Рішення

від 15.05.2012 по справі 5011-30/1608-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/1608-2012 15.05.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг"

До 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБМ-Днепр Промисловий

Демонтаж" (далі відповідач-1)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобудмеханіка" (далі

відповідач-2)

Про стягнення 198 761,48 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 -представник за довіреністю № б/н від 20.09.11.

Від відповідача-1 не з'явився

Від відповідача-2 не з'явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБМ-Днепр Промисловий Демонтаж", та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобудмеханіка" про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості за Договором фінансового лізингу № 268-LD від 31.10.07. в розмірі 198 761,48 грн., а саме: 161 837,96 грн. -сума основного богу; 25 774,01 грн. -індекс інфляції; 11 149,51 грн. -3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач-1 прострочив лізингові платежі за Договором фінансового лізингу № 268-LD від 31.10.07., а тому позивач просить суд стягнути цю заборгованість з відповідачів, як солідарних боржників.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.12. порушено провадження у справі № 5011-30/1608-2012, розгляд справи було призначено на 01.03.12. о 11-40.

Розпорядженням В.О. Голови Господарського суду міста Києва від 01.03.12. справу № 5011-30/1608-2012 передано на розгляд судді Смирновій Ю.М. в зв'язку перебуванням судді Ващенко Т.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.12. суддею Смирновою Ю.М. прийнято до свого провадження справу № 5011-30/1608-2012; розгляд даної справи призначено до розгляду на 20.03.12. о 09-20.

Розпорядженням В.О. Голови Господарського суду міста Києва від 03.03.12. передано справу № 5011-30/1608-2012 для розгляду судді Ващенко Т.М., в зв'язку з її виходом з лікарняного.

В судовому засіданні 20.03.12. позивачем подано заяву, відповідно до якої останній просить суд позов задовольнити повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.12. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 05.04.12. о 09-30.

26.03.12. відповідачем-1 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано письмовий відзив на позов, відповідно до якого відповідач-1 проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.12. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 24.04.12. о 12-15.

24.04.12. представник відповідача-1 через відділ діловодства подав клопотання про призначення по справі судової економічної експертизи.

Представник позивача заперечив проти поданого клопотання.

Судом відкладено розгляд даного клопотання до наступного судового засідання.

В судовому засіданні 24.04.12. представником позивача на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України було подано клопотання про продовження строку вирішення спору у справі № 5011-30/1608-2012 на п'ятнадцять днів.

Представник відповідача-2 в судове засідання 24.04.12. не з'явився, вимог ухвал Господарського суду міста Києва у справі № 5011-30/1608-2012 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.12. розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 15.05.12. о 14-50.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.12. на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі № 5011-30/1608-2012 на п'ятнадцять днів.

10.05.12. позивачем через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано письмові заперечення на заяву про призначення судової економічної експертизи.

Представник позивача в судовому засіданні 15.05.12. підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 13.03.12. підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Розглянувши в судовому засіданні 15.05.12. заяву відповідача-1 про призначення судової економічної експертизи, суд відмовив у її задоволенні з огляду на наступне:

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Якщо особа подала клопотання про призначення експертизи, а інші особи проти клопотання заперечують суд вирішує клопотання виходячи з мотивів заявленого клопотання та необхідності використання спеціальних знань для встановлення обставин, що мають значення для справи.

Згідно п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»від 23.03.12. № 4 вказано, що відповідно до ст. 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Водночас і згідно з ч. 1 статті 41 Господарського процесуального експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду , зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Таким чином, враховуючи вищевикладене вбачається, що запропоновані відповідачем-1 питання для проведення зазначеної вище економічної експертизи містять правовий зміст, що відповідно тягне за собою здійснити експертом правову оцінку пунктів Договору фінансового лізингу, що відноситься виключно до компетенції суду.

Крім того, слід зазначити, що визначення суми боргу відповідача-1 може бути здійснено судом самостійно шляхом визначення різниці між загальною сумою лізингових платежів, які підлягали сплаті та здійсненими відповідачем-1 оплатами за Договором фінансового лізингу, сума яких може бути встановлена на підставі відповідних банківських виписок з банківського рахунку відповідача-1.

Як свідчать наявні у справі докази, в даному випадку відсутня необхідність проведення судової економічної експертизи.

Враховуючи наведене, не підлягає задоволенню клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі, в зв'язку з відмовою у призначенні судом економічної експертизи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/1608-2012.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

31.10.07. між Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТБМ-Днепр Промисловий Демонтаж" (Лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу № 268-LD (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.) позивач приймає на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця та передати предмет лізингу у користування відповідачу-1 на строк та на умовах, визначених цим Договором, з урахуванням того, що продавець був обраний відповідачем-1. Ціна предмету лізингу становить еквівалент 46 051,20 доларів США.

Згідно Додатку № 1 (Специфікація), предметом лізингу є гідромолот, модель GH10, виробництво компанії NPK, серійний номер 90477, у кількості 1 штуки.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем-1 не було у повному обсязі сплачено лізингові платежі, в зв'язку з чим у відповідача-1 виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 161 837,96 грн., та за неналежне виконання зобов'язань нараховані збитки від інфляції в розмірі 25 774,01 грн. та 3 % річних в сумі 11 149,51 грн.

Оскільки зобов'язання за Договором фінансового лізингу було забезпечено порукою, поручителем за якою виступив відповідач-2, позивачем пред'явлені вимоги про стягнення заборгованості за Договором фінансового лізингу солідарно з двох відповідачів.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 292 Господарського кодексу України визначено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Виходячи з положень ст. ст. 1, 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" та ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами розділу 3 Договору передбачено, що передача предмету лізингу оформлюється шляхом складання акту приймання-передачі майна, який підписується повноважними представниками лізингодавця, лізингоодержувача та продавця.

З матеріалів справи вбачається, згідно акту приймання-передачі від 02.11.07, підписаного та скріпленого печатками позивача, відповідача-1 та продавця, відповідач-1 прийняв предмет лізингу: гідромолот, модель GH10, виробництво компанії NPK, серійний номер 90477, у кількості 1 штуки.

Згідно п. 7.1 Договору передбачено, що складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в Графіку лізингових платежів у Додатку № 2 до цього Договору.

Додатковою угодою № 2 від 31.10.07. сторони погодили змінити Графік лізингових платежів, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до п. 7.1.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 1, визначено, що третій та кожен наступний лізинговий платіж складається із:

а) відшкодування;

б) лізингових відсотків, нарахованих на ціну предмету лізингу за вирахуванням відшкодування, дата платежу за яким настала (далі -відсотки) на базі місяця з 30 днів та року з 360 днів., починаючи з 15-го числа наступного за тим, в якому передача предмету лізингу до дати фактичної сплати лізингоодержувачем предмет лізингу, або до останнього дня строку лізингу, за відповідним рішенням лізингодавця, згідно з умовами цього договору;

Відповідно до п. 7.4 Договору, позивач письмово повідомлятиме відповідача-1 про суму лізингового платежу, що належить до сплати, згідно з цим Договором, за 3 (три) робочих дні до кожної чергової дати платежу.

Сума лізингового платежу, що зазначається в повідомленні про лізинговий платіж, визначається по офіційному курсу обміну Національного банку України на дату повідомлення.

Пунктом 7.5 Договору сторони визначили, що відповідач-1 сплачує на користь позивача лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в Додатку № 2 до цього Договору на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідач-1 в порушення умов Договору свої зобов'язання по оплаті щомісячних лізингових платежів у повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим сума основної заборгованості по черговим лізинговим платежам за обґрунтованими розрахунками позивача за період з 01.11.07. по 03.09.10. становить 161 837,96 грн.

Згідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пункт 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначає, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем-1 зобов'язання щодо своєчасного внесення лізингових платежів за період з 01.11.07. по 03.09.10. на суму 161 837,96 грн.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення суми боргу по сплаті лізингових платежів в розмірі 161 837,96 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач-1, в порушення умов Договору, у визначені строки, оплату по лізинговим платежам у повному обсязі не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В зв'язку з тим, що відповідач-1 припустився прострочення по сплаті лізингових платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 25 774,01 грн. збитків від інфляції та 3% річних в розмірі 11 149,51 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення 25 774,01 грн. збитків від інфляції та 3% річних в розмірі 11 149,51 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).

31.10.07. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Унікредит Лізинг" (Лізингодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "ТБМ-Днепр Промисловий Демонтаж (Лізингоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техбудмеханіка" (Поручитель) було укладено Договір поруки № 268/SUR (далі -Договір поруки).

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно п. 1.1 Договору поруки сторонами погоджено, що відповідно до умов Договору фінансового лізингу № 268-LD від 31.10.07. відповідач-2, як солідарний боржник, зобов'язується безвідклично та безумовно сплатити позивачу за його першою вимогою, всі необхідні платежі за договором фінансового лізингу загальною сумою до 232 558,56 грн., що є еквівалентом 46 051,20 дол. США, та сплатити всі інші платежі, що належать до сплати відповідачем-1 відповідно до умов договорів фінансового лізингу, в тій же самій сумі, валюті та в той же самий час (також у випадку дострокових платежів), як це визначено в договорах фінансового лізингу.

Відповідно до п. 1.2 Договору поруки, відповідач-2 зобов'язався сплатити платежі, зазначені в п. 1.1 договору, якщо йому надіслана позивачем письмова вимога (надалі - вимога), (з підтвердженням суми невиконаного зобов'язання), - протягом 5 робочих днів з дати такої вимоги без будь-яких заперечень, перевірок або виправдань щодо вимоги, без будь-яких взаємозаліків, вирахувань або утримань. Такі платежі повинні бути сплачені поручителем на рахунки позивача, вказані в вимозі.

Згідно п. 1.3 Договору поруки, відповідач-2 згоден, що його зобов'язання за цим договором є безумовним.

Відповідач-2 зобов'язався відповідати перед позивачем за виконання зобов'язань відповідача-1, що вказані в Договорі фінансового лізингу у тому ж обсязі, що й відповідач-1 та виконувати всі інші умови цього договору (п. 2.2 Договору поруки).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача-2 було надіслано вимогу № 1664 від 08.10.10., відповідно до яких останнього повідомлено про те, що станом на 07.10.10. заборгованість відповідача-1 перед позивачем становить 183 355,23 грн., з яких: 161 837,96 грн. - по сплаті лізингових платежів та 21 517,27 грн. - неустойки, в зв'язку з чим тому позивач вимагав від відповідача-2, як поручителя, протягом семи днів з дати отримання вимоги сплатити вказану суму простроченої заборгованості.

21.10.10. на адресу відповідача-2 позивачем було повторно надіслано вимогу № 1736 про сплату заборгованості.

Але як вбачається з матеріалів справи, відповідач-2 свої зобов'язання за Договором поруки не виконав та заборгованість відповідача-1 за Договором фінансового лізингу у вказаний у вимогах строк не сплатив.

Стаття 554 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Оскільки судом було встановлено, що відповідач-1 є таким, що порушив зобов'язання за Договором фінансового лізингу, виконання якого забезпечено порукою, позивач правомірно звернувся з позовом про солідарне стягнення заборгованості з відповідача-1 та відповідача-2, який виступив поручителем відповідача-1.

Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідачі доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надали.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБМ-Днепр Промисловий Демонтаж" ( 49005, м. Дніпропетровськ, вул. Жуковського, 29, кв. 3, код ЄДРПОУ 34682368) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Техбудмеханіка" (03035, м. Київ, вул. Кудряшова, 3, літ. А, офіс 131, код ЄДРПОУ 32977992) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 22/1, код ЄДРПОУ 33942232) 161 837 (сто шістдесят одна тисяча вісімсот тридцять сім) грн. 96 коп. - основного боргу, 25 774 (двадцять п'ять тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. 01 коп. - збитків від інфляції, 11 149 (одинадцять тисяч сто сорок дев'ять) грн. 51 коп. -3 % річних, 3 975 (три тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 22 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 21.05.12.