Постанова

від 10.05.2012 по справі 26/008-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2012 № 26/008-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

при секретарі Криворотько В.В.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2 - дов. № 3 від 30.01.2012 р.;

від відповідача - не з'явився.

дослідивши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНУМ ГРУП»

на рішення Господарського суду Київської області

від 23.02.2012 р.

у справі № 26/008-12 (суддя - Лилак Т.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СФЕРА ПЛЮС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНУМ ГРУП»

про стягнення 323 727,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.02.2012 року по справі № 26/008-12 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНУМ ГРУП» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СФЕРА ПЛЮС» 302 600,72 грн. основного боргу, 10 726,56 грн. пені, 1 226,98 грн. інфляційної складової боргу, 1 973,27 грн. 3 % річних, 6 330,55 грн. витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СФЕРА ПЛЮС» в дохід Державного бюджету України 6,21 грн. недоплаченого судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНУМ ГРУП» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2012 року по справі № 26/008-12 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 21.03.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження в наступному складі колегії: Головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Майданевича А.Г., Гаврилюка О.М.

09.04.2012 року, в зв'язку з виробничою необхідністю та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, змінено склад колегії, а саме: суддів Майданевича А.Г., Гаврилюка О.М. на суддів Лобаня О.І. та Федорчука Р.В. відповідно.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник апелянта в поясненнях, наданих у судовому засіданні 25.04.2012 року, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2012 року по справі № 26/008-12 та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача в поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Крім того, в судовому засіданні 25.04.2012 року представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

20.06.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СФЕРА ПЛЮС» (далі - Позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНУМ ГРУП» (далі - Відповідач, Замовник) був укладений договір № 11 (далі - Договір).

Предметом Договору, відповідно до п. 2.1, є зобов'язання виконавця поставити замовнику, а замовник бере на себе зобов'язання своєчасно оплатити та прийняти пакувальний матеріал з друком (товар) на умовах даного договору. Структура матеріалу, кількість товару, строки поставки та вартість товару обумовлюється сторонами у специфікаціях, які складаються окремо на кожну партію товару.

Відповідно до п. 10.9 Договір набирає чинності з моменту двохстороннього підписання сторонами та діє до 02.01.2012 року. Договір зберігає свою силу після закінчення строку його дії до повного виконання сторонами обов'язків, які виникли під час дії Договору.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що замовник перераховує грошові кошти на поточний рахунок виконавця у розмірі 100 % від вартості партії товару, що вказана у відповідній специфікації, протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту підписання видаткової накладної.

Позивач, відповідно до наданих видаткових накладних № РН-1808-03 від 18.08.2011 року на суму 70 886,94 грн. (а.с. 15), № РН-1210-02 від 14.10.2011 року на суму 136 481,05 грн. (а.с. 18), РН-2111-01 від 21.10.2011 року на суму 169 545,67 грн. (а.с. 20), поставив Відповідачу товар на суму 376 913,66 грн.

Відповідач, відповідно до банківських виписок (а.с. 23-29), частково сплатив заборгованість, а саме в розмірі 74 312,94.

Таким чином, заборгованість за Договором складає 302 600,72 грн., що підтверджується розрахунками позивача, актом звірки (а.с. 30).

Доказів сплати Відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищезазначене, колегія погоджується з висновком Господарського суду міста Києва, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми заборгованості за Договором в розмірі 302 600,72 грн. підлягають задоволенню.

Також Позивач просить стягнути з відповідача 7 000,00 грн. боргу за надані відповідачу послуги гравірування валів, згідно акту виконаних робіт від 17.08.2011 року (а.с. 32).

Надання Відповідачу послуг гравіювання валів, здійснювалось не на виконання умов вищенаведеного договору, а тому умови договору, в тому числі, щодо строків виконання відповідачем зобов'язання в частині оплати наданих послуг гравіювання валів не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін.

Оскільки строк виконання Відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості отриманого від Позивача товару не визначений, до спірних правовідносин сторін підлягають застосуванню норми ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кредитор (позивач) має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Позивачем не надано суду доказів звернення до Відповідача з вимогою про сплату боргу в розмірі 7 000,00 грн., а тому строк виконання відповідачем зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг з гравіювання валів є таким, що не настав.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судова колегія зазначає, що посилання позивача на податкову накладну, акт звірки розрахунків та виконаних робіт в обґрунтування настання строку оплати не приймаються судом до уваги, оскільки вони не містять зазначеного строку оплати наданих послуг гравіювання валів, а лише засвідчують виконання Позивачем зазначених послуг.

Також колегією встановлено, що позивач передчасно звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу у сумі 7 000,00 грн., та відповідно нарахованих 413,18 грн. пені, 35,00 грн. інфляційної складової боргу та 62,54 грн. 3 % річних у зв'язку з несплатою відповідачем вартості наданих послуг по гравіюванню валів.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що строк виконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань не настав, а тому, в задоволенні позовних вимог цій частині слід відмовити.

Крім того, відповідно до заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 47), за прострочення грошового зобов'язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 11 139,74 грн. пені, 1 261,98 грн. інфляційної складової боргу та 2 035,81 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Згідно з п. 8.4 Договору, за порушення строків оплати, передбачених даним Договором, Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактичної заборгованості за кожен день прострочення, починаючи з дня, наступного за днем настання строку оплати.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, зробивши повторний перерахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що стягненню з Відповідача, за прострочення зобов'язання за Договором, підлягають 10 726,56 грн. пені, 1 261,98 грн. інфляційної складової боргу та 2 035,81 грн. 3% річних., згідно розрахунку Позивача, здійсненого відповідно до вимог закону та умов Договору.

Враховуючи, що позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій збільшив позовні вимоги.

Відповідно до ч. 2 п. 6 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі, якщо розмір позовних вимог збільшено, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою.

Пунктом 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, якщо до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія погоджується з висновком Господарського суд Київської області про те, що Позивач з урахуванням збільшення позовних вимог повинен був сплатити 6 480,77 грн. судового збору, в той час як сплатив лише 6 474,56 грн., таким чином недоплачений судовій збір складає 6,21 грн. та підлягає стягненню з Позивача в дохід Державного бюджету України.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Відповідачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2012 року по справі № 26/008-12 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Відповідача задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на Відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНУМ ГРУП» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2012 року по справі № 26/008-12 - залишити без змін.

2. Матеріали справи № 26/008-12 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Ткаченко Б.О.

Судді Лобань О.І.

Федорчук Р.В.