Постанова

від 15.09.2008 по справі 3/144-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/144-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2008                                                                                Справа №3/144-08

м. Полтава

За  адміністративним позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕКРО-ДНІПРО”, 39741 , с. Потоки Кременчуцького району Полтавської області (адреса листування:39614,м. Кременчук, пров. Поштовий, 2 к. 82)

до Кременчуцької об'єднаної  державної податкової  інспекції, 39600, м. Кременчук,  вул. Жовтнева, 43

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення КОДПІ від 17.06.2008р. №0001832301/0/1795, за яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 22 731,00 грн., в т.ч. основний платіж –15 154,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція –7 577,00 грн.

С у д д я     БУНЯКІНА Ганна Іванівна

С е к р е т а р  с у д о в о г о  з а с і д а н н я  Хмурчик Андрій Олегович

Представники:

від позивача -  Вигодський С.В. ( див. журнал судового засідання)

від відповідача –Малиш О.В., Пусан Є.В. (див. журнал судового засідання)

Постанова винесена після перерви, оголошеної в судовому засіданні 5 та 27 серпня 2008 року в порядку ст. 150 КАС України в реагування на процесуальні клопотання сторін щодо надання додаткових документальних доказів, про що зафіксовано в журналах судового засідання.

15.09.2008р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення її повного тексту.

Суть спору: Розглядається адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕКРО-ДНІПРО” до Кременчуцької об'єднаної  державної податкової  інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення КОДПІ від 17.06.2008р. №0001822301/0/1793, за яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 22 731,00 грн., в т.ч. основний платіж –15 154,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція –7 577,00 грн. ( в редакції ухвали про виправлення описки від 05.08.08р.).

Представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі та наполягає на їх задоволені.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на доводи, викладені у запереченнях та на правомірність винесеного спірного акту ненормативного характеру.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд -

в с т а н о в и в :

За результатами позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКРО-ДНІПРО»дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.10.2006р. по 31.12.2007р. складено акт від 03.06.2008р. №971/23-210/30405665, за яким Кременчуцька ОДПІ констатувала порушення: пп. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого; занижено податок на додану вартість на загальну суму 15 154,00грн.: жовтень 2006року –3243,00 грн., листопад 2006року –4054,00 грн., січень 2007року -2524,00 грн., лютий 2007року —164,00 грн., квітень 2007року –412,00 грн., травень 2007року –1911,00 грн., червень 2007року –1399,00 грн. та серпень 2007року –1446,00 грн.

При цьому податкова служба виходила з того, що до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів підприємством-позивачем були віднесені суми ПДВ, сплачені в вартості отриманих транспортних послуг від ПП Голобородько В.А. за умовами договору №2/1 від 12.01.2006р. по перевезенню вапнякового та рибного борошна, преміксів, білково-вітамінних добавок, оскільки фактичне виконання цих послуг не підтверджено ( див. стор. 22 акту).  До такого висновку ДПС дійшла, оцінивши надані перевірці документи ( договір №2/01 від 12.01.2006р., акти виконаних робіт) як нікчемні ( див. стор. 27, 31 акту).

Результатом цього висновку стало прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 17.06.2008р. №0001832301/0/1795, за яким згідно із пп. «б»пп. 4.2.2. п.4.2. ст. 4, ст. 17 Закону України «Про погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-111 (із змінами і доповненнями), пп. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) - визначені позивачу податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в загальній сумі 22 731,00грн., в т. ч. 15 154,00 грн. –основний платіж та 7 577,50 грн. –штрафна санкція.

Не погоджуючись з даними висновками, позивач звернувся до суду, мотиви обґрунтувань якого мають право на увагу з огляду на наступне:

Згідно із пп.7.4.1. п.7.4. та пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону №168/97, «Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8! цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового    періоду.    Якщо    у    подальшому    такі     товари    (послуги)    починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно за статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання ( виготовлення, будівництва, спорудження).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).»

Відповідно до пп.7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону №168/97, «Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Вмотивування порушень позивачем пп. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»приведено податковою-відповідачем в п.3.1.5, стор.30-32 акту перевірки з посиланням на п.3.2.1 стор. 28 акту перевірки.

Фактично господарські зобов'язання між позивачем та СГД Голобороьком В.А., окрім договору від 12.01.2006р. №2/1 та додаткової угоди до нього, повністю підтверджуються іншими зафіксованими між сторонами документами бухгалтерського і податкового обліку (податковими накладними, рахунками, актами приймання-передачі виконаних робіт, банківськими виписками тощо). Про фактичне надання транспортних послуг свідчать листи покупців продукції у позивача (залучено до мат. справи).

Згідно із ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Таким чином, висновок відповідача про віднесення позивачем до податкового кредиту з ПДВ сум, не підтверджених відповідними податковими накладними, а також розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку не відповідає обставинам справи та зібраним по ній доказам.

Відповідно до ч.4 ст. 12, ч.1 ст. 43 ГК України, обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності, а також перелік видів діяльності, в яких забороняється підприємництво, встановлюються Конституцією України та законом. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Враховуючи наведене, підприємницька діяльність, в тому числі, позивача і СГД Голобородько В.А., не обмежується статистичними класифікаторами економічної діяльності, що підтверджується абзацом 6 ст. 1 «Класифікації видів економічної діяльності», затвердженої Державним комітетом статистики України від 26.12.2005р. №375.

Згідно із ст. ст. 204, 207 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.

Із пояснень представників відповідача та п.2.7.1. акту перевірки не встановлено здійснення позивачем, як юридичною особою діяльності, що підлягає ліцензуванню (патентуванню), а також договір від 12.01.2006р. №2/1 та додаткова угода до нього, з підстави, передбаченої ст. 227 ЦК України не визнавалися судом недійсними.

Доводи КОДПІ щодо нікчемності документів ( стор. 27 акту) з приведенням вмотивувань на стор. 26-28 цього ж акту, в запереченнях та додаткових запереченнях  є за межами приписів ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, за якою нікчемним правочином визначено такий, щодо недійсності якого встановлено законом.   

Товарно-транспортні накладні правильно визначені відповідачем як облікові документи роботи вантажного транспорту. Однак, висновок про обов'язковість їх ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, в т.ч. для позивача є помилковим, оскільки їх наявність чи відсутність не впливає на податкові зобов'язання позивача та, їх введення покладається на автоперевізника (СГД Голобородька А.В.).

Таким чином, з погляду на приписи ч.2 ст. 71 КАС України, відповідач не довів суду порушення позивачем пп. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями як обов'язкової умови донарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій.

Виходячи з наведеного, Кременчуцька ОДПІ не мала законодавчих підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі матеріалів справи та керуючись, ст.ст. 94, 158, 160, 162, 163, п.6 розд. УІІ  “Прикінцеві та перехідні положення ” КАС України ,  суд -

П О С Т А Н О В И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення КОДПІ від 17.06.2008р. №0001832301/0/1795, за яким Товариству з обмеженою відповідальністю „ТЕКРО-ДНІПРО”, с. Потоки Кременчуцького району Полтавської області, код ЄДРПОУ 30405665 визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 22 731,00 грн., в т.ч. основний платіж –15 154,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція –7 577,00 грн.

3.          Копію цієї постанови надіслати сторонам за адресами, зазначеними в її вступній частині.

                 СУДДЯ                                                                                         Г.І. БУНЯКІНА

Примітка:

1. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

2. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.