Постанова

від 14.05.2012 по справі 2а-3980/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 травня 2012 року № 2а-3980/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «КОРВЕЛ ТМ» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва проскасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив скасувати податкові повідомлення-рішення №0010282310 та №0010292310 від 17.11.2011, прийняті ДПІ у Печерському районі міста Києва.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Не зважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи, відповідач явку своїх представників у судове засідання 25.04.2012 не забезпечив, з урахуванням чого адміністративна справа відповідно ч. ч. 2, 4 ст. 128 КАС України розглядається у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

27.10.2011 за результатами позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «КОРВЕЛ ТМ»ДПІ у Печерському районі міста Києва було складено Акт № 142/23-10/34880701 (далі -Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, заниження податку на додану вартість за жовтень 2008 року на 41800,00 грн., а також порушення п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та, як наслідок, заниження податку на прибуток за 2 півріччя 2008 року у розмірі 52250,00 грн.

17.11.2011 на підставі Акту перевірки ДПІ у Печерському районі міста Києва було винесено податкове повідомлення-рішення №0010292310, яким у зв'язку з порушенням пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 України «Про податок на додану вартість»позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 41800 грн. та штрафні санкції у розмірі 10450 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0010282310, яким у зв'язку з порушенням п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 52250 грн. та штрафні санкції в розмірі 13063грн.

З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на 41800 грн., а також порушення п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та, як наслідок, заниження податку на прибуток у розмірі 52250 грн., стала встановлена ним нікчемність договору про надання послуг між ТОВ «КОРВЕЛ ТМ»та ТОВ «Далріата-Плюс»№ 15/08 від 09.04.2008 та оформлених на його підставі первинних документів внаслідок визнання вироком Подільського районного суду м. Києва від 23.07.2010 у справі № 1-312/10 ОСОБА_1 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 358 КК України, у зв'язку з реєстрацією ТОВ «Далріата-Плюс»без мети ведення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як встановлено Актом перевірки та не заперечувалось представниками сторін у судовому засіданні, 09.04.2008 між ТОВ «КОРВЕЛ ТМ» та ТОВ «Далріата-Плюс»було укладено договір про надання послуг № 15/08 (далі -Договір), за яким ТОВ «Далріата-Плюс»взяло на себе зобов'язання надати ТОВ «КОРВЕЛ ТМ» послуги щодо отримання узагальнених даних та інформації (маркетингові дослідження), а ТОВ «КОРВЕЛ ТМ»оплатити їх. На підтвердження факту виконання Договору шляхом надання послуг було складено відповідні акти виконаних робіт, а також ТОВ «Далріата-Плюс»виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 622680,00 грн. (в тому числі ПДВ 103780,00 грн.), у тому числі: у квітні 2008 року на суму 123120,00 грн. (в тому числі ПДВ 20520,00 грн.), у травні 2008 року на суму 157320,00 грн. (в тому числі ПДВ 26220,00 грн.), у червні 2008 року на суму 91440,00 грн. (в тому числі ПДВ 15240,00 грн.), у жовтні 2008 року на суму 250800,00 грн. (в тому числі ПДВ 41800,00 грн.).

Водночас, з матеріалів справи видно, що ТОВ «Далріата-Плюс»(ідентифікаційний код 34807637) зареєстроване Печерською РДА у м. Києві 05.02.2007, а керівником та засновником підприємства є ОСОБА_1

Як встановлено Актом перевірки та не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні, вироком Подільського районного суду м. Києва від 23.07.2010 у справі № 1-312/10 ОСОБА_1 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 358 КК України, у зв'язку з реєстрацією ТОВ «Далріата-Плюс»без мети ведення господарської діяльності. Вказаним судовим рішенням, зокрема, встановлено, що ТОВ «Далріата-Плюс»було зареєстроване іншою особою на ім'я ОСОБА_1 з метою ухилення від сплати податків, при цьому ОСОБА_1 не мав наміру здійснювати та не здійснював підприємницьку діяльність від імені ТОВ «Далріата-Плюс».

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи, що Договір з ТОВ «Далріата-Плюс», акти виконаних робіт та податкові накладні, які є доказами реальності надання послуг щодо отримання узагальнених даних та інформації (маркетингові дослідження), підписані невідомими особами від імені директора ТОВ «Далріата-Плюс»ОСОБА_1, суд приходить до висновку, що вказані первинні документи були оформлені з порушенням ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не беруться судом до уваги як докази реального виконання спірних господарських операцій.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що незважаючи на вимогу суду позивач не надав інших належних та допустимих доказів реального виконання договорів на загальну суму 622680,00 грн. (в тому числі ПДВ 103780,00 грн.), натомість вироком Подільського районного суду м. Києва від 23.07.2010 у справі № 1-312/10 встановлено, що ОСОБА_1 не мав наміру здійснювати та не здійснював підприємницьку діяльність від імені ТОВ «Далріата-Плюс», суд приходить до висновку про безтоварність, тобто лише документальне оформлення, відповідних господарських операцій.

Таким чином, з матеріалів справи видно, що головною метою, яку переслідували сторони при укладенні Договору, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування ТОВ «КОРВЕЛ ТМ»податкового кредиту та валових витрат за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок, з урахуванням чого, вказаний Договір є нікчемним відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Згідно з п.п. 2, 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Враховуючи, що податкові накладні на загальну суму 622680,00 грн. (в тому числі ПДВ 103780,00 грн.), які були виписані позивачу на підставі Договору, підписані від імені директора ТОВ «Далріата-Плюс»іншою особою на підставі нікчемного Договору, суд приходить до висновку про відсутність у ТОВ «КОРВЕЛ ТМ»належних підстав для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі господарських операцій з ТОВ «Далріата-Плюс».

Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»м валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи безтоварність, тобто лише документальне оформлення господарських операцій на підставі нікчемного Договору між позивачем та ТОВ «Далріата-Плюс», суд приходить до висновку, що витрати ТОВ «КОРВЕЛ ТМ»за 2008 рік у розмірі 622680,00 грн. на порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а відтак неправомірно були віднесені позивачем до складу валових витрат.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення №0010282310 та №0010292310 від 17.11.2011 в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправним та скасування вказаних рішень ДПІ у Печерському районі міста Києва.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.

За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРВЕЛ ТМ»відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяК.С. Пащенко