Постанова

від 24.05.2012 по справі 44/214-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2012 р. Справа № 44/214-б Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на ухвалувід 29.02.2012 р. Київського апеляційного господарського суду у справі№ 44/214-б господарського суду м. Києва про банкрутствовідкритого акціонерного товариства "Подільський універмаг", м. Київ голова комітету кредиторів товариство з обмеженою відповідальністю "ТМ-МСК", м. Київ ліквідаторЛецкан В.Л., м. Київ у судовому засіданні взяв участь представник

ліквідатораОСОБА_5, довір.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2010 р. порушено провадження у справі № 44/214-б про банкрутство ВАТ "Подільський універмаг".

Ухвалою від 06.04.2010 р. за результатами підготовчого засідання визнано розмір кредиторської заборгованості боржника у сумі 353 812 893,89 грн., зобов'язано його здійснити відповідну публікацію у офіційному друкованому органі та інше.

Ухвалою від 19.07.2010 р. за результатами попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів боржника .

Постановою господарського суду міста Києва від 09.03.2011 р. визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута та зобов'язано його вчинити певні дії.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2011 р. відмовлено ДПІ у Подільському районі м. Києва (далі - скаржник ) в прийнятті апеляційної скарги на вказану постанову з тих підстав, що скаржник не набув статусу учасника провадження у справі про банкрутство.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.06.2011 р. вказану ухвалу залишено без змін з тих же підстав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.12.2011 р. затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано банкрута, як юридичну особу, та припинено провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2012 р. (судді: Пантелієнко В.О. -головуючий, Гарник Л.Л., Доманська М.Л.) апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Подільському районі м. Києва припинено з підстав не набуття скаржником статусу учасника провадження у справі про банкрутство.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, ДПІ у Подільському районі м. Києва звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції ст. 91 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України ). Скаржник зазначає, що оскаржувана ухвала безпосередньо впливає на його права та обов'язки, як контролюючого органа.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку , встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство .

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4 1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

У відповідності до абз. 22 ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (кредитори, боржник), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Однак, інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені. Таким чином, орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після подачі у встановленому порядку заяви з грошовими вимогами до боржника . Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Як вбачається, дана справа про банкрутство здійснюється за загальною процедурою банкрутства і відповідна публікація про порушення справи про банкрутство у офіційному друкованому органі була здійснена 10.04.2010 р. у № 64 (4814) газети "Голос України".

Згідно приписів ст. 14 Закону про банкрутство конкурсні кредитори боржника протягом 30 днів від дня здійснення відповідної публікації зобов'язані подати до господарського суду заяви з вимогами до боржника. Зазначений строк є граничним та поновленню не підлягає.

Однак, судом апеляційної інстанції було встановлено відсутність доказів звернення скаржника з конкурсними грошовими вимогами до боржника в установленому порядку.

Також, судом не встановлено заявлення скаржником до боржника поточних грошових вимог у порядку ст. 23 Закону про банкрутство.

Таким чином, скаржник не набув статусу учасника справи про банкрутство, оскільки не зверннувся до боржника з грошовими вимогами. Тому вказана особа позбавлена можливості оскаржити будь-які судові рішення у даній справі.

За таких обставин справи суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою скаржника.

У зв'язку з чим ухвала суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що постановою Вищого господарського суду України від 08.06.2011 р. вже було розглянуто касаційну скаргу скаржника та залишено без змін ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у прийнятті апеляційної скарги з підстав ненабуття скаржником статусу учасника провадження у справі про банкрутство.

Однак, не зважаючи на існування постанови Вищого господарського суду України від 08.06.2011 р., скаржник знову звернувся спочатку з апеляційною, а потім із касаційною скаргами на судові рішення у даній справі.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 55, 129 Конституції України, ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.ст. 1, 14, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 4 1 , 91, 106, 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва залишити без задоволення.

2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2012 р. у справі № 44/214-б залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич