Постанова

від 24.05.2012 по справі 24/5005/3474/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2012 року Справа № 24/5005/3474/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Вечірко І.О. ( зміна складу колегії суддів відбулась на підставі розпорядження секретаря судової палати Лотоцької Л.О. від 23.05.2012року)

при секретарі: Ковзикові В.Ю.

Учасники процесу у судове засідання не з"явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі, м.Дніпропетровська на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2012року у справі № 24/5005/3474/2012

за заявою Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі, м.Дніпропетровська

до товариства з обмеженою відповідальністю»Спецстрой-Д», м.Дніпропетровськ

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2012 року у справі № 24/5005/3474/2012 (суддя Калиниченко Л.М.) за заявою Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі, м.Дніпропетровська до товариства з обмеженою відповідальністю»Спецстрой-Д», м.Дніпропетровськ про визнання банкрутом було визнано товариство з обмеженою відповідальністю»Спецстрой-Д», м.Дніпропетровськ банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 6 місяців,до 24.10.12р., ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю»Спецстрой-Д», м.Дніпропетровськ призначено арбітражного керуючого Маслова Д.В.( а.с.25; т.1).

Вищевказану постанову господарського суду мотивовано в якості норм права ст.ст.22-32,52 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погодившись з вищевказаною постановою, її оскаржила в апеляційному порядку - Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі, м.Дніпропетровська , посилається на порушення господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2012р., справу направити на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області, зокрема:

- господарським судом порушено вимоги ст. ст.22-32,52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

- господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови не було досліджено, що незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює встановлення податковим органом зобов»язань по сплаті податків відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих після введення ліквідаційної процедури, оскільки з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникають податкові зобов»язання;

- господарським судом не було досліджено той факт, що за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2006 року у справі №2/16 припинено юридичну особу -ТОВ «Спецстрой-Д»;

- господарським судом не було досліджено всіх ознак неплатоспроможності боржника, на підставі яких було порушено справу про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Спецстрой-Д», м.Дніпропетровськ .

Враховуючи, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи по апеляційній скарзі по суті; апеляційний господарський суд обмежений певними процесуальними строками розгляду апеляційної скарги, які спливають, будь-які клопотання від учасників процесу про продовження строків розгляду апеляційної скарги, відкладення розгляду справи не надходили, враховуючи факт належного сповіщення боржника про час та місце судового засідання, що підтверджується ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.2012року ( а.с.35-36; т.1) зі штампом канцелярії суду про розсилку згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України , затверджену Наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути по суті в цьому судовому засіданні за наявними матеріалами, за відсутності представника боржника , скаржника та ініціюючого кредитора ( ст.ст.75,99 ГПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови господарського суду Дніпропетровської області , дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову слід скасувати на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.104 ГПК України з урахуванням повноважень передбачених п.3 ст.103 ГПК України, виходячи з наступних підстав.

13.04.2012р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області було порушено провадження у справі № 24/5005/3474/2012 за заявою Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі, м.Дніпропетровська про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Спецстрой-Д», м.Дніпропетровськ , відповідно до процедури, передбаченої ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а.с.1).

При цьому ініціюючий кредитор в своїй заяві посилався на те,що боржник має перед кредитором безспірну заборгованість у розмірі 635 грн.00 коп., яка не сплачена, що підтверджено постановою господарського суду від 10.05.2007року по справі № А3/158-07, виконавчим листом, постановою ВДВС про повернення виконавчого листа від 29.12.2008року без виконання через відсутність у боржника будь-якого майна, відсутність його за місцезнаходженням, крім цього, боржник підприємницьку діяльність не здійснює, згідно довідки Державної податкової адміністрації у Амур-Нижньодніпровському районі від 04.01.2012року остання звітність боржником надана 18.08.2004року, а також починаючи з липня 2004р.боржник не надає звітність до Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі у формі та в строки, передбачені чинним законодавством ( а.с. 6-8; 17; т.1).

24.04.2012 року постановою господарського суду Дніпропетровської області у справі № 24/5005/3474/2012 (суддя Калиниченко Л.М.) за заявою Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі, м.Дніпропетровська до товариства з обмеженою відповідальністю «Спецстрой-Д», м.Дніпропетровськ про визнання банкрутом було визнано товариство з обмеженою відповідальністю»Спецстрой-Д», м.Дніпропетровськ банкрутом, за ознаками ст..52 ЗУ»Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 6 місяців - до 24.10.12р., ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю «Спецстрой-Д», м.Дніпропетровськ призначено арбітражного керуючого Маслова Д.В. Зазначена постанова і є предметом апеляційного оскарження.

Частиною 1 ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, зазначеною нормою передбачена наявність хоча б однієї із умов, які можуть бути підставами визнання боржника банкрутом за ознаками ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом":

- фактичне припинення підприємницької діяльності, зокрема, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно з законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності тощо;

- відсутність боржника або його керівних органів за місцезнаходженням; поняття місцезнаходження юридичної особи визначено в ст.93 ЦК України.

Відповідно до ст.93 ЦК України ( в ред..ЗУ від 22.12.2011року №4223-VI) місцезнаходження юридичної особи є фактично місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльності юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснюється управління та обліку.

Згідно зі ст.1 Закону України від 15.05.2003 року №755-1V "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" місцезнаходження юридичної особи це -адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Тобто, враховуючи вимоги ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , в якості підстави ініціювання справи про банкрутство боржника, за заявою будь-кого з суб'єктів підприємницької діяльності, може бути доведений належними доказами факт відсутності за місцезнаходженням.

Частинами 1,2 ст.17 цього ж Закону передбачено, що відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами держреєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно закону; при цьому до Єдиного держреєстру вносяться, зокрема, відомості щодо місцезнаходження, відомості про органи управління юридичної особи та такі відомості вважаються достовірними згідно з ч.1 ст.18 ЗУ від 15.05.2003р. № 755, №755-1V (в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваної постанови) та можуть бути використані у справі з 3-ю особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Пунктом 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" передбачено, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

Відповідно до ч.2 ст.4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтями 33,34 ГПК України передбачено,що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 2 ст.36 ГПК України регламентовано,що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Як вбачається із ксерокопії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 21.12.2011р. місцезнаходження ТОВ»Спецстрой-Д»- вул..Шолохова, буд.19, кВ.270, м.Дніпропетровськ,49056, статус відомостей про юридичну особу -не підтверджено(а.с.9; т.1). Крім цього, зазначена ксерокопія взагалі ніким та ніяким чином не завірена, отже, не є доказом в розумінні ст..ст.32,34,36 ГПК України. Будь-які інші докази, підтверджуючі факт відсутності боржника за місцезнаходженням відсутні в матеріалах справи, не надавались жодною із сторін в ході розгляду справи судами обох інстанцій відповідно до ст..33 ГПК України.

Таким чином, факт відсутності боржника за місцезнаходженням не підтверджено належними доказами.

Що ж до наданої до матеріалів справи ксерокопії довідки ДПІ у АНД районі від 04.01.2012року №115/10/282 ( а.с.17), то ця довідка також не відповідає вимогам ст..ст.32,36 ГПК України, оскільки зазначена ксерокопія не завірена ніяким чином ( ч.2 ст.36 ГПК України), отже не є належним доказом у відповідності до вимог ГПК України.

Крім цього, колегія суддів бере до уваги той факт, що ініціюючий кредитор не є органом державної податкової служби.

Відповідно до п.36 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство «передбачено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора, за заявою якого було порушено справу про банкрутство боржника; отже, у таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Розглядаючи апеляційну скаргу ДПІ по суті, а не припиняючи апеляційне провадження, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.91 ГПК України( в ред..ЗУ від 07.07.10р. №2453-VI) право на апеляційне оскарження мають особи, які хоча б не брали участі у справі, але господарський суд вирішив питання про їх права та обов»язки.

Згідно ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до приписів ст.41 Податкового кодексу органи державної податкової служби є контролюючими органами, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.

Частиною 1 ст.210 ГК України передбачено, що правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів ( обов'язкових платежів).

Отже, в процедурі банкрутства відсутнього боржника, в порядку ст.52 ЗУ" Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ухвала господарського суду про затвердження звіту та ліквідаційного балансу банкрута, ліквідацію останнього стосується обов'язку органів Державної податкової інспекції на встановлення податкових зобов'язань перед бюджетом у такого платника податків, права заявити грошові вимоги до банкрута згідно з ч.5 ст.52 ЗУ" Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі, м.Дніпропетровська підлягає задоволенню частково, постанову господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2012року у справі № 24/5005/3474/2012 слід скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, провадження у справі припинити , як порушене без достатніх правових підстав ( п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України). Щодо решти доводів апеляційної скарги, то вони не впливають на вищевказану правову оцінку матеріалів, обставин справи згідно з законом, тому не приймаються колегією суддів.

Керуючись ч.3-5 ст.49, ст.ст. 99, 101, 103-105, 106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі, м. Дніпропетровська - задовольнити частково.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2012року у справі № 24/5005/3474/2012 - скасувати.

Провадження по справі № 24/5005/3474/2012 припинити ( п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України).

Матеріали справи повернути господарському суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови підписаний 25.05.2012року.

Головуючий О.М. Виноградник

Суддя О.В. Джихур

Суддя І.О.Вечірко