Постанова

від 15.05.2012 по справі 2а-1670/1684/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/1684/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

при секретарі - Пехоті М.О.,

за участю:

представника позивача - Захаренко В.Д.

представника відповідача - Тіщенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Малого приватного підприємства "Кремавіа" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

28 березня 2012 року Мале приватне підприємство "Кремавіа" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання дій протиправними.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачем протиправно зроблено висновки викладені в акті перевірки та винесено податкові повідомлення-рішення від 15.03.2012 року № 00004462301/127 та № 00004472301/128, оскільки придбання у ПП "Анілді" шпал, щебеню та метизної продукції підтверджується належним чином оформленими бухгалтерськими документами, платіжними дорученнями та товарно-транспортними накладними. Крім того, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців спростовуються твердження ревізора про внесення до єдиного державного реєстру запису про відсутність ПП "Анілді" за місцезнаходженням.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях просив в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що надані на перевірку первинні бухгалтерські документи не відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", надані товарно-транспортні документи оформлені з порушенням вимог наказу Міністерства транспорту України від 29.12.1995 № 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля". Крім того, проведеною перевіркою встановлено відсутність ПП "Анілді" за фактичною та юридичною адресами.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Мале приватне підприємство "Кремавіа" (ідентифікаційний код 13963941) зареєстровано 23.01.1992 року Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області.

Позивач з 12.04.1994 року перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 24.01.2000 року № 24100089 є платником податку на додану вартість.

В період з 13.02.2012 року по 17.02.2012 року працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Малого приватного підприємства "Кремавіа" по питанню взаємовідносин з Приватним підприємством "Анілді" за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року у зв'язку з наданням неповного пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 20.01.2012 року № 2527/10.

За результатами перевірки складено акт від 24.02.2012 року № 1003/23-309/13963941, яким зафіксовано порушення позивачем п.п.135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 33 484,00 грн. та п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 18 918,00 грн.

За результатами розгляду вказаного акту Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 15.03.2012 року № 0004462301/127 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 33 484,00грн. та № 0004472301/128 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20 919,00 грн.

З вимогою про визнання протиправними та скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Згідно з приписами пункту 14.1.56 статті 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Стаття 135 Податкового кодексу України містить у собі склад доходів та порядок їх визначення, так відповідно до п. 135.1 доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу; дохід банківських установ.

Пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до приписів пункту 14.1.27 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Поняття господарської діяльності визначено в пунктом 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого господарська діяльність -це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами абзаці 1 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що 12.04.2011 року між позивачем (підрядник) та ПП "Анілді" укладено договір субпідряду № 85 на виконання робіт по будівництву, ремонту залізнодорожнього путі, стрілочних переводів, за умов якого підрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню залізнодорожніх робіт по капітальному ремонту підкранового путі № 7155 на ВАТ "Кредмаш" м. Кременчук.

20.05.2011 року між позивачем (підрядник) та ПП "Анілді" укладено договір субпідряду № 86 на виконання робіт по будівництву, ремонту залізнодорожнього путі, стрілочних переводів, за умов якого підрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню залізнодорожніх робіт по капітальному ремонту підкранового путі на дерев'яних шпалах Р-50, заміна на з/б на ВАТ "Кредмаш" м. Кременчук.

01.06.2011 року між позивачем (підрядник) та ПП "Анілді" укладено договір субпідряду № 91 на виконання робіт по будівництву, ремонту залізнодорожнього путі, стрілочних переводів, за умов якого підрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню залізнодорожніх робіт по капітальному ремонту підкранового путі на дерев'яних шпалах Р-43 на ВАТ "Облагропостач".

01.06.2011 року між позивачем (підрядник) та ПП "Анілді" укладено договір субпідряду № 92 на виконання робіт по будівництву, ремонту залізнодорожнього путі, стрілочних переводів, за умов якого підрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню залізнодорожніх робіт по капітальному ремонту залізодорожніх колій стрілочного переводу Р-50 1/9 на ТОВ "Полтавський газовий завод".

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарської операції між Малим приватним підприємством "Кремавіа" та ПП "Анілді" по виконанню субпідрядних робіт, останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: видаткові накладні № РН-0000121 від 30.05.2011 року, № РН-0000154 від 16.06.2011 року, № РН-0000167 від 18.07.2011 року; рахунки-фактури № СФ-0000085 від 12.04.2011 року, № СФ-0000085 від 12.04.2011 року, № СФ-0000135 від 20.05.2011 року, № СФ-0000137 від 26.05.2011 року, № СФ-0000145 від 07.06.2011 року, № СФ-0000152 від 16.06.2011 року, № СФ-0000165 від 29.07.2011 року, № СФ-0000189 від 18.07.2011 року, № СФ-0000216 від 05.08.2011 року, податкові накладні № 78 від 12.04.2011 року, № 140 від 20.05.2011 року, № 148 від 26.05.2011 року, № 163 від 07.06.2011 року, № 170 від 16.06.2011 року, № 184 від 29.06.2011 року, № 216 від 18.07.2011 року, № 244 від 05.08.2011 року.

На підтвердження реальності надання субпідрядних робіт позивачем суду надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) до договорів субпідряду № 92 від 01.07.2011 року, № 91 від 01.06.2011 року, № 85 від 12.04.2011 року, № 86 від 20.05.2011 року; договірні ціни на капітальний ремонт залізнодорожніх колій із рейок Р-50 на залізобетонних шпалах, епюра 1840 шпал/км, що здійснюється у 2011 році, на капітальний ремонт підкранової колії № 7155, заміна дерев'яних на з/б п/шпалки епюра 2000 шпал/км, що здійснюється у 2011 році, на капітальний ремонт залізничної колії із рейок Р-43 на дерев'яних шпалах і середній ремонт стрілочного переводу Р-43 1/9, що здійснюється у 2011 році; підсумкові відомості ресурсів та локальні кошториси 2-1-1/1 на капітальний ремонт з.д. колії на з/б шпалах із рейок Р50, 2-1-1/1 на капітальний ремонт підкранової колії Капітальний ремонт підкранової колії № 7155, 2-1-1/1 на капітальний ремонт з.д. колії із рейок Р-43 на дерев'яних шпалах - 100 пог.м. і середній ремонт стрілочного переводу Р43 1/9.

На підтвердження реальності транспортування придбаного у ПП "Анілді" товару представником позивача залучено до матеріалів належним чином завірені копії товарно-транспортних накладних БЗС № 56 від 30.05.2011 року, БЗС № 57 від 30.05.2011 року, БЗС № 58 від 30.05.2011 року, БЗС № 63 від 16.06.2011 року та БЗС № 72 від 16.06.2011 року, БЗС № 73 від 16.06.2011 року, БЗС № 74 від 16.06.2011 року, БЗС № 75 від 16.06.2011 року, БЗС № 83 від 18.07.2011 року, БЗС № 84 від 18.07.2011 року, БЗС № 85 від 18.07.2011 року; свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів.

Судом критично оцінюються твердження відповідача з приводу того, що товарно-транспортні накладні не відповідають вимога чинного законодавства, оскільки не містять запису у графі "Автопідприємство", а у товарно-транспортній накладній БЗС № 84 від 18.07.2011 року відсутні записи у графах "Автопідприємство", "Вантажоодержувач" та "Пункт розвантаження", у зв'язку з наступним.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997 року та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 визначені лише права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту та не встановлюють правила податкового обліку валових витрат платника податку та податку на додану вартість.

Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати, що товарно-транспортні накладні, не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

При цьому надані позивачем товарно-транспортні накладні містять всі реквізити, які дають змогу встановити найменування та кількість товару, який перевозився, автомобіль, на якому здійснювалося перевезення, вантажовідправника та вантажоодержувача.

Відсутність у вказаних товарно-транспортних накладних найменування автоперевізника, а у товароно-транспортній накладній БЗС № 84 від 18.07.2011 року вантажоодержувача та пункту розвантаження не може бути підставою для сумнівів у придбанні товару, оскільки реальність його придбання підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку наявними в матеріалах справи.

На підтвердження реальності оплати за придбаний товар та отримані послуги позивачем до матеріалів справи долучено виписки з банківського рахунку.

Судом не встановлено, а відповідачем не надано доказів того, що на час укладання та виконання умов договорів субпідряду № 85 від 12.04.2011 року, № 86 від 20.05.2011 року, № 91 від 01.06.2011 року, № 92 від 01.07.2011 року ПП "Анілді" було відсутне за місцезнаходження. Крім того, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, залученою відповідачем до матеріалів справи, станом на 27.04.2012 року до Єдиного державного реєстру внесено запис про підтвердження відомостей про юридичну особу ПП "Алінді".

Залучені відповідачем до матеріалів справи повідомлення про відсутність юридичної особи ПП "Алінді" за місцезнаходженням № 242/29-042 від 20.09.2011 року, витяг з Єдиного державного реєстру згідно якого 21.09.2011 року до Єдиного державного реєстру внесено інформацію про відсутність юридичної особи за вказаною адресою та рішення про анулювання платника податків на додану вартість № 245 від 22.09.2011 року, судом до уваги не приймаються, оскільки анулювання свідоцтва платника ПДВ, складання повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням та винесення до Єдиного державного реєстру інформацію про відсутність ПП "Алінді" за вказаною адресою було здійснено після укладання та виконання вказаних договорів субпідряду.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок щодо доказування правомірності спірних податкових повідомлень-рішень покладено на відповідача у справі.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку позовним вимогам щодо визнання протиправними дій службових осіб Кременчуцької ОДПІ при складанні акту перевірки № 1003/23-309/13963941 від 24.02.2012 року "Про результати позапланової перевірки виїзної перевірки Малого приватного підприємства "Кремавіа" по питанню взаємовідносин із платником податків ПП "Алінді" за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року у зв'язку з наданням неповного пояснення та документального підтвердження" суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтею 86 вказаного Кодексу передбачено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом 5 робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (пункт 86.4 статті 86 Податкового кодексу України).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року № 984, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт перевірки є засобом документування дій контролюючого органу і не встановлює відповідальності для особи, яка допустила недоліки або порушення, встановлені під час проведення перевірки, не тягне відповідних юридичних наслідків.

Таким чином, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не породжує для позивача певних правових наслідків.

Суд відзначає, що права позивача можуть бути порушені прийняттям податкового повідомлення-рішення на підставі акту або ж інших рішень, чи вчиненням дій щодо самостійної зміни податкового зобов'язання платника.

В ході судового розгляду встановлено, що за результатами розгляду акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 15.03.2012 року № 00004462301/127 та № 00004472301/128, отже належним способом захисту порушеного права є оскарження вказаних податкових повідомлень рішень.

Виходячи з того, що сам по собі акт не породжує для позивача будь-яких правових наслідків, а позивач скористався своїм правом на оскарження податкових повідомлень-рішень суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання дій протиправними.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ в Полтавській області від 15.03.2012 року № 00004462301/127 та № 00004472301/128.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Малого приватного підприємства "Кремавіа" витрати зі сплати судового збору в сумі 544 грн. 03 копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 21 травня 2012 року.

Суддя С.С. Бойко