Рішення

від 27.11.2008 по справі 19/117

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19/117

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33023 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ  

"27" листопада 2008 р.                                                                            Справа  № 19/117

за позовом          Товариством з обмеженою відповідальністю "МЛС АВТО"

до відповідача   Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Вімар"       

про стягнення заборгованості в сумі 1 200 000 грн. 00 коп.

                                                                                                              Суддя  Тимошенко О.М.

Представники:

Від позивача  :  Алдошин О.С.

Від відповідача :  Лось В.П.-керівник.

Статті 20, 22, 91, 107 ГПК України сторонам роз'яснені.   

СУТЬ СПОРУ:     Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 1200000,00 грн. заборгованості. В обгрунтування вимог зазначає, що відповідно до умов договору поставки № 01-07/0406 від 04.06.2007 р. здійснив попередню оплату товару в сумі 1200000,00 грн., який мав бути поставлений відповідачем на протязі 90 днів з моменту оплати. Однак відповідач в порушення умов договору поставку товару не здійснив, сплачених коштів не повернув. Відтак просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати. В судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у поданому відзиві позовні вимоги визнав у повному обсязі. Зазначає, що виконати умови договору не має можливості. Повернення суми попередньої оплати не здійснив по причині невиконання контрагентами своїх зобов'язань.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

04 червня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "ВІМАР" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЛС АВТО" (покупець) було укладено договір поставки товару № 01-07/0406. Відповідно до предмету договору постачальник передає у власність покупця товари, а покупець зобов'язується прийняти товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору. Поставка товару здійснюється окремими партіями. Асортимент, кількість, ціна і вартість кожної партії товару погоджується сторонами в додаткових угодах, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно додаткової угоди № 1 до договору поставки № 01-07/0406 від 04.06.2007 р. відповідач зобов'язався поставити і передати у власність позивачу товар: автомобілі марки AUDI Q7 (1 шт.) та MERCEDES CL500 (1шт.) на загальну суму 1200000,00 грн. Пунктами 2, 3 додаткової угоди визначено, що оплата за товар повинна бути здійснена на протязі 30 днів з дати заключення даної додаткової угоди. Поставка товару (згідно правил "ІНКОТЕРМС" в редакції 2000 р.) здійснюється на протязі 90 днів з дати надходження грошових коштів на рахунок постачальника.

Згідно виписки з банківського рахунку позивача за 25.06.2007 року, останнім були перераховані на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 1200000,00 грн. (призначення платежу: оплата за автомобілі згідно договору поставки № 01-07/0406 від 04.06.2007 р., в т.ч. ПДВ 20% 200000,00 грн.). Відтак, умови договору з боку позивача виконані належним чином.

Однак відповідач у визначений договором строк товар не поставив.

03 жовтня 2008 року позивачем надіслано на адресу відповідача претензію з вимогою поставити товар відповідно до договору або повернути здійснену передплату за товар.

У відповіді від 22.10.2008 р. № 22-010/08-001 відповідач визнав заборгованості, однак вказує, що не має можливості виконати умови договору в зв'язку з невиконанням контрагентами своїх обов'язків.

Доказів поставки товару або повернення сплачених коштів відповідач суду не надав.

За умовами ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи вищевикладені положення чинного законодавства та з огляду на невиконання відповідачем умов поставки товару, позивач правомірно заявив вимогу про стягнення з відповідача суми попередньої оплати. За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача внаслідок його неправильних дій - доведення спору до господарського суду. Зважаючи, що при подачі позову позивачем сплачено державне мито в сумі 1700,00 грн., з відповідача підлягає стягненню в державний бюджет доплата мита в розмірі 10300,00 грн., оскільки 1% від суми позову становить 12000,00 грн. (п. а ч. 2 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито").   

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

       ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Вімар" (33000, м. Рівне, вул. Крейдяна, 19-Б, код ЄДРПОУ 33205617), р/р 26004300001121 в ХФ АКБ "Форум", МФО 350772 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЛС Авто" (61058, м. Харків, вул. Котлова, 210, код ЄДРПОУ 32760660), р/р 26007036510801 в АКІБ "Укрсиббанк" м. Харків, МФО 351005 - 1200000 грн. 00 коп. боргу, 1700 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат по сплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

3.  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Вімар" (33000, м. Рівне, вул. Крейдяна, 19-Б, код ЄДРПОУ 33205617), р/р 26004300001121 в ХФ АКБ "Форум", МФО 350772 в дохід Державного бюджету України 10300 грн. 00 коп. доплати державного мита.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

   Суддя                                                                Тимошенко О.М.

підписано "27" листопада 2008 р.