Постанова

від 31.07.2012 по справі 5011-13/5195-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2012 № 5011-13/5195-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Пономаренка Є.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача - Обраменко І.О.

від відповідача - Полєжаєва К.О.

розглянувши апеляційну скаргу Фірми "ТММ" Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення господарського суду м. Києва від 22.05.2012 року.

у справі № 5011-13/5195-2012 (суддя: Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індеко-Харків"

до Фірми "ТММ" Товариства з обмеженою відповідальністю

простягнення боргу, сум за прострочення виконання стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.05.2012 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Фірми "ТММ" Товариства з обмеженою відповідальністю (03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2Б, код ЄДРПОУ 14073675) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Індеко-Харків" (61099, м. Харків, вул. Єнакіївська, 2, код ЄДРПОУ 30881607) 45771,00 грн. основного боргу, 172,57 грн. 3% річних, 175,71 грн. інфляційних втрат, 1575,90 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Фірма "ТММ" Товариства з обмеженою відповідальністю звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду м. Києва по справі № 5011-13/5195-2012 від 22.05.2012 року відмовивши у задоволені позову в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2012 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 5011-13/5195-2012.

Розпорядженням Секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2012 року у зв'язку з необхідністю витребування додаткових документів розгляд справи було відкладено на 31.07.2012 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у березні, вересні 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Індеко-Харків" позивач, постачальник) та Фірмою "ТММ" Товариством з обмеженою відповідальністю (надалі - відповідач, покупець) було досягнуто усної домовленості, згідно якої позивач зобов'язався за замовленням відповідача постачати останньому товар, а відповідач зобов'язався приймати його та оплачувати.

Як встановлено судом, позивачем на виконання досягнутої домовленості на підставі видаткових накладних № РН-0000028 від 17.03.2008 року, № РН-000127 від 19.09.2008 року, було поставлено відповідачу товар на загальну суму 74193,00 грн.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару виконав частково, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.12.2008 року склала 57 444,04 грн.

Зважаючи на те, що у позивача перед відповідачем також була наявна заборгованість в розмірі 11673,00 грн., 23.11.2009 року між позивачем та відповідачем був складений акт № 23/11-091 про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Індеко-Харків" перед Фірмою "ТММ" Товариством з обмеженою відповідальністю в розмірі 11 673,00 було зараховано в рахунок погашення боргу відповідача перед позивачем.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату звернення позивача до суду з позовом складала 45 771,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору 19.01.2012 року позивачем було направлено на адресу відповідача лист № 1 від 19.01.2012 року з вимогою погашення заборгованості.

Проте зазначена вимога була залишена відповідачем без належного реагування та задоволення.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Індеко-Харків" на підтвердження поставки та оплати товару подано до суду апеляційної інстанції видаткові накладні з довіреностями та розрахунки-фактури.

Отже, враховуючи викладене та зважаючи на те, що факт поставки позивачем товару та отримання його відповідачем документально підтверджено, відповідно суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу за поставлений, але частково неоплачений відповідачем товар в розмірі 45 771,00 грн., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежним чином виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодекс України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 891,66 грн. пені.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (ст. 547 ЦК України).

Оскільки між сторонами угода щодо неустойки не укладена, а ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає стягнення пені за несвоєчасне виконання сторонами своїх зобов'язань у випадку, якщо остання передбачена умовами укладеного між сторонами договору, господарський суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 891,66 грн. пені задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Клопотання відповідача про сплату згідно накладної № РН-000127 від 19.09.2008 року колегією суддів відхиляється. Відсутні докази, що відповідач 06.06.2008 року сплатив 15266,00 грн. саме за поставлений позивачем товар по накладній № РН-000127 від 19.09.2008 року.

Крім того, сторони при проведені заліку зустрічних однорідних вимог в акті № 23/11-091 від 23.11.2009 року зазначили наявність заборгованості по видатковим накладним № РН-0000029 від 17.03.2000 року та № РН-000127 від 19.09.2008 року саме в розмірі 45771,00 грн.

Колегія суддів перевіривши здійснений судом першої інстанції перерахунок вважає що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 172,57 грн. 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі, вимоги щодо стягнення 267,25 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 175,71 грн. інфляційних втрат.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 45 771,00 грн. основного боргу та 172,57 грн. 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі, вимоги щодо стягнення 267,25 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 175,71 грн., вимоги в частині стягнення 891,66 грн. пені задоволенню не підлягають.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва 22.05.2012 року у справі № 5011-13/5195-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 5011-13/5195-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Пашкіна С.А.

Пономаренко Є.Ю.

02.08.12 (відправлено)