Постанова

від 28.08.2008 по справі 44/75-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2008 р.                                                          

Справа № 44/75-08 

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Івакіна В.О., судді Білоконь Н.Д. , Фоміна В. О.

при секретарі

Криворученко О.І.

за участю

представників  сторін:

позивача

-ОСОБА_2. ( дов. 1560 від 26.03.2008 року)

відповідача

-Макаренко О.А. ( дов. б/н від 03.04.08 року)

розглянувши у

відкритому судовому засіданні  у

приміщенні Харківського апеляційного господарського суду  апеляційну скаргу відповідача вх. №

1740Х/1-13 на рішення господарського суду Харківської області від 24.06.08

по справі № 44/75-08

за позовом Фізичної особи - підприємця  ОСОБА_1, м. Харків

до  Товариства з обмеженою відповідальністю

"Інженерна група "ТФК",ЛТД", м. Харків

про

витребування майна з чужого незаконного володіння

встановила:

Позивач - ФОП

ОСОБА_1., звернувся до господарського суду Харківської області з позовом  до ТОВ "Інженерна група

"ТФК"ЛТД" про витребування із незаконного володіння майна,

належного позивачу, у вигляді готової продукції, зазначеної у позовній заяві,

загальною кількістю 1492 одиниці на загальну суму 62974,00 грн.. Свої позовні

вимоги , зокрема , обгрунтовує тим , що 

після закінчення строку дії договору оренди  від 06.09.2007р. відповідач перешкоджає

позивачеві у вивезенні з орендованих приміщень готової продукції, виробленої

позивачем.

Рішенням

господарського суду Харківської області від 24.06.08р. (суддя Дюкарева С.В.)

позовні вимоги задоволено повністю. Витребувано із незаконного володіння ТОВ

"Інженерна група "ТФК", ЛТД" належне СПДФО ОСОБА_1. майно у

вигляді готової продукції, а саме: 1. стовп з/б на 2 плити огорожі: 57 штук по

46,00 грн - всього - 2622,00 грн.; 2. стовп з/б на 4 плити огорожі: 191 штука

по 52,00 грн., всього на 9932,00 грн.; 3. стовп з/б на 5 плит огорожі: 11штук

по 67,00 грн.всього - 737,00 грн.; 4. плита з/б огорожі "Кольчуга

сквозна": 48 штук по 45,00 грн. всього - 2160,00 грн.; 5. плита з/б

огорожі "Кольчуга глуха": 195 штук по 45,00 грн всього 8775,00 грн.;

6. плита з/б огорожі "Бут" висотою 30 см. 24 штуки по 36,00 грн.

всього 864,00 грн.; 7. плита з/б огорожі "Бут" висотою 50 см. 240

штук по 48,00 грн. всього - 11520,00 грн.; 8. плита з/б огорожі "Цегла

колота" 253 штуки по 45,00 грн. всього - 11385,00 грн.; 9. плита з/б

огорожі "Цегла гладка" 43 штуки по 47,00 грн. всього - 2021,00 грн.;

10. плита з/б огорожі "Піщаник без канту" 92 штуки 47,00 грн. всього

- 4324,00 грн.; 11. плита з/б огорожі "Піщаник з кантом" 49 штук по

45,00 грн. всього - 2205,00 грн.; 12. плита з/б огорожі "Ажур

сквозна" 55 штук по 45,00 грн. всього 2475,00 грн.2475,00 грн.; 13. плита

з/б огорожі "Ажур глуха" 3 штуки 40,00 грн. всього 120,00 грн.; 14.

плита з/б огорожі "Дошка" 3 штуки 40,00 грн. всього - 120,00 грн.;

15. некондиційні з/б вироби 214 штук 15,00 грн. всього - 3210,00 грн.; 16.

Козирок 14 штук 36,00 грн. всього 504,00 грн. 

Загальною кількістю 1492 одиниці на загальну суму 62974,00 грн.   Стягнуто з відповідача на користь позивача  629,74 грн. державного мита і 118,00 грн.

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

            Відповідач з рішенням суду першої

інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського

суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на недоведеність судом

обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в

рішенні дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та

процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове

рішення, яким відмовити в позові.

Дослідивши

матеріали справи та доводи апеляційної скаргии, вислухавши пояснення

представників сторін, судом встановлено наступне.

Між позивачем

та відповідачем 06.09.2007р. укладено доповнення  до договору оренди від 17.04.2006 року  та договір викладено у новій редакції, у

відповідності до умов якого відповідач передав, а позивач прийняв у строкове

платне користування нежитлові приміщення загальною площею 435,4кв.м., розташовані

за адресою: АДРЕСА_1

Факт передачі

приміщення підтверджується відповідним актом приймання-передачі, підписаним

сторонами 06.09.2007р.

Як вбачається з

п. 1.2 договору нежитлове приміщення передано відповідачем позивачеві для

здійснення ним господарської діяльності, а саме: виробництво та продаж виробів

з бетону, металу та склопластику.

Відповідно до

п. 3.1 договору  за користування

орендованим приміщенням орендар ( позивач) зобов*язався щомісячно  в строк до 

двадцятого числа  місяця

сплачувати  орендодавцеві ( відповідач)

незалежно від результаттів  господарської

діяльності  орендну плату  в розмірі 2660 грн. 30 коп., виходячи з

розрахунку 6 грн. 11 коп. за 1 кв.м.

У відповідності

до п. 6.1 договору його строк дії договору складає  чотири місяці, якщо дія договору не буде

припинена раніше визначеного договором строку або у відповідності  з достроковим розірванням договору, тобто

строком до 06.01.2008р.

Листом № 7 від

05.12.2007р. відповідач повідомив позивача про збільшення з 01.01.2008р.

розміру орендної плати , яка з 01.01.2008 року мала складати  13.0 грн. за 1 кв.м.

У відповідь на

зазначений лист позивач повідомив про те, що в зв'язку з підвищенням розміру

орендної плати він не буде надалі орендувати спірні приміщення (лист № 1/12 від

10.12.2007р.).

Листом № 3/01

від 08.01.2008р. позивач звернувся до позивача з проханням надати можливість

вивезти продукцію виробництва  і просив

направити для цього представника відповідача 10.01.2008 року  о 9-й годині.

Отримавши даний

лист, відповідач листом від 10.01.2008 року запропонував позивачеві  з*явитись до нього 14.01.2008 року о 15

год.30 хвил.

Як встановлено

в ході судового розгляду на час 

звернення  позивача до суду

,позивач звільнив орендоване приміщення , демонтував та вивіз обладнання ,

проте відповідач  не надав

можливості  вивезти з орендованої

території його власність -вироблену продукцію.

Як вбачається з

відзиву на позовну заяву та з доводів апеляційної скарги позивач  допустив ушкодження майна , а тому зважаючи

на те, що доказів права власності на спірне майно позивач не надав, апелянт

з   посиланням на ст.594 ЦК України

притримав  готову продукцію  позивача .

Проте з даними

доводами  погодитись не можна , виходячи

з наступного.

Притримання  відповідно до ст. 546 ЦК України є новим

способом  забезпечення  виконання зобов*язання.

Цивільне

законодавство  встановлює , що

притриманням забезпечуються : 1) зобов*язання 

щодо оплати речі , яка знаходиться у кредитора;2) зобов*язання щодо  відшкодування 

кредиторові витрат , пов*язаних з річчю та інших збитків ;3)інші вимоги

кредитора   .

Сутність

притримання полягає в тому , що 

кредитору, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі

боржникові  або особі , ним вказаній ,

надане право притримання її у себе до виконання боржником зобов*язання, за

умови невиконання боржником  у строк зобов*язання  щодо оплати цієї речі  чи відкшодуванням  кредиторові , пов*язаних  з нею витрат та інших збитків.

Згідно

зп.1  статті 595 ЦК України  кредитор , який притримує річ  у себе , зобов*язаний  негайно повідомити про це  боржника.

Як вбачається з

матеріалів справи та підтверджено представником відповідача в судовому

засіданні  у відповідача відсутні докази

повідомлення позивача про притримання 

його виробів власного виробництва до усунення ушкоджень орендованого

майна , які  , на думку відповідача , виникли  внаслідок діяльності позивача  та були 

відсутні на час передачі  позивачу

майна в оренду. До того ж , слід зазначити , що докази на підтвердження

відсутності цих ушкоджень  на момент

складання акту приймання-передачі 

орендованого майна у відповідача також відсутні.

В своїй

апеляційній скарзі  право на притримання

спірного майна апеллянт обгрунтовує тим , що 

позивач у добровільному порядку 

не відшкодував відповідачеві 

збитки , спричинені пошкодженням майна 

та заборгованість  з орендної

плати за весь час, поки не підписував акт приймання-передачі  приміщення . Дані доводи відповідача не  підтверджуються ані матеріалами справи . ані

фактичними обставинами справи , встановленими в ході судового процессу , ані

поясненнями сторін.

Предметом

договору оренди від 06.09.2007 року є нежитлові приміщення , що

використовуються позивачем для здійснення господарської діяльності , а сааме

:виробництво та продаж виробів із бетону, металевих , стеклопластика. Як

свідчать матеріали справи  іншою

діяльністю  позивач  не займався . До того ж , надані позивачем

документи  на придбання товару свідчать

про виготовлення  позивачем елементів

єврозаборів .

Доказів на

спростування  цих фактів , відповідачем

не надано .Натомість , представником відповідача в ході судового засідання

зазначено , що втробництвом та продажем виробів з бетону інші особи (орендарі)

не займаються і вірогідно дані вироби є власністю позивача.

У відповідності

до ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка

виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено

договором або законом.  Особа, яка

виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником

цієї речі.

Таким чином ,

судова колегія дійшла висновку , що відповідач без належних правових підстав

утримує у себе власне майно  позивача.

Відповідно до

ст. 321 ЦК України  право власності є

непорушним . Ніхто не може бути позбавлений 

цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі

статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи , яка

незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Забороняючи

позивачеві доступ до виготовленої ним продукції, позивач порушує право позивача

на розпорядження цією продукцією.

З огляду на

викладене, відповідач безпідставно утримує за адресою: АДРЕСА_1, майно у

вигляді готової продукції, яке належить відповідачеві на праві власності.

Згідно зі

статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна

довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та

заперечень.

Відповідач не

навів в апеляційній скарзіправових підстав для скасування оскаржуваного

рішення.

За таких

обставин господарський суд  Харківської

області дійшов вірного , обгрунтованого висновку щодо задоволення позовних

вимог позивача та прийняв законне рішення. Проте як доводи апеляційної

скарги  не знайшли свого

підтвердження  в матеріалах справи та при

встановленні фактичних обставин справи в ході судового розгляду справи.

Керуючись ст.

ст. 16,321 ,331, 387,ст.ст. 33,43, 99,101,п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського

процесуального кодексу України, 

статтями  331, 387, 1212

Цивільного кодексу України, колегія суддів -

                                         Постановила:  

Апеляційну

скаргу залишити без задоволення .

Рішення

господарського суду Харківської області від 24.06.08 по справі по справі №

44/75-08  залишити без змін.

Головуючий суддя                                 Івакіна В.О.

                      Суддя                                                                  Білоконь Н.Д.

                      Суддя                                                                 

Фоміна В.О.