Ухвала

від 18.04.2012 по справі 2а-8995/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8995/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Катющенко В.П.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді -Гром Л.М.,

суддів - Денісова А.О.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами прокурора Подільського району м. Києва, Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Київпастранс»про стягнення адміністративно-господарських (фінансових) санкцій,

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 вересня 2011 року в задоволенні позову Подільського району в місті Києві в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Київпастранс»про стягнення адміністративно-господарських (штрафних) санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в розмірі 3154798,74 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 вересня 2011 року, прокурор Подільського району м. Києва та Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулися до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційними скаргами, в яких просять ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм права.

У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство «Київпастранс»подало звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік у якому, зокрема, було зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) за рік складала 5646 осіб без водіїв, водії -3637 осіб, а всього 9283 особи.

Середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить 269 осіб.

Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів»встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Враховуючи те, що середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у 2010 році становила 9283 особи, норматив робочих місць, створених відповідно до Закону складає 371 особу.

Пунктом 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3 Положення). Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включають їх до колективного договору (п. 5 Положення).

Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда. Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" зобов'язує відповідача, відповідно до 4-х відсоткового нормативу, створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі і інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування - підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.

Згідно положень ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем систематично подавались звіти за формою державної статистичної звітності № 3-ПН до районних центрів зайнятості, в яких вказували вакансії для інвалідів. З листів зазначених центрів зайнятості також вбачається, що центрами зайнятості для працевлаштування до філій та відокремлених підрозділів КП «Київпастранс» інваліди не направлялись.

Окрім того, з листів філій та відокремлених підрозділів КП «Київпастранс», які наявні в матеріалах справи, вбачається що останні надавали інформацію до відповідних центрів зайнятості про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів, а також те, що із центрів зайнятості інваліди для працевлаштування не направлялися (а.с. 127-166).

Вказане також підтверджується листом Київського міського центру зайнятості за №02-6003 від 12.07.2011року (а.с. 124-126).

Отже, викладене свідчить про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів»та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач здійснив всі залежні від нього заходи щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами державного центру зайнятості необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження Комунального підприємства «Київпастранс»та його структурних підрозділів інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Таким чином, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, не підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд

у х в а л и в:

Апеляційні скарги прокурора Подільського району м. Києва, Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 вересня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Денісов А.О.

Міщук М.С.