Ухвала

від 26.04.2012 по справі 2а-6796/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6796/11/2670 (у 4-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансАльянс»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2012 року,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ТрансАльянс»звернулося у суд з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення №0000020702 та №0000030702 від 25.01.2011 року, якими зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість та суму бюджетного відшкодування названого податку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2012 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо нереальності угод, укладених між позивачем та його контрагентами ТОВ «Еко-Сервіс», ТОВ «Торговий дім «Ганат»та ТОВ «Союз-Нафтопродукт», які стали підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки товар отриманий позивачем та використовується під час здійснення його господарської діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, а тому ТОВ «ТрансАльянс»має право на отримання бюджетного відшкодування.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що посадовими особами ДПІ у Печерському районі м. Києва проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «ТрансАльянс»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за липень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось у період з 01.06.2010 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт від 04.10.2010 року №154/07-02/32380847 та виявлені порушення позивачем п. 1.8., п.п. 7.2.3 п. 7.2., п.п. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження ПДВ на суму 1610079,00 грн., а у зв'язку з порушенням позивачем п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 названого Закону, заявлена до відшкодування з бюджету сума ПДВ за липень 2010 року підлягає зменшенню на 1321931,00 грн., а сума у розмірі 755458,00 грн. - донарахуванню до сплати в бюджет.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення від 04 жовтня 2010 року № 0001480702/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2077389,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 623217,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення - рішення скасоване в частині нарахування податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1321930,00 грн. та штрафних санкцій на суму 396576,00 грн. та прийнято нові податкові повідомлення -рішення від 25.01.2011 року №00000307020, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1321931,00 грн. та №0000020702, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 755459,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 226638,00 грн.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень -рішень, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача отримання останнім мазуту М-40 у кількості 1178,157 т на загальну суму 4032545,05 грн. за договором поставки №15-01/01 від 15.01.2010 року, укладеного з ТОВ «Еко-Сервіс», мазуту М-100 у кількості 1590,360 т на загальну суму 4506014,70 грн. за договором поставки №01-04/02 від 01.04.2010 року, укладеного з ТОВ «ТД «Гарант»та мазуту М-40 у кількості 1590,360 т на загальну суму 602663,60 грн. за договором поставки №14-04/01 від 14.01.2010 року, укладеного з ТОВ «Союз-Нафтопродукт», які суперечать п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1, 5 ст. 203 ЦК України, тобто є нікчемними, а тому не створюють юридичних наслідків.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що за наслідками аналізу «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»встановлено розбіжності між податковим кредитом позивача, тобто не встановлено надмірної сплати до бюджету податку на додану вартість відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»та зобов'язаннями його контрагентів, а також за наслідками перевірки не вдалося встановити яким чином товар, що був предметом господарських операцій, зберігався, яким чином транспортувався, відвантажувався.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

За правилами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як убачається із матеріалів справи, 15 січня 2010 року між позивачем та ТОВ «Еко-Сервіс»було укладено договір поставки №15-01/01, за яким позивачу реалізовано мазут М - 40 в кількості 1178,157 т. на загальну суму 4032545,05 грн., в тому числі ПДВ 672090,84 грн., який поставлено на умовах СРТ, резервуари ТОВ «Трансбункер -Южний», порт Южний, (Інкотермс 2000). Також 14.01.2010 року між позивачем та ТОВ «Союз-Нафтопродукт»укладено договір поставки №14-01/01, за яким позивачу реалізовано мазут М-40 в кількості 1590,360 т. на загальну суму 602663,60грн., в тому числі ПДВ 100443,93грн., який поставлений на умовах СРТ, м. Южний, вул. Берегова, 3, МТП «Южний»нафтосховища ТОВ «Трансбункер Джинестра». 01.04.2010 року між позивачем та ТОВ ТД «Грант»укладено договір поставки №01-04/02 на виконання якого позивачу реалізовано мазут М - 100 в кількості 1590,360 т. на загальну суму 4506014,7грн., в тому числі ПДВ 901202,94 грн., який поставлено на умовах СРТ, м. Южний, вул. Берегова, 3, МТП «Южний»нафтосховища ТОВ «Трансбункер Джинестра».

На підтвердження факту отримання придбаного у контрагентів товару, позивачем надано копії видаткових накладних, актів прийому -передачі товару, товарно-транспортні накладні, залізничні накладні, звіт по відвантаженню з/д вагоно-цистерн, а також виписок з банку про проведення розрахунків за отриманий товар.

Окрім того, на підтвердження товарності угод позивачем надано копію договору з ТОВ «Трансбункер-Джинестра»№31-03/01 від 02.04.2010р., згідно з яким останній надає послуги по відповідальному зберіганню товару, що належить ТОВ «ТрансАльянс»та знаходиться в порту Южний. Таким чином, згідно умов цього договору в липні 2010р. ТОВ «Трансбункер-Джинестра»прийняло на відповідальне зберігання мазут М-40 та М-100, що належить ТОВ «ТрансАльянс»та поставлений в порт Южний, згідно з актами приймання на зберігання. На надані в липні 2010р. послуги по відповідальному зберіганню мазуту між ТОВ «ТрансАльянс»та ТОВ «Трансбункер-Джинестра»підписано акти наданих послуг б/н від 31.07.2010р.

Також під час розгляду справи позивачем надано копії паспортів якості мазуту, отриманого від постачальників, М-40 та М-100.

Товарність названих вище угод підтверджується й копіями вантажно-митних декларацій, згідно яких позивачем реалізовано придбаний товар компанії Банкер Холдінг ЛТД, Кіпр за договором №5-ZED від 15.05.2006 року та ПАТ «Концерн Галнафтогаз»за договором від 30.04.2010 року №3-04/02.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту суми, на яку виписано податкові накладні ТОВ «Еко-Сервіс», ТОВ «Торговий дім «Гарант»та ТОВ «Союз-Нафтопродукт», колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до пп. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Посилання відповідача на встановлення розбіжностей під час аналізу інформації «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»між показниками податкових зобов'язань контрагентів позивача та показниками податкового кредиту позивача, судова колегія до уваги не приймає, оскільки як убачається з довідки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 17.09.2010 року №89936574579/233 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «ТД «Гарант»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «ТрансАльянс»за травень, червень 2010 року, декларації з ПДВ за лютий, березень 2010 року ТОВ «ТД «Гарант»не визнані податковим органом як податкові. Проте, податковим органом не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ТОВ «ТрансАльянс», яке мало правовідносини з платником податку, що перевірявся.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Також судова колегія вважає помилковим висновки податкового органу щодо збільшення сум податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість з тих підстав, що контрагент його контрагента не виконав свого зобов'язання щодо сплати названого податку до бюджету, оскільки це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який у своєму рішення від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява N 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що актом перевірки не встановлені обставини, які б позбавляли позивача права на отримання бюджетного відшкодування, визначені в п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про безпідставність зменшення суми відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1321931,00 грн.

З огляду на викладене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М