Рішення

від 22.05.2012 по справі 5011-13/5195-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 5011-13/5195-2012 22.05.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індеко-Харків"

до Фірми "ТММ" Товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення заборгованості

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 -дов. № 01/12 від 01.03.2012 р.

від відповідача ОСОБА_2 -дов. № 18 від 27.02.2012 р.

В судовому засіданні 22.05.2012 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Індеко-Харків" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фірми "ТММ" Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості в розмірі 47 018,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем в повному обсязі зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару.

24.04.2012 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №5011-13/5195-2012, витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 22.05.2012.

22.05.2012 року в судове засідання з'явилися представники сторін.

Через канцелярію суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та заява про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача 45 771,00 грн. основного боргу, 891,66 грн. пені, 172,57 грн. 3% річних, 267,25 грн. інфляційних втрат.

Представник відповідача вимог ухвали суду не виконав.

В ході розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача заперечив проти нарахування пені та інфляційних збитків та наполягав на відмові у позові в цій частині.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Індеко-Харків" позивач, постачальник) та Фірмою "ТММ" Товариством з обмеженою відповідальністю (надалі - відповідач, покупець) було досягнуто усної домовленості, згідно якої позивач зобов'язався за замовленням відповідача постачати останньому товар, а відповідач зобов'язався приймати його та оплачувати.

Як встановлено судом, позивачем на виконання досягнутої домовленості було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 845 524,01 грн., що підтверджується видатковими накладними.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару виконав частково, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.12.2008 року склала 57 444,04 грн.

Зважаючи на те, що у позивача перед відповідачем також була наявна заборгованість в розмірі 11 673,00 грн., 23.11.2009 року між позивачем та відповідачем був складений акт № 23/11-091 про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Індеко-Харків" перед Фірмою "ТММ" Товариством з обмеженою відповідальністю в розмірі 11 673,00 було зараховано в рахунок погашення боргу відповідача перед позивачем.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату звернення позивача до суду з позовом складала 45 771,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору 19.01.2012 року позивачем було направлено на адресу відповідача лист № 1 від 19.01.2012 з вимогою погашення заборгованості.

Проте зазначена вимога була залишена відповідачем без належного реагування та задоволення.

Зважаючи на викладене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, враховуючи викладене та зважаючи на те, що факт поставки позивачем товару та отримання його відповідачем документально підтверджено та визнано відповідачем, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу за поставлений, але частково неоплачений відповідачем товар в розмірі 45 771,00 грн., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Надані позивачем докази відповідачем спростовані не були.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежним чином виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодекс України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 891,66 грн. пені.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (ст. 547 ЦК України).

Оскільки між сторонами угода щодо неустойки не укладена, а ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає стягнення пені за несвоєчасне виконання сторонами своїх зобов'язань у випадку, якщо остання передбачена умовами укладеного між сторонами Договору, господарський суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 891,66 грн. пені задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 172,57 грн. 3% річних та 267,25 грн. інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 172,57 грн. 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі, вимоги щодо стягнення 267,25 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 175,71 грн. інфляційних втрат.

Отже, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 45 771,00 грн. основного боргу та 172,57 грн. 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі, вимоги щодо стягнення 267,25 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 175,71 грн., вимоги в частині стягнення 891,66 грн. пені задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фірми "ТММ" Товариства з обмеженою відповідальністю (03146, м. Київ, вул.. Чаадаєва, 2Б, код ЄДРПОУ 14073675) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Індеко-Харків" (61099, м. Харків, вул.. Єнакіївська, 2, код ЄДРПОУ 30881607) 45 771,00 грн. основного боргу, 172,57 грн. 3% річних, 175,71 грн. інфляційних втрат, 1 575,90 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата складення 23.05.2012