Ухвала

від 27.02.2014 по справі 2а-4182/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-4182/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

27 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Оксененка О.М., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції в Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОС-МАРКЕТ» до Державної податкової інспекції в Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.11.2011 року №0010062304,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОС-МАРКЕТ» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.11.2011 року №0010062304.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2012 року позовні вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «ПОС-МАРКЕТ» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з ПП «Пакувальні Технології» за червень 2011 року, за результатами якої складено акт від 28.10.2011 року № 1419/23-4/37242123.

Перевіркою встановлено порушення позивачем правил формування податкового кредиту у 2011 році в зв'язку з заниженням суми податку на додану вартість за червень 2011 року у сумі 152745,90 грн..

Наведені обставини слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 09.11.2011 року № 0010062304, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 15 2746,00 грн..

За результатами досудового оскарження до вищестоящих податкових органів вказане рішення було залишено без змін.

Вирішуючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зважає на наступні обставини справи.

Між позивачем та ПП «Пакувальні технології» 11.05.2011 року укладено договір поставки №110511 про поставку продукції, номенклатура якої визначається в додатках. Згідно з умовами договору доставка здійснюється покупцем, якщо сторони не встановлять інше. Передача продукції оформляється підписанням накладної. Згідно з додатком №3 від 01.06.2011 року сторони домовились про поставку композиту ТД-бонд, акрилу литого, блоків живлення герметичних загальною вартістю 801 301,26 грн.. Згідно з додатком №4 від 14.06.2011 року сторони домовились про постачання продукції - шелфтокер на суму 45 724,90 грн. Згідно додатку постачальник зобов'язується поставити продукцію та надати видаткові накладні до 24.06.2011 року.

Згідно видаткових накладних №ПП-0000137 від 03.06.2011 року, №ПП-0000138 від 06.06.2011 року, № ПП-0000140 від 24.06.2011 року позивачу поставлено композит, акрил (в асортименті) вартістю 323 813,46 грн., світлодіодну односторонню стрічку, блоки живлення герметичні (60 Вт, 120 Вт) на загальну суму 477 487,80 грн. та шелфтокер 750 мм * 300 мм на загальну суму 45 724,90 грн..

В подальшому 16.05.2011 року сторонами укладено також договір №160511 надання ПП «Пакувальні технології» послуг з обробки матеріалів згідно переліку, визначеному у додатках. Згідно з Актом №ОУ-0000021 від 10.06.2011 року оформлено виконання робіт (надання послуг) щодо фрезерної порізки композиту на загальну суму 43 320,88 грн.. Згідно з Актом від 14.06.2011 року №ОУ-0000022 оформлено виконання робіт (надання послуг) з лазерної порізки акрилу (15 мм, 10 мм) на загальну суму 27 128,34 грн..

За зазначеними договорами позивачу видано податкові накладні, та проведено відповідні розрахунки.

Рух товарів та відображення його в обліку підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахункам №201, №10 за червень 2011 року, відомостями по партіям товарів на складах; наявність трудових ресурсів, необхідних для виконання спірних операцій та подальшого виростання придбаних товарів/послуг підтверджується штатним розписом, відповідно до якого у спірний період у штаті позивача працювало 25 осіб, у тому числі начальник виробництва, менеджери з постачання, із збуту, конструктор, макетник, комірник, водії, слюсар; наявність у позивача складських ресурсів підтверджується договором оренди нежитлового приміщення №31/3 від 31.03.2011 року з ТОВ «Будконтракт» щодо оренди 172 м. промислових та офісних приміщень. Крім того, матеріали справи містять договір №А-96/12 від 31.08.2010 року з ВАТ «Київхімволокно» щодо оренди виробничих площ у розмірі 100 кв.м.; наявність транспортних засобів підтверджується трьома договорами від 08.04.2011 року, від 03.11.2010 року (із строком дії 07.04.2016 року, 03.11.2015 року) щодо оренди у фізичної особи автомобілів Ford Transit, Mercedes-Benz Sprinter, Volkswagen LT, а також подорожніми листами щодо використання автомобілів.

Факт використання придбаних матеріалів/робіт та подальша реалізація готової продукції, позивачем підтверджується первинними документами, видатковими накладними щодо поставки промо-стендів на адресу ТОВ «Чейл Юкрейн» та поставки на користь цього підприємства робіт з виготовлення та розповсюдження полиць, рекламних матеріалів, а також щодо поставки заготівок для стінки на адресу ТОВ «Виробнича компанія «Лазерний Центр».

В обґрунтування правомірності спірного податкового повідомлення-рішення апелянт посилається на висновки актів перевірки відносно контрагента позивача, зокрема, щодо відсутності необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, складських приміщень, тощо.

В зазначених вище актах перевірки предметом дослідження не були безпосередньо господарські операції між позивачем та контрагентом, по яких формувався податковий кредит, а тому вказані документи жодним чином не є належними доказами підтвердження безтоварності господарських операції позивача з його контрагентом.

У відповідності до правових приписів пп. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

За ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Виходячи з правових приписів п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 2 ст. 8 даного Закону питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1, 2 ст. 9. Закону).

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищевикладеного, позивач надав суду належним чином оформлені первинні документи отримані в межах господарських відносин з ПП «Пакувальні технології».

Відповідач, у свою чергу, не надав жодних доказів недійсності вказаних первинних документів чи порушень у їх оформлені.

На момент здійснення правочинів контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Виходячи із правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавленню платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «фіктивності» здійснених позивачем господарських операцій.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Викладені в актах обставини, не є підставою вважати правочини недійсними, або такими, що не відбулись, та не спростовують реальності виконання господарських операцій, оскільки угода не визнана недійсна судом.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до однозначного висновку з судом першої інстанції, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОСТ-МАРКЕТ» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Пакувальні технології», а висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Податковим органом не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції в Печерському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 07.03.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Сорочко Є.О.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

ОСОБА_3