Постанова

від 13.11.2008 по справі 10/387/08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/387/08

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13.11.08                                                                                       Справа №10/387/08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Шевченко Т. М. судді  Шевченко Т. М.    , Коробка Н.Д.  , Яценко О.М.

при секретарі: Акімовій Т.М.

За участю представників сторін:

від позивача  –          Пермяков Д.Ю. (довіреність № 125/1-11 від 05.03.2008  р.)                                 

від відповідача –      Байзель І.О.  (довіреність б/н  від 12.11.2008  р.);

                                   Бунчужний І.В. (довіреність б/н від 12.11.2008 р.)                           

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Приватного підприємства «Бунчук» (м. Мелітополь Запорізької області)

на рішення господарського суду Запорізької області від 09.09.2008 р.                                             у  справі  № 10/387/08

за позовом    Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольський верстатобудівний завод  ім. 23 Жовтня»  (м. Мелітополь Запорізької області)

до відповідача  Приватного підприємства «Бунчук» (м. Мелітополь Запорізької області)

про повернення майна і стягнення суми,

В травні 2008 р. ВАТ «Мелітопольський верстатобудівний завод  ім. 23 Жовтня» звернулося до  господарського суду Запорізької  області з позовом про спонукання Приватного підприємства «Бунчук» повернути позивачу за актом прийому-передачі нежитлове приміщення площею 280 м2, розташоване в м. Мелітополі по вул. Героїв Сталінграду, 7, і  стягнення з відповідача 22384,17 грн. заборгованості за період з квітня 2007 р. по квітень 2008 р. (в т.ч., з орендної плати за договором № 1/16-03-05 від  12.02.2003 р., а також за фактичне користування нежитловим приміщенням після закінчення дії договору оренди).

          Рішенням господарського суду Запорізької  області від 09.09.2008 р. у справі            № 10/387/08 (суддя Алейникова Т.Г.) позовні вимоги ВАТ «Мелітопольський верстатобудівний завод  ім. 23 Жовтня»  задоволено.

Рішення обґрунтовано приписами ст. 283 Господарського кодексу України, ст.ст. 610, 762, 785 Цивільного кодексу України. Задовольняючи позов, суд виходив з факту порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди № 1/16-03-05 від  12.02.2003 р. щодо сплати орендної плати та повернення орендованого приміщення після закінчення строку дії договору.

Не погоджуючись з  прийнятим  судовим  актом,  Приватне підприємство «Бунчук» (відповідач у справі) звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду у справі і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ВАТ «Мелітопольський верстатобудівний завод  ім. 23 Жовтня»  відмовити.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою заявник посилався на необґрунтованість рішення суду першої інстанції, стверджував, що місцевим господарським судом порушено норми процесуального права і неправильно застосовано норми матеріального права, а викладені в оскаржуваному рішенні висновки не відповідають обставинам справи.

Вказав, що суд безпідставно зазначив у рішенні, що нібито представник ПП «Бунчук» не з'явився в судове засідання 19.06.2008 р., а також, що суду не було відомо про причини неявки представника ПП «Бунчук» в судове засідання 09.09.2008 р. Заявник наголосив на тому, що насправді його представник за дорученням був присутній в судовому засіданні 19.06.2008 р., більш того, на його екземплярі ухвали суддя власноруч написала про перерву у розгляді справи до 20.08.2008 р., завіривши цей напис своїм підписом. Також заявник зауважив, що повідомляв суду телеграмою про те, що директор ПП «Бунчук» не мала можливості з'явитися  в судове засідання 20.08.2008 р.  у зв'язку з хворобою. Крім того, заявник послався на те, що договір оренди № 1/16-03-05 від 12.02.2003 р. було укладено сторонами без врахування приписів ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», тому насправді він є неукладеним, тобто не породжує для ПП «Бунчук» будь-яких прав та обов'язків. У зв'язку з цим заявник назвав помилковим висновок господарського суду щодо зобов'язання ПП «Бунчук» повернути за актом нежитлове приміщення позивачу та стягнення на користь позивача  заборгованості з орендної плати.

          Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 10.10.2008 р. апеляційна скарга  Приватного підприємства «Бунчук»   прийнята  до провадження та призначена до розгляду на  13.11.2008 р.

Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2163 від 11.11.2008 р. справу № 10/387/08 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя  Шевченко Т.М. (доповідач), судді  Коробка Н.Д., Яценко О.М.

В судовому засіданні представники заявника апеляційної скарги (відповідача у справі) виклали інші, протилежні первісним доводам, підстави для скасування  рішення суду у справі. Заявили, що строк дії договору № 1/16-03-05 скінчився в липні 2007 року, після чого відповідач не користувався орендованим за договором приміщенням (на підтвердження чого надали суду копію складеного працівниками ПП «Бунчук» Акта від    14 липня 2007 р. про відключення 14 червня 2007 р. адміністрацією ВАТ «МВЗ ім. 23 Жовтня» від електропостачання орендованого відповідачем нежитлового приміщення). Представники заявника наголошують на тому, що 30.07.2007 р. відповідач платіжним дорученням  № 62 перерахував позивачу 5460,00 грн. у якості орендної плати за договором за квітень - червень 2007 р., а з липня 2007 р., на думку відповідача, у нього вже не існувало обов'язку по сплаті орендної плати. Мотивуючи викладеним, просять скасувати рішення господарського суду від 09.09.2008 р. у справі  № 10/387/08 і постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач у справі – ВАТ «Мелітопольський верстатобудівний завод  ім. 23 Жовтня»  апеляційну скаргу відповідача не визнає, вважає її безпідставною, а оскаржуване рішення суду – законним, обґрунтованим, прийнятим з урахуванням фактичних обставин справи та наданих сторонами доказів. Просить залишити  скаргу відповідача без задоволення, а рішення господарського  суду Запорізької області від 09.09.2008 р. у справі № 10/387/08 – без  змін. Свою позицію позивач виклав у письмовому відзиві на апеляційну скаргу (вх.     № 05-18/-2638 від 27.10.2008 р.). Акцентує увагу суду на тому, що хоча строк дії договору оренди давно скінчився, відповідач до цього часу так і не звільнив приміщення позивача, продовжує використовувати його для своїх потреб, при цьому навіть не погашає заборгованість по орендній платі.  

Представник позивача  в судовому  засіданні підтримав викладені у відзиві заперечення на апеляційну скаргу. Вважає  доводи заявника  надуманими, спрямованими на ухилення від плати за користування приміщенням позивача. Наголошує на тому, що відповідач вводить в оману апеляційний суд, стверджуючи, що припинив користуватися орендованим приміщенням в липні 2007 року. Підкреслив, що в судовому засіданні першої інстанції, яке відбулося 19.06.2008 р.,  відповідач  заявляв, що  не звільнить орендоване приміщення, доки між сторонами не буде вирішено питання щодо компенсації йому позивачем витрат на ремонт цього приміщення.

За  клопотанням представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

           За їх згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційної інстанції.

     Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

     Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

           Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

12.02.2003 р. між ВАТ «Мелітопольський верстатобудівний завод  ім. 23 Жовтня»  (орендодавцем, позивачем у справі) та ПП «Бунчук» (орендарем, відповідачем у справі) було укладено  договір № 1/16-03-05 (надалі – Договір), відповідно до умов якого      позивач  передав, а відповідач отримав в строкове платне користування (для розміщення торгівельної площі)  приміщення загальною площею 280 м2, розташоване за адресою:        м. Мелітополь, вул. Героїв Сталінграду, 7  (арк. с. 11-15)

Первісно сторонами було встановлено 3-річний строк дії Договору (п. 2.1 Договору).

26.10.2005 р. сторони уклали Додаткову угоду № 1 (арк. с. 16-17), якою змінили редакцію пункту 2.1 Договору  і  встановили, що строк дії Договору – 11 місяців з моменту підписання даної Додаткової угоди. Крім того, сторони доповнили розділ 2 Договору пунктами 2.2 та 2.3.  наступного змісту:

По закінченні строку дії Договору відповідач має переважне право на поновлення його на новий строк. В даному випадку, якщо жодна з сторін в строк 1 місяць до закінчення Договору в письмовому вигляді не повідомить про намір його розірвати, Договір автоматично пролонгується на той самий строк. (п. 2.2 Договору).

Положення п. 2.2 Договору діє протягом 5 років з моменту підписання даної Додаткової угоди  (п. 2.3 Договору).

Зобов'язання відповідача як орендаря визначені розділом 6 Договору. Зокрема,    п.п. 6.1.2 Договору встановлено обов'язок відповідача вносити орендні платежі  в строки  і  у  розмірі,  встановлених  даним  Договором.

Умовами підпункту 4.2.1 Договору  первісно (в редакції від 12.02.2003 р.)  було передбачено, що розмір орендної плати становить 5 грн. за 1 м2 приміщення.

В подальшому Додатковою угодою № 2 від 19.08.2004 р. сторони змінили передбачений п.п. 4.2.1 Договору розмір орендної плати, встановивши, що з 01.09.2004 р.  він  становитиме  6,5 грн. з ПДВ за 1 м2  (арк. с. 19).

Згідно п. 4.4 Договору платежі, передбачені п. 4.2 даного Договору, здійснюються відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача щомісячно, не пізніше 10-го числа наступного за розрахунковим місяця.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, протягом тривалого часу відповідач не виконував належним чином свої договірні зобов'язання щодо щомісячної сплати орендної плати (платежі здійснювались не регулярно та не в повному обсязі), внаслідок чого у нього утворилась заборгованість.

У зв'язку з цим позивач направив відповідачу лист (вих. № 1/1-272 від 12.06.2007 р.) з вимогою погасити заборгованість. Крім того, посилаючись на невнесення орендарем платежів  2  місяці поспіль, позивач повідомив, що відмовляється від Договору,  і  просив відповідача звільнити орендоване приміщення у встановлені Договором строки (арк. с. 21).

Відповідач залишив вимоги позивача без задоволення. Заборгованість з орендної плати погасив лише частково, перерахувавши 30.07.2007 р. платіжним дорученням № 62 позивачу 5460,00 грн.,  приміщення  не звільнив.

Оскільки листом  (вих. № 1/1-272 від 12.06.2007 р.) позивач повідомив відповідачу про намір розірвати Договір, згідно п.п. 2.1, 2.2 Договору строк його дії скінчився 26.07.2007 р.

Порядок та умови повернення відповідачем Об'єкта оренди позивачу у разі припинення Договору визначені п.п. 6.1.5, 6.1.6 Договору, згідно яких у випадку дострокового розірвання Договору відповідач повинен повернути орендоване приміщення за актом прийому-передачі в належному стані (не гірше, ніж на час передачі його в оренду, з врахуванням його фізичного зносу) протягом 2-х місяців, а у випадку закінчення строку дії Договору –  протягом 15 днів.

Однак, відповідач по закінченні строку дії Договору приміщення позивачу не повернув.

Стягнення з Приватного підприємства «Бунчук» 22384,17 грн. заборгованості і спонукання його повернути позивачу орендоване приміщення стали  предметом  судового  розгляду у  даній  справі.                

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню в силу наступного.

Господарські відносини суб'єктів господарювання щодо оренди майна регулюються нормами Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених главою 30 Господарського кодексу України.

Як вже було зазначено, 26.07.2007 р. строк дії Договору скінчився.

Частиною 1 статті 785 ЦК України  закріплено обов'язок орендаря у разі припинення договору найму … негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.  

В п.п. 6.1.5, 6.1.6 Договору сторони обумовили,  що у випадку закінчення строку дії Договору відповідач зобов'язаний протягом 15 днів повернути позивачу орендоване приміщення за актом прийому-передачі в належному стані (не гірше, ніж на час передачі його в оренду, з врахуванням його фізичного зносу).

Проте, відповідач цю умову не виконав, приміщення позивачу, як того вимагав Договір, не передав.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до  умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог –  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.           Аналогічні приписи  містить  ст. 193  ГК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладені обставини, вимоги про спонукання відповідача повернути за актом прийому-передачі нежитлове приміщення площею 280 м2, розташоване в                  м. Мелітополі по вул. Героїв Сталінграду, 7,  заявлені  позивачем  правомірно.

Також правомірними є вимоги позивача про стягнення з відповідача 22384,17 грн.  заборгованості  з  огляду  на  наступне.

Згідно положень ст. 762 ЦК України, ст. 286 ГК України за користування майном орендар, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, повинен сплачувати орендодавцю орендну плату, розмір та строки внесення якої встановлюється договором    найму (оренди).

Судом встановлено, що відповідач, всупереч вимог закону та умов Договору,          не виконав належним чином свої зобов'язання щодо сплати орендної плати, внаслідок чого     у  нього виникла  заборгованість.

Доказів погашення заборгованості з орендної плати, що утворилась в період дії Договору,  відповідачем суду першої інстанції не надано. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів зауважує, що здійснений відповідачем 30.07.2007 р. платіж в сумі 5460,00 грн., на який посилались представники заявника в судовому засіданні апеляційної інстанції, було враховано позивачем при розрахунку заявленої до стягнення суми боргу. Контррозрахунку та доказів погашення решти заборгованості відповідач суду не надав.

Крім того, частиною 2 ст. 785 ЦК України встановлено наслідки невиконання орендарем обов'язку щодо повернення орендованого майна у разі припинення договору: якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі  подвійної  плати  за користування річчю за час прострочення.

Відповідач не надав суду жодних доказів повернення майна (приміщення) з користування.  

За таких обставин, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача за користування приміщенням після закінчення строку дії Договору плати, розрахованої         у розмірі одинарної орендної плати, встановленої Договором, не суперечить закону і підлягає задоволенню.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення  позову.

Стосовно доводів заявника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права колегія суддів вважає необхідним вказати наступне.

В описовій частині оскаржуваного рішення суд,  дійсно, помилково зазначив про неявку представника відповідача в судове засідання 19.06.2008 р., однак це не вплинуло на результати розгляду справи і не призвело до прийняття незаконного рішення.

Матеріали справи свідчать, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце судових засідань, що визнається ним самим. При цьому він не скористався своїм правом щодо надання письмового відзиву та доказів в обґрунтування своїх заперечень  –  тож  порушень його  процесуальних  прав  судом  допущено  не було.   

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги щодо неукладеності Договору, як нормативно та документально необґрунтовані.

           Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.

Підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду колегія суддів не вбачає.

Судові витрати по розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідно до приписів ст. 49  ГПК України  покладаються  на  заявника (відповідача у справі).

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний  господарський  суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Бунчук» (м. Мелітополь Запорізької області)  залишити  без  задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької  області від 09.09.2008 р. у справі              № 10/387/08   залишити   без   змін.

Постанову оформлено відповідно до ст.84 ГПК України 25.11.2008р.

Головуючий суддя Шевченко Т. М.

 судді  Шевченко Т. М.  

 Коробка Н.Д.  Яценко О.М.