Ухвала

від 04.04.2012 по справі 2а-22785/09/0570

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Лазарєв В.В.

Суддя-доповідач - Бишов М. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2012 року справа №2а-22785/09/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бишова М.В.

суддів Компанієць І.Д., Шальєвої В.А.

при секретарі Газарян А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Торезі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року по адміністративній справі № 2а-22785/09/0570 за позовом Державної податкової інспекції в м. Торезі Донецької області до Державного підприємства «Торезантрацит», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега» про стягнення коштів за нікчемним правочином,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2011р. у задоволенні позову Державної податкової інспекції в м. Торезі Донецької області до Державного підприємства «Торезантрацит», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега» про стягнення коштів за нікчемним правочином відмовлено у повному обсязі.

Позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права. Окрім того, судом невірно дана юридична оцінка обставинам справи. При цьому апелянт посилається на п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.1978р., роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/11 від 12.03.1999р. та роз'яснення Вищого господарського суду України 04-5/491 від 26.04.2002р.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити її у повному обсязі.

Представники відповідачів - Державного підприємства «Торезантрацит» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега» в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, що дає суду право розглянути справу у їх відсутність.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що державне підприємство «Торезантрацит» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Торезької міської ради 29.04.2003р., про що видане відповідне свідоцтво (т.с.1 а.с.30), ідентифікаційний код 32366906.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вега» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 01.06.2004р., що підтверджується спеціальним витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.с.2 а.с.136-138), ідентифікаційний код 31586910.

З 18.06.2007 року по 26.07.2007 року ДПІ у м. Торезі було проведено планову виїзну документальну перевірку ДП «Торезантрацит» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.05р. по 31.12.06р. В ході перевірки був встановлений факт проведення господарської операції із ТОВ «Вега», про що зафіксовано у акт перевірки від 02.08.2007р. №803/23-0/32366906. (т.с.2 а.с.46-131).

27.08.2005 року між відповідачами був укладений договір №47/2, відповідно до якого ТОВ №Вега» зобов'язувався передати у власність ДП «Торезантрацит» товар згідно специфікації, а ДП «Торезантрацит» зобов'язувався прийняти товар та оплатити його. Орієнтовна сума договору 807900,00 грн (т.с.1 а.с.7-11).

На виконання вимог договору ТОВ «Вега» було передано ДП «Торезантрацит» товар на загальну суму 807900,00 грн. (в тому числі ПДВ 134650,00 грн), що підтверджується виданими ТОВ «Вега» податковими накладними від 19.10.05р. та 20.10.05р. (т.с.1 а.с.52,60,61,62,63,68).

Здійснення господарської операції також підтверджується: вимогою від 30.08.05р. (т.с.1 а.с.50); прибутковими ордерами від 19 та 20 жовтня 2005 року (т.с.1 а.с.51,64); лімітованими картками на відпуск матеріалів за жовтень 2005 року (т.с.1 а.с.58,59,65,66,67,69,84,88,89,90); відомостями про видачу спецодягу (т.с.1 а.с.79, 80, 81, 82, 83, 85, 86, 87); довіреністю від 30.08.05р., що видана ТОВ «Вега» на отримання від ВП «Шахта ім. Лутугіна» ДП «Торезантрацит» (т.с.1 а.с.53); рахунком №65 від 30.08.05р. (т.с.1 а.с.56); картками складського обліку матеріалів, що також містяться в матеріалах справи.

Вищезазначені обставини не заперечуються сторонами.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується укладання між відповідачами договору №47/2 від 27.08.2005 року та фактичне його виконання.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення в доход держави грошових коштів, отриманих за спірним господарським зобов'язанням, на підставі ст. 208 Господарського кодексу України. При цьому позивач посилається на наявність у діях ТОВ «Вега» умислу, спрямованого на досягнення мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки у відповідності до повідомлення ДПІ у Київському районі м. Донецька, фінансово-господарська діяльність між відповідачами у 2005 році не здійснювалась.

Суд першої інстанції вірно вважає зазначені доводи позивача необґрунтованими з огляду на наступне.

Органи державної податкової служби, вказані у п. 1 статті 10 Закону України від 04.12.90 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті (норма, що діяла на час вчинення відповідної дії) звертатися до суду із позовами до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Частиною 1 статті 228 ЦК У країни передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Зміст наведеної норми свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК У країни, передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному у частині першій статті 238 ГК України.

З вищенаведених норм вбачається, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений.

Санкції, встановлені ст. 208 ГК України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Наявність умислу не може бути підтверджена тільки листом ДПІ у Київському районі м. Донецька, згідно якого фінансова-господарська діяльність у 2005 році між відповідачами не відбувалася.

Отже, позивач не надав суду ніяких доказів наявності протиправного умислу з боку відповідача при укладанні та виконанні спірної угоди, а тому відсутні докази переслідування відповідачами протиправної мети, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Сама по собі обставина неподання податкової звітності до ДПІ також не свідчить про наявність протиправного умислу на ухилення від сплаті податків при укладенні саме спірного договору.

Угода про продаж товару не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Товар, який був предметом угоди, не виключено законом із цивільного обігу та не було законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наведені позивачем обставини є недостатніми для висновку про наявність підстав для застосування правових наслідків, передбачених ч. 1 ст. 208 ГК України.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196-198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Торезі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року по адміністративній справі № 2а-22785/09/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року по адміністративній справі № 2а-22785/09/0570 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 09 квітня 2012 року

Колегія суддів М.В. Бишов

І.Д. Компанієць

В.А. Шальєва