Постанова

від 23.05.2012 по справі 2а-4182/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 травня 2012 року 12:54 № 2а-4182/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 23.05.2012 р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 13.03.2012 р. № 697/9/10-109)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ПОС-МАРКЕТ» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.11.2011 р. № 0010062304,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОС-МАРКЕТ»з позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.11.2011 р. № 0010062304, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на 152746 грн. за основним платежем та на 1 грн. за штрафними (фінансовими санкціями), яке прийнято за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ПП «Пакувальні Технології»за червень 2011 року .

Позивач зазначає, що висновки ДПІ ґрунтуються на акті перевірки зазначеного контрагента позивача, а цей акт, в свою чергу, на акті перевірки іншої особи (по ланцюгу). Актом, як зазначає позивач, начебто встановлено не підтвердження поставок контрагенту позивача від підприємств-постачальників, що, на думку ДПІ, свідчить про те, що правочини з придбання та реалізації по цьому контрагенту здійснені без мети настання реальних наслідків та є нікчемними. Крім того, як зазначає позивач, зазначені висновки ґрунтуються на відсутності у ДПІ документів відносно операцій вищезгаданого контрагента.

Відтак, як зазначає позивач, ДПІ прийшло до висновку, що операції між позивачем та контрагентом, носять характер нікчемного правочину.

У той же час позивач зазначає, що для цілей визначення правомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ має значення, зокрема, фактичне здійснення операцій, за якими сформовано спірні суми податкового кредиту. В контексті наведеного позивач зазначає, що із зазначеним контрагентом було укладено договори та фактично виконано спірні операції, що підтверджується сукупністю первинних документів, які надавались ДПІ під час перевірки. Окрім того, фактичне здійснення спірних операцій та використання продукції у власній господарській діяльності, як зазначає позивач, підтверджується вихідними операціями щодо подальшого руху товарів, а отже, як зазначає по суті позивач, в сукупності наведене свідчить, що спірні суми податкового кредиту сформовані відповідно до вимог законодавства у зв'язку з чим спірне рішення є необґрунтованим, прийнято без врахування вимог законодавства та, відповідно, підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечує та з підстав, викладених в акті перевірки, вважає рішення законним та обґрунтованим, просить у задоволенні позову відмовити.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 23.05.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Пос-Маркет»(код з ЄДР 37242123; зареєстроване 26.07.2010 р.; є платником ПДВ згідно свідоцтва від 04.08.2010 р.; адреса: 01024, м. Київ, Печерський район, вул. Круглоуніверситетська, 22-А) з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в результаті взаємовідносин з ПП «Пакувальні Технології»(код з ЄДР 33691258; адреса: 03039, м. Київ, Голосіївський район, вул. В.Забіли, 7 кв. 67) за період червня 2011 року .

За результатами перевірки складено акт від 28.10.2011 р. № 1419/23-4/37242123 (далі -Акт перевірки). Процедура призначення перевірки, наявність підстав для її проведення та проведення перевірки позивачем не оскаржуються.

Згідно з Актом перевірки основний вид діяльності позивача -рекламна діяльність.

Згідно з актом перевірки позивачем під час перевірки надано договори з додатками, специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі за взаємовідносинами з ПП «Пакувальні Технології».

Крім того, під час перевірки використано акт перевірки від 29.09.2011 р. № 1134/3/23-40-33691258, складений ДПІ у Голосіївському районі м. Києва відносно ПП «Пакувальні Технології»(контрагента позивача).

Згідно із зазначеним актом перевірки не підтверджено наявність поставок від підприємств-постачальників за червень 2011 року, що, на думку ДПІ, свідчить про те, що правочини між ПП «Пакувальні Технології»та підприємствами-постачальниками, підприємствами-покупцями здійснені без мети реального настання наслідків. Отже, на думку ДПІ, відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 ЦК України правочини є нікчемними, і, в силу ст. 216 ЦК України, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Надалі ДПІ зазначає про відсутність у неї інформації відносно кількості працюючих у ПП «Пакувальні Технології»та про неможливість ДПІ зробити висновки щодо наявності у зазначеного підприємства основних засобів, виробничого обладнання, транспорту.

Виходячи з цього , ДПІ робить висновок, що діяльність ПП «Пакувальні Технології» здійснюється поза межами правового поля, що, на думку ДПІ, свідчить про не набуття цим підприємством правоздатності, правочини між цим підприємством та контрагентами є фіктивними правочинами.

Виходячи з цієї інформації, одночасно встановлено, що є нікчемними правочини між ПП «Пакувальні Технології»та «його контрагентами у першому ланцюгу»ТОВ «Град»та відсутня поставка товарів від ТОВ «Град»до ПП «Пакувальні Технології», які в подальшому реалізовані позивачу.

Надалі у формі висновків акту перевірки ДПІ по суті сформульовано рішення про нікчемність всіх правочинів до вигодонабувача без визначення компетенційних норм законодавства відносно ДПІ щодо цього.

Надалі , з посиланням на Закон України «Про податок на додану вартість» (стор. 7 -8 Акту перевірки), ДПІ робить висновок про порушення позивачем правил формування податкового кредиту у 2011 році.

Одночасно, ДПІ в Акті перевірки (стор. 9) посилається на відсутність у ПП «Пакувальні технології»об'єктів оподаткування по операціям з придбання та операціям з продажу за березень 2011 року (спірним є період червня 2011 року).

При цьому, відповідач визначає в Акті перевірки, що позивачем було надано всі документи по взаємовідносинам позивача з ПП «Пакувальні Технології», якими, як зазначає ДПІ у Печерському районі м. Києва, підтверджено взаємовідносини з ПП «Пакувальні Технології»(стор. 4 акту).

Проте, на стор. 9 Акту перевірки ДПІ приходить до висновку, що первинні документи, виписані ПП «Пакувальні Технології»на адресу покупців та отримані ПП «Пакувальні Технології»від підприємств продавців не мають відношення до господарської діяльності ПП «Пакувальні Технології»та не можуть бути відображені у складі податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ.

Надалі ДПІ в Акті перевірки приходить до висновку, що аналізуючи інформацію, яка наведена у всіх зазначених матеріалах можна визначити, що ТОВ «ПОС-МАРКЕТ»не має права формувати свій податковий кредит за рахунок взаємовідносин з ПП «Пакувальні технології».

У зв'язку з цим, ДПІ приходить до висновку, позивачем занижено суму податку на додану вартість за червень 2011 року у сумі 152745,9 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки та наведених висновків ДПІ прийнято спірне рішення, яке за результатами досудового оскарження залишено без змін.

У взаємозв'язку з вищенаведеним та щодо відносин позивача з ПП «Пакувальні технології»під час розгляду справи встановлено наступне.

11 травня 2011 року між позивачем та ПП «Пакувальні технології» укладено договір поставки № 110511 про поставку продукції, номенклатура якої визначається в додатках. Згідно з умовами договору доставка здійснюється покупцем, якщо сторони не встановлять інше. Передача продукції оформляється підписанням накладної. Згідно з додатком № 3 від 01.06.2011 року сторони домовились про поставку композиту ТД-бонд, акрилу литого, блоків живлення герметичних загальною вартістю 801301,26 грн. з ПДВ -133550,21 грн. Термін постачання - до 10.06.2011 р. Згідно з додатком № 4 від 14.06.2011 р. сторони домовились про постачання продукції -шелфтокер на суму 45 724,90 грн. Згідно додатку постачальник зобов'язується поставити продукцію та надати видаткові накладні до 24.06.2011 р.

Згідно з видатковою накладною № ПП-0000137 від 03.06.2011 р. позивачу поставлено композит, акрил (в асортименті) вартістю 323813,46 грн. з ПДВ -53968,91 грн.

Згідно з видатковою накладною № ПП-0000138 від 06.06.2011 року позивачу поставлено світлодіодну односторонню стрічку, блоки живлення герметичні (60 Вт, 120 Вт) на загальну суму 477487,80 грн. з ПДВ -79581,30 грн.

Згідно з видатковою накладною № ПП-0000140 від 24.06.2011 р. позивачу поставлено продукцію -шелфтокер 750 мм * 300 мм на загальну суму 45724,90 грн. з ПДВ -7620,82 грн.

Позивачу за наведеним договором видано податкові накладні: № 3 від 03.06.2011 р. на поставку композиту, акрилу на загальну суму 323813,46 грн. з ПДВ -53968,91 грн. (за першою подією -поставка; оплата -06.06.2011 р. згідно банківської виписки); № 4 від 06.06.2011 р. на поставку стрічки світлодіодної односторонньої та блоків живлення на суму 477487,80 грн. з ПДВ -79581,80 грн. (за першою подією -поставка. Оплата проведена 17.06.2011 р.); № 8 від 17.06.2011 р. на поставку продукції шелфтокер на суму 45724,90 грн. з ПДВ -7620,82 грн. (за першою подією -попередня оплата 17.06.2011 р. -згідно банківської виписки).

Окрім того, 16.05.2011 року сторонами було укладено також договір № 160511 надання ПП «Пакувальні технології»послуг з обробки матеріалів згідно переліку, визначеному у додатках. Строк виконання послуг визначається в специфікаціях і рахується з моменту підтвердження оригінал-макетів та креслення. Поставка матеріалів здійснюється самостійно замовником. Згідно із специфікацією № від 01.06.2011 р. обумовлено виконання таки робіт: послуги з фрезерної прорізки композита, послуги з лазерної прорізки акрилу на загальну суму 69449,22 грн. з ПДВ -11 574,22 грн.

Згідно з Актом № ОУ-0000021 від 10.06.2011 року оформлено виконання робіт (надання послуг) щодо фрезерної порізки композиту на загальну суму 43320,88 грн. з ПДВ -7 053,48 грн. Згідно з Актом від 14.06.2011 р. № ОУ-0000022 оформлено виконання робіт (надання послуг) з лазерної порізки акрилу (15 мм, 10 мм) на загальну суму 27 128,34 грн. з ПДВ -4521,39 грн.

Позивачу за наведеним договором видано податкові накладні: № 5 від 08.06.2011 р. на поставку послуг з фрезерної порізки композиту на суму 42320,88 грн. з ПДВ -7053,48 грн. (за першою подією -попередня оплата 08.06.2011 р. згідно банківської виписки); № 6 від 08.06.2011 р. на поставку послуг з лазерної порізки акрилу (15 мм, 10 мм) на суму 27128,34 грн. з ПДВ -4521,39 грн. (за першою подією -попередня оплата 08.06.2011 р. згідно банківської виписки).

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами проведено розрахунки.

Щодо руху товарів та відображення його в обліку позивачем під час розгляду справи надано оборотно-сальдові відомості по рахункам № 201, № 10 за червень 2011 р., Відомості по партіям товарів на складах.

Щодо наявності трудових ресурсів, необхідних для виконання спірних операцій та подальшого виростання придбаних товарів/послуг, позивачем надано штатний розпис, відповідно до якого у спірний період у штаті позивача працювало 25 осіб, у т.ч. начальник виробництва, менеджери з постачання, із збуту, конструктор, макетник, комірник, водії, слюсар. Під час розгляду справи представник ДПІ не довів недостатності цих трудових ресурсів для виконання спірних операцій та використання придбаних матеріалів у власній господарській діяльності позивача.

Щодо наявності у позивача складських ресурсів, останнім надано договір оренди нежитлового приміщення № 31/3 від 31.03.2011 р. з ТОВ «Будконтракт»щодо оренди 172 м. промислових та офісних приміщень. Крім того, позивачем надано договір № А-96/12 від 31.08.2010 р. з ВАТ «Київхімволокно»щодо оренди виробничих площ у розмірі 100 кв.м. Відповідач під час розгляду справи не довів недостатності цих ресурсів для виконання спірних операцій.

Відносно наявності у позивача транспортних засобів, останнім надано три договори від 08.04.2011 р., від 03.11.2010 р. (із строком дії 07.04.2016 р., 03.11.2015 р.) щодо оренди у фізичної особи автомобілів Ford Transit, Mercedes-Benz Sprinter, Volkswagen LT, а також подорожні листи щодо використання автомобілів. ДПІ під час розгляду справи не доведено недостатності зазначених автомобілів для виконання спірних операцій.

В контексті використання придбаних матеріалів/робіт та подальшої реалізації готової продукції, позивачем надано первинні документи, видаткові накладні щодо поставки промо-стендів на адресу ТОВ «Чейл Юкрейн»та поставки на користь цього підприємства робіт з виготовлення та розповсюдження полиць, рекламних матеріалів, а також щодо поставки заготівок для стінки на адресу ТОВ «Виробнича компанія «Лазерний Центр».

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, згідно з п/п. 14.1.178 Податкового кодексу України податок на додану вартість, це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з п/п. 14.1.181 ПК України податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Виходячи із змісту п. 185.1. об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів/робі/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 198.1. ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: (1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; (2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ПК України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

При цьому, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ПК України).

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ПК України в редакції на час здійснення операцій та оформлення податкової накладної).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4. ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України). Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

В цьому контексті під час розгляду справи ДПІ не надано доказів виявлення у встановлений строк розбіжностей між даними позивача з його контрагентом та повідомлення платників податків про ці розбіжності у встановлений строк.

Слід додати, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7. ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10. ПК України).

Отже , наведені вище норми законодавства в їх сукупності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема , це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/відсутність поставки (нездійснення оподатковуваної операції) та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ.

У взаємозв'язку з вищенаведеним , суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з тих обставин та підстав, які наведені в Акті перевірки з урахування доведеності з боку ДПІ обставин, на які вона посилається.

В даному випадку , в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, ДПІ під час розгляду справи не довела обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

У той же час, сукупність досліджених під час розгляду справи документів за відносинами позивача з його безпосереднім контрагентом, які (документи) зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, відомостей щодо наявних у позивача ресурсів, аналіз операцій з подальшого використання придбаних матеріалів та подальшої реалізації готової продукції на користь інших осіб, не дають підстав для висновку про нездійснення спірних операцій, їх здійснення без мети використання у власній господарській діяльності, та відповідачем не надано належних та допустимих доказів які б спростовували виконання спірних операцій, а відтак і не доведено відсутності у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту.

При цьому, як зазначено вище, на стор. 4 Акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва, зазначено, що їй надано первинні документи за взаємовідносинами з його контрагентом за спірними операціями, якими, як зазначено в Акті перевірки, підтверджено взаємовідносини з ПП «Пакувальні технології».

Слід додати, що контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що визнається сторонами, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

Вищезгадані податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів. При цьому, первинні документи відповідають вимогам щодо форми і змісту цих документів.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід також зазначити, що під час розгляду справи відповідач не довів кількості працівників контрагента, яка повинна була бути наявна у останнього для виконання спірних операцій, але була відсутня. Виходячи з характеру спірних операцій, відповідач не довів обсягу і кількості інших ресурсів, які були необхідними для контрагента позивача для виконання спірних операцій, але були відсутні. Під час розгляду справи ДПІ не було надано податкової звітності контрагента позивача, з якої б вбачалась відсутність у цієї особи ресурсів для виконання спірних операцій (як зазначено вище, ДПІ в акті перевірки зазначає про відсутність у неї інформації відносно цього), хоча на аналіз звітності контрагента ДПІ посилається на стор. 6 Акту перевірки. При цьому, на стор. 6 акту перевірки ДПІ зазначає про формування висновків відповідно до «інших джерел інформації», документального виразу якої ДПІ під час розгляду справи не надано.

В контексті наведеного суд також зазначає, що відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки продукції, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Окрім того, акт перевірки контрагента не містить аналізу безпосередніх взаємовідносин з позивачем, по суті ґрунтується на доводах відносно неможливості перевірки певних відомостей, а не на власне перевірці первинних документів, як-то передбачено п/п. 75.1.2. ПК України. З цього акту перевірки не вбачається, що підприємство повідомлялось про проведення перевірки та у нього витребовувались первинні документи за відносинами з позивачем.

В контексті наведеного суд вважає, що наведене (відсутність інформації у ДПІ відносно контрагента позивача) свідчить не про встановлення певних обставин, які виключають можливість формування позивачем податкового кредиту, а про відсутність, недоведеність обставин , на які посилається ДПІ в Акті перевірки в обґрунтування відсутності підстав для формування позивачем спірних сум податкового кредиту. Неможливість проведення перевірки певних відомостей щодо контрагента сама по собі не свідчить про нездійснення спірних операцій та про порушення позивачем податкового законодавства, а отже відсутність у ДПІ інформації відносно контрагента не може бути підставою для невизнання права позивача на спірні суми податкового кредиту.

Що стосується відносин позивача з ПП «Пакувальні технології»та відносин цієї особи з іншими особами (контрагентами контрагента позивача), суд зазначає, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача, а тим більше - з боку контрагентів контрагента позивача, не є самостійною і достатньою підставою для висновку про відсутність у покупця (позивача) права на податковий кредит з ПДВ та підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит, сформований за операціями з цим контрагентом, які (операції) в даному випадку підтверджуються документально.

Слід додати, що з боку ДПІ не надано будь-яких відомостей щодо можливого порушення кримінальної справи відносно діяльності ПП «Пакувальні технології», вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цього підприємства, позивача, а також посадових осіб цих підприємств.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що ДПІ на стор. 9 Акту перевірки зазначає про відсутність у ПП «Пакувальні технології»об'єктів оподаткування за операціями березня 2011 року, у той же час в даному випадку операції між позивачем та контрагентом проводились у червні 2011 року, що в свою чергу свідчить про те, що спірне рішення ґрунтується на обставинах, які не мають відношення до спірних операцій та, відповідно, не можуть бути покладені в основу оскаржуваного рішення.

В даному випадку акт перевірки містить взаємовиключні висновки (щодо підтвердження взаємовідносин між позивачем та контрагентом, та, одночасно, висновки про невизнання проведених операцій для цілей формування спірних сум податкового кредиту) та не містить визначення, які саме правочини контрагента є нікчемними, як і не містить обґрунтування доводів щодо відсутності поставок, тобто доводи ДПІ в акті перевірки по своїй суті є голослівними та ґрунтуються на припущеннях, відсутності інформації та неможливості дійти конкретних висновків, відсутність яких (інформації та висновків) покладено в основу тверджень про наявність певних непідтверджених обставин щодо порушення позивачем податкового законодавства. При цьому, по суті, претензії ДПІ сформовані виходячи з аналізу діяльності підприємств (контрагентів контрагента позивача), з якими позивач не вступав у відносини, а відтак наведені ДПІ доводи не можуть бути покладені в основу оскаржуваного рішення.

В контексті викладених в Акті перевірки доводів ДПІ, суд також зазначає, що під час розгляду справи з боку ДПІ не надано рішення суду , яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України , яким би встановлювалась реєстрація учасників спірних операцій, а також контрагентів контрагента позивача, на підроблені, втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Окрім того, під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, тобто їх вчинення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, на чому ґрунтуються доводи ДПІ (стор. 5, 6 Акту перевірки).

Під час розгляду справи ДПІ також не надано в обґрунтування своїх доводів про суперечність спірних операцій інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд приходить до висновку, що в даному випадку відповідачем не доведено обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкового кредиту за вищезгаданими операціями.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення. У свою чергу, судом не встановлено обставин, які б у взаємозв'язку з наведеними вище нормами законодавства спричиняли позбавлення позивача права на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ за спірними операціями. У зв'язку з цим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень. На поверненні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОС-МАРКЕТ»(код з ЄДР 37242123; адреса: 01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 22-а) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 09.11.2011 р. № 0010062304.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України .

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 25.05.2012 р.