Постанова

від 17.05.2012 по справі 2а-1670/1681/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/1681/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

при секретарі - Пехоті М.О.,

за участю:

представника позивача - Чигирин О.Л.

представника відповідача - Шульга Н.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета 3" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

28 березня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Планета 3" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачем протиправно винесено спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки чинним законодавством не передбачено: обов'язок платника податків перевіряти законність реєстрації його контрагентів; відповідальність однієї особи за протиправні дії іншої особи. Право підприємства на податковий кредит не залежить від факту сплати ПДВ постачальниками товарів.На підтвердження права на податковий кредит з ПДВ у товариства наявні належним чином оформлені податкові накладні які не були взяті відповідачем до уваги під час проведення перевірки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях просив в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що проведеною перевіркою позивача в встановлено, порушення пп. 7.2.6, п.7.2, пп. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок па додану вартість" в результаті чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму 28 360 грн., та пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 35 450 грн. Крім того, перевіркою контрагента позивача (ПП "Кремнет") встановлено, що підприємство здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. У вказаного підприємства відсутні трудові ресурси, основні фонди, складські приміщення та транспортні засоби. Вказував, що постановою про порушення кримінальної справи № 11131009012 прийнятою до провадження заступником начальника ВРКС СВ ПМ ДПА в Полтавській області було встановлено, що в жовтні 2010 року ОСОБА_3 за попередньою змовою з невстановленими особами фактично придбав за винагороду ПП "Кремнет" у ОСОБА_4 з метою прикриття незаконної діяльності і фактично фінансово-господарською діяльністю не займався.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Планета 3" зареєстровано 16.01.2006 року Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, перебуває на обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість.

В період з 07.06.2011 року по 10.06.2011 року працівниками Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Планета 3" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП "Кремнет" за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року згідно постанови про призначення документальної перевірки від 26.04.2011 року заступника начальника ВРКС СВ ПМ ДПА у Полтавській області майора податкової міліції Васильченко Ю.В.

За результатами перевірки складено акт від 10.06.2011 року № 3814/23-209/33989286, яким зафіксовано порушення позивачем пп. 7.2.6, п.7.2, пп. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок па додану вартість" в результаті чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму 28 360 грн., та пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 35 450 грн.

За результатами розгляду вказаного акту Кременчуцької ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 13.07.2011 року № 0006382301/2330 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 35 450 грн. (в тому числі за основним платежем на суму 28 360 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 7 090 грн.), № 0006372301/2331 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 44 312,50 грн. (в тому числі за основним платежем на суму 35 450 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 8 862,5 грн.).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до ДПА у Полтавській області та ДПС України.

За результатами розгляду скарги позивача ДПА у Полтавській області та ДПС України прийняті рішення від 04.10.2011 року № 2870/10/25-016 та від 26.12.2011 року № 3485/6/10-2115 відповідно, якими податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги без задоволення.

З вимогою про визнання протиправними та скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997, чинною на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №168/97-ВР) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З огляду на наведені положення Закону №168/97-ВР, Закону № 334/94-ВР для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та ПП "Кремнет" (виконавець) укладено договір про технічну співпрацю від 27.09.2010 року, відповідно до умов якого виконавець повинен поставити а замовник оплатити матеріали та обладнання по домовленості з замовником.

На підтвердження правильності формування валових витрат та податкового кредиту позивачем до суду надано рахунки № 21/10-10 від 21.10.2010 року, № 22/10-10 від 22.10.2010 року, № 25/10-10 від 25.10.2010 року, № 26/10-10 від 26.10.2010 року, акти приймання виконаних робіт без номеру від 20.10.2010 року, від 21.10.2010 року, від 22.10.2010 року, від 25.10.2010 року, від 26.10.2010 року, податкові накладні № 201010 від 20.10.2010 року, № 211010 від 21.10.2010 року, № 221010 від 22.10.2010 року, № 251010 від 25.10.2010 року, № 261010 від 26.10.2010 року та планові калькуляції 27.09.2010 року.

Таким чином позивачем в якості доказів реальності правочину укладеного з ПП "Кремнет", надані рахунки, акти приймання виконаних робіт, податкові накладні та планові калькуляції.

Досліджені в судовому засіданні рахунки, акти приймання виконаних робіт, податкові накладні не відповідають вимогам щодо оформлення первинних бухгалтерських документів, оскільки не містять дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які виписали рахунки, підписали акти прийому передач. Акти виконаних робіт не містять повну інформацію про замовника та виконавця, а саме: код ЄДРПО, банківські реквізити та адреси їх місце знаходження.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що рахунки та податкові накладні виписані на суму 170 160 грн. у той час як згідно планових калькуляцій вартість робіт складає 124 700 грн., згідно актів приймання виконаних робіт позивачу надано роботу на загальну суму 169 760 грн., а оплату здійснено лише на суму 136 680 грн.

Таким чином суд приходить до висновку про не підтвердження реальності господарської операції оскільки данні первинних бухгалтерських документів та податкових накладних є суперечливими.

Разом з тим, висновок акту перевірки № 3814/23-209/33989286 від 10.06.2011 року щодо здійснення правочину між позивачем та ПП "Кремнет" ґрунтується на матеріалах перевірки ПП "Кремнет".

За результатами вищевказаної перевірки встановлено, що ПП "Кремнет" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення господарських операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Крім того, у вказаного підприємства відсутні трудові ресурси, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби необхідні для здійснення відповідної господарської діяльності. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до державного реєстру внесено запис про відсутність ПП "Кремнет" за місцезнаходженням, керівником вказаної юридичної особи є Янушкевич К.І.

Судом встановлено, що податкові накладні виписані ПП "Кремнет" підписані ОСОБА_3 за таких обставин суд приходить до висновку, що податкові накладні підписані не уповноваженою особою, за їх змістом не можливо встановити особу, що підписала вказані накладні, а отже не мають юридичною сили.

Таким чином, договір про технічну співпрацю укладені між Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета 3" та ПП "Кремнет" не спричиняє реального настання правових наслідків.

З інформації наданої Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області встановлено, що в провадженні вказаного суду перебуває кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 13.07.2011 року № 0006382301/2330, № 0006372301/2331. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про порушення Кременчуцькою ОДПІ норм чинного законодавства України та обґрунтованість даного позову.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що Кременчуцька ОДПІ приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати позивачу не повертаються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 23 травня 2012 року.

Суддя С.С. Бойко