Ухвала

від 15.05.2012 по справі 2а-7586/11/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2012 р.Справа № 2а-7586/11/1470

Категорія: 8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Вербицької Н.В.,

Кравченка К.В.

при секретарі: Абилгазіновій К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 січня 2012р. по справі за адміністративним позовом ТОВ «РКСУ»до ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2011р. ТОВ «РКСУ»звернулася в суд із позовом до ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000260231 від 11.10.2011р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що на правову оцінку господарських операції позивача ніяким чином не можуть вплинути господарські стосунки його контрагентів із іншими суб'єктами господарювання, до яких позивач не має ніяких відношень. Підставою для формування податкового кредиту були податкові накладні, видані за першою подією у виконання договорів субпідряду, предметом яких є виконання робіт. Договори субпідряду укладені у виконання договорів підряду між позивачем та ТОВ СІІ «НІБУЛОН». Тобто кінцевим споживачем робіт за договорами субпідряду між позивачем та ТОВ «БУД-МАСТЕР НК»та ТОВ «БУДТРАНС-2009»є саме ТОВ СП «НІБУЛОН», який прийняв ці роботи згідно відповідних актів. Вказані акти є крім іншого, належними доказами обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, що розглядаються. Твердження відповідача про неможливість здійснення вказаних робіт ТОВ «БУД-МАСТЕР НК»та ТОВ «БУД ГРАНС-2009»через нібито відсутність необхідних умов (трудових ресурсів та іншого) є необгрунтованими, оскільки вказані підприємства мають видані у встановленому законодавством порядку ліцензії на здійснення відповідного виду діяльності, тобто мають усі необхідні ресурси для виконання необхідних (ліцензійних) умов. Наявність вказаних ліцензій у контрагентів перевірялась Позивачем, як і перевірялась наявність у них статусу платників ПДВ згідно даних ДПА України. З огляду на що, висновки акту перевірки є такими, що не відповідають дійсності та не обґрунтовані, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення № 0000260231 від 11.10.2011р.- є протиправним та підлягає скасуванню. Посилаючись на вказані обставини просить позов задовольнити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 січня 2012р. позов задоволено, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва №0000260231 від 11 жовтня 2011р.

Повернуто з Державного бюджету України ТОВ «РКСУ»3.40грн.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати, ухвалити нову постанову про відмову у задоволені позову, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі наказу ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва №1740 від 19 вересня 2011р. проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «РКСУ»з питань взаємовідносин з ТОВ «БУД-МАСТЕР НК»та ТОВ «Будтранс-2009». За результатами перевірки складений акт №3514\23-100\35273013, в якому зазначено, що позивачем порушені вимоги податкового законодавства, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 18942грн., у тому числі за серпень 2010р. на суму 18742грн., за листопад 2010р. на суму 200грн. На підставі акту перевірки податковими органами прийнято податкове повідомлення-рішення №0000260231, відповідно до якого ТОВ «РКСУ»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 18942,00грн., у зв'язку з чим донарахована сума в розмірі 23677,50грн., у тому числі основного платежу 18942,00грн., штрафних санкцій на суму 4735,50грн. Проте, товариство надало усі необхідні податкові документи, які спростовують висновок податкових органів, щодо правомірності операцій із вказаними контрагентами. Виходячи з наведеного, суд вважав необхідним вимоги задовольнити.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 11 лютого 2011р. ТОВ «РКСУ»зареєстровано з 19 липня 2007р. (а.с.122). Згідно свідоцтва №100328117 від 18 березня 2011р. про реєстрацію платника податку на додану вартість товариство є платником податку на додану вартість.

Займаючись господарською діяльністю, ТОВ «РКСУ»уклало договори підряду з ТОВ «Буд-мастер НК»та ТОВ «Будтранс-2009»на виконання будівельних робіт школи №51 в м.Миколаєві (а.с.30-39,92-94). Про можливість проведення вказаних ремонтних робіт, підприємства надали ліцензії на право проведення зазначених в договорах робіт (а.с.114,116). Крім ліцензій на право проведення відповідних будівельних робіт, ТОВ «Буд-мастер НК»та ТОВ «Будтранс- 2009»надали свідоцтва платника податку на додану вартість (а.с.118,119).

Факт виконаних робіт підтверджено: довідками про вартість будівельних робіт (а.с.40,43,46,49,52,); актами виконаних робіт (а.с.41-42,44-45,47-48,50-51,53-54); актами прийому виконаних робіт (а.с.55-61).

Крім вищезазначених документів, виконавцем робіт товариству видані податкові накладні (а.с.62-69).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, Затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. передбачено, що первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 вищевказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операції є первині документи, які фіксують факти здійснення господарських операції.

Таким чином, підставою для формування податкового кредиту позивачем були податкові накладні, видані за першою подією у виконання договорів субпідряду, предметом яких є виконання будівельних робіт.

Як визначено в п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв у період правовідносин, що розглядаються, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів (послуг)».

Згідно п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту".

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними". Відповідно до п. п. 7.2.1 п. 7.2.ст.7 Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну".

Зазначені в деклараціях товариства з податку на додану вартість за серпень та листопад 2010р. відомості відповідають даним Реєстру отриманих та виданих податкових накладних платника податків в частині отриманих накладних, як і всі (накладні) що були отримані від контрагентів, були надані особі під час перевірки, що не заперечувалось податковими органами. Крім того, при перевірці було встановлено факт перерахування позивачем часткової оплати за отримані послуги на адресу контрагентів ТОВ«БУД-МАСТЕР НК»та ТОВ «БУДТРАНС-2009».

Таким чином, зазначені податкові накладні виписувалися уповноваженими на то особами та мають всі необхідні реквізити.

Зазначені обставини дають підстави для висновку про те, що ТОВ «РКСУ»порушень податкового законодавства не допустило.

Що стосується посилань податкових органів в акті перевірки на нікчемність правочинів між суб'єктами господарювання, судова колегія вважає, що ст.215ЦК України, не наділяє податкові органи правом визнавати ці угоди нікчемними. Нікчемність угод може бути визнана тільки в судовому порядку.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що при проведені господарських операцій та податкової звітності, ТОВ «РКСУ»порушень податкового законодавства не допустило, а тому податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду постановлена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.198,200,206КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва -залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 січня 2011р. - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: Н.В. Вербицька

К.В. Кравченко