відмову в поновленні договору оренди. Позивач вважає дане рішення незаконним, також радою порушено строки розгляду звернення. Рішення про відмову в поновленні договору оренди викладено в порушення Конституції України не державною мовою. Управління Держкомзему у м. Донецьку неправомірно виключив відомості про оренду позивачем земельної ділянки з державного земельного кадастру та поземельної книги.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року у задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 відмовлено у повному обсязі.

Від позивача надійшла апеляційна скарга, в якій він просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив:

-суд першої інстанції порушив норми процесуального права, розглянувши справу у відсутність позивача;

-Донецька міська рада прийняла передчасне рішення про відмову в поновленні договору оренди, виходячи з того, що право оренди позивача закінчується 20.03.2012 року. Однак, право оренди земельної ділянки у позивача виникло 05.03.2010р. Договір оренди земельної ділянки укладений між сторонами на 3 роки, тому право оренди у позивача закінчуються в березні 2013р. Визначена в договорі оренди земельної ділянки дата до 20.03.2012р. є терміном, тому не є істотною умовою договору;

-при розгляді листа-повідомлення позивача про поновлення договору оренди Донецької міської радою порушено місячний строк розгляду звернення, передбачений ст.33 Закону України «Про оренду землі»;

-всупереч положенням Конституції України та Рішення Конституційного Суду України №1-6/99 від 14.12.1999р. оскаржуване рішення Донецької міської ради прийнято на іноземній (російській) мові;

-Держкомзем в м. Донецьку приховав від позивача, що спірна земельна ділянка є складовою іншої земельної ділянки під іншим кадастровим номером.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Донецької міської ради від 20.03.2009 року №29/120 передано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 земельну ділянку в оренду терміном на 3 роки із земель житлової та громадської забудови міської ради для експлуатації існуючого торгівельного павільйону у другому ряду торгівельного комплексу на площі Привокзальна (західна сторона) у Київському районі.

05.08.2009 року між Донецькою міською радою (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (Орендар) укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого предметом виступає земельна ділянка несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 1410136900:00:006:0259) для експлуатації існуючого торгівельного павільйону, яка знаходиться на території Київського району м. Донецька на площі Привокзальній.

Відповідно до п.7 зазначеного договору оренди, строк його дії визначений до 20.03.2012 року. Після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п.39 зазначеного договору оренди земельної ділянки, він набирає чинності після його підписання сторонами та проведення державної реєстрації договору.

16.12.2011 року позивачем на адресу Донецької міської ради надісланий лист-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки, який отриманий відповідачем 27.12.2011 року.

16.01.2012 року Донецькою міською радою на адресу позивача надіслано лист, що звернення позивача про поновлення договору оренди земельної ділянки буде розглянутий на сесії Донецької міської ради відповідно до п.34 ст. 26 Закону України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, з питань регулювання земельних відносин.

Рішенням Донецької міської ради від 17.02.2012 року №13/76 відмовлено в поновленні фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 договору оренди земельної ділянки від 05.08.2009 року для експлуатації існуючого торгівельного павільйону, яка знаходиться на території Київського району м. Донецька на площі Привокзальній, що укладений між Донецькою міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 03.03.2010 року за №041035500023 з посиланням на лист Головного управління градобудівництва і архітектури міської ради від 05.01.2012 року №01/14-25 (а.с.71), який, керуючись Державною програмою з підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в м. Донецьк, у відповідності до затвердженого генерального плану м. Донецьк до 2031 року та іншої затвердженої містобудівної документації, вважав недоцільним поновлення договорів оренди земельних ділянок, розташованих на площі Привокзальній, укладених з фізичними особами та фізичними особами-підприємцями (а.с.55)

У позовній заяві та апеляційній скарзі позивач посилається на те, що Донецька міська рада неправомірно визначила в договорі оренди земельної ділянки від 05.08.2009 року строку його дії до 20.03.2012 року, без врахування рішення Донецької міської ради від 20.03.2009 року №29/120, яким передано земельну ділянку в оренду терміном на 3 роки, тому трирічний строк договору оренди земельної ділянки закінчується 05.03.2013 року, оскільки право на оренду фактично отримано позивачем 04.03.2010 року.

Суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з такими твердженнями.

Статтею 14 Конституції України гарантується право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.2 Земельного кодексу України (далі - ЗК) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

На підставі ч.3 ст.140, ч.1 ст.144 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону України від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

На підставі ст.13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 13 цього ж Закону передбачено, що договір оренди землі припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Зі змісту статті 626 Цивільного кодексу України вбачається, що договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки.

Свобода договору, закріплена у статті 627 Цивільного кодексу України, означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.

Стаття 15 Закону України «Про оренду землі» встановлює, що істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

На підставі ст.19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

В договорі оренди земельної ділянки від 05.08.2009 року строк його дії визначений до 20.03.2012 року. Тобто, з моменту проведення державної реєстрації договору до 20.03.2012 року між Донецькою міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5М існують цивільні права та обов'язки.

Враховуючи, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 Цивільного кодексу України), позивачем реалізований його зовнішній вияв волі шляхом укладання договору оренди земельної ділянки саме на таких умовах, який тягне за собою юридичні наслідки.

Оскільки договір оренди земельної ділянки від 05.08.2009 року укладений строком до 20.03.2012 року, тому твердження позивача, що дія договору спливає 05.03.2013 року є безпідставним.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушень Донецької міською радою місячного строку розгляду листа-повідомлення позивача про продовження договору оренди земельної ділянки, що встановлений ч.5 ст.33 Закону України «Про оренду землі» з огляду на наступне.

Лист-повідомлення ОСОБА_5 про поновлення договору оренди земельної ділянки отриманий Донецькою міською радою 27.12.2011 року, що сторонами не оспорюється.

16.01.2012р. позивачу надана проміжна відповідь про розгляд її листа-повідомлення від 16.12.2011р. на сесії міської ради.

Відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується виключно на сесії ради.

З листа Донецької міської ради від 27.03.2012 року №109, вбачається, що сесії ради в січні 2012 року не проводились.

Тобто, питання про поновлення договору оренди земельної ділянки з позивачем розглянуто на першій черговій сесії Донецької міської ради, яка проведена після отримання звернення позивача, що відповідає вимогам п.34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Також ст.31 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Разом з тим, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Таке право орендарю надає стаття 33 зазначеного Закону, якою також визначено порядок поновлення договору оренди землі.

За загальним правилом поняття «право» слід розуміти як передбачений законодавством зовнішній вияв волі суб'єктів права, який тягне за собою юридичні наслідки, а «обов'язком» є нормативно закріплене коло дій, покладених на певних осіб та безумовних для виконання.

Положення ст. 33 Закону України «Про оренду землі» не містять норм, які б покладали на орган місцевого самоврядування обов'язок поновити договір оренди землі. Зі змісту ст.33 Закону України «Про оренду землі» вбачається, що орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Колегія суддів не вбачає порушення прав позивача щодо його переважного права перед іншими особами на укладання договору оренди, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про передачу спірної земельної ділянки до оренди третім особам.

В даному випадку з боку орендодавця, яким у спірних правовідносинах виступає Донецька міська рада, мали місце заперечення проти поновлення з позивачем договору оренди землі, тому рішення Донецької міської ради від 17.02.2012 року №13/98 прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Щодо застосування відповідачем російської мови при прийнятті оскаржуваного рішення від 17.02.2012 року №13/76 суд колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 10 Конституції України встановлює, що державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду від 14.12.1999 року № 10-рп/99 «У справі за конституційними поданнями 51 народного депутата України про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України (справа про застосування української мови)» положення частини першої статті 10 Конституції України, за яким "державною мовою в Україні є українська мова", треба розуміти так, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України).

Поряд з державною мовою при здійсненні повноважень місцевими органами виконавчої влади, органами Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування можуть використовуватися російська та інші мови національних меншин у межах і порядку, що визначаються законами України.

Згідно з п.50 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції міської ради віднесено вирішення відповідно до закону питання про мову (мови), якою користуються у своїй роботі рада, її виконавчий орган та яка використовується в офіційних оголошеннях.

Донецькою міською радою прийнято рішення від 26.05.2006 року №2/38 «Про використання російської мови в м. Донецьку як регіональної», яким вирішено, зокрема, використовувати в роботі міської ради, її виконавчих органів поряд з державною українською мовою, російську мову в якості мови до діловодства, документації, взаємовідносин з населенням, підприємствами, установами та організаціями.

На підставі викладеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що Донецькою міською радою правомірно використовується російська мова при складанні документації, зокрема, при складанні оскаржуваного рішення від 17.02.2012 року №13/76.

Судова колегія вважає, що відсутні підстави для визнання неправомірними дій Управління Держкомзему у м.Донецьку.

Відповідно до ч.1, 2 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі п.п.1,2 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Як вбачається з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, Управлінням Держкомзему у м. Донецьку не було внесено будь-яких записів щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі між позивачем та Донецькою міською радою.

На час звернення позивача з позовом до суду та до розгляду справи в суді першої інстанції Управління Держкомзему у м. Донецьку не вчиняло будь-яких дій стосовно скасування реєстрації договору оренди.

Розгляд судом першої інстанції позову у відсутність позивача, його представника не є порушенням, яке призвело до неправильного вирішення справи судом першої інстанції.

На підставі викладеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не вбачається. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 24, 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, що діє в інтересах Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року по адміністративній справі №2а-0570/3321/2012- залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року по адміністративній справі №2а-0570/3321/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена та підписана колегією суддів 30 травня 2012 року.

Головуючий І.Д. Компанієць

Судді В.А. Шальєва

М.В. Бишов