Постанова

від 16.05.2012 по справі 25/150-11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2012 № 25/150-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Федорчука Р.В.

Лобаня О.І.

при секретарі Криворотько В.В.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2 - дов. № 386/12-НГП від 07.12.2011 р.;

(за первісним позовом)

від відповідача - ОСОБА_3 - дов. № 35-50-7 від 03.01.2012 р.;

(за первісним позовом) ОСОБА_4 - дов. № 35-22-9 від 11.01.2012 р.

дослідивши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

на рішенняГосподарського суду Київської області

від 26.01.2012 р.

у справі № 25/150-11 (суддя - Саванчук С.О.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Нафтогазпостачання»

до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

про стягнення 457 063,56 грн.

за зустрічним позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Нафтогазпостачання»

про стягнення 26 664,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.01.2012 року по справі № 25/150-11 позовні вимоги за первісним та зустрічним позовом задоволені повністю.

За первісним позовом стягнуто з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Нафтогазпостачання» 418 092,74 грн. заборгованості та 8 361,85 грн. судового збору.

За зустрічним позовом стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Нафтогазпостачання» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 26 664,25 грн. заборгованості та 1 411,50 грн. судового збору.

Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Нафтогазпостачання» з державного бюджету 779,42 грн. судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2012 року по справі № 25/150-11 скасувати в частині задоволення первісних позовних вимог та постановити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Нафтогазпостачання» у задоволенні первісних позовних вимог.

Ухвалою від 21.03.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження в наступному складі колегії: Головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Майданевича А.Г., Гаврилюка О.М.

09.04.2012 року, в зв'язку з виробничою необхідністю та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, змінено склад колегії, а саме: суддів Майданевича А.Г., Гаврилюка О.М. на суддів Лобаня О.І. та Федорчука Р.В. відповідно.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представники апелянта в поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2012 року по справі № 25/150-11 в частині задоволення первісних позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача за первісним позовом в поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

19.04.2012 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Нафтогазпостачання» надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому він просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

27.01.2011 року між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - покупець, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Нафтогазпостачання» (далі - продавець, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, ТОВ «ТД «Нафтогазпостачання») укладено договір № 02.2-14.1.2-1 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується у 2011 році поставити покупцеві товар, зазначений в п. 1.2 цього договору, надати інформаційно-консультаційні послуги, а покупець - прийняти і оплатити такий товар та послуги.

Згідно з п. 1.2 договору, найменування товару: автомобілі спеціальні та спеціалізовані (автомобілі пожежні), асортимент товару:

1.2.1 Автомобіль аеродромний пожежний АА-13/60 (6560) -270.03 в кількості 1 шт.;

1.2.2 Автомобіль аеродромний пожежний АА-12/60 (63501) -270.02 в кількості 1 шт.

Технічні характеристики та комплектація товару, наведені в додатку №1, що є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що продавець повинен передати (поставити) покупцеві товар, якість якого відповідає технічними характеристикам та комплектації товару, наведеним в додатку № 1, що є невід'ємною частиною договору та технічним характеристикам заводів - виробників комплектуючих виробів і підтверджується сертифікатом відповідності.

Як зазначено п. 3.1 договору, ціна Договору становить 6 062 688,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 1 010 448,00 грн. і складається із ціни одиниць товару, що підлягають поставці за цим договором. При цьому, сторони керуються наступними цінами за одиницю товару (до яких входить ціна інформаційно-консультаційних послуг):

3.1.1 Ціна автомобілю аеродромного пожежного АА-13/60 (6560) - 270.03 становить 2 946 800,00 грн., крім цього ПДВ -20% - 589 360,00 грн., всього з ПДВ -3 536 160,00 грн.;

3.1.2 Ціна автомобілю аеродромного пожежного АА-12/60 (63501) - 270.02 становить 2 105 440,00 грн., крім цього ПДВ -20% - 421 088,00 грн., всього з ПДВ -2 526 528,00 грн.

Згідно з п. 3.2 договору, ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом відкриття безвідкличного документарного акредитива, відкритого банком України з доручення покупця на користь продавця.

Згідно з п. 4.3 договору, акредитив повинен бути відкритий покупцем протягом 20-ти календарних днів після підписання сторонами договору терміном дії 180 календарних днів.

Як зазначено п. 4.4 договору, платежі за акредитивом будуть проводитись на рахунок продавця після пред'явлення продавцем наступних документів:

- рахунку-фактури (оригінал в 1-ому екземплярі);

- видаткової накладної (1 копія);

- Акту приймання-передачі товару, підписаного сторонами договору (оригінал в 1-ому екземплярі);

- сертифікату відповідності на товар (1 копія).

Строк (термін) поставки (передачі) товару, відповідно до п. 5.1 договору, проводиться протягом 150 календарних днів з дати відкриття акредитиву. Порядок приймання-передачі товару, наведений в Додатку № 2, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до розділу 6 договору покупець зобов'язаний:

6.1.1 своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлений товар;

6.1.2 прийняти товар поставлений згідно з технічними характеристиками та комплектацією товару, наведеними в Додатку № 1, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 6.4.1 договору, продавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар.

Пунктом 10.1 передбачено, що договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до 31.12.2011 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, що лишились невиконаними.

Відповідно до п. 11.5 договору зміни та доповнення до договору чинні за умови їх підписання уповноваженими особами обох сторін та вважаються невід'ємними його частинами.

03.02.2011 року, керуючись п. 3.2 договору, сторони уклали Додаткову угоду № 1 (т. 1 а.с. 26), в якій п. 3.1 та 4.3 договору виклали в наступній редакції:

«3.1 Ціна Договору становить 4 830 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 805 000,00 грн. і складається із ціни одиниць товару, що підлягають поставці за цим договором. При цьому, сторони керуються наступними цінами за одиницю товару (до яких входить ціна інформаційно-консультаційних послуг):

3.1.1 ціна автомобілю аеродромного пожежного АА-13/60 (6560) - 270.03 становить 2 195 000,00 грн., крім цього ПДВ -20% - 439 000,00 грн., всього з ПДВ - 2 634 000,00 грн.;

3.1.2 ціна автомобілю аеродромного пожежного АА-12/60 (63501) - 270.02 становить 1 830 000,00 грн., крім цього ПДВ - 20% - 366 000,00 грн., всього з ПДВ - 2 196 000,00 грн.»

«4.3 Акредитив повинен бути відкритий покупцем протягом 20 календарних днів після підписання сторонами Додаткової угоди № 1 згідно ціни договору, визначеної в Додатковій угоді № 1, терміном дії 180 календарних днів.»

09.09.2011 року сторони уклали Додаткову угоду № 3 (т. 1 а.с. 26-27), в якій розділ 4 договору виклали в наступній редакції:

«4.1 Розрахунки проводяться шляхом перерахування покупцем коштів на розрахунковий рахунок продавця.

4.2 Продавець на протязі 5 календарних днів після підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної або акту прийому-передачі товару відшкодовує покупцю витрати, понесені при відкритті акредитиву.

4.3. Покупець здійснює оплату по факту постачання продукції:

- остаточний розрахунок здійснюється на протязі 5 календарних днів після отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної або акту прийому-передачі товару.

4.4. Розрахунки проводяться за фактично поставлений товар.»

Позивач за первісним позовом поставив, а відповідач за первісним позовом отримав товар, а саме: автомобіль аеродромний пожежний АА-13/60 (6560)-270.03 в кількості 1 шт. на суму - 2 195 000,00 грн. та автомобіль аеродромний пожежний АА-12/60 (63501)-270.02 в кількості 1 шт. на суму 1 830 000,00 грн., всього на суму - 4 830 000,00 грн.

Зазначене вище підтверджується видатковою накладною від 13.09.2011 року № НГП-09-001, підписаною уповноваженими представниками сторін. (т.1, а.с. № 31).

19.09.2011 року сторонами підписано Акт прийому-передачі, відповідно до якого позивачем за первісним позовом був переданий товар, а відповідачем за первісним позовом вказаний товар отриманий.

З Акту прийому-передачі вбачається, що сторони претензій одна до одної щодо якості та комплектації товару не мають. Акт прийому-передачі підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток (а.с. № 30, Т.1).

У відповідності до змін, внесених Додатковою угодою № 1, ціна договору становить 4 830 000,00 грн.,

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за первісним позовом свої зобов'язання щодо оплати за поставлений товар здійснив частково, у розмірі 4 372 936,44 грн.

За таких обставин, за ним утворилась заборгованість в розмірі 457 063,56 грн.

У зв'язку з чим, позивач за первісним позовом звернувся до суду з вимогою про стягнення даної заборгованості.

Заявою про зменшення позовних вимог № 01-9нт від 18.01.2012 року, яку прийнято господарським судом в судовому засіданні 19.01.2012 року, позивачем за первісним позовом зменшив ціну первісного позову - 418 092,74 грн.

Щодо даної вимоги позивача за первісним позовом про стягнення 418 092,74 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пункту 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Приписами статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідачем за первісним позовом не надано жодних доказів на погашення заборгованості в розмірі 418 092,74 грн.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з умовами п. 4.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 до Договору) покупець здійснює оплату по факту постачання продукції та остаточний розрахунок здійснюється на протязі 5 календарних днів після отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної або акту прийому-передачі товару.

З матеріалів справи вбачається, що видаткову накладну було підписано 13.09.2011 року, акт прийому-передачі 19.09.2011 року. Жодних претензій сторонами щодо якості або загальної вартості товару в них не зазначено.

Враховуючи вищезазначене, колегія погоджується з висновком Господарського суду Київської області, що вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом суми боргу в розмірі 418 092,74 грн. підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача за первісним позовом, що він сплатив вартість поставленого товару частково в розмірі - 4 372 936,44 грн., пояснивши, що попереджав позивача за первісним позовом про застосування, на підставі пункту 7.2. Договору, штрафних санкцій до останнього, пославшись на листи від 26.07.2011 № 01-22-3105 та від 16.09.2011 № 14-22-715, колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які і посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до Листа № 01-22-3105 від 26.07.2011 відповідач за первісним позовом зазначив, що умовами Договору передбачено кінцевий термін поставки товару - 10.07.2011 року, зазначивши, що починаючи з 11.07.2011 року за кожний день прострочення терміну поставки товару, ним при проведенні остаточних розрахунків сума виплат буде зменшена на фактичну суму пені та просив цей лист вважати невід'ємною частиною Договору (т.1, а.с. № 59).

Листом № 14-22-715 від 16.09.2011 року відповідач за первісним позовом вказав, що поставка товару, згідно видаткової накладної, відбулася 13.09.2011 року, тобто термін прострочення склав - 58 днів, тому за розрахунками останнього нарахована пеня, на підставі пункту 7.2. Договору, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення - 118 963,56 грн. та штраф у розмірі 7% від ціни Договору - 338 100,00 грн., тому при проведенні розрахунків сума виплат буде зменшена на фактичну суму пені (т.1, а.с. № 60).

Колегія звертає увагу на те, що відповідач за первісним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги, не врахував пункт 11.5. Договору, яким встановлено, що зміни та доповнення до Договору чинні за умови їх підписання уповноваженими особами обох сторін.

Таким чином, твердження відповідач за первісним позовом щодо зменшення суми оплати, вважаються судом необґрунтованими та не беруться судом до уваги.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до пункту 4.4. Додаткової угоди № 3 до Договору товар фактично поставлений, а тому первісні позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 418 092,74 грн., є доведеними, обґрунтованими, відповідачем за первісним позовом належним чином не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Щодо зустрічної позовної заяви, колегія зазначає наступне.

За порушення терміну поставки товару, позивач за зустрічним позовом нарахував та просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом пеню в сумі 26 664,25 грн.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, позивач за зустрічним позовом посилається на пункт 7.2. Договору, відповідно до якого останній нарахував пеню в розмірі - 26 664,25 грн.

Пунктом 7.2. Договору, на який посилається позивач за зустрічним позовом, передбачено, що у разі порушення терміну поставки товару, зазначеного в пункту 5.1. Договору та надання послуг, зазначеного в пункту 2.2. Додатку № 2 до Договору продавець сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від ціни Договору, за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного виконання продавцем зобов'язань за Договором. За порушення терміну поставки товару та надання послуг понад 30 календарних днів, додатково стягується штраф у розмірі 7% ціни Договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору, строк (термін) поставки (передачі) товару проводиться протягом 150 календарних днів з дати відкриття акредитиву. Порядок приймання-передачі товару, наведений в Додатку № 2, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 4.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 до Договору від 03.02.2011 року) Акредитив повинен бути відкритий покупцем протягом 20 календарних днів після підписання сторонами Додаткової угоди № 1 згідно ціни Договору, визначеної в Додатковій угоді № 1, терміном дії 180 календарних днів.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем за зустрічним позовом 10.02.2011 року відкрито акредитив на суму 4 830 000,00 грн. Строк дії акредитиву - 10.08.2011 року, а термін поставки товару - 10.07.2011 року.

Акт прийому-передачі підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками лише 19.09.2011 року, жодних претензій щодо якості та комплектації товару сторони не зазначили (т.1, а.с. № 30).

Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем за зустрічним позовом прострочено поставку товару на 71 календарний день, а саме: в період з 11.07.2011 року по 19.09.2011 року.

Також колегія зазначає, що доводи відповідача за зустрічним позовом про прострочення ним зобов'язання на менший період судом до уваги не беруться, оскільки вони спростовуються наявним в матеріалах справи документами щодо встановлення сторонами недоліків товару, їх виправлення відповідачем за зустрічним позовом та актом прийому-передачі товару, що підписаний в двосторонньому порядку та засвідчує факт здійснення господарської операції - передачі товару 19.09.2011 року.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається статтею 610 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, зокрема, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що існують правові підстави для стягнення з відповідача за зустрічним позовом, передбаченої пунктом 7.2. Договору пені у розмірі 26 664,25 грн., у зв'язку з простроченням поставки товару на 71 календарний день, а отже, вимоги щодо стягнення підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Відповідачем за первісним позовом в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2012 року по справі № 25/150-11 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Відповідача за первісним позовом задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на Відповідача за первісним позовом (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2012 року по справі № 25/150-11 - залишити без змін.

2. Матеріали справи № 25/150-11 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Ткаченко Б.О.

Судді Федорчук Р.В.

Лобань О.І.