Рішення

від 21.05.2012 по справі 5013/266/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" травня 2012 р.Справа № 5013/266/12 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Т. В. Макаренко, розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5013/266/12

за позовом: Приватного акціонерного товариства "АЕРОБУД", м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства "Восток плюс ЛТД", с. Подорожнє, Світловодський район, Кіровоградська область

про розірвання договору оренди та про стягнення 157 508,45 грн.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 08.05.2012р.

від відповідача - адвокат ОСОБА_2, Ордер від 21.05.2012р., Свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 , видане 15.03.2012р.;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 12 від 31.12.12р.

В судовому засіданні оголошено перерву з 17.05.2012 року по 14:10 год 21.05.2012 року, відповідно до норм ст. 77 ГПК України.

Приватне акціонерне товариство "АЕРОБУД" звернулося до господарського суду з позовною заявою про розірвання договору оренди № 301091 від 01.09.2011 року, укладеного між ПАТ "АЕРОБУД" та ПП "Восток плюс ЛТД" та про стягнення з ПП "Восток плюс ЛТД" заборгованості в сумі 157508,45грн, яка складається: 150070,36 грн - основний борг; 5848,69 грн - пеня; 1132,20 грн - три відсотка річних; 457,20 грн - інфляційні втрати.

У своєму відзиві на позовну заяву від 17.04.2012 року відповідач підтвердив факт існування між сторонами договірних зобов'язань на підставі договору оренди № 301091 від 01.09.2011 року, а також не заперечує, що протягом вересня-грудня 2011 року сторонами фактично здійснювалися господарські операції щодо надання послуг здачі в оренду майна, про що свідчать складенні та підписанні сторонами акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за вказаний період.

Проте, відповідач заперечує позовні вимоги та вказує, що позивачем не доведено існування між сторонами у період січень-березень 2012 року господарських правовідносин. Крім того, відповідач вважає, у позивача відсутні будь-які законні підстави для розірвання договору оренди № 301091 від 01.09.2011 року.

Відповідач подав до суду клопотання, на підставі ст. 38 ГПК України про витребування від позивача для огляду в судовому засіданні декларації з податку на додану вартість за січень-березень 2012 року з додатком № 5 до них, які містять відмітку органу державної податкової служби про приймання, а також про витребування від ДПІ у Святошинському районі м. Києва, інформацію щодо відображення позивачем в податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень-березень 2012 року, з додатком № 5 до них, господарських операцій з надання послуг відповідачеві, із зазначенням суми обсягу наданих послуг з врахуванням податкових зобов'язань.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані сторонами докази, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

Між приватним акціонерним товариством "АЕРОБУД" (далі-Орендодавець/позивач) та приватним підприємством "Восток плюс ЛТД" (далі - Орендар/відповідач) 01.09.2011 року укладено договір оренди № 301091 (далі- Договір).

Відповідно до умов вказаного Договору Орендодавець зобов'язався надати Орендарю у тимчасове користування та за плату належне Орендодавцю на праві власності будівельне обладнання, іменоване надалі "майно", перелік якого погоджено сторонами у Специфікації (додаток №1), яка невід'ємною частиною цього Договору. У порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендар зобов'язався прийняти у тимчасове платне користування (оренду) майно та своєчасно сплачувати Орендодавцю орендну плату (п.п. 1.1, 1.2 Договору).

Відповідно до п.3.1 Договору загальний розмір щомісячної орендної плати за користування майном становить разом 33155,08 грн.

Пунктом 3.2 Договору, встановлено, що орендар щомісячно, до 25-го числа звітного місяця оренди, перераховує Орендодавцеві орендну плату, розмір якої погоджений сторонами у п. 3.1 цього Договору.

Згідно п. 4.1 Договору, документом, що засвідчує факт та обсяг передачі майна від Орендодавця до Орендаря є акт прийому-передачі (додаток № 2 до Договору), що підписується в 2 примірниках представниками сторін.

Майно вважається повернутим Орендодавцю в момент підписання відповідних Актів прийому-передачі (п. 5.2 Договору).

Орендар зобов'язався своєчасно здійснювати перерахування орендної плати за тимчасове користування майном (6.1.1 Договору).

Строк орендних правовідносин за цим Договором встановлено сторонами на 4 календарних місяці, в термін до 30.11.2011 року. Під моментом фактичної передачі сторони будуть розуміти надання майна Орендарю за підписами сторонами Актом прийому-передачі майна (додаток № 2), який є невід'ємною частиною даного Договору (п. 2.1 Договору).

Сторони узгодили (п. 2.2 Договору), що закінчення встановленого п. 2.1 Договору терміну орендних правовідносин не звільняє Орендаря від обов'язку сплати орендних платежів у повному обсязі.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, у випадку, якщо після закінчення терміну дії Договору Орендар продовжує користуватися майном, що є предметом оренди, то за відсутності заперечення Орендодавця протягом 1 місяця, договір вважається поновленим на наступний календарний рік.

На виконання умов Договору сторонами 01.09.2011 року було складено та підписано Акт прийому-передачі орендованого майна (а.с 15).

31.10.2011 року ПП "Восток плюс ЛТД" повернув частину орендованого майна Орендодавцю, що підтверджується Актом прийому-передачі від 31.10.2011 року (додаток № 3 до Договору) (а.с. 16 .)

У зв'язку з поверненням частини орендованого майна, розмір орендної плати за користування обладнання зменшився на загальну суму 20940,05 грн.

Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що відповідач неналежно виконує свої договірні зобов'язання та несвоєчасно перераховує орендну плату.

Так, згідно розрахунку позивача заборгованість по орендній платі за період з вересня 2011 року по лютий 2012 року, станом на 01.03.2012 року складає 150070,36 грн.

Вказане стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом за захистом порушеного права.

При розгляді даного спору господарський суд враховує наступне.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини найму (оренди).

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, що передбачено ст. 283 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.284 Господарського кодексу України орендна плата з урахуванням її індексації є істотними умовами договору оренди.

За правилами ч. 4 ст 286 вказаного Кодексу, строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

Стаття 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частинами 1, 5 ст.762 ЦК України встановлено, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що на адресу відповідача було направлено лист № 47 від 18.01.2012 року про погашення заборгованості на суму 108190,26 грн станом на 16.01.2012 року. У вказаному листі зазначено, що всі необхідні документи для здійснення оплати у відповідача є у наявності. Також, на адресу відповідача була направлена претензія № 134 від 08.02.2012 року про погашення заборгованості та стягнення штрафних санкцій. На зазначені вимоги відповідач відповіді не надав, заборгованість по орендній платі не сплатив.

Про належне виконання договірних умов позивачем свідчать акти здачі-приймання робіт (надання послу) за період з вересня 2011 року по лютий 2012 року, а також виставлені до оплати рахунки-фактури за вказаний період.

У своїх письмових пояснення позивач вказує, що відсутність підпису відповідача на актах здачі-приймання робіт (надання послу) за січень-лютий 2012 року не є підставою для не сплати орендної плати, відповідно до договору оренди № 301091.

Господарський суд погоджується з такими доводами позивача, оскільки, вказані акти не передбачені умовами Договору.

Доводи відповідача, що між сторонами у період січень-березень 2012 року не існувало господарських правовідносин, спростовуються матеріалами справи, а саме Актом прийому-передачі від 29.02.2012 року (додаток № 4 до Договору) (а.с. 81), згідно якого ПП "Восток плюс ЛТД" повернув орендованого майна Орендодавцю у повному обсязі.

Виходячи з умов Договору, а саме п. 5.2 та враховуючи Акт прийому-передачі від 29.02.2012 року, відповідач фактично користувався орендованим майном протягом вересня 2011 року по лютий 2012 року включно.

Доказів сплати орендної плати в сумі 150070,36 грн, яка виникла станом на 01.03.2012 року за період вересень 2011 року по лютий 2012 року включно, відповідачем господарському суду не подано.

Вказане свідчить, що відповідачем на протязі тривалого часу не виконуються свої зобов'язання за договором.

Частина 2 ст 214 ЦК України передбачає, що особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

Відповідно до 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Твердження відповідача про те, що у позивача відсутні будь-які законні підстави для розірвання договору оренди № 301091 від 01.09.2011 року з посиланням на норми ч. 2 ст. 782 ЦК України спростовуються Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 09.07.2002 року № 15-рп/2002, справа № 1-2/2002.

Так, право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб'єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

З урахуванням викладеного положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

За вказаних обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги про розірвання договору оренди № 301091 від 01.09.2011 року, укладеного між ПАТ "АЕРОБУД" та ПП "Восток плюс ЛТД" та про стягнення з ПП "Восток плюс ЛТД" основної заборгованості в сумі 150070,36 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 457,20 грн та 3% річних в сумі 1132,20 грн за період з 26.09.2011 року 01.03.2012 року.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 457,20 грн та 3% річних в сумі 1132,20 грн за період з 26.09.2011 року 01.03.2012 року.

Посилаючись на п. 7.2 Договору позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 5848,69 грн за період з 26.09.2011 року 01.03.2012 року.

Згідно зі ст. ст. 546, 547, ч.3. ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Неустойкою / штрафом, пенею / є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Враховуючи норми вищезазначених статей та положення п. 7.2 Договору господарський суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 5848,69 грн за період з 26.09.2011 року 01.03.2012 року.

Клопотання відповідача про витребування від позивача на підставі ст. 38 ГПК України для огляду в судовому засіданні декларації з податку на додану вартість за січень-березень 2012 року з додатком № 5 до них, які містять відмітку органу державної податкової служби про приймання, а також про витребування від ДПІ у Святошинському районі м. Києва, інформацію щодо відображення позивачем в податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень-березень 2012 року, з додатком № 5 до них, господарських операцій з надання послуг відповідачеві, із зазначенням суми обсягу наданих послуг з врахуванням податкових зобов'язан, не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. .

Так, представник позивача в судовому засіданні зазначив, що останнім протягом усієї дії договору оренди № 301091 не відображалося в податкових деклараціях з податку на додану вартість, господарська операція з надання послуг відповідачеві, а тому і за період з січень-березень 2012 року, така декларація відсутня, як у позивача та і у органах ДПІ.

Господарський суд, також, враховує, що невідображення сторонами в бухгалтерському та податковому обліку господарський операцій, може свідчити про порушення сторонами законодавства, яке регулює податковий та бухгалтерський облік, але не спростовують наявності та дію договору оренди № 301091 від 01.09.2011 року.

Крім того, господарський суд враховує приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" стосовного того, що частиною третьою статті 22 ГПК сторони (так само як і інші учасники судового процесу) зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

А тому, зловживанням процесуальними правами слід вважати також і подання учасниками судового процесу: клопотань (заяв) про вчинення господарським судом не передбачених ГПК процесуальних дій; подання другого і наступних клопотань (заяв) з одного й того самого питання, яке вже вирішено господарським судом.

Вказана Постанова рекомендує господарським судам, з урахуванням обставин справи, залишити відповідне клопотання (заяву, скаргу) без задоволення, приєднавши його (її) до матеріалів справи і зазначивши про це в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Слід вважати, що відповідна практика учасників судового процесу, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати на судовий збір покладаються на відповідача повністю.

На підставі вищевикладеного керуючись ст.ст. 33,34, 38, 44,49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди № 301091 від 01.09.2011 року, укладеного між ПАТ "АЕРОБУД", 03680, м.Київ, вул.Пшенична,4, код ЄДРПОУ 21598792 та ПП "Восток плюс ЛТД", 22500, вул.Базарна,2 с.Подорожнє Світловодського району Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 35472097 з моменту набрання судовим рішенням законної сили.

Стягнути з ПП "Восток плюс ЛТД", 22500, вул.Базарна,2 с.Подорожнє Світловодського району Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 35472097 на користь приватного акціонерного товариства "Аеробуд", 03680, м.Київ, вул.Пшенична,4, код ЄДРПОУ 21598792 заборгованість в сумі 157508,45 грн, яка складається: 150070,36 грн - основний борг; 5848,69 грн - пеня; 1132,20 грн - три відсотка річних; 457,20 грн - інфляційні втрати, а також судовий збір у сумі 4223,20 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя Т.В. Макаренко

Повне рішення складено 28.05.2012 року.