Рішення

від 22.05.2012 по справі 3/5014/811/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.12 Справа № 3/5014/811/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасіндустрія», м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит»,

м. Ровеньки Луганської області

про стягнення 50 882 грн. 71 коп.

суддя Секірський А.В.

в присутності представників сторін:

від позивача -ОСОБА_1, довіреність №б/н від 01.03.2012;

від відповідача -ОСОБА_2 , довіреність № 1-3/3д-18 від 29.12.2011,

в с т а н о в и в:

Суть спору : 30.03.2012 ТОВ «Донбасіндустрія»(далі -Позивач) заявлено вимогу про стягнення з ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит»(далі -Відповідач) суму заборгованості, що виникла за договором № 38/69 ГП від 17.06.2008, в розмірі 42 000,00 грн., 3% річних в розмірі 2 792,71 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 6 090,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17.06.2008 між сторонами укладено договір постачання № 38/69 ГП (далі -договір), згідно якого відповідач взяв на себе зобов'язання поставити в узгоджені між сторонами строки вугілля, а позивач -прийняти вугілля та здійснити оплату вартості поставки. На виконання п.3.5 договору позивач платіжним дорученням № 56 від 27.02.2009 перерахував попередню оплату вартості залізничного тарифу на поточний рахунок відповідача на підставі виставленого рахунку № 89 від 26.02.2009 в розмірі 42 000,00 грн. Але, враховуючи те, що на момент завершення дії договору жодної поставки за сплаченим залізничним тарифом не відбулося, попередня оплата вищевказаної суми, що була перерахована позивачем на користь відповідача, підлягає поверненню на підставі п.2 ст.693 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України). Таким чином, починаючи з наступного після закінчення строку дії договору дня (01.01.2010) відповідач зобов'язаний був повернути всю суму отриманої за договором попередньої оплати на користь позивача, оскільки договір як підстава для утримання чужого майна припинив своє існування.

Позивач вважає, що відповідач в порушення ст.ст. 526, 530, 1212, 1213, 1214 ЦК України, незважаючи на усні та письмові повідомлення про необхідність повернення попередньої оплати та підписані між сторонами акти звірки взаєморозрахунків із заборгованістю на суму 42 000,00 грн., за тривалий період борг не погасив, у зв'язку з чим позивачем було прийнято рішення про стягнення суми боргу 42 000,00 грн., 3 % річних за період з 04.01.2010 по 22.03.2012 в розмірі 2 792,71 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 6 090,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, надав письмовий відзив, в якому зазначив, що кредиторська заборгованість позивача у розмірі 42 000,00 грн. згідно зведеного акту приймання -передачі майна від 01.12.2012 була передана до відповідача, який є правонаступником ДП «Ровенькиантрацит». 20.02.2012 до відповідача надійшла претензія на суму 42 000,00 грн., відповідно до якої позивач просив повернути попередню оплату вартості залізничного тарифу протягом 7 календарних днів з моменту отримання претензії відповідно до ст. 530 ЦК України, оскільки поставки вугільної продукції не відбулося. Оскільки у семиденний строк з моменту отримання письмової вимоги обов'язок з повернення передплати відповідачем виконаний не був, з моменту спливу вказаного строку -з 27.02.2012 почалося прострочення відповідачем грошового зобов'язання. Тому 3% річних повинні бути зменшені до 82,85 грн. за період з 27.02.2012 по 21.03.2012, а інфляційні нарахування не підлягають нарахуванню, оскільки можливо їх застосування тільки за повний місяць.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх в судовому засіданні представників позивача та відповідача, суд встановив такі фактичні обставини.

17.06.2008 між ДП «Ровенькиантрацит»та позивачем було укладено договір постачання № 38/69 ГП, предмет якого визначено розділом 1, а саме: п.1.1 -постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити покупцю (позивач) вугілля марки А (антрацит), що іменується надалі «Товар», а покупець зобов'язується прийняти та здійснити оплату вартості поставки; п.1.2 -вартість поставки -це сума вартості вугілля, вартості провізної плати та ПДВ; п.1.3 -ціна, якісні показники, обсяги (кількість тон) постачання товару визначаються в додатках, які є невід'ємною частиною цього договору (а.с.9-11).

Відповідно до п.п.3.2 договору, розрахунок за цим договором провадиться шляхом перерахування покупцем на поточний рахунок постачальника на умовах 100% передплати відповідно рахунку постачальника на передплату; п.3.5 -суми провізної плати в зв'язку з доставлянням товару до станції призначення сплачує покупець окремим цільовим платежем на умовах 100% передплати відповідно рахунку постачальника на передплату.

Відповідно до п.5.1 договору, за порушення умов договору винна сторона несе відповідальність відповідно діючому законодавству України.

30.12.2008 ДП «Ровенькиантрацит»та позивачем укладено додаткову угоду про продовження строку дії до договору, згідно якої його продовжено до 31.12.2009 (а.с.12).

01.12.2011 між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України як Концесієдавцем та ТОВ «ДТЕК «Ровенькиантрацит»як Концесіонером було укладено Концесійний договір, відповідно до якого концесієдавцем концесіонеру на платній основі надане право на управління (експлуатацію) цілісним майновим комплексом ДП «Ровенькиантрацит»для комплексного забезпечення задоволення громадських потреб.

Згідно п.33.8 Концесійного договору, концесіонер є правонаступником ДП «Ровенькиантрацит»за майновими та немайновими правами та обов'язками, що сформувалися у ДП «Ровенькиантрацит»станом на дату укладення договору та передані концесіонеру за Зведеним актом приймання -передачі з моменту його укладення між сторонами, тому відповідачем у даній справі є ТОВ «ДТЕК «Ровенькиантрацит»

Позивачем на виконання умов договору (п.3.5) платіжним дорученням № 56 від 27.02.2009 було внесено передоплату в сумі 42 000,00 грн. з зазначенням в графі призначення платежу «оплата за ж.д. тариф по счету № 89 от 26.02.09 в т.ч. ПДВ 7000,00 грн.»мовою оригіналу (а.с.14) на підставі отриманого від відповідача рахунку № 89 від 26.02.2009 (а.с.13).

11.10.2011 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 87 з вимогою повернути попередню оплату вартості залізничного тарифу у сумі 42 000,00 грн. у зв'язку з тим, що жодних поставок за договором № 38/69 ГП від 17.06.2008 не відбулося і його термін дії закінчився (а.с.16).

Зазначена претензія була отримана представником ДП «Ровенькиантрацит», що підтверджується його розпискою про отримання 14.10.2011, вх. № 11/2791, проте відповіді надано не було, суму передоплати не повернуто.

20.02.2012 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 117/15 з аналогічною вимогою, де також було зазначено, що у разі невиконання вимоги спір буде вирішуватись у судовому порядку, сума позовних вимог буде збільшена на суму інфляційних нарахувань, 3% річних (а.с.17-18).

Зазначена претензія була отримана представником відповідача, що підтверджується його розпискою про отримання нарочно 22.02.2012.

Оцінивши всі обставини справи, суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно з ч.5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зазначена норма Цивільного кодексу України кореспондується з положеннями статті 265 Господарського кодексу України.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто -неналежне виконання.

Фактичні обставини свідчать, що позивач на виконання пункту 3.5 договору здійснив передоплату вартості залізничного тарифу, згідно наданого відповідачем рахунку № 89 від 26.02.2009 (а.с.13), що підтверджується платіжним дорученням № 56 від 27.02.2009 на суму 42 000,00 грн. (а.с.14), та визнається відповідачем.

Претензією № 87 від 11.10.2011 позивач фактично відмовився від поставки товару та вимагав повернення перерахованої ним передоплати вартості залізничного тарифу в розмірі 42 000,00 грн.

Відповідач в порушення умов договору товар на адресу позивача не поставив, суму передплати в розмірі 42 000,00 грн. не повернув, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних за період з 04.01.2010 по 22.03.2012 в розмірі 2792,71 грн. та інфляційних нарахувань за той же період в розмірі 6 090,00 грн.

Суд дійшов висновку про необхідність задоволення цих вимог частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що претензія № 87 від 11.10.2011 не була ним отримана, оскільки воно спростовується фактичними обставинами справи, а саме -розпискою представника ДП «Ровенькиантрацит»про одержання 14.10.2011, з зазначенням вхідного номеру № 11/2791.

Оскільки позивач звертався до відповідача 11.10.2011 з вимогою про повернення суми попередньої оплати вартості залізничного тарифу протягом 7 календарних днів з моменту отримання претензії згідно до ст.530 ЦК України, відповідач є таким, що прострочив повернення попередньої оплати з 24.10.2011, оскільки не виконав таке зобов'язання за вимогою позивача від 11.10.2011, яке отримав 14.10.2011 (семиденний строк виконання сплинув 22.10.2011, яке було вихідним днем, а відповідно до ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, сума 3% річних повинна бути нарахована по закінченні семиденного строку після отримання відповідачем претензії № 87 від 11.10.2011, а саме -з 24.10.2011 по 22.03.2012 (дата пред'явлення позову), а інфляційні нарахування -з жовтня 2011 року по лютий 2012 року.

З огляду на наведене, сума 3% річних, що підлягає стягненню, складає:

42 000,00 грн. х 150 днів х 3% / (365 днів х 100%) = 517, 03 грн.

Сума інфляційних нарахувань, що підлягає стягненню, складає:

42 000,00 грн. х (100,0% / 100%) жовтень 2011 року) х (100,1% / 100% (листопад 2011 року) х (100,2% / 100% (грудень 2011 року) х (100,2 % /100% (січень 2012 року) х (100,2% / 100% (лютий 2012 року) = 421, 64 грн.

За таких обставин, позовні вимоги є частково обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню частково з віднесенням на відповідача судових витрат у справі на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статями 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, статями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит», 94700, Луганська область, м. Ровеньки, вул. Леніна, буд. 82, код ЄДРПОУ 37713861, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасіндустрія», 91021, м. Луганськ, вул. А.Ліньова, буд. 77, кімн. 308, код ЄДРПОУ 24846351, суму попередньої оплати вартості залізничного тарифу за договором постачання № 38/69 від 17.06.2008 в розмірі 42000 грн. 00 коп. (сорок дів тисячі гривень 00 копійок), 3% річних за період з 24.10.2011 по 22.03.2012 в розмірі 517 грн. 03 коп. (п'ятсот сімнадцять гривень 03 копійок), інфляційні нарахування за період з жовтня 2011 року по лютий 2012 року в розмірі 421 грн. 64 коп. (чотириста двадцять одна гривня 64 копійки), витрати зі сплати судового збору в сумі 1609 грн. 50 коп. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 копійок), видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 28.05.2012.

Суддя А.В. Секірський