Постанова

від 17.07.2008 по справі 17/153-08

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ, 

вул.Жилянська 58-б                                                      

тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С

Т А Н О В А

17.07.08

р.                                                                                         

№ 17/153-08         

Київський

міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого

судді:                    Міщенко  П. К. (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Шевченко  В. Ю.

                                                  Шкурдової  Л. М.

при

секретарі судового засідання:

Єрмак Л.В.

розглянувши

апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на рішення

Господарського суду Київської області від 14.05.2008 року по справі № 17/153-08

(суддя Суховий В.Г.),

за

позовом  Відкритого акціонерного товариства

«Державної енергогенеруючої

                    компанії «Центренерго»в

особі структурного підрозділу

Трипільської

теплової електростанції

до                 Суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_1

про               стягнення 39 436, 32 грн.

за участю

представників:

від позивача:                     Грибець В.А. (лов. № 1284/08 від

29.10.07 р.)

від відповідача:                        ОСОБА_1. - суб'єкт підприємницької

діяльності

В С Т А Н О В И В:

17.03.2008

року ВАТ «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»в особі структурного

підрозділу Трипільської теплової електростанції (позивач) звернулася до

Господарського суду Київської області з позовною заявою до Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення неустойки в

розмірі 39 436, 32 грн. за прострочення виконання зобов'язання по передачі

об'єкта оренди відповідно до укладеного між сторонами договору оренди № 16 від

01.05.2005 року.        

Ухвалою

Господарського суду Київської області від 24.03.2008 року прийнято вищевказану

позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 17/153-08.

Рішенням

Господарського суду Київської області від 14.05.2008 року позовні вимоги ВАТ

«Державної енергогенеруючої компанії «Центренерго»в особі структурного

підрозділу Трипільської теплової електростанції задоволено частково; стягнуто з

СПД ОСОБА_1. на користь ВАТ «Державної енергогенеруючої компанії «Центренерго»в

особі структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції 8 962, 80 грн.

-неустойки, а також судові витрати: державне мито у розмірі 89, 63 грн. та 26,

82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не

погоджуючись із вказаним судовим рішенням Господарського суду Київської

області, 22.05.2008 року відповідач, СПД ОСОБА_1., звернувся до Київського

міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій

просить рішення господарського суду першої інстанції від 14.05.2008 року

скасувати повністю, в позові ВАТ «ДЕК «Центренерго»в особі структурного

підрозділу Трипільської теплової електростанції - відмовити, посилаючись на те,

що рішення Господарського суду Київської області є незаконним, оскільки судом

не враховано строки, визначені ст. 250 ГК України, щодо застосування

адміністративно-господарських санкцій.

Ухвалою

Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.06.2008 року

прийнято до провадження апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 14.05.2008 року у

справі № 17/153-08, розгляд якої призначено на 26.06.2008 року.

Розгляд

апеляційної скарги, призначений на 26.06.2008 року, відкладався у зв'язку з

неявкою в судове засідання позивача по справі, ВАТ «Державна енергогенеруюча

компанія «Центренерго»в особі структурного підрозділу Трипільської теплової

електростанції, на 17.07.2008 року.

Відповідно

до Розпорядження заступника Голови Київського міжобласного апеляційного

господарського суду від 10.07.2008 року змінено склад колегії суддів по

розгляду апеляційної скарги у справі № 17/153-08, здійснено заміну судді

Яковлєва М.Л. на суддю Шкурдову Л.М.

Заявник

апеляційної скарги (відповідач), Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1.,

вимоги скарги підтримав, посилаючись на доводи викладені в ній, наголосивши при

цьому, що рішення Господарського суду Київської області від 14.05.2008 року по

справі № 17/153-08 не може вважатися законним та підлягає скасуванню, оскільки

судом не враховано положення статті 250 Господарського кодексу України (ГК

України), якою передбачено строки застосування адміністративно-господарських

санкцій до суб'єкта господарювання в разі виявлення вчиненого ним

правопорушення. Господарський суд першої інстанції, на думку заявника, повинен

був залишити заяву позивача без розгляду через пропуск процесуального строку,

встановленого вказаною статтею.

Представник

позивача, ВАТ «Державної енергогенеруючої компанії «Центренерго»в особі

структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції, заперечив проти

вимог апеляційної скарги, посилаючись на доводи викладені у Відзиві на

апеляційну скаргу № 10-2959 від 14.07.2008 року. При цьому звернув увагу

колегії апеляційного господарського суду на те, що адміністративно-господарські

санкції, що застосовуються відповідно до ст. 250 ГК України, на яку посилається

відповідач, можуть бути застосовані тільки уповноваженими органами державної

влади або органами місцевого самоврядування. В даному випадку відсутній

обов'язковий суб'єкт орган державної влади, тому положення ст. 250 ГК України

взагалі не можуть бути застосовані щодо спору по даній справі. Крім того,

питання законності повернення майна, що було предметом розгляду в іншій

господарській справі № 5/104-07, та стягнення неустойки за несвоєчасне його

повернення пов'язані між собою. Остаточне судове рішення у справі № 5/104-07,

відповідно до якого відповідач зобов'язаний повернути орендоване майно, набрало

законної сили 23.01.2008 року, а тому відповідно до положень ст. 264 ЦК

України, строк позовної давності не сплинув, оскільки переривався до вирішення

питання, що стало предметом розгляду у справі № 5/104-07. Просив апеляційний

господарський суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення

Господарського суду Київської області -без змін.

Заслухавши

суддю доповідача, пояснення заявника апеляційної скарги та представника

позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі

встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим

господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційний

господарський суд встановив, що апеляційна скарга Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1. задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

Відповідно

ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами

апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого

господарського суду в повному обсязі.

Як

вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції

01.05.2005 року між Відкритим акціонерним товариством "Державна

енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі структурного

підрозділу Трипільської теплової електростанції (позивачем) та Суб'єктом

підприємницької діяльності ОСОБА_1(відповідачем) укладено договір оренди № 16

(далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець (позивач) передає, а

орендар (відповідач) приймає у строкове платне користування з метою організації

роздрібної торгівлі промисловими товарами окреме індивідуально визначене майно

орендодавця, інв. № 5158, розташоване в громадсько-торгівельному центрі

(універмаг) за адресою: м. Українка, пр-т Дніпровський, 15, частину приміщення

площею 116,4 кв. м.

Строк

дії Договору відповідно до п. 11.1 складає 11 місяців з дати прийняття об'єкту

оренди за актом передачі-приймання, а в частині зобов'язань до повного їх

виконання.

Орендодавець

(позивач) відмовився від пролонгації договору оренди, про що завчасно повідомив

відповідача листом № 01/к-7/7049 від 21.12.2005 року.

Відповідно

до п. 4.1.3 у разі припинення договору оренди орендар зобов'язується повернути

орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час

передачі його в оренду з урахуванням фізичного зносу.

Позивач

звернувся з позовом про стягнення з відповідача 39 436,32 грн. неустойки за

прострочення передачі об'єкту оренди, у зв'язку з припиненням Договору по

закінченню строку його дії, за період з травня 2006 року по лютий 2008 року.

Правові

наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання

договору найму Цивільним кодексом України (ч. 4 ст. 291 ГК України).

Відповідно

до положень ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму, наймач

зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була

одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в

договорі.

Договір

оренди № 16 від 01.05.2005 року припинив дію 01.04.2006 року, однак відповідач,

в порушення умов договору та чинного законодавства, свого обов'язку щодо

передачі майна не виконав.

Відповідно

до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову

відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування

до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених

цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно

з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності

учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері

господарювання.

Факт

припинення дії договору, порушення відповідачем зобов'язань щодо повернення

майна позивачу вже було предметом судового розгляду та встановлено судовими

рішеннями у справі № 5/104-07 за позовом ВАТ «Державна енергогенеруюча компанія

«Центренерго»в особі структурного підрозділу Трипільської теплової

електростанції до СПД ОСОБА_1 про примусове повернення майна з незаконного

володіння, тобто, у спорі між тими ж сторонами, відповідно до яких СПД ОСОБА_1

зобов'язано звільнити та повернути об'єкт оренди за договором оренди № 16 від

01.05.2005 року - окреме індивідуально визначене нерухоме майно, частина

приміщення площею 116,4 кв. м, інв. № 5158, розташоване за

адресою:АДРЕСА_1Відкритому акціонерному товариству «Державна енергогенеруюча

компанія «Центренерго»в особі Трипільської ТЕС.

Відповідно

до ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду

(іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї

справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті

самі сторони.

Таким

чином, обов'язок відповідача повернути об'єкт оренди позивачу настав 01.04.2006

року.

У

сфері господарювання, відповідно до ст. 611 ЦК України, ч. 2 ст. 217 та ч. 1

ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні

санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник

господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил

здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання

господарського зобов'язання.

Пунктом

10.8 Договору оренди від 01.05.2005 року № 16 передбачено у випадку

прострочення передачі об'єкту оренди відповідачем, відповідач сплачує пеню

в  розмірі подвійного місячного орендного

платежу за кожен місяць прострочення.

Позивачем

нараховано та заявлено до стягнення пеню (неустойку) за період з травня 2006

року по лютий 2008 року в сумі 39 436, 32 грн.

Відповідно

до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення

виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором,

припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано,

тому пеню (неустойку) орендодавець має право вимагати за шість місяців, а саме

за період з квітня 2006 року по вересень 2006 року включно.

Враховуючи

вимоги ч. 6 статті ст. 232 ГК України, суд першої інстанції правильно дійшов

висновку, що задоволенню підлягають вимоги про стягнення пені (неустойки) в

сумі 8 962,80 грн.

Заявник

апеляційної скарги вказує на те, що суд першої інстанції при винесенні рішення

повинен був застосувати норми ст. 250 ГК України. Однак, норми вказаної статті

Господарського кодексу України застосовується до суб'єктів господарювання

уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування у

разі порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення

господарської діяльності.

Крім

того, заявник апеляційної скарги (відповідач) зазначив, що рішення суду першої

інстанції по даній справі є незаконним, оскільки, позивач звернувся до суду з

пропуском процесуального строку, а відтак позовна заява не підлягала розгляду

її по суті.

Колегія

суддів апеляційного господарського суду не приймає вказане відповідачем

твердження до уваги, оскільки відповідно до положень статті 264 ЦК України

перебіг позовної давності переривається, зокрема, у разі пред'явлення особою

позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише

частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної

давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної

давності, до нового строку не зараховується. Таким чином, враховуючи положення

вказаної статті, перебіг строку позовної давності на звернення позивача із

вимогою про стягнення з відповідача неустойки за прострочення повернення

об'єкта оренди перервано в момент звернення позивача до господарського суду з

позовною заявою про примусове повернення відповідачем майна з незаконного володіння

та почався заново із прийняттям по суті вказаної позовної заяви остаточного

судового рішення Вищим господарським судом України 23.01.2008 року.

Відповідно

до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Проте, заявник апеляційної

скарги не довів наявність обставин, що покладені в основу доводів апеляційної

скарги, вимоги скарги є безпідставними та не обґрунтованими.

Відповідно

до постанови Пленуму Верховного Суду України N 11 від 29 грудня 1976 року

"Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі

вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у

відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення,

в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи,

висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,

відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в

судовому засіданні.

Враховуючи

вищевикладене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного

господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду,

яким всебічної, повної оцінено докази та досліджено обставини справи відповідно

до норм матеріального та процесуального права, на підставі чого прийшла до

висновку, що апеляційна скарга заявника задоволенню не підлягає.

Керуючись

п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, Цивільним кодексом України,

Господарським кодексом України, ст.ст. 4-2, 4-3, 4-5, 4-7, 49, 99,

101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський

міжобласний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну

скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на рішення Господарського

суду Київської області від 14.05.2008 року по справі № 17/153-08 залишити без

задоволення.

Рішення

Господарського суду Київської області від 14.05.2008 року по справі № 17/153-08

залишити без змін.

Копії

постанови апеляційного господарського суду надіслати сторонам по справі.

Матеріали

справи № 17/153-08 повернути до Господарського суду Київської області.

УХВАЛИВ:

Головуючий

суддя:                                                                     

Міщенко  П. К.

Судді:

Шевченко  В. Ю.

Шкурдова  Л. М.

Повний текст

постанови виготовлено та підписано 22.07.2008 року