Рішення

від 12.11.2008 по справі 16/111-08-3283

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/111-08-3283

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" листопада 2008 р.Справа  № 16/111-08-3283

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Курбановій А.Р.

За участю представників сторін:

Від прокуратури:  Лянна О.А. згідно посвідчення №98 від 04.44.1998р.;

Від позивача:

-          Міністерства транспорту та зв'язку України: не з'явився;

-          державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях”: Стратонова О.І. за дов. №18/08 від 05.08.2008р.;

Від відповідача: Герасимчук В.В., директор, паспорт серії КЕ № 410648, виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 16.10.1996р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Дунайського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України та державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях” до  товариства з обмеженою відповідальністю „Микморспецбуд” про стягнення 10105 грн., -  

ВСТАНОВИВ:

Дунайський транспортний прокурор звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України та державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях”  (ДП „Устьдунайводшлях”) з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Микморспецбуд” (далі по тексту –ТОВ „Микморспецбуд”) 24120,00 грн. заборгованості по сплаті платежів за договором тайм-чартеру №16/06/2 від 20.03.2006р. Свої  вимоги прокурор обґрунтовує неналежним виконанням ТОВ „Микморспецбуд” умов договору тайм-чартеру №16/06/2 від 20.03.2006р. щодо своєчасного та повного внесення  фрахту судна.

Під час розгляду справи 07.11.2008р. надійшло правове обґрунтування позовних вимог. При цьому, за змістом зазначеного документу  прокурором позовні вимоги були зменшені, у зв'язку з чим  Дунайський транспортний прокурор просить суд стягнути  з ТОВ „Микморспецбуд” 10105,00 грн. заборгованості по сплаті платежів за договором тайм-чартеру №16/06/2 від 20.03.2006р.

Позивачами вимоги Дунайського транспортного прокурору були підтримані повністю.

В свою чергу, відповідач згідно з відзивом на позов, наданим у судовому засіданні 12.11.2008р., проти позову заперечував, посилаючись на те, що прострочка виконання зобов'язання з повернення судна з тайм-чартеру виникла внаслідок бездіяльності судновласника - ДП „Устьдунайводшлях”.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

20.03.2006р. між ДП „Устьдунайводшлях” (Судновласник) та ТОВ „Микморспецбуд”  (Фрахтувальник) було укладено договір тайм-чартеру  №16/06/2, відповідно до умов якого Судновласник передає в тайм-чартер Фрахтувальнику, а Фрахтувальник приймає судно самохідну шаланду „Дунайська-601” за актом-приймання передачі на 37 діб з моменту передачі судна у розпорядження Фрахтувальника в порту Севастополя у строк до 24.03.2006р.

Крім того, відповідно до умов зазначеної угоди Фрахтувальник було прийнято на себе зобов'язання із сплати тайм-чартерної ставки у розмірі 4727 грн. з урахуванням ПДВ за добу до моменту повернення судна Судновласнику.

Відповідно до ст. 203 Кодексу торговельного мореплавства України за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

28.03.2006р. між ДП „Устьдунайводшлях” та ТОВ „Микморспецбуд”  був складений акт приймання-передачі судна, у якому зазначено, що Судновласник передав, а Фрахтувальник  прийняв судно у фрахтування.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, зокрема акту приймання судна з тайм чартеру та акту позапланової комплексної ревізії фінансово-господарського діяльності ДП „Устьдунайводшлях” № 20 від 07.12.2007р. фактично судно було передано відповідачу лише 31.03.2006р.  З огляду на викладене, відповідно до акту позапланової комплексної ревізії фінансово-господарського діяльності ДП „Устьдунайводшлях”, останнє недоотримало доходу у сумі  14015,20 грн. Як вбачається зі змісту позовної заяви, зазначена сума була включена позивачем до первісно заявленої до стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі  24120,00 грн.

Відповідно до п. 4 договору тайм-чартеру №16/06/2 від 20.03.2006р. час простоїв судна через технічні несправності  або поломки, за виключенням витрат, пов'язаних із зношенням  систем вилучення, транспортування гнуту, частин та механізмів, що мають безпосередній контакт з ґрунтом або інших простоїв судна  з вини Судновласника  обліку та оплаті не підлягає.

З огляду на викладене, а також зважаючи на те, що простій судна з 28.03.2006р. по 31.03.2006р. виник з вини Судновласника, що підтверджується актом позапланової комплексної ревізії фінансово-господарського діяльності ДП „Устьдунайводшлях” № 20 від 07.12.2007р., Дунайським транспортним прокурором заявлена до стягнення з відповідача сума заборгованості у розмірі 24120,00 грн.  була зменшена на 14015,20 грн. згідно з правовим обґрунтуванням позовних вимог, що надійшли до суду 07.11.2008р.

Таким чином, згідно з остаточною редакцією позовних вимог Дунайський транспортний прокурор просить суд стягнути  з ТОВ „Микморспецбуд” 10105,00 грн. заборгованості по сплаті фрахту за договором тайм-чартеру №16/06/2 від 20.03.2006р., у зв'язку з чим суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до акту приймання судна із тайм-чартеру судно знаходилося у  користуванні Фрахтувальника з 31.03.2006р. до 01.05.2006р., тобто строк використання судна складав 30,8 діб. При цьому, загальна сума фрахту  за розрахунком учасників угоди, викладеним у акті приймання судна із тайм-чартеру, становила 145757,40 грн. В той час, як за розрахунком прокурора зазначена сума становить 145591,60 грн. (4727 грн. х 30,8 діб).

Як було встановлено під час розгляду справи, відповідачем на виконання умов договору тайм-чартеру №16/06/2 від 20.03.2006р. було перераховано на користь ДП „Устьдунайводшлях” згідно з платіжним дорученням №229  грошові кошти у розмірі 80000,00 грн.  

Відповідно до п. 27 договору тайм-чартеру №16/06/2 від 20.03.2006р. за погодженням із Судновласником та на підставі його письмової заявки, Фрахтувальник здійснює технічне обслуговування та/або ремонт судна, включаючи придбання необхідних запчастин та обладнання.

На виконання наведених умов договору тайм-чартеру листом за вих.№ 25 від 05.04.2006р. Судновласник повідомив відповідача про вихід з ладу планітарного розподільчого редуктору МS-400, а також про необхідність заміни редуктора та додаткової поставки певних запчастин для відновлення морехідних властивостей  судна та забезпечення його безперебійної роботи. В свою чергу, 09.04.2006р. відповідач повідомив ДП „Устьдунайводшлях”  про наявність у нього можливості здійснити поставку та  заміну зазначених механізмів  протягом трьох днів з дня отримання згоди з боку ДП „Устьдунайводшлях”, зазначивши при цьому, що загальна вартість обладнання складатиме 55485,40грн.

Листом за вих.№ 27  від 10.04.2006р. Судновласник надав згоду  на проведення заміни зазначених механізмів та підтвердив, що їх вартість буде врахована  при розрахунку суми фрахту.

Як вбачається з акту приймання-передачі від 12.04.2006р., складеного учасниками договору тайм-чартеру №16/06/2 від 20.03.2006р., відповідачем на виконання п. 27 договору тайм-чартеру №16/06/2 від 20.03.2006р. було здійснено заміну редуктора та додаткового обладнання на загальну суму 55485,40 грн.

13.04.2006р. між ДП „Устьдунайводшлях” (Судновласник) та ТОВ „Микморспецбуд”  (Фрахтувальник) було укладено додаткове погодження до тайм-чартерної угоди від 02.03.2006р., відповідно до умов якого у випадку здійснення Судновласником будь-яких профілактичних ремонтів або оглядів із  виведенням судна на цей час з фрахтування, за замовленням Судновласника Фрахтувальник надає допомогу  Судновласнику у проведенні таких робіт, забезпечує поставку необхідних запчастин на борт судна. Фрахтувальник узгоджує із Судновласником вартість наданих послуг, а також вартість поставлених запчастин, при цьому зазначені витрати утримуються із фрахту за чартерною угодою.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України  договір  є  обов'язковим  для  виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

З огляду на викладене, за розрахунком учасників угоди, викладеним у акті приймання судна із тайм-чартеру, заборгованість, що належить до сплати  ТОВ „Микморспецбуд”, складає 10272,00 грн. (145757,40 грн. –80000,00грн.-55485,40 грн.).

В свою чергу, посилаючись на неналежне виконання ТОВ „Микморспецбуд” зобов'язань по сплаті фрахту, Дунайським транспортним прокурором згідно  з правовим обґрунтуванням позовних вимог, що надійшли до суду 07.11.2008р., просить суд  стягнути з ТОВ „Микморспецбуд”  заборгованості за фрахтом  у сумі  10105,00 грн., яка була ним розрахована наступним чином: 145591,60 грн. –80000,00грн. - 55485,40 грн. Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Виходячи з наведеного  розрахунку прокуратури сума заборгованості із фрахту повинна  складати  10106,20 грн., а не 10105,00 грн., як вважає прокурор. Більш того, враховуючи, що за актом приймання судна із тайм-чартеру, заборгованість, що належить до сплати  ТОВ „Микморспецбуд”, складає 10272,00 грн., суду взагалі не зрозуміло чим саме керувався прокурор при визначені суми заборгованості у розмірі 10105,00 грн.

Незважаючи на некоректність розрахунку прокурором заявленої до стягнення з відповідача суми, проаналізувавши матеріали справи та доводи представників сторін, суд доходить висновку, що позовні вимоги Дунайського транспортного прокурора, заявлені в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України та державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях”, про стягнення з відповідача 10105,00 грн. неправомірні та не базуються на законних підставах, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Положеннями ст. 212  Кодексу торговельного мореплавства України  передбачено, що фрахтувальник сплачує судновласнику фрахт у порядку і терміни, передбачені договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. При цьому, він звільняється від сплати фрахту і витрат щодо судна за час, протягом якого судно було непридатне для експлуатації внаслідок неморехідного стану, за винятком випадків, коли непридатність судна настала з вини фрахтувальника. 

При цьому, відповідно до п. 4 договору тайм-чартеру №16/06/2 від 20.03.2006р. час простоїв судна через технічні несправності  або поломки, за виключенням витрат, пов'язаних із зношенням  систем вилучення, транспортування гнуту, частин та механізмів, що мають безпосередній контакт з ґрунтом або інших простоїв судна,  з вини Судновласника  обліку та оплаті не підлягає.

За змістом листа державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях” за вих.№ 25 від 05.04.2006р. вихід з ладу планітарного розподільчого редуктору МS-400 та додаткових запчастин спричинив втрату  морехідних властивостей  шаланди „Дунайська-601”, що в свою чергу, викликало необхідність здійснення ремонту судна  та, як наслідок,  його простій  протягом трьох днів (часу необхідного для здійснення ремонту). Зазначене підтверджується у тому числі і листом ТОВ „Микморспецбуд” за вих.№ 142А/04 від 09.04.2006р. та актом приймання-передачі запчастин від 12.04.2006р.

При цьому, всупереч наведеним вимогам п. 4 договору тайм-чартеру №16/06/2 від 20.03.2006р. та ст. 212 Кодексу торговельного мореплавства України  час простою судна, у зв'язку з проведенням ремонту, був включений позивачем та прокурором до загального часу використання відповідачем судна - 30,8 діб, а відтак враховувався при визначенні суми фрахту. Наведене свідчить про безпідставне включення прокурором та позивачем до стягнення суми фрахту у розмірі 14181,00 грн. (4727,00 грн. х 3 доби), частина якої, в свою чергу, і була заявлена до стягнення з відповідача.  

Таким чином,  враховуючи, що прокурором при здійснені розрахунку заборгованості за фрахтом не було враховано часу, протягом якого судно було непридатне для експлуатації внаслідок неморехідного стану, що спричинило безпідставне нарахування тайм-чартерних платежів, суд вважає здійснений прокурором розрахунок заявлених вимог неправомірним та необгрунтованим. Крім того, зазначені по тексту рішення висновки суду взагалі виключають можливість існування заборгованості відповідача фрахтом на підставі договору тайм-чартеру №16/06/2 від 20.03.2006р.

Наведене також підтверджується записом про відсутність будь-яких претензій між сторонами зробленим учасниками угоди  в акті приймання судна із тайм-чартеру, підписаним у тому числі і ДП „Устьдунайводшлях”.  

Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення 10105,00 грн. заборгованості за договором тайм-чартеру №16/06/2 від 20.03.2006р., на думку суду, не підтверджуються доданими до матеріалів справи документами, та задоволенню відповідно до ст. 33, 32 ГПК  України не підлягають.

Підсумовуючи наведене, суд оцінює позовні вимоги позовні вимоги Дунайського транспортного прокурора, заявлені в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України та державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях”, про стягнення з ТОВ „Микморспецбуд”  10105,00 грн. недоведеними та безпідставними, у зв'язку з чим, позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розподілити згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

     Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526  ЦК України, ст.ст. 203, 212  Кодексу торговельного мореплавства України,  ст. ст. 32, 33,  44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          В позові відмовити.

     Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

     Рішення підписано 26.11.2008р.

Суддя                                                                                       Желєзна С.П.