Рішення

від 28.11.2008 по справі 4/435-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/435-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

28.11.2008                                                                Справа №  4/435-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом    товариства з  обмеженою  відповідальністю  «С.Н.С.»    м.Херсон

до державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» м.Херсон  

третя особа-1  на стороні позивача без  самостійних  вимог  на предмет  спору -  приватне  підприємство  «ВУД-ТРАНС»  м.Херсон

третя особа-2  на стороні позивача без  самостійних  вимог  на предмет  спору -  товариство з  обмеженою  відповідальністю  «Транссервіс Інтернешнл»  м.Одеса

про    стягнення 171.445грн.91коп.

за участю   представників сторін:

від  позивача   -  адвокат Іщенко Є.П.

від  відповідача - не з'явився  

від  третьої особи-1 -  не з'явився  

від  третьої особи-2 - уповноважена особа Добренко Д.Б.

Позивач звернувся з позовом про солідарне стягнення  171.445грн.91коп. збитків, посилаючись  на те, що ТОВ «Транссервіс Інтернешнл»  передало позивачу за   договором  найму № 02-01-08  від 14.01.2008року  у користування  баржу  П-2 за регістровим № 2-010171 для здійснення накопичення, зберігання та подальшої перевалки вантажу в морське судно в акваторії морського порту м.Херсона. При зверненні з  позовом та в подальших  засіданнях  суду позивач посилався на те, що  ТОВ «Транссервіс Інтернешнл», як  власник баржі, не забезпечив належним чином  її технічний стан, а  порт надавав послуги третій особі  по завантаженню, розвантаженню, буксировці судна, зачистці баржі, та інші, вартість  яких  сплачувала третя сторона відповідно до  генерального  договору укладеного  нею  з  портом  від 26.12.2007року №33/261Д, та не  врахував кригові умови, товщу льодового  покрову, що  могло  спричинити  пошкодження  підводної  частини   баржі.

Підставою  позовних  вимог  позивач зазначив статті 543, 1190 Цивільного  Кодексу України та посилався на те, що збитки, яких  він  зазнав  у зв'язку із  замоканням  вантажу, який перевозився баржею, спричинені спільними, взаємопов'язаними, сукупними  діями   відповідача-1 та відповідача-2, які є  неподільними, тому просив стягнути збитки  солідарно  з  обох  відповідачів.

ТОВ «Транссервіс Інтернешнл» позовних вимог не визнає, обґрунтовуючи свої  заперечення тим, що  надані до справи документи не підтверджують  його  вини. Він  зазначає, що  посилання позивача на те, що він  є  власником баржі не  відповідає  дійсності, оскільки  баржа знаходиться в його  користуванні на правах  оренди  відповідно до  договору оренди №30/08-07, укладеного 30.08.2007року з  ТОВ «Продукти України». В наступному він  уклав договір  найму баржі  з  позивачем  та передав  її  в користування позивача  для накопичення, зберігання та перевезення вантажів. Обов'язок   забезпечення схоронності баржі та  безпечної  її  експлуатації  був покладений на позивача. Він  зазначає, що позивач  посилається  лише на сам факт  пошкодження вантажу, при цьому не  надає  ніяких  доказів  стосовно причин, які призвели до  цього пошкодження та  в чому саме виражаються його неправомірні дії,  в результаті яких  завдано позивачу шкоду а також  в чому полягає  причинний зв'язок між  цими  діями  та спричиненою  шкодою.

Херсонський морський торговельний порт  також  не  визнає  позовних  вимог, посилаючись  на те, що обслуговування, охорона, а також буксировка вищезазначеної баржі на причалах порту, здійснювалася портом  на підставі договору № 160/Д від 27.09.2007 року, укладеного з ТОВ «Транссервіс Інтернешнл», строк дії  якого  скінчився 31.12.2007року, тому і   зобов'язання щодо обслуговування та охороні баржі на причалах порту та буксируванню її до місць виконання навантажувально-розвантажувальних робіт у порту припинилося.  Він  зазначає, що посилання позивача на те, що  він, виконуючи   портове буксирування, не врахував кригові умови, і це могло завдати пошкодження  підводної частини баржі та її розгерметизацію, є тільки  припущенням позивача, нічим  не  обґрунтованим, тому його  не  можна вважати  належним  доказом. Не доведеним  порт   вважає і сам факт наявності криги та  кригових умов.  

Він посилається на те, що в позовній заяві не  зазначено  обставин щодо наявності складу цивільного правопорушення, не наведено доказів неправомірності дій порту, наявності безпосереднього причинного зв'язку та доказів  того, що замокання вантажу позивача сталося саме з вини порту, тому просить  відмовити  в задоволенні позовних  вимог.

Третя особа-1 позовні вимоги позивача підтримує та зазначає  у відзиві, що відповідно до  договору доручення, укладеного з  позивачем 12.01.2008року він  зобов'язаний був  здійснювати оплату вантажно-розвантажувальних  робіт, облік приймання портом вантажу, оплату  і виготовлення  суднових  документів на експортований товар під  час навантаження судна. Він  зазначає, що  перед  завантаженням  товару трюми  баржі були  перевірені і  знаходилися в справному стані, води в них  не  було  виявлено. Під  час огляду баржі 29.01.2008року разом з  представником порту виявлено  замокання вантажу,  але будь-яких  ушкоджень  судна  не  було  виявлено. Він вважає, що  псування вантажу могло статися у зв'язку з проникненням  води в трюми, але причину її  проникнення     неможливо  встановити.

12.11.2008року  судом отримано  клопотання від  позивача, відповідно до  якого  він  відмовляється він  позовних  вимог  до  відповідача-1 і просить  виключити  його  із числа відповідачів та залучити  до  справи  як третю  особу-2  на стороні позивача без  самостійних  вимог  на предмет  спору.

Зазначене  клопотання було  предметом розгляду в засіданні суду 21.11.2008року. З огляду на  права надані стороні в господарському процесі, в тому числі право  позивача самостійно  визначати свої  позовні вимоги  до  одного  чи декількох  відповідачів,  суд задовольнив  клопотання позивача  та ухвалою від 21.11.2008 року здійснив процесуальну  заміну  відповідача-1 - товариства з  обмеженою  відповідальністю  «Транссервіс Інтернешнл» на  третю  особу-2  на стороні позивача без  самостійних  вимог  на предмет  спору.

Разом з  тим, позивачем надано  доповнення  та уточнення підстав позовних  вимог. Він  просить  стягнути  збитки  не  солідарно з  обох  відповідачів, а задовольнити  позовні вимоги в повному обсязі за рахунок стягнення 171.445грн.91коп. з  порту, зазначаючи, що збитки спричинені  саме з вини  порту, через  невиконання ним  пункту 2.1 договору №160-Д від 27.09.2007року, укладеного портом з товариством з  обмеженою  відповідальністю  «Транссервіс Інтернешнл».  На думку позивача, причиною  замокання  і пошкодження  вантажу стала бездіяльність  шкіперів рейдово-караванної  служби (РКС) порту по  відкачуванню води-баласту між  корпусом баржі та  корпусом трюму баржі, що  і спричинило  збитки на суму позову.

Позивач також  змінив підстави позову, зазначивши що  порт  повинен  нести  відповідальність  згідно зі статтями 193 ГК України та статтями 22, 1166, 1192 ЦК України.

Справа розглядалася з  перервами, які відповідно до  статті 77 ГПК України оголошувалися в засіданнях  суду 11.11.2008року та  21.11.2008року.

Розглянувши матеріали  справи, дослідивши надані до  справи  докази, заслухавши представників сторін, суд –

                                                  в с т а н о в и в:

За договором найму №02-01-08  від 14.01.2008 року, ТОВ «Транссервіс Інтернешнл»  передало  в користування позивача на умовах  оренди  баржу  П-2 за регістровим № 2-010171 для здійснення накопичення, зберігання та подальшої перевалки вантажу в морське судно в акваторії морського порту м.Херсона.

Як зазначає  позивач,  згідно експортного  контракту №08-01/08-011 від  08.01.2008року, вантаж  в кількості 1200тон  підлягав продажу  турецькій фірмі за ціною  230 доларів США за тонну, на умовах  ФОБ порт  Херсон. Завантаження судна здійснювалося на рейді порту Херсон.

          З матеріалів справи вбачається, що виконання розвантажувальних та навантажувальних  робіт, експедиція та зберігання вантажу здійснювалися ПП “ВУД-ТРАНС”  за договором доручення який укладено  між  ним та позивачем   № ВУД-СНС/08 від 12.01.2008року, так як ПП “ВУД-ТРАНС”   має  генеральний договір   з  портом № 33 від 26.12.2007року.

          Позивач посилається на те, що  при  здійсненні портом робіт, передбачених  договором №160Д від 27.01.2007року який укладено  портом з ТОВ «Транссервіс Інтернешнл»,  29.01.2008року в трюмі  баржі П-1  було  виявлено  псування  вантажу в кількості  99,733тони на суму 115.839грн.87коп.  Як зазначає  позивач, з  урахуванням  уточнення позовних  вимог від 12.11.2008року (аркуш справи 87 том 2), причиною  замокання  і пошкодження  вантажу є неналежне  виконання портом обов'язків, передбачених  пунктом 2.1 договору 160Д від 27.09.2007року. Він  вважає, що  при  виконанні портом буксирування, швартових  та інших  операцій у портових  водах, відповідач не  врахував льодові умови, що  сприяло  збільшенню  баласту, який не  був своєчасно  відкачаний тому, на його  думку, бездіяльність  шкіперів рейдово-караванної  служби (РКС) порту по  відкачуванню води-баласту з-під  трюмного проміжку  між  корпусом баржі та  корпусом трюму баржі, призвела до  замокання вантажу та спричинення збитків.

Як на доказ  вини  порту в спричиненні йому збитків, позивач посилається на  наданий  до  матеріалів справи  акт від 29.01.2008року (аркуш  справи 73 том 1) . Цим  актом зазначено, що   29.01.2008 року з 8.00години до  20.00 години  при  вивантажені  вантажів з вагонів на  баржу П-1 при  відкритті  трюму №3 в 10.30 в ньому була виявлена вода –біля 1 метру, про  що  було  повідомлено  старшого  стивідора і диспетчера порту та викликані шкіпера.             

          Позивач посилається на те, що станом на 29.01.2008року   обслуговування, охорону, а також буксировку баржі №1  на причалах порту, здійснював відповідач  на підставі договору № 160/Д від 27.09.2007 року, укладеного ним  з ТОВ «Транссервіс Інтернешнл», який відповідно до  пункту 2.1 зазначеного договору  зобов'язаний був надавати  відповідні послуги, в  тому числі і відкачування баласту відповідно до  письмових  заявок ТОВ «Транссервіс Інтернешнл».

При дослідженні зазначеного  договору судом було  встановлено наступне.

При укладанні договору сторони визначили  строк дії договору №160Д - з 27.09.2007 року до 31.12.2007 року   та передбачили пунктом 2.5, що  порт у період знаходження барж під юрисдикцією порту несе повну відповідальність за збереження баржі та вантажу на ній.

Статтею 11 ЦК України визначені підстави  виникнення цивільних прав та обов'язків, які виникають, серед  іншого, із  договорів та інших  правочинів. Правочином відповідно до  статті 202 ЦК України є  дія особи, спрямована на набуття, зміну або  припинення цивільних  прав та обов'язків.

Стаття 509 ЦК  України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.   

Статтею 180 Господарського  Кодексу України та статтею 638 Цивільного  Кодексу України  визначені істотні умови  договору, якими, серед  іншого, є    строк дії договору.

 Пунктом 8.1 договору № 160Д від 27.09.2007року встановлено  строк його дії до 31.12.2007року. Таким чином  зобов'язання порту  перед ТОВ “Транссервіс Інтернешнл” передбачені пунктом 2.1 цього договору, на який посилається позивач, щодо  надання послуг  шкіперами  рейдово-караванної  служби  (РКС) та відкачуванню  баласту припинилося 31.12.2007року і станом на 29.01.2008року порт не зобов'язаний  надавати   послуги з обслуговування та охороні барж на причалах порту,  буксируванню барж до місць виконання навантажувально-розвантажувальних робіт та відкачуванню баласту  на підставі цього  договору.

Судом відхиляються посилання ТОВ “Транссервіс Інтернешнл” на те, що  зобов'язання за договором №160Д  були  продовжені  до 31.12.2008року додатковою угодою  №2 від 29.12.2007року. Як  вбачається із  матеріалів справи, (аркуші справи 78-81 том 2), дійсно  листом  №17-02/31 портом 29.01.2008року  було надіслано ТОВ “Транссервіс Інтернешнл” 2 примірника додаткової  угоди №2, яку порт  просив підписати, завірити печаткою  та повернути  йому 1 екземпляр. Однак, на зазначену пропозицію  ТОВ “Транссервіс Інтернешнл” в 20-денний термін  встановлений статтею 188 ГК України, відповіді не  надав, тому листом від  31.01.2008року №17-02/38  порт  з посиланням на непогодження істотних  умов договору (строку його дії),  повідомив ТОВ “Транссервіс Інтернешнл”  про  закінчення строку договору №160Д  у зв'язку з  неукладенням  додаткової  угоди №2.

З урахуванням  викладеного, судом не  приймається, як  належний доказ  по  справі, в розумінні статті 34 ГПК України, надана ТОВ “Транссервіс Інтернешнл” копія додаткової  угоди № 2 до  договору №160Д (арк. справи 64 том 2), оскільки вона  не погоджена сторонами  у встановленому законом порядку, а доказів того, що він повернув цю угоду відповідачу в порядку, встановленому статтею 188 ГК України  ТОВ “Транссервіс Інтернешнл”  суду не надав.

Оскільки  термін  дії  договору №160Д закінчився 31.12.2007року і його  умовами   не  передбачено  подальшої  пролонгації, припинилося  і зобов'язання порту за цим договором  щодо  надання послуг  обслуговування, буксирування барж та  виконання  навантажо - розвантажувальних  робіт.

Крім  того, відповідно до  пункту 2.1 договору №160Д  передбачалося надання портом  послуг по  відкачуванню  баласту на підставі письмових  заявок замовника. Документального  підтвердження подання порту таких  заявок  суду не  надано, а ТОВ “Транссервіс Інтернешнл”, як замовник за договором №160Д, у наданому суду відзиві зазначає, що  ним не  надавалися будь-які письмові заявки, в тому числі і   на здійснення відкачування  баласту.

Не  приймаються судом і посилання  позивача  на позовну заяву порту до  ТОВ “Транссервіс Інтернешнл” №30-05/110 від 21.02.2008року, як на існування договірних  відносин  сторін  в 2008році, оскільки  із  цієї позовної  заяви (аркуш справи 73 том 2)  та рахунку  №СФ-122д  від 29.01.2008року (аркуш справи 66 том 2) вбачається, що підставою її  пред'явлення є  невиконання ТОВ “Транссервіс Інтернешнл” обов'язків, які виникли  в грудні 2007року,  тобто до  закінчення строку дії  договору №160Д.

29.01.2008 року, після закінчення терміну дії договору № 160Д від 27.09.2007року, на який посилається позивач, та  за відсутності   зобов'язань зі сторони порту,  при вивантаженні  висівок кукурудзяних   з вагонів виявлено наявність  води у трюмі № 3 баржі П-1   та замокання вантажу, про що портом  сумісно з  третьою  особою-1   складено акт  від 29.01.2008 року.

З метою подальшого його збереження, на підставі надісланого експедитором ПП «ВУД-ТРАНС»листа  № 67 від 31.01.2008року  портом   здійснено  перевантаження вантажу  на інші судна.

З тексту позовної заяви також вбачається, що порт безпідставно відмовився  скласти комерційний акт щодо  факту пошкодження вантажу, чим порушив   п.2 ст. 381 КТМ України. З таким висновком позивача не можна погодитись, оскільки даною статтею передбачено, що  обставини, які  можуть бути підставою для майнової відповідальності перевізника, відправників, одержувачів вантажу і пасажирів, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми.

          Передбачений Кодексом торговельного мореплавства України комерційний акт  може бути підставою для майнової відповідальності  лише  перевізника, відправників, одержувачів вантажу і пасажирів,  яким не є порт у спірних  правовідносинах.

          Листом   № 201 від 07.04.2008 року  ПП  "ВУД-ТРАНС"  звернулося до порту про видачу комерційного акту про замокання вантажу та подальшого його вивезення  із порту як непридатного до експорту вантажу. Така вимога експедитора була безпідставною,  оскільки відповідно до Збірника 4 М «Загальні та спеціальні правила перевезення вантажів»(т.1), складення комерційного акта передбачено тільки за умови приймання вантажу портом на відповідальне зберігання. Оскільки вантаж зберігався в складській ємності ( баржі ), яка не належить порту,  відповідно, порт не може нести відповідальності  за стан вантажу та умови його зберігання, а тому порт не мав можливості посвідчити факт псування і пошкодження висівок кукурудзяних та видати комерційний акт, про що повідомлено  ПП «ВУД-ТРАНС»листом № 3-16/359 від 11.04.2008року.          

Стосовно посилань позивача на здійснення  портового буксирування, швартових та інших операцій у портових водах при неврахуванні кригових умов, товщини льодового покрову слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 224 Кодексу торговельного мореплавства України власник буксируючого судна не відповідає за шкоду, заподіяну судну, яке буксирується, або іншому плавучому об'єкту чи майну і вантажу, що знаходиться на ньому, при буксируванні у кригових умовах, якщо не буде доведено, що шкода заподіяна з вини буксируючого судна.

Посилання позивача на те? що порт, виконуючи   портове буксирування, не врахував кригові умови, і це могло завдати пошкодження  підводної частини баржі та її розгерметизування,  є припущенням позивача,  нічим не  підтверджене,   тому не  може бути  прийняте  судом  в якості належного доказу.

Не доведеним  також є і сам факт наявності криги та  кригових умов в період  намокання вантажу.

З  листів третьої особи-1 № 85  від 12.02.08 року та № 107 від 15.02.2008року  вбачається, що  експедитор - ПП «ВУД-ТРАНС»  обумовив звільнення порту від відповідальності за замокання вантажу, вказавши, що порт за якість та кількість вантажу відповідальності не несе.

У наданому до  суду відзиві від  27.10.2008року  ПП “ВУД-ТРАНС” також зазначає, що  малоймовірним є  припущення позивача  про пошкодження  корпусу баржі  в льодових  умовах  під  час її буксирування, оскільки  кожний трюм  баржі відділений від  корпусу і сорочка не  повинна пропускати  воду в трюм. Ним  також  зазначено, що  при  огляді баржі фахівцями  порту та ПП “ВУД-ТРАНС” ніяких  пошкоджень не було виявлено, а тому причина намокання вантажу  не була  встановлена.   Баржа експлуатується  без проведення будь-якого ремонту.

Відповідно до  статті  1166 ЦК України, на яку посилається позивач, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення з наступними елементами: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.

З позовної заяви не встановлено обставин щодо наявності складу цивільного правопорушення порту, не наведено доказів неправомірності його дій, наявності безпосереднього причинного зв'язку та доказів  того, що замокання вантажу сталося саме з вини порту.           

Безпідставне  і посилання позивача на статтю 193 ГК України, як  на   невиконання відповідачем  господарського  зобов'язання. Відповідно до  ст.224 ГК України учасник господарських  відносин, який порушив господарське зобов'язання або  установлені вимоги щодо  здійснення  господарської  діяльності, повинен  відшкодувати    завдані цим збитки суб'єкту, права або  законні інтереси  якого  порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою  стороною, втрата або  пошкодження її майна, а також  не одержані нею  доходи, які управнена сторона одержала б  у разі належного  виконання  зобов'язання  або  додержання правил здійснення господарської  діяльності.

          Аналогічна норма міститься   і в статті 22 ЦК України на яку посилається позивач.  Частиною 1 статті  614  ЦК України  встановлено, що  особа, яка  порушила зобов'язання  несе  відповідальність  за наявності її  вини, якщо  інше  не  встановлено  договором або  законом.

          Зазначені статті визначають  загальну норму  щодо  відшкодування збитків  внаслідок наявності  складу господарського  правопорушення: порушення права; завдання збитків та причинний зв'язок між  порушенням  права та збитками. При  наявності таких  обставин  у особи виникає  право на відшкодування  завданих  збитків.

          Притягнення ж  до  господарсько-правової  відповідальності можливе лише при наявності  передбачених  законом умов. Їх  сукупність  утворює  склад  господарського  правопорушення, який є  підставою  господарсько-правової  відповідальності.  

          Відсутність  хоча б  одного  із  вищеперелічених  елементів, що  утворюють  склад  господарського  правопорушення, звільняє  боржника  від  відповідальності за порушення  у сфері  господарської діяльності, оскільки  його  поведінка  не  може бути  кваліфікована,  як  правопорушення.          

          Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог  і заперечень. При цьому  доказування полягає не лише в поданні сторонами доказів, а і в  доведенні їх переконливості.            

Статтею  34  ГПК України  передбачено, що  обставини  справи, які  відповідно до  законодавства  повинні  бути доведені  певними  засобами  доказування, не  можуть  підтверджуватися  іншими  засобами  доказування.

           Позивачем не обґрунтовано належними доказами  ні наявності складу  господарського  правопорушення, ні  наявності складу позадоговірної  вини відповідача, які  можуть  бути  підставою   відповідальності порту  в розумінні статей 22, 614, 1166 ЦК України, статей  193, 224, 225 ГК України. Не  надано ним  і доказів причинного  зв'язку між  діями  порту та розміром спричинених  збитків, а також належного обґрунтування розрахунку цих  збитків, тому правові підстави задоволення позовних  вимог  відсутні.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України відносяться на позивача.

   На підставі зазначених  норм правам,  керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд  

В И Р І Ш И В:

          1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

         Суддя                                                                                      З.І. Ємленінова

                                                                                          Рішення оформлено  відповідно до  

                                                                                ст. 84 ГПК України 28.11.2008року.