Рішення

від 18.05.2012 по справі 5015/847/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.12 Справа№ 5015/847/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Скірі М.О., розглянув справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк», м. Львів;

до відповідача: Приватного підприємства «Компанія «Атол», м. Львів;

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, м. Львів

про: звернення стягнення на предмет іпотеки

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_2 -представник на підставі довіреності від 03.09.2011 року;

відповідача: не з'явився;

третьої особи: не з'явився.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 05.03.2012 року прийнято до розгляду позовну заяву від 28.11.2011 року про звернення стягнення на предмет іпотеки в розмірі 322039,24 дол. США, порушено провадження та призначено справу до розгляду на 28.03.2011 року. З огляду на неявку представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 18.04.2012 року. 18.04.2012 року судом залучено до участі у справі в процесуальному статусі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, розгляд справи відкладено на 03.05.2012 року. Ухвалою суду від 03.05.2012 року судом відмовлено в задоволенні клопотань відповідача від 28.04.2012 року та від 03.05.2012 року про зупинення провадження у справі до вирішення справи №2-2447/11 щодо визнання недійсним кредитного договору від 10.11.2006 року № KF41317 Апеляційним судом Львівської області. 03.05.2012 року розгляд справи відкладено на 08.05.2012 року. 08.05.2012 року з огляду на неявку представників відповідача та третьої особи суд відклав розгляд справи на 14.05.2012 року. 14.05.2012 року судом оголошувалась перерва в судовому засіданні до 18.04.2012 року з метою надання сторонам можливості подання додаткових доказів по суті спору.

Представникам сторін роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні було оглянуто оригінали документів (договорів, виписки про рух коштів).

Від фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовилась.

18.05.2012 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 21.05.2012 року.

Суть спору: Спір між сторонами виник у зв'язку із невиконанням відповідачем грошових зобов'язань. Публічне акціонерне товариство «Фольксбанк»(надалі по тексту рішення - позивач) звернулося із позовом до Приватного підприємства «Компанія «Атол»(надалі по тексту рішення - відповідач) із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки в порядку, визначеному статтею 38 Закону України «Про іпотеку». Позивач вказує, що між ним та відповідачем 10.11.2006 року було укладено кредитний договір № KF 41317, внаслідок невиконання відповідачем якого у нього виникла заборгованість, в забезпечення виконання якої сторони уклали договір іпотеки від 10.11.2006 року, відповідно до умов якого відповідачем було надано в іпотеку позивачу нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач вказує, що станом на момент подання позову та розгляду справи по суті, у відповідача існує заборгованість перед ним, в погашення якої він просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки (нежитлове приміщення: 1-4, 6-15 в будівлі під літерами «М-1», «М"-1», що знаходиться під АДРЕСА_1, загальною площею 396,9 м. кв.) згідно іпотечного договору від 10.11.2006 року шляхом продажу майна позивачем.

Також позивач в прохальній частині позовної заяви просить суд визнати за ПАТ «Фольксбанк»права продавця, в тому числі, але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування чи органів нотаріату на нежитлове приміщення: 1-4, 6-15 в будівлі під літерами «М-1», «М"-1», що знаходиться під АДРЕСА_1, загальною площею 396,9 м. кв., здійснення будь-яких платежів на продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги з реєстру прав на нерухоме майно в органах БТІ, ЖЕУ, нотаріату, ДЗК, а також вільного доступу уповноважених представників банку до предмету іпотеки, тощо) необхідних для здійснення вільного доступу для здійснення такого продажу.

Також, позивач просить суд з метою належного збереження даного майна забезпечити права на управління Публічним акціонерним товариством «Фольксбанк»(вул. Грабовського, 11, м. Львів, код ЄДРПОУ 19358631) нерухомим майном - нежитловим приміщенням: 1-4, 6-15 в будівлі під літерами «М-1», «М"-1», що знаходиться під АДРЕСА_1, загальною площею 396,9 м. кв. з моменту набрання рішенням законної сили відносно їх реалізації.

Відповідач позов заперечив з підстав, наведених у запереченні від 10.05.2012 року, поданому 14.05.2012 року. Зокрема, відповідач вказав, що позовні вимоги спрямовані на захист цивільних прав позивача на майбутнє, що не передбачено чинними законодавством. Також відповідач вказав, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання права продавця та про забезпечення права на управління об'єктом нерухомого майна.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне.

10.11.2006р. між Відкритим акціонерним товариством «Електрон Банк»(банк), правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Фольксбанк»(позивач) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір № KF 41317 з наступними змінами та доповненнями, згідно умов якого, позичальнику надається кредит на суму 270 000,00 доларів США, з кінцевим строком погашення -не пізніше 10.11.2016р., з процентною ставкою за користування наданими коштами, що визначена згідно підписаного кредитного договору. Пунктом 2.1. кредитного договору сторони погодили, що в забезпечення виконання зобов'язання перед банком щодо повернення кредиту, сплати процентів та штрафних санкцій майновий поручитель надає нерухоме майно в іпотеку банку, а саме: нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 згідно іпотечного договору.

Згідно п. 5.2. кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути банку отриманий кредит в повному обсязі, в строк та у порядку, встановлених кредитним договором (п. п 5.2.1.), сплатити банку проценти за користування кредитом в розмірі у розмірі та порядку, що встановленні кредитним договором (п. п. 5.2.2.). У свою чергу, банк має право, згідно п. п. 5.3.1. п. 5.3. кредитного договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором списати з рахунків позичальника суми боргу на підставі свого наказу про примусову сплату боргового зобов'язання, звернути стягнення на предмет застави (іпотеки) інше забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, вимагати виконання зобов'язань за кредитним договором від поручителя (гаранта). Крім цього, згідно п. 6.2. кредитного договору, за несвоєчасне (неналежне) повернення кредиту або його частини, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, обрахованої від суми боргу, за кожен день прострочення. За несвоєчасну (неналежну) сплату процентів за користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який справляється пеня, обрахованої від суми боргу за кожен день прострочення виконання (п. 6.3.).

Позивачем умови кредитного договору виконано в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи (розпорядження по договору від 10.11.2006 р., меморіальний валютний ордер № TR.305008.1.165 від 10.11.2006 р., меморіальний валютний ордер № TR.305808.1.238 від 17.04.2007 р., розпорядження по договору від 17.04.2007 р., розпорядження по договору від 24.04.2007 р., розпорядження по договору 20.06.2007 р., розпорядження по договору від 15.01.2008р., виписка про рух коштів по рахунку за період з 10.11.2007 р. по 04.11.2011 р.). Натомість, позичальник своїх зобов'язань, вказаних у п. 5.2. кредитного договору, щодо своєчасного та належного повернення коштів не виконав, докази в підтвердження протилежного в матеріалах справи відсутні.

Судом також встановлено, що 10.11.2006 р. в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем (іпотекодержатель), позичальником (боржником) та відповідачем (іпотекодавець-майновий поручитель) укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі за № 3030 (п. 1.), згідно п. 2 якого, з метою повного та своєчасного виконання боржником (позичальником) основного зобов'язання, іпотекодавець-майновий поручитель передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, разом з усіма його приналежностями, (надалі -предмет іпотеки): нежитлові приміщення: 1-4, 6-15 в будівлі під літерами «М-1», «М"-1», що знаходиться під АДРЕСА_1, загальною площею 396,9 м. кв. Загальна вартість предмету іпотеки згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 1237191 від 02.11.2006 р. ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»становить 168 983,00 грн. Пунктом 3 договору передбачено, що предмет іпотеки належить іпотекодавцю-майновому поручителю на підставі Свідоцтва про право власності, видане на підставі розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 06.07.2004 р. № 637, яке зареєстроване 21.09.2004 р. у Львівському ОДКП БТІ та ЕО, згідно Витягу про право власності на нерухоме майно № 4804980 від 21.09.2004 р. /реєстраційний № 7542560. За рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель має право задоволити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовам кредитного договору, а також відшкодувати витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки, втрат на утримання та збереження предмету іпотеки, витрати на страхування предмету іпотеки, збитки, завдані порушенням основного зобов'язання чи умов даного договору (п. 4). Відповідно до п. 9 іпотечного договору, іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання задовільнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами боржника шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право звернення стягнення на предмет іпотеки виникає у іпотекодержателя з підстав, зокрема, затримки боржником щомісячної сплати процентів після настання строку їх сплати, у відповідності до умов кредитного договору (п. 14 іпотечного договору).

Згідно п. 15 іпотечного договору, у разі порушення основного зобов'язання та/або умов цього договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю-майновому поручителю та боржнику письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі іпотекодержатель зазначає стислий зміст порушених зобов'язань, вимогу про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору та Закону України «Про іпотеку». Положення цього договору не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення у будь-який час за захистом порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Звернення стягнення на предмет іпотеки за цим договором здійснюється на підставі, зокрема, рішення суду (п. 16). Реалізація предмету застави після на нього стягнення може здійснюватись, зокрема, у спосіб на підставі рішення суд шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі згідно договору купівлі-продажу (п. 17). При зверненні стягнення на предмет іпотеки та до його реалізації, на вимогу, на вимогу іпотекодержателя може бути проведена повторна оцінка майна для визначення його вартості (п. 18).

В подальшому, нотаріально посвідченим договором від 17.04.2007 р., зареєстрованим в реєстрі за № 8889, та нотаріально посвідченим договором від 21.12.2007 р, зареєстрованим в реєстрі за № 4198, сторонами вносились зміни до іпотечного договору. Зокрема, вносились зміни у п. 1 договору, які пов'язанні з змінами основного зобов'язання, а також у п. 7 іпотечного договору, якими змінено вартість предмету іпотеки. Так, договором про внесення змін до іпотечного договір від 21.12.2007 р, зареєстрованим в реєстрі за № 4198, визначено, що за згодою між іпотекодавцем-майновим поручителем, іпотекодержателем та боржником предмет іпотеки за цим договором оцінюється в 1 600 000,00 грн. Оцінка предмету іпотеки проведена за згодою сторін з врахуванням ринкових цін та обсягу можливих витрат, пов'язних з його реалізацією.

У відповідності до приписів п. 15 іпотечного договору, у зв'язку з неналежним невиконанням позичальником (боржником) своїх зобов'язань за кредитним договором, 04.11.2011 р. позивач на адресу позичальника скерував повідомлення-вимогу від 26.10.2011 р. № 10-3/32134, що отримане останнім 07.11.2011 р., з вимогою в тридцятиденний термін з дати одержання даного повідомлення, але в будь-якому випадку не пізнішу 45 календарних днів з дня направлення банком цього повідомлення, у зв'язку тривалим невиконанням позичальником своїх зобов'язань по кредитному договору достроково повністю повернути кредит, а саме: 220 608,67 доларів США -основного боргу, 52 566,95 доларів США -простроченого боргу, 47 839,96 доларів США -пеня за неналежне виконання умов кредитного договору та несвоєчасне повернення коштів.

Крім цього, в порядку Закону України «Про іпотеку»позивач з повідомленням-претензією від 26.10.2011 р. № 10-3/32132, отриманим відповідачем 31.10.2011 р., звернувся до останнього на предмет дострокового повернення існуючої заборгованості боржника та з вказівкою на те, що у випадку непогашення такої у строк, вказаний у ст. 35 Закону України «Про іпотеку», банк буде ініціювати звернення стягнення на заставлене майно.

Однак, повідомлення-вимога від 26.10.2011 р. № 10-3/32134 позичальником та повідомлення-претензія від 26.10.2011 р. № 10-3/32132 відповідачем залишені без задоволення, доказів протилежного суду в матеріали справи не представлено.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку суми заборгованості, станом на 15.03.2012 р. заборгованість позичальника перед позивачем за кредитним договором становить 319 191,12 доларів США, з яких 220 608,67 доларів США заборгованість по тілу кредиту, 62 704,85 доларів США заборгованість по несплачених процентах за користування кредитом та 35 877,60 доларів США -пеня; крім цього 54 215,14 грн. комісія, пов'язана з обслуговуванням договору. Загальна сума заборгованості 322 039,24 доларів США.

У зв'язку з невиконанням боржником та відповідачем своїх зобов'язань щодо погашення заборгованості, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог позивача згідно іпотечного договору в розмірі 322 039,24 доларів США (згідно курсу НБУ еквівалент гривневий еквівалент станом на 28.11.2011 р. відповідає 2 572 707,08 грн.), а саме на нежитлові приміщення: 1-4, 6-15 в будівлі під літерами «М-1», «М"1», що знаходиться під АДРЕСА_1, загальною площею 396,9 м. кв., способом визначеним ст. 38 Закону України «Про іпотеку», п. п. 16, 18 іпотечного договору -на підставі рішення суду, шляхом продажу майна позивачем від свого імені будь-якій особі згідно договору купівлі-продажу з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, за ціною, визначною компетентною експертною організацією на час укладення угоди; визнати за позивачем права продавця, в тому числі, але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування чи органів нотаріату на нежитлові приміщення: 1-4, 6-15 в будівлі під літерами «М-1», «М"-1», що знаходиться під АДРЕСА_1, загальною площею 396,9 м. кв., здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги з реєстру прав на нерухоме майно в органів БТІ, ЖЕУ, нотаріату, ДЗК, а також вільного доступу уповноважених представників банку до предмету іпотеки, тощо, необхідних для здійснення такого продажу; а також з метою належного збереження даного майна, забезпечити право управління позивачем нерухомим майном, а саме нежитловими приміщеннями: 1-4, 6-15 в будівлі під літерами «М-1», «М"-1», що знаходиться під АДРЕСА_1, загальною площею 396,9 м. кв., з моменту набрання рішенням законної сили відносно їх реалізації.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором, у відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За кредитним договором, згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що між позивачем (банк) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір № KF 41317 з наступними змінами та доповненнями, згідно умов якого, позичальнику надається кредит на суму 270 000,00 доларів США, з кінцевим строком погашення -не пізніше 10.11.2016 р., з процентною ставкою за користування наданими коштами, що визначена згідно підписаного кредитного договору.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем свої зобов'язання за кредитним договором виконано повністю. Натомість позичальником допущено неналежне виконання своїх зобов'язань, передбачених п. 5.2. кредитного договору, у зв'язку з чим у позивальника перед позивачем виникла заборгованість.

Матеріалами справи також підтверджується факт невиконання позичальником перед банком повідомлення-вимоги від 26.10.2011р. №10-3/32134, отриманого позичальником 07.11.2011 р., протилежного ні відповідачем, ні третьою особою належними та допустимими доказами не підтверджено.

Суд також відзначає, що в силу п. 2.1. кредитного договору, в забезпечення виконання зобов'язання перед банком щодо повернення кредиту, сплати процентів та штрафних санкцій майновий поручитель надає нерухоме майно в іпотеку банку, а саме: нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 згідно іпотечного договору.

Виконання зобов'язання, згідно ч. ст. 546 Цивільного кодексу України, може забезпечуватися, зокрема, заставою. В силу застави, згідно, ч. 1 ст. 572 Цивільного кодексу України, кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Згідно ч. 3 ст. 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом (ч. 3 ст. 575 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Матеріалами справи підтверджено, що 10.11.2006 р. в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем (іпотекодержатель), позичальником (боржником) та відповідачем (іпотекодавець-майновий поручитель) укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі за № 3030 (п.1.), згідно п. 2 якого, з метою повного та своєчасного виконання боржником (позичальником) основного зобов'язання, іпотекодавець-майновий поручитель передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, разом з усіма його приналежностями, (надалі -предмет іпотеки): нежитлові приміщення: 1-4, 6-15 в будівлі під літерами «М-1», «М"-1», що знаходиться під АДРЕСА_1, загальною площею 396,9 м. кв. Предмет іпотеки, згідно п. 17, за цим договором оцінюється в 1 600 000,00 грн. Оцінка предмету іпотеки проведена за згодою сторін з врахуванням ринкових цін та обсягу можливих витрат, пов'язних з його реалізацією (іпотечний договір в редакції згідно договору про внесення змін до іпотечного договору від 21.12.2007 р, зареєстрованого в реєстрі за № 4198).

Згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань перед позивачем, останній, керуючись п. 15 іпотечного договір та в порядку Закону України «Про іпотеку»звернувся до відповідача з повідомленням-претензією від 26.10.2011р. № 10-3/32132, що отримане відповідачем 31.10.2011р., щодо дострокового повернення існуючої заборгованості боржника та з вказівкою на те, що у випадку непогашення такої у строк, вказаний у ст. 35 Закону України «Про іпотеку», банк буде ініціювати звернення стягнення на заставлене майно.

Повідомлення-претензія від 26.10.2011р. № 10-3/32132 відповідачем залишена без задоволення, доказів протилежного суду в матеріали справи не представлено.

Зі змісту приписів п. п. 16-18 іпотечного договору вбачається, що звернення стягнення на предмет іпотеки за цим договором здійснюється на підставі рішення суду, у спосіб шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі згідно договору купівлі-продажу. При зверненні стягнення на предмет іпотеки та до його реалізації, на вимогу, на вимогу іпотекодержателя може бути проведена повторна оцінка майна для визначення його вартості (п. 18).

Судом встановлено, що борг відповідача по кредитному договору перед позивачем становить 322 039,24 доларів США (згідно курсу НБУ еквівалент гривневий еквівалент станом на 28.11.2011 р. відповідає 2 572 707,08 грн.), з яких 220 608,67 доларів США заборгованість по тілу кредиту, 62 704,85 доларів США заборгованість по несплачених процентах за користування кредитом та 35 877,60 доларів США -пеня; що підтверджується розрахунком заборгованості, випискою по рахунку позичальника та не заперечується ні позичальником (третьою особою), ні відповідачем.

Крім цього, довідкою від 17.05.2012 року № 10-3/32894/4 позивач підтвердив розмір боргу відповідача в загальному розмірі 322 039,24 доларів США станом на 17.05.2012 року.

Відповідно до п. п. 9.12 п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 «Про судове рішення», у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду, зокрема, у рішенні про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (іпотеки) - дані, визначені в частині 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку».

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Разом з тим, ч. 1 ст. 38 цього ж закону визначено, що якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

У зв'язку з наведеним, підлягає до задоволення вимога позивача звернути стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог останнього згідно іпотечного договору в розмірі 322 039,24 доларів США (згідно курсу НБУ еквівалент гривневий еквівалент станом на 28.11.2011р. відповідає 2 572 707,08 грн.), а саме на нежитлові приміщення: 1-4, 6-15 в будівлі під літерами «М-1», «М"-1», що знаходиться під АДРЕСА_1, загальною площею 396,9 м. кв., способом визначеним ст. 38 Закону України «Про іпотеку», п. п. 16, 18 іпотечного договору -на підставі рішення суду, шляхом продажу майна позивачем від свого імені будь-якій особі згідно договору купівлі-продажу за ціною, визначною компетентною експертною організацією на час укладення угоди. При цьому, суд відзначає, що початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, у відповідності до п. 7 іпотечного договору, становить 1 600 000,00 грн.

З приводу пріоритету та розміру вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки, про що, згідно ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку»зазначається у рішенні суду, суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в підтвердження існування вказаної обставини, позивачем такі не представленні, тому дані з приводу цього судом не можуть бути відображенні у даному рішенні.

Разом з тим, оскільки ст. 38 Закону України «Про іпотеку»іпотекодержателю надається право продажу предмета іпотеки, то іпотекодержатель може вчиняти дії та мати права, пов'язані та необхідні для реалізації такого права продажу, в тому числі отримати з Реєстру прав власності на нерухоме майно. По своїй суті, вимога позивача про надання останньому всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу предмета іпотеки є похідною від основної вимоги (звернення стягнення на заставлене майно) та розцінюється судом як спосіб її реалізації. Наведене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, що викладена у постанові від 23.08.2011 р. у справі № 32/522.

Отже, задоволення першої позовної вимоги, якою, зокрема, позивачу надано всіх повноважень, необхідних останньому для здійснення продажу предмета іпотеки, які, по своїй суті, охоплюють, дій перелічені позивачем у другій позовній вимозі. Наведене виключає наявність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання за позивачем прав продавця, в тому числі, але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування чи органів нотаріату на нежитлові приміщення: 1-4, 6-15 в будівлі під літерами «М-1», «М"-1», що знаходиться під АДРЕСА_1, загальною площею 396,9 м. кв., здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги з реєстру прав на нерухоме майно в органів БТІ, ЖЕУ, нотаріату, ДЗК, а також вільного доступу уповноважених представників банку до предмету іпотеки, тощо, необхідних для здійснення такого продажу.

Крім цього, згідно п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 «Про судове рішення», на підставі ст. 124 Конституції України, частини 1 ст. 4-5, ч. 1 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки належних та допустимих доказі у конкретній справ. Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло і грамотно.

Заявлена позивачем вимога не є вичерпною, так як позивач просить суд визнати за ним права продавця, в тому числі, але не виключно. Тому задоволення такої вимоги, згідно редакції позивача, унеможливило б прийняття судом чіткого рішення.

Відтак, оскільки права позивача підлягають відновленню у спосіб згідно першої позовної вимоги, у зв'язку з цим, суд відмовляє у задоволенні другої позовної вимоги позивача за безпідставністю.

Що до позовної вимоги про забезпечення права на управління позивачем нерухомим майном, а саме нежитловими приміщеннями: 1-4, 6-15 в будівлі під літерами «М-1», «М"-1», що знаходиться під АДРЕСА_1, загальною площею 396,9 м. кв., з моменту набрання рішенням законної сили відносно їх реалізації з метою належного збереження даного майна, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про іпотеку», після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду. Продукція, плоди і доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки, спрямовуються на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, якщо інше не встановлено договором або рішенням суду.

Крім цього, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 39 цього ж закону, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні.

В матеріалах справи відсутні, а позивачем в обґрунтування заявленої вимоги не представлено належних та допустимих доказів в підтвердження існування на момент вирішення даного спору по суті необхідності для вжиття заходів до забезпечення збереження предмету іпотеки.

У зв'язку з цим, в цій частині позов також не підлягає до задоволення судом.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, передбачений даною статтею.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати суд покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачем було недоплачено судовий збір за розгляд судом немайнової вимоги, і в задоволенні немайнових вимог суд відмовив, то суд відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір»вважає за необхідне стягнути з позивачав доход державного бюджету 1073 грн. 00 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 526, 546, 572, 575, 626, 1054, ст. 193 Господарського кодексу України , ст. ст. 33, 49, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності Приватному підприємству «Компанія «Атол», (вул. Любінська, 168, м. Львів, код ЄДРПОУ 31977840), а саме на нежитлове приміщення: 1-4, 6-15 в будівлі під літерами «М-1», «М"-1», що знаходиться під АДРЕСА_1, загальною площею 396,9 м. кв., на користь іпотекодержателя - Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк»(вул. Грабовського, 11, м. Львів, код ЄДРПОУ 19358631), для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк»(вул. Грабовського, 11, м. Львів, код ЄДРПОУ 19358631) згідно нотаріально посвідченого іпотечного договору від 10.11.2006 р., зареєстрованого в реєстрі за № 3030, в розмірі 322 039,24 доларів США (згідно курсу НБУ еквівалент гривневий еквівалент станом на 28.11.2011р. відповідає 2 572 707,08 грн.), з яких 220 608,67 доларів США заборгованість по тілу кредиту, 53 002,13 доларів США заборгованість по несплачених процентах за користування кредитом та 48 428,44 доларів США -пеня, способом, визначеним ст. 38 Закону України «Про іпотеку», п. п. 16, 18 іпотечного договору -на підставі рішення суду шляхом продажу майна Публічним акціонерним товариством «Фольксбанк»(вул. Грабовського, 11, м. Львів, код ЄДРПОУ 19358631) від свого імені будь-якій особі згідно договору купівлі-продажу за ціною визначеною компетентною експертною організацією на час укладення угоди, з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації 1 600 000,00 грн., з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, також наданням позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

3. Відмовити в задоволенні решти позовних вимог про:

- визнання за Публічним акціонерним товариством «Фольксбанк»(вул. Грабовського, 11, м. Львів, код ЄДРПОУ 19358631) права продавця, в тому числі, але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування чи органів нотаріату на нежитлове приміщення: 1-4, 6-15 в будівлі під літерами «М-1», «М"-1», що знаходиться під АДРЕСА_1, загальною площею 396,9 м. кв., здійснення будь-яких платежів на продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги з реєстру прав на нерухоме майно в органах БТІ, ЖЕУ, нотаріату, ДЗК, а також вільного доступу уповноважених представників банку до предмету іпотеки, тощо) необхідних для здійснення вільного доступу для здійснення такого продажу;

- забезпечення права на управління Публічним акціонерним товариством «Фольксбанк»(вул. Грабовського, 11, м. Львів, код ЄДРПОУ 19358631) нерухомим майном - нежитловим приміщенням: 1-4, 6-15 в будівлі під літерами «М-1», «М"-1», що знаходиться під АДРЕСА_1, загальною площею 396,9 м. кв. з моменту набрання рішенням законної сили відносно їх реалізації.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Компанія «Атол»(вул. Любінська, 168, м. Львів, код ЄДРПОУ 31977840) на користь Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк»(вул. Грабовського, 11, м. Львів, код ЄДРПОУ 19358631) 54454 грн. 14 коп. судового збору.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк»(вул. Грабовського, 11, м. Львів, код ЄДРПОУ 19358631) в доход державного бюджету 1073 грн. 00 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

В порядку ст. 116 Господарського процесуального кодексу України видати наказ на виконання рішення господарського суду.

Суддя Р.Матвіїв