КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-12440/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М.
Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
У Х В А Л А
Іменем України
"27" березня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Мацедонської В.Е.,
суддів Аліменко В.О., Лічевецького І.О.,
при секретарі Гринчуку В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженої відповідальністю «Інтербіомед»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 лютого 2011 року №0000122360,-
в с т а н о в и в:
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 листопада 2011 року позовні вимоги товариства з обмеженої відповідальністю «Інтербіомед» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 лютого 2011 року №0000122360 задоволено, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м.Києва №0000122360 від 28 лютого 2011 на суму 81451 грн., що складається з суми податку на додану вартість у розмірі 65137 грн. та штрафу у розмірі 16284 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що податковим органом під час проведення перевірки ТОВ «Інтербіомед»встановлено факт завищення податкового кредиту внаслідок неправомірного включення до його складу сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними в попередні періоди, а також завищення суми бюджетного відшкодування, на підставі чого податковим органом правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 25 січня 2011 року по 07 лютого 2011 року ДПІ у Подільському районі м.Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Інтербіомед»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 30 вересня 2010 року, за результатами якої складено акт про результати планової виїзної перевірки №37/23-611/30437752 від 14 лютого 2011 року, яким встановлено порушення ТОВ «Інтербіомед»п.п.16.4, 16.15 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», наказу ДПА України від 29 березня 2003 року, №143 «Про затвердження форми податкової декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання», внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток за 3 квартали 2008 року на суму 1058 грн. та встановлено завищення податку на прибуток за 2009 рік на суму 1002 грн.; пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за листопад 2007 року всього у сумі 65137 грн. (відповідно уточнюючого розрахунку від 28 серпня 2008 року № 133067); пп.3.5.1.5, згідно пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»нарахована пеня в сумі 99,52 грн.
На підставі акту перевірки №37/23-611/30437752 від 14 лютого 2011 року ДПІ у Подільському районі м.Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0000122360 від 28 лютого 2011 року, згідно якого за порушення пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2007 року у розмірі 65137 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 16284 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку щодо необхідності визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м.Києва №0000122360 від 28 лютого 2011 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:
У відповідності до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Разом з тим, відповідно до пп.7.7.2 п.7.2 ст.7 вищенаведеного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.
Суми сплаченого податку на додану вартість включались позивачем до складу податкового кредиту у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 вищезазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено дату виникнення права платника податку на податковий кредит, якою вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 вищезазначеного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
Виходячи з положень пп.пп.7.7.5, 7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку має право отримати бюджетне відшкодування протягом строку, визначеного пп.пп.7.7.5, 7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону, після отримання податковим органом податкової декларації.
Як вбачається з уточнюючого розрахунку №133067 за листопад 2007 року, в рядку 8.9 позивачем визначено суму податку на додану вартість у розмірі 65137 грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню, тобто частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам товарів (послуг).
На думку відповідача, позивачем неправомірно збільшено суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, шляхом включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними в попередніх періодах.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що підставою для нарахування податкового кредиту у відповідності до п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), тобто за наявності такої податкової накладної платник податку не позбавлений права формувати власний податковий кредит незалежно від того, що такі податкові накладні отримані ним в періоді іншому ніж той, в якому ці накладні були виписані. При цьому, невключення платником податків до складу податкового кредиту податкових накладних в межах звітного періоду не свідчить про неможливість використання такого права в майбутніх податкових періодах і не є тотожним відмові платника податків від формування власного податкового кредиту.
Враховуючи, що у відповідності до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту), наявність належним чином оформленої податкової накладної надає позивачу право на включення зазначеної в податковій накладній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.
За підтвердження придбання та оплати товару позивачем в податковому періоді, в якому були виписані податкові накладні від 12 січня 2006 року, 07 грудня 2006 року, 09 травня 2007 року, які фактично отримані позивачем у жовтні 2007 року, колегія суддів доходить висновку про дотримання позивачем положень пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо періоду формування податкового кредиту та, як наслідок, про відсутність порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено формування позивачем в перевірений період податкового кредиту на підставі належно оформлених податкових накладних (інших подібних документів згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»), виданих його контрагентами, всупереч ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не доведено фактів порушення податкового законодавства при складанні та видачі контрагентами позивача зазначених податкових накладних, не надано доказів, що господарські операції, за наслідками виконання яких контрагентами позивача видані спірні податкові накладні, не пов'язані з господарською діяльністю позивача, не доведено повторне включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними, а також правомірності податкового повідомлення-рішення від №0000122360 від 28 лютого 2011 року.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянтів не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва -залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 листопада 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 02 квітня 2012 року.
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Аліменко В.О.
Лічевецький І.О.
Суд | Київський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 27.03.2012 |
Оприлюднено | 01.06.2012 |
Номер документу | 24332499 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський апеляційний адміністративний суд
Мацедонська В.Е.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні