Ухвала

від 10.04.2012 по справі 2а-4935/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4935/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"10" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: при секретарі: за участю:Федорової Г.Г., Данилової М.В., Ключковича В.Ю., Плетньовій В.В., представників апелянта -Мавлонової М.Б., Невмержицької І.Л., представника позивача -Філімонової І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмежено відповідальністю «ДФМ СЕРВІСЕЗ»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2011 року Товариство з обмежено відповідальністю «ДФМ СЕРВІСЕЗ»(далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі - відповідач), в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 09.11.2010 року № 0000902320/0, яким позивачу суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в загальному розмірі 160 886,00 грн., у тому числі за основним платежем -107 257,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -53 629,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2011 року адміністративний позов Товариства з обмежено відповідальністю «ДФМ СЕРВІСЕЗ»задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 09.11.2010 року № 0000902320/0.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмежено відповідальністю «ДФМ СЕРВІСЕЗ»3,40 грн. судового збору.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «ДФМ СЕРВІСЕЗ» є юридичною особою, зареєстрованою Голосіївською районною у м. Києві Державною адміністрацією 17.06.2009 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію Юридичної особи серії А01 № 212523 (а.с. 153).

30 вересня 2010 року службовими особами ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «ДФМ СЕРВІСЕЗ» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Укрспецстройтранс»за червень 2010 року.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість в червні 2010 року на загальну суму 107 257,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт від 30.09.2010 року № 845/1-23-20-36482389 (а.с. 78-81), на підставі якого останнім було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.11.2010 року № 0000902320/0, яким ТОВ «ДФМ СЕРВІСЕЗ» було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 160 886,00 грн., у тому числі 107 257,00 грн. -за основним платежем та 53 629,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 113).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (тут і далі по тексту ухвали - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до п. 1.7. ст. 1 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З матеріалів справи вбачається, що 01.03.2010 року між ТОВ «ДФМ СЕРВІСЕЗ» (Замовник) в особі директора Ткаченко А.Б. та ТОВ «Укрспецстройтранс»(Виконавець) в особі директора Казакова В.В. було укладено договір № б/н на проведення робіт.

За умовами вказаного договору Замовник доручає, а Виконавець виконує послуги (роботи) з прибирання і миттю приміщень, будівель, територій та інших об'єктів, що надаються Замовником. Перелік, вартість, а також графік проведення робіт (послуг), що виконуються Виконавцем на об'єктах, що надаються Замовником, в рамках цього договору, вказуються в складеному після закінчення робіт акті приймання-здачі робіт.

Згідно пунктів 3.1, 3.2 договору, вартість послуг (робіт), наданих Виконавцем за даним договором, визначається шляхом переговорів і фіксується в акті приймання-здачі робіт, або в Додатковій угоді до сьогоденні договору. Оплата за виконані Виконавцем роботи виробляється Замовником у міру підписання актів приймання-здачі робіт за безготівковим розрахунком в течії 20 банківських днів в дня підписання акту, або передоплатою, якщо це передбачено умовами переговорів на підставі виставленого Замовником Виконавцеві рахунку (а.с. 104-106).

На виконання умов договору на проведення робіт від 01.03.2010 року свідчать акти прийняття-здачі робіт від 30.06.2010 року № 300645 на суму 32 001,30 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 5 333,55 грн.), № 300646 на суму 11 090,17 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 1 848,36 грн.), № 300647 на суму 16 498,82 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 2 749,80 грн.), № 300648 на суму 19 309,12 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 3 218,19 грн.), № 300649 на суму 8 837,42 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 1 472,90 грн.), № 300650 на суму 11 051,50 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 1 841,92 грн.), № 300651 на суму 59 148,00 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 9 858,00 грн.), № 300640 на суму 30 690,00 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 5 115,00 грн.), № 300639 на суму 32 736,00 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 5 456,00 грн.), № 300638 на суму 26 784,00 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 4 464,00 грн.), № 300637 на суму 35 712,00 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 5 952,00 грн.), № 300636 на суму 30 132,00 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 5 022,00 грн.), № 300652 на суму 35 042,40 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 5 840,40 грн.), № 300653 на суму 32 271,00 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 5 378,50 грн.), № 300654 на суму 88 586,60 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 14 764,43 грн.), № 300655 на суму 173 651,33 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 28 941,89 грн.), № 300656 на суму 15 632,93 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 2 605,49 грн.) та податкові накладні від 30.06.2010 року № 300653, № 300652, № 300636, № 300637, № 300638, № 300639, № 300640, № 300651, № 300650, № 300649, № 300648, № 300646, № 300645, № 300656, № 300655, № 300654 (а.с. 24-40).

Також, на виконання умов договору на проведення робіт від 01.03.2010 року свідчать податкові накладні від 30.06.2010 року № 300653, № 300652, № 300636, № 300637, № 300638, № 300639, № 300640, № 300651, № 300650, № 300649, № 300648, № 300646, № 300645, № 300656, № 300655, № 300654 (а.с. 41-57).

Крім цього, надання послуг позивачу в червні місяці 2010 року на загальну суму 643 541,66 грн. підтверджується листом ТОВ «Укрспецстройтранс»від 28.02.2011 року № 232 (а.с. 87).

Наявні в матеріалах справи копії первинних документів та лист контрагента позивача в сукупності підтверджують реальне здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом, а також зв'язок зазначеної господарської операції з господарською діяльністю позивача з урахуванням також його основного виду діяльності.

Крім цього, про реальність господарської операції свідчтасть додані позивачем договори про надання послуг.

З огляду на те, що по справі було встановлено реальне здійснення господарської операції та її зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, колегія суддів приходить до висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що в акті перевірки відсутні посилання на інші підстави для донарахування сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зокрема несплата позивачем сум податку на додану вартість в ціні вартості робіт, безтоварність операцій, відсутність реального здійснення господарської операції, відсутність зв'язку зазначених операцій з господарською діяльність позивача, нікчемність правочину тощо.

За період червень 2010 року позивачем було задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 144 405,00 грн.

Апелянт зазначає, що сума податкового кредиту ТОВ «ДФМ СЕРВІСЕЗ» не відповідає сумі податкового зобов'язання з ПДВ ТОВ «Укрспецстройтранс», а саме є більшою на 107 257,00 грн., у тому числі за червень 2010 року -107 257,00 грн.

Відповідно до даних дослідного програмного забезпечення «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»за період 01.06.2010 року по 30.06.2010 року було виявлено, що позивач має розбіжності з контрагентом ТОВ «Укрспецстройтранс»на суму 107 257,00 грн.

Згідно бази щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України було встановлено, що ТОВ «Укрспецстройтранс»за червень 2010 року до ДПІ у Київському районі м. Донецька було надано декларацію, яка податковим органом не була визнана як податкова звітність.

Таким чином, апелянт приходить до висновку, що ТОВ «ДФМ СЕРВІСЕЗ» було завищено податковий кредит на загальну суму 107 257,00 грн.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними доводами апелянта, з огляду на наступне.

Як вбачається з відповіді ДПІ у Київському районі м. Донецька від 13.05.2011 року № 10355/10/10-013 на запит суду першої інстанції, подана ТОВ «Укрспецстройтранс»до податкового органу декларація з податку на додану вартість за червень 2010 року не була визнана як податкова звітність у зв'язку з порушенням порядку її заповнення, а саме, були наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання (а.с. 122).

При цьому, колегія суддів зазначає, що невизнання податкової декларації як податкової звітності не свідчить про недекларування платником податку сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Посилання податкового органу на положення п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, як на одну з підстав для донарахування податку на додану вартість колегія суддів вважає безпідставним, оскільки відповідачем не було доведено факту недекларування суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість по господарській операції з позивачем.

Крім цього, положеннями Закону України «Про податок на додану вартість»не передбачена залежність податкового кредиту покупця від декларування сум податкового зобов'язання продавцем, а також не встановлено того, що платник податку несе відповідальність за декларування та сплату податку його контрагентами та за факт невизнання податкової звітності контрагента.

Щодо доводів апелянта про пропущення позивачем строків звернення до суду, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що позивачем податкове повідомлення-рішення від 09.11.2010 року № 0000902320/0 було вручено 16.11.2010 року, а з повідомлення про вручення поштового відправлення, на яке посилається апелянт, не вбачається, які саме документи направлялися на адресу позивача.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем було правомірно сформовано податковий кредит, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2011 року не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2011 року -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Данилова М. В.

Ключкович В.Ю.

Повний текст ухвали складено та підписано -13.04.12р.